Історія справи

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 листопада 2014 року Справа № 910/19381/13 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого - суддіДерепи В.І.суддів :Грека Б.М., - (доповідача у справі), Кривди Д.С.розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргуДочірньої компанії "Газ України "Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України"на постановуКиївського апеляційного господарського суду від 13.10.14у справі№910/19381/13господарського судуміста Києваза позовомДочірньої компанії "Газ України "Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України"доПублічного акціонерного товариства "Київгаз"простягнення заборгованостіза участю представників від:позивачаЖигадло І.Б. (дов. від 19.09.14)відповідачаЛебедів Ю.В. (дов. від 18.03.14)

В С Т А Н О В И В :

Дочірня компанія "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" звернулася до господарського суду міста Києва з позовом про стягнення з Публічного акціонерного товариства "Київгаз" про 4 757 688,55 грн. основного боргу за поставлений газ, 1 776 611,34 грн. пені, 753 972,55 грн. суми, на яку збільшився борг унаслідок інфляційних процесів, 561 753,74 грн. 3% річних.

Справа розглядалася судами неодноразово: на новий розгляд справа направлялася у частині зменшення розміру пені на 83% та відмови у позові в цій частині. Рішенням господарського суду міста Києва від 24.07.14 (суддя - Літвінова М.Є.), залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 13.10.14 (колегія суддів у складі: головуючого-судді Лобаня О.І., суддів: Майданевича А.Г., Федорчука Р.В.), у задоволенні позовних вимог в частині стягнення пені - відмовлено. Також, визнано недійсним п.7.2 договору від 20.12.10 №06/10-2009 в редакції додаткової угоди від 12.04.11 №4 в частині - "Неустойка нараховується продавцем протягом шести місяців, що передують моменту звернення з вимогою, претензією, позовом".

Не погоджуючись з судовими актами, позивач звернулося до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить їх скасувати в частині відмови у стягненні пені та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги в частині стягнення пені задовольнити в повному обсязі. Свої доводи скаржник обґрунтовує прийняттям зазначених актів з порушенням норм матеріального права (ст.231-232 ГК України, ст.ст.215, 259, 625, 653 ЦК України) та процесуального права (ст.ст.42, 43, 83 ГПК України).

25.11.14 на адресу Вищого господарського суду України надійшло пояснення відповідача, в якому він просить судові акти залишити без змін, враховуючи вірне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права.

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено судами та вбачається з матеріалів справ, на виконання умова договору, позивач передав відповідачу протягом січня-вересня 2011 року 157 281 817 м3 природного газу вартістю 103 212 444,26 грн. Відповідач отриманий товар оплатив в повному обсязі, але з порушенням строків платежу, визначених договором, зокрема, 4 757 688,55 грн. сплачено після звернення позивача в суд з цим позовом.

Згідно з п.7.1 та п.7.3.1 договору, п.7.2 договору (в редакції додаткової угоди №4) в разі порушення покупцем умов п.4.1 договору, покупець зобов'язується (крім суми заборгованості) сплатити пеню, у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу, за кожен день прострочення платежу. У відповідності до п.9.3 договору (в первинній редакції від 20.12.10) строк позовної давності за цим договором та до вимог про стягнення неустойки встановлюється тривалістю у 3 (три) роки. Посилаючись на п.7.1 та п.7.3.1 договору, п.7.2 договору (в редакції додаткової угоди №4) ст.232 ГК України, позивачем нараховано до стягнення з відповідача пеню за період з 11.02.11 по 10.04.12 в сумі 1 776 611,34 грн. На новий розгляд справа направлялася Вищим господарським судом України саме в частині стягнення пені.

Відмовляючи у задоволенні позову у частині стягнення пені за період з 11.02.11 по 10.04.12 в сумі 1 776 611,34 грн. суди попередніх інстанцій виходили з того, що договір від 20.12.10 №06/10-2009 викладений у новій редакції - в редакції додаткової угоди №4 від (а.с.32-35 т.1), не містить пункту, яким строк позовної давності до вимог про стягнення неустойки встановлюється тривалістю у 3 роки. За умови подання відповідачем заяви про застосування строків позовної давності у частині стягнення з відповідача пені за період з 11.02.11 по 10.04.12 в сумі 1 776 611,34 грн. (а.94-95 т.1), в позові слід відмовити у зв'язку із пропуском строку позовної давності.

Колегія суддів Вищого господарського суду України вважає висновки судів попередніх інстанцій цілком правомірними та обгрунтованими, оскільки на момент прийняття рішення та постанови діяла нова редакція договору №06/10-2009 від 20.12.10 (додаткова угода від 12.04.11 - а.с.32-35 т.1), яка не містила пункту, щодо строку позовної давності до вимог про стягнення неустойки тривалістю у 3 роки.

Відповідно до ст.258 ЦК України, для окремих видів вимог законом може встановлюватися спеціальна позовна давність: скорочена або більш тривала порівняно із загальною позовною давністю. Позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені). Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (ст.267 ЦК України). У зв'язку з вищевикладеним, суд попередніх інстанцій дійшли правильного висновку про пропущення позивачем строк позовної давності стосовно стягнення пені за період з 11.02.11 по 10.04.12 в сумі 1 776 611,34 грн. (з відповідною вимогою позивач звернувся до суду в жовтні 2013 року).

Отже, доводи касаційної скарги спростовуються вищевикладеним та не можуть бути підставою для скасування постанови у справі, а тому, судові акти слід залишити без змін, так як вони ухвалені при повному з'ясуванні всіх обставин справи та при вірному правозастосуванні.

На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119, 11111 ГПК України Вищий господарський суд України,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Дочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" залишити без задоволення, постанову Київського апеляційного господарського суду від 13.10.14 у справі №910/19381/13 залишити без змін.

Головуючий - суддя В. І. Дерепа

Судді Б. М. Грек

Д. С. Кривда