Історія справи

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 листопада 2014 року Справа № 4/3-пд-11

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого - суддіДерепи В.І.суддів :Грека Б.М., - (доповідача у справі), Кривди Д.С.розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргуТовариства з обмеженою відповідальністю "Агро-Транзит-Інвест"на постановуОдеського апеляційного господарського суду від 23.10.14у справі№4/3-пд-11 господарського судуХерсонської областіза позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Агро-Транзит-Інвест"доТовариства з обмеженою відповідальністю "Мега-Транзит-Інвест"третя особаПублічне акціонерне товариство "ВТБ Банк"за участюЛіквідатора Відкритого акціонерного товариства "Компанія "Нортек-Азот" Вудуди Гаррі Ігоровичапровизнання договору дійснимза участю представників від:позивачане з'явилися, були належно повідомлені,відповідачане з'явилися, були належно повідомлені

В С Т А Н О В И В :

Товариство з обмеженою відповідальністю "Агро-Транзит-Інвест" звернулось до господарського суду Херсонської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Мега-Транзит-Інвест" про визнання дійсним договору купівлі-продажу нерухомого майна № 14/01-10 від 14.01.10, що розташоване за адресою: м. Херсон,

вул. Домобудівна, 11, укладеного між сторонами по справі, посилаючись на те, що відповідач, незважаючи на отримання від позивача обумовлених договором грошових коштів у повному обсязі, ухиляється від нотаріального посвідчення договору.

Рішенням господарського суду Херсонської області від 11.01.11 (суддя

Ємленінова З.І.), позов задоволений, укладений між сторонами у справі в простій письмовій формі договір купівлі-продажу нерухомого майна № 14/01-10 від 14.01.10, що розташоване за адресою: м. Херсон, вул. Домобудівна, 11, визнаний дійсним. З відповідача на користь позивача стягнуті судові витрати.

Рішення суду мотивовано тим, що відповідач, незважаючи на отримання від позивача обумовлених договором грошових коштів у повному обсязі, ухиляється від нотаріального посвідчення договору, а тому позов підлягає задоволенню на підставі ст. 220 ЦК України.

За результатом апеляційного перегляду справи Одеським апеляційним господарським судом (колегія судів у складі: головуючого-судді Шевченко В.В., суддів:

Мирошниченко М.А., Головея В.М.) 23.10.14 винесена постанова, якою рішення скасоване, в позові відмовлено з посиланням на те, що договір купівлі-продажу нерухомого майна

№ 14/01-10 від 14.01.10 підлягав обов'язковому нотаріальному посвідченню та державній реєстрації, що не було дотримано сторонами при його підписанні, то спірний договір є неукладеним та не створює прав та обов'язків для його сторін, внаслідок чого підстави для визнання цього договору дійсним на підставі ст. 220 ЦК України - відсутні.

Не погоджуючись із постановою, позивач звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить її скасувати, рішення суду першої інстанції залишити без змін. Скарга обґрунтована тим, що апеляційний суд безпідставно прийняв апеляційну скаргу ліквідатора Відкритого акціонерного товариства "Компанія "Нортек-Азот" Вудуди Гаррі Ігоровича та на цій підставі скасував рішення, оскільки спір не стосується прав та обов'язків Відкритого акціонерного товариства "Компанія "Нортек-Азот".

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено судами та вбачається з матеріалів справи, 14.01.10 між ТОВ „Агро-Транзит-Інвест" та ТОВ „Мега-Транзит-Інвест" у простій письмовій формі був укладений договір купівлі-продажу № 14/01-10 за умовами якого відповідач продав позивачеві нерухоме майно, що розташоване за адресою: м. Херсон, вул. Домобудівна, 11 за 6.000.000 грн.

Задовольняючи позов у повному обсязі місцевий суд виходив з того, що відповідач, незважаючи на отримання від позивача обумовлених договором грошових коштів у повному обсязі, ухиляється від нотаріального посвідчення договору, а тому цей договір є дійсним на підставі ст. 220 ЦК України. Втім, з такими висновками не погодився апеляційний суд який відмовив в позові з посиланням на неможливість визнати дійсними договори (на підставі ст.220 Цивільного кодексу України).

Колегія суддів Вищого господарського суду України вважає за необхідне підтримати правову позицію апеляційного суду з огляду на наступне.

Статтями 210, 657 ЦК України, що діяли як на момент укладення спірного договору, так і на момент вирішення спору судом першої інстанції, встановлено, що договір купівлі-продажу нерухомого майна укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню та державній реєстрації.

