Історія справи

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 січня 2014 року Справа № 5011-2/17176-2012 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Плюшка І.А. - головуючого,

Кочерової Н.О.,

Самусенко С.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну

скаргу приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Рідна"

на постанову Київського апеляційного господарського суду від 04 листопада 2013 року

у справі № 5011-2/17176-2012

господарського суду міста Києва

за позовом приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Рідна"

до 1.товариства з обмеженою відповідальністю "Гарант Брук"

2.публічного акціонерного товариства "Авант-Банк"

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні

відповідача - товариство з обмеженою відповідальністю "Саарланд будінвест"

про відшкодування шкоди в порядку регресу в сумі 59 918 грн. 23 коп.

за участю представників

позивача - Ковальова І.В.

відповідачів - 1.Василенко А.С.; 2. Титаренко В.Ю.

третьої особи - не з'явився

ВСТАНОВИВ:

У листопаді 2012 року Приватне акціонерне товариство "Страхова компанія "Рідна" звернулося до господарського суду міста Києва з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю "Гарант Брук" про відшкодування шкоди в порядку регресу в сумі 59 918,23 грн.

Рішенням господарського суду міста Києва від 28 травня 2013 року (суддя Домнічева І.О.) залишене без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 04 листопада 2013 року (судді: Пономаренко Є.Ю., Дідиченко М.А., Руденко М.А.) у справі №5011-2/17176-2012 в задоволенні позову по відношенню до Товариства з обмеженою відповідальністю "Гарант Брук" відмовлено, а провадження у справі по відношенню до Публічного акціонерного товариства "Авант-Банк" припинено.

Не погоджуючись з вищезазначеними рішенням та постановою, приватне акціонерне товариство "Страхова компанія "Рідна" звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою в якій просить рішення господарського суду міста Києва від 28 травня 2013 року та постанову Київського апеляційного господарського суду від 04 листопада 2013 року скасувати, та прийняти нове рішення яким позов приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Рідна" до товариства з обмеженою відповідальністю "Гарант Брук" про відшкодування шкоди в порядку регресу в сумі 59 918,23 грн. задовольнити в повному обсязі.

В обґрунтування зазначених вимог заявник касаційної скарги посилається на неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права.

Колегія суддів, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши матеріали справи, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування господарським судом першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з огляду на наступне.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що 27 травня 2011 року між позивачем та приватним акціонерним товариством «Страхова компанія "Мега-Поліс" укладено Договір № АТ 240/11 добровільного страхування автотранспортних засобів, за умовами якого Позивачем застраховані майнові інтереси приватного акціонерного товариства «Страхова компанія "Мега-Поліс", пов'язані з експлуатацією наземного транспортного засобу автомобіля SUBARU LEGACY OUTBACK державний реєстраційний номер АА1789ЕХ.

Відповідно до пункту 1.1 договору страховик зобов'язався при настанні страхового випадку відшкодувати заподіяний матеріальний збиток (виплатити страхове відшкодування) згідно з умовами договору у межах страхової суми, а страхувальник зобов'язався сплачувати страховий платіж у розмірі та строки, визначені договором.

Згідно п. 2.1 договору, предметом страхування за цим договором є майнові інтереси страхувальника, пов'язані з володінням, користуванням та розпорядженням транспортним засобом - SUBARU LEGACY OUTBACK, д.р.н. АА 1789 ЕХ.

09 листопада 2011 року внаслідок падіння скла з четвертого поверху будинку, розташованого за адресою м. Київ, вул. Клименко, 23, сталося пошкодження наземного транспортного засобу автомобіля SUBARU LEGACY OUTBACK, державний реєстраційний номер АА1789ЕХ. Зазначені обставини встановлені під час проведення перевірки, про що зазначено в постанові старшого дільничного інспектора міліції Солом'янського РУ ГУ МВС України в м. Києві від 16 листопада 2011 року про відмову в порушенні кримінальної справи.

