Історія справи

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 березня 2014 року Справа № 910/14716/13 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів :

головуючого суддів:С.Могил Є.Борденюк, І.Вовка,розглянувши у відкритому судовому засіданнікасаційну скаргуФізичної особи-підприємця ОСОБА_4на постановувід 29.01.2014Київського апеляційного господарського судуу справі№ 910/14716/13за позовомФізичної особи-підприємця ОСОБА_4доТовариства з обмеженою відповідальністю "Фармадіс"третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивачаФізичної особи-підприємця ОСОБА_5простягнення дебіторської заборгованості 238 385,70 грнВ судове засідання прибули представники:позивачаФізична особа-підприємець ОСОБА_4 (особисто), ОСОБА_6 (дов. від 27.03.2014) відповідачаЗмієвська С.О. (дов. від 26.03.2014)Заслухавши суддю-доповідача - Є. Борденюк, пояснення сторін та перевіривши матеріали справи, Вищий господарський суд України

ВСТАНОВИВ:

Фізична особа-підприємець ОСОБА_4 звернувся до господарського суду з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Фармадіс" про стягнення 238 385,70 грн заборгованості.

Позовні вимоги обґрунтовані наступним.

Між позивачем та відповідачем укладений договір оренди № 5 від 15.08.2011, відповідно до умов якого позивач передав відповідачу приміщення загальною площею 278,8 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1. Відповідач порушив умови договору щодо повноти та своєчасності сплати орендних платежів, у зв'язку з чим утворилася заборгованість з орендної плати в розмірі 214 000,00 грн, нарахованої пені за порушення виконання грошового зобов'язання в розмірі 16 269,86 грн, 3% річних в розмірі 4 155,84 грн, та, крім цього, з витрат за надані послуги адвоката в розмірі 4 000,00 грн.

Відповідач заперечує проти позовних вимог в повному обсязі, зазначаючи про те, що в листопаді 2011 року з ініціативи позивача, а саме повідомлення про те, що орендоване приміщення перебуває в оренді з січня 2007 року у третьої особи - ФОП ОСОБА_8, і пропозиції укласти з останньою договір суборенди відповідного приміщення, відповідач уклав договір суборенди № 3 з ФОП ОСОБА_8 01.01.2012. У зв'язку із зазначеним, як стверджує відповідач, останнім складені, підписані та передані на підпис позивачу Додаткова угода № 2 до договору оренди № 5 від 15.08.2011 про припинення його дії з 31.12.2011 та акт приймання-передачі орендованого приміщення, примірники яких позивач відповідачу не повернув.

Водночас, позивач 19.01.2012 повернув на р/р відповідача 34 000,00 грн, сплачених в якості платежів з орендної плати за листопад та грудень 2011, як помилково перераховані, і таким чином, на думку відповідача, фактичними діями припинив договірні відносини за спірним договором з 19.01.2012.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 16.10.2013 залучена до участі у справі Фізична особа-підприємець ОСОБА_8 третьою особою, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 27.11.2013 (суддя Л.Пукшин) позовні вимоги задоволенні частково шляхом присудження до стягнення з відповідача на користь позивача 214 000, 00 грн основної заборгованості, 16 050, 00 грн пені, 4 115,84 грн 3 % річних. В іншій частині позовних вимог відмовлено.

Судове рішення мотивоване наступним.

15.08.2011 сторони підписали акт прийому-передачі про фактичне передання об'єкту оренди у користування відповідачу у відповідності до договору оренди № 5 від 15.08.2011.

Позивач виконав умови договору належним чином, що підтверджується актами здачі-прийняття робіт (надання послуг): № ОУ-0000015 від 31.08.2011, № ОУ-0000017 від 30.09.2011, № ОУ-0000018 від 31.10.2011, № ОУ-0000020 від 30.11.2011, № ОУ-0000021 від 31.12.2011, що підписані представниками сторін та скріплені їх печатками, актами здачі-прийняття робіт (надання послуг) № ОУ-00025 від 31.01.2012, № ОУ-00026 від 28.02.2012, № ОУ-0000027 від 31.03.2012, № ОУ-0000028 від 30.04.2012, № ОУ-0000029 від 31.05.2012, № ОУ-0000030 від 30.06.2012, № ОУ-0000031 від 31.07.2012, № ОУ-0000032 від 15.08.2012, що підписані та скріплені печаткою з боку орендодавця, всього на суму 288 000,00 грн.

Відповідачем в порушення умов Договору сплачені орендодавцю наступні платежі з орендної плати: 15.08.2011 - 12 000,00 грн (за серпень 2011), 13.09.2011 - 24 000,00 грн (за вересень 2011), 07.10.2011 - 24000,00 грн (за жовтень 2011), 09.11.2011 - 14 000,00 грн (за листопад 2011), у зв'язку з чим у останнього існує заборгованість перед позивачем за листопад 2011 - серпень 2012 року в розмірі 214 000,00 грн.

Місцевий господарський суд відхилив заперечення відповідача стосовно дострокового розірвання договору оренди № 5 від 15.08.2011 з ініціативи позивача шляхом направлення відповідачу відповідної пропозиції за недоведеністю.

Водночас, судом зазначено, що твердження відповідача про те, що предметом Договору і договору суборенди є один і той самий об'єкт не знайшли свого підтвердження у матеріалах справи, оскільки як вбачається з копій витягу з технічного паспорту на складські приміщення, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1, за вказаною адресою 2 з 4 приміщень мають аналогічні технічні характеристики, зокрема й площу.