Пунктом 13 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 06.11.09 „Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" встановлено, що з підстав недодержання вимог закону про нотаріальне посвідчення правочину, нікчемними є тільки правочини, які відповідно до чинного законодавства підлягають обов'язковому нотаріальному посвідченню. Вирішуючи спір про визнання правочину, який підлягає нотаріальному посвідченню, дійсним, судам необхідно враховувати, що норма частини другої статті 220 ЦК не застосовується щодо правочинів, які підлягають і нотаріальному посвідченню, і державній реєстрації, оскільки момент вчинення таких правочинів відповідно до статей 210 та 640 ЦК пов'язується з державною реєстрацією, тому вони не є укладеними і не створюють прав та обов'язків для сторін.

Відповідно до приписів ч. 1 ст. 210 ЦК України правочин підлягає державній реєстрації лише у випадках, встановлених законом. Такий правочин є вчиненим з моменту його державної реєстрації.

Згідно ч. 2 ст. 220 ЦК України якщо сторони домовилися щодо усіх істотних умов договору, що підтверджується письмовими доказами, і відбулося повне або часткове виконання договору, але одна із сторін ухилилася від його нотаріального посвідчення, суд може визнати такий договір дійсним. У цьому разі наступне нотаріальне посвідчення договору не вимагається.

На підставі ч. 1 ст. 181 ЦК України до нерухомих речей (нерухоме майно, нерухомість) належать земельні ділянки, а також об'єкти, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких є неможливим без їх знецінення та зміни їх призначення. Режим нерухомої речі може бути поширений законом на повітряні та морські судна, судна внутрішнього плавання, космічні об'єкти, а також інші речі, права на які підлягають державній реєстрації. Відповідно до частин 1, 2 ст. 182 ЦК України право власності та інші речові права на нерухомі речі, обтяження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації. Державна реєстрація прав на нерухомість є публічною, здійснюється відповідним органом, який зобов'язаний надавати інформацію про реєстрацію та зареєстровані права в порядку, встановленому законом. Частиною 3 ст. 640 ЦК України (в редакції, що діяла станом на дату укладення договору купівлі-продажу) договір, який підлягає нотаріальному посвідченню або державній реєстрації, є укладеним з моменту його нотаріального посвідчення або державної реєстрації, а в разі необхідності і нотаріального посвідчення, і державної реєстрації - з моменту державної реєстрації. Таким чином, правила ст. 220 ЦК України не поширюються на правочини, які підлягають нотаріальному посвідченню та державній реєстрації, оскільки момент вчинення таких правочинів, відповідно до приписів ст. ст. 210, 640 ЦК України, пов'язується з державною реєстрацією.

Оскільки, договір купівлі-продажу нерухомого майна № 14/01-10 від 14.01.2010 р. підлягав обов'язковому нотаріальному посвідченню та державній реєстрації, що не було дотримано сторонами при його підписанні, то, відповідно до вищенаведеного законодавства України, апеляційний суд прийшов до правомірного висновку, що спірний договір є неукладеним та не створює прав та обов'язків для його сторін, внаслідок чого підстави для визнання цього договору дійсним на підставі ст. 220 ЦК України - відсутні.

Щодо доводів скаржника про відсутність у ліквідатора Відкритого акціонерного товариства "Компанія "Нортек-Азот" Вудуди Гаррі Ігоровича прав на оскарження судових актів у даній справі, то вони не приймаються до уваги, оскільки апеляційним судом встановлено, що частина нерухомого майна, що є предметом спірного договору купівлі-продажу від 14.01.10, укладеного між ТОВ „Агро-Транзит-Інвест" та ТОВ „Мега-Транзит-Інвест" належить скаржникові ВАТ „Компанія „Нортек-Азот", що свідчить про те, що господарський суд Херсонської області у своєму рішенні від 11.01.11 вирішив питання щодо прав та обов'язків останнього, а тому апеляційна скарга ВАТ „Компанія „Нортек-Азот" правомірно розглянута апеляційним судом по-суті.

Отже, доводи касаційної скарги спростовуються вищевикладеним та не можуть бути підставою для скасування постанови у справі, а тому, постанову апеляційного господарського суду слід залишити без змін, так як вона ухвалена при повному з'ясуванні всіх обставин справи та при вірному правозастосуванні.

На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119, 11111 ГПК України Вищий господарський суд України,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Агро-Транзит-Інвест" залишити без задоволення, постанову Одеського апеляційного господарського суду від 23.10.14 у справі №4/3-пд-11 залишити без змін.

Головуючий - суддя В. І. Дерепа

Судді Б. М. Грек

Д. С. Кривда