У постанові про відмову в порушенні кримінальної справи від 16 листопада 2011 також зазначено, що під час перевірки обставин, що призвели до пошкодження автомобілів, було встановлено, що ремонтні роботи в приміщені буд. № 23 по вул. Клименко проводили працівники будівельної компанії "Сарланд Будінвест".

Позивачем дана обставина оцінена як страховий випадок та на підставі рахунку ремонтної організації № 1989 від 14 грудня 2011 року ТОВ «Веда-Авто-Сервіс» згідно з платіжним дорученням № 8014 від 14 грудня 2011 року здійснено виплату страхового відшкодування у розмірі 59918,23 грн., що становить вартість відновлювального ремонту.

Позивач, зазначає, що після сплати ним своєму страхувальнику (ПрАТ "Страхова компанія "Мега-поліс") страхового відшкодування до позивача перейшло право вимоги до першого відповідача, як власника будівлі з четвертого поверху якої впало скло та завдало пошкоджень, зокрема, застрахованому автомобілю, тому позивач звернувся до нього з вимогами про сплату суми страхового відшкодування в розмірі 59 918,23 грн. в порядку регресу.

У зв'язку з задоволенням з боку Відповідача-1 претензії, яка надіслана Позивачем вих. № 1028 від 15 серпня 2012 року, останній звернувся до суду з позовом про відшкодування шкоди в порядку регресу в сумі 59 918,23 грн.

Статтею 27 Закону України "Про страхування" та статтею 993 ЦК України визначено, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Відповідно до ст. 1166 ЦК України, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Згідно зі ст. 1191 ЦК України, особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.

Відповідно до ч. 1 та 2 ст. 1172 ЦК України, юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов'язків, а замовник відшкодовує шкоду, завдану іншій особі підрядником, якщо він діяв за завданням замовника.

Судами встановлено, що нежилі будівлі за адресою: м. Київ, вул. Клименко, 23, належать товариству з обмеженою відповідальністю "Гарант Брук" на праві власності згідно Договору купівлі-продажу нерухомого майна від 17 липня 2007 року, посвідченого Приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Куликовською Т.В, реєстровий № 1076 та зареєстрованого Київським міським БТІ 31 липня 2007 року зареєстрованим № 543з.

Обґрунтовуючи свої вимоги приватне акціонерне товариство "Страхова компанія "Рідна" вважає, що товариство з обмеженою відповідальністю "Гарант Брук" повинено відшкодувати шкоду, завдану його підрядником - Товариством з обмеженою відповідальністю "Саарланд будінвест" (Третя особа по справі), оскільки працівниками саме цієї компанії по договору з Відповідачем-1 виконувались ремонтні роботи в приміщенні, з якого впало скло на Застрахований автомобіль.

Приватне акціонерне товариство "Страхова компанія "Рідна" посилається на рішення Господарського суду міста Києва від 10 серпня 2012 року № 5011-54/7762-2012, яким встановлено, що замовником ремонту в приміщеннях, розташованих за адресою м. Київ, вул. Клименко, 23, було публічне акціонерне товариство "Авант-Банк" згідно з Договором підряду № 3/09 від 21 вересня 2011 року, укладеним з Товариством з обмеженою відповідальністю "Саарланд буд інвест", при цьому останнім надано докази на підтвердження того, що ремонтні роботи виконувались ТОВ "Промобуд 2007", а саме копію Договору № 23/09 від 22 вересня 2011 року, акта № 118 приймання виконаних будівельних робіт за грудень 2011 року, виписку з банківського рахунку про оплату виконаних робіт ТОВ "Промбуд-2007".

Відповідно до статті 35 ГПК України, преюдиціальне значення для господарського суду мають саме вирок суду з кримінальної справи, що набрав законної сили, щодо певних подій та ким вони вчинені, або рішення суду з цивільної справи, що набрало законної сили, щодо фактів, які встановлені судом, або рішення господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори), під час розгляду певної справи, в якій беруть участь ті самі сторони, щодо фактів, встановлених судом.

Колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, що рішенням Господарського суду міста Києва від 10 серпня 2012 року № 5011-54/7762-2012 не мають для суду преюдиціального значення, оскільки у вищезазначеній справі приймали участь інші сторони, ніж у даній справі.