Розрахунок пені за прострочення сплати орендної плати в розмірі 16 269,86 грн судом визнаний обґрунтованим частково, оскільки з урахуванням обмежень встановлених ст. 231, 232 Господарським кодексом України судом здійснений перерахунок розміру пені з урахуванням того, що максимальний строк нарахування пені складає 183 дні, а не 185 днів як зазначено позивачем, а тому до стягнення підлягає сума пені у розмірі 16 050, 00 грн.

Розмір 3 % річних становить суму більшу, ніж заявлена позивачем, однак з урахуванням норм п. 2 ч. 1 ст. 83 ГПК України, суду не надане право виходити за межі позовних вимог без відповідного клопотання позивача, а тому з огляду на зазначене місцевий господарський суд дійшов висновку про стягнення суми 3 % річних у розмірі, що заявлений позивачем.

Витрати з оплати правової допомоги не підлягають до стягнення з відповідача, оскільки з платіжних доручень наданих в якості обґрунтування розміру суми відповідної допомоги вбачається, що позивачем оплачувались саме послуги з загального супроводу його господарської діяльності, а не послуги безпосередньо пов'язані з розглядом даної справи в Господарському суді місті Києва. Крім того, позовна заява подана 31.07.2013, в той час як оплата згідно платіжних доручень, наданих позивачем, здійснена протягом січня-квітня 2013 року, тобто задовго до звернення з даним позовом до суду.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 29.01.2014 (колегія суддів: Л.Кропивна, Г.Корсакова, Т.Ільєнок) рішення Господарського суду міста Києва від 27.11.2013 скасоване, прийняте нове рішення, яким у задоволенні позову відмовлено у повному обсязі з огляду на наступне.

Висновок місцевого господарського суду про те, що предмети Договору та договору суборенди від 01.01.2012 є різними, спростовується наявним у справі планом на двоповерхову будівлю літера "А" по АДРЕСА_1, відповідно до якого лише одне приміщення, розміщене на 1 поверсі двоповерхової будівлі і позначене на плані за № 8, має площу 278,9 кв.м. Іншого приміщення такої ж площі серед інвентаризованих чотирнадцяти приміщень на першому поверсі будівлі, на плані немає.

Апеляційний господарський суд кваліфікував правовідносини між позивачем та ФОП ОСОБА_8 як окремий випадок заміни сторони у зобов'язанні в силу закону, зазначивши, що до нового кредитора переходять права позивача як орендодавця в обсязі та на умовах, які існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом. При цьому незалежно від того, чи ставилося питання переоформлення договору оренди на нового орендодавця, повернення за актом прийому-передачі приміщення первісному орендодавцю не здійснюється, а тому повернення позивачем направленого йому відповідачем акту прийому-передачі від 31.12.2011 юридичного значення немає.

Повернення первісним орендодавцем (позивачем) відповідачу орендних платежів за листопад та грудень 2011 року на суму 34 000 грн, суд визначив як відмову у прийнятті виконаного неналежним кредитором і одночасне визнання за іншим кредитором права на отримання прострочених орендних платежів починаючи з другої половини листопада 2011 року.

А тому, враховуючи викладене, апеляційний господарський суд дійшов висновку про те, що у зв'язку зі зміною суб'єктного складу у правовідносинах оренди, позивач не мав суб'єктивного порушеного права і, відповідно, права на задоволення позову про стягнення з відповідача заборгованості за користування вказаною річчю, пені та 3 % річних.

Звертаючись до суду з касаційною скаргою, позивач посилається на неправильне застосування судом апеляційної інстанції при ухвалені постанови норм права, просить постанову скасувати, а рішення місцевого господарського суду залишити без зміни.

Перевіряючи юридичну оцінку встановлених судом фактичних обставин справи та їх повноту, Вищий господарський суд України дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає до задоволення, виходячи з такого.

Припинення договірних орендних правовідносин між ФОП ОСОБА_4 та ТОВ "Фармадіс" в період заявленої заборгованості, а саме з листопада 2011 року до серпня 2012 року, відповідачем не доведене.

Непідписання відповідачем актів виконаних робіт за Договором у період з січня до серпня 2012 року не впливає на необхідність виконання останнім обов'язку з оплати орендних платежів, оскільки ні чинним законодавством ні Договором не передбачене підписання сторонам відповідних актів, як умова та/або підстава для сплати орендних платежів.

Укладення договору суборенди між відповідачем та ФОП ОСОБА_8, правовий титул відносно суборендованого майна якої не встановлений, не впливає на обґрунтованість вимог позивача щодо необхідності виконання обов'язку зі сплати орендних платежів за чинним у період заявленої заборгованості Договором.

Враховуючи зазначене, апеляційний господарський суд дійшов неправильного висновку щодо відсутності правових підстав для стягнення заявленої позивачем заборгованості.

Рішення місцевого господарського суду не оскаржене в частині відмови у стягнення витрат з оплати правової допомоги та 219,86 грн пені.

А тому, постанова апеляційного господарського суду підлягає до скасування, рішення місцевого господарського суду слід залишити без зміни.

Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119 - 11112 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 задовольнити.

Постанову Київського апеляційного господарського суду від 29.01.2014 у справі № 910/14716/13 скасувати.

Рішення Господарського суду міста Києва від 27.11.2013 у справі № 910/14716/13 залишити без зміни.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Фармадіс" на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 2 383,86 грн судового збору сплаченого за подання касаційної скарги.

Доручити Господарському суду міста Києва видати відповідний наказ.

Судді: С. Могил

Є. Борденюк

І. Вовк