А також позивач посилається на постанову про відмову в порушенні кримінальної справи від 16 листопада 2011 року затвердженої Начальником Солом'янського РУ ГУ МВС України в м. Києві, що ремонтні роботи в приміщені буд. № 23 по вул. Клименко проводили працівники будівельної компанії "Сарланд Будінвест".

В інших випадках питання щодо вини конкретних осіб вирішується господарським судом самостійно за результатами дослідження всіх обставин та матеріалів справ, у тому числі матеріалів слідчих органів. Рішення господарського суду не може обґрунтовуватись тільки довідкою органу ДАІ або постановою про відмову у порушенні кримінальної справи.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог суд першої та апеляційної інстанції виходив з того, що позивачем не доведено наявність підрядних відносин між першим відповідачем та третьою особою, а також не надано належних доказів того, що дії працівників відповідачів чи третьої особи призвели до пошкодження застрахованого автомобіля, так само як і не доведено безпосереднього причинного зв'язку між діями третьої особи і самою шкодою, та того, що дані дії виконувались саме за замовленням першого відповідача та не надано судам належних доказів, ані суду першої інстанції ані суду апеляційної інстанції, які б підтверджували викладені в позовній заяві обставини та підстави для відшкодування шкоди в порядку регресу в сумі 59 918,23 грн.

Проте колегія суддів касаційної інстанції вважає зазначені висновки передчасними та такими, що здійснені внаслідок неповного з'ясування усіх фактичних обставин справи з огляду на наступне.

Зважаючи на те, що 09 листопада 2011 року внаслідок падіння скла з четвертого поверху будинку, розташованого за адресою м. Київ, вул. Клименко, 23, сталося пошкодження вищезазначеного застрахованого автомобіля, то отже відповідно до ст.22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Збитками є втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).

Відповідно до ст.ст.319, 322, 323 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник зобов'язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом. Ризик випадкового знищення та випадкового пошкодження (псування) майна несе його власник, якщо інше не встановлено договором або законом.

Проте, суди попередніх інстанцій під час вирішення спору, не надали належної правової оцінки хто саме є власником приміщень четвертого поверху нежилої будівлі за адресою: м. Київ, вул. Клименко, 23, оскільки у відповідності до норм чиного законодавства, обовязок за збереження майна лежить на власнику майна, а також у відповідності до ст. 323 ЦК України власник несе ризик випадкового знищення та випадкового пошкодження (псування) майна несе його власник, якщо інше не встановлено договором або законом, тому судами необхідно з'ясувати хто є відповідальним за завдану шкоду позивачу.

Таким чином, суди не забезпечили всебічний, повний і об'єктивний розгляд всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, припустились порушень норм матеріального та процесуального права, які унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи та стали наслідком порушення норм матеріального права.

Метою касаційного перегляду справи є перевірка застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права. З урахуванням вищезазначеного, а також зважаючи на те, що касаційна інстанція не має права встановлювати чи вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду або відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або перевіряти докази, а також враховуючи те, що прийняті у справі рішення та постанова не відповідають нормам чинного законодавства, вони підлягають скасуванню, а справа - передачі на новий розгляд до господарського суду Одеської області.

Під час нового розгляду справи господарському суду слід прийняти до уваги викладене у цій постанові, вжити всі передбачені законом заходи для всебічного, повного і об'єктивного встановлення обставин справи, прав і обов'язків сторін і в залежності від встановленого та у відповідності з чинним законодавством вирішити спір.

На підставі наведеного вище та керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9, 111-10, 111-11 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України,

ПОСТАНОВИВ:

1.Касаційну скаргу приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Рідна" задовольнити частково.

2.Постанову Київського апеляційного господарського суду від 04 листопада 2013 року рішення господарського суду міста Києва від 28 травня 2013 року скасувати.

3.Справу справи № 5011-2/17176-2012 передати на новий розгляд до господарського суду міста Києва.

Головуючий суддя І. А. Плюшко

Судді Н. О. Кочерова

С. С. Самусенко