Історія справи

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 листопада 2014 року Справа № 904/7576/13 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого суддіГончарука П.А.,суддіКондратової І.Д. (доповідач),суддіСтратієнко Л.В.,за участю представників сторін від позивачаШуба Я.С.;від відповідача Чоботюк Т.М.;розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Південний гірничо-збагачувальний комбінат"на постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 17.09.2014 рокуу справі№ 904/7576/13 Господарського суду Дніпропетровської областіза позовомДержавного підприємства "Придніпровська залізниця"доПублічного акціонерного товариства "Південний гірничо-збагачувальний комбінат"простягнення 14 280,72 грн

ВСТАНОВИВ:

У вересні 2013 року Державне підприємство "Придніпровська залізниця" (надалі - ДП "Придніпровська залізниця", позивач) звернулося до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом про стягнення з Відкритого акціонерного товариства "Південний гірничо-збагачувальний комбінат", правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство "Південний гірничо-збагачувальний комбінат" (надалі - ПАТ "Південний гірничо-збагачувальний комбінат", відповідач), 12811,08 грн - плату за користування вагонами та 1469,64 грн - збір за зберігання вантажу.

Відповідач проти позову заперечив, посилаючись на те, що акти загальної форми ГУ-23 не підписані вантажовласником, та на відсутність у позивача підстав для стягнення збору за зберігання вантажу та плати за користування вагонами затриманими на станціях підходу Новоблочна, Кривий Ріг-Західний, Кривий Ріг-Головний до станції призначення Кривий Ріг, у зв'язку тим, що на станції призначення у спірний період були вільні колії для приймання потягу, які залізницею не були використані, про що зауважено у відомостях плати за користування вагонами.

Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 25.02.2014 року (судді: Кеся Н.Б., Бєлік В.Г., Загинайко Т.В.) в позові відмовлено.

Постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 17.09.2014 року (судді: Чус О.В., Дармін М.О., Дмитренко Г.К.) рішення суду першої інстанції скасовано та прийнято постанову, якою позовні вимоги задоволено.

Не погоджуючись з постановою апеляційної інстанції, ПАТ "Південний гірничо-збагачувальний комбінат" звернулося до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій посилаючись на порушення судом норм процесуального та матеріального права, зокрема, п. п. 8, 9, 10, 12 Правил користування вагонами та контейнерами, що затверджені наказом Міністерства транспорту України від 25.02.1999 року N 113 (надалі - Правил користування вагонами та контейнерами), ст. 119, 121 Статуту залізниць України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 06.04.98 N 457 (надалі - Статут), ст. 42 Господарського процесуального кодексу України (надалі - ГПК України), просить скасувати постанову апеляційної інстанції і залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Відповідно до ч. 3 ст. 77 ГПК України в судовому засіданні оголошувалась перерва.

Заслухавши доповідь судді-доповідача та пояснення представників сторін, перевіривши згідно ст.ст. 1115, 1117 ГПК України наявні матеріали справи на предмет правильності юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення в судових рішеннях, а також правильності застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, суд касаційної інстанції дійшов висновку про залишення касаційної скарги без задоволення, а постанову апеляційної інстанції - без змін з таких підстав.

У справі, що розглядається, суди попередніх інстанцій встановили, що 06 листопада 2008 року між ДП "Придніпровська залізниця" та ВАТ "Південний гірничо-збагачувальний комбінат" (власник колії) укладений договір № ПР/М-08-2/11-2476аНЮдч про експлуатацію залізничної під'їзної колії ВАТ "Південний гірничо-збагачувальний комбінат", відповідно до якого згідно зі Статутом залізниць України, Правилами перевезень вантажів залізничним транспортом України і на умовах цієї угоди експлуатується під'їзна колія, яка належить власнику, що примикає до станції Кривий Ріг Придніпровської залізниці.

У квітні 2013 року на підходах до станції призначення Кривий Ріг були затримані порожні вагони, що перевозились під навантаження на адресу ПАТ "Південний гірничо-збагачувальний комбінат" за накладними №№ 45876018, 49835473, 49835440, 49835994, 45888534, 45874088, 45889268, 45873429, 45878469, 45888872, 45880150, 40030421, 40030322, 40030348, 40021982, 40030363, 40030553, 40023541, 40021974, 40023533, 40016040, 40017246, 40023517, 40023525, 40016883, 40030132, 40029027, 40028987, 40030124, 40030140, 40015406, 40030595, 40015398, 40015422, 40015489, 40015471, 40015463, 40015414, 40015380, 40015455, 40015430, 40030157, 40030389, 40030355, 40021966, 40022006, 40030405, 40030371, 40030561, 40030314, 40021990, 40016073, 40030397, 40021958, 40030330, 40030652, 40023566, 40030413, 40030439, 40030306, про що складені акти про затримку вагонів форми ГУ-23а (додаток 3 до пункту 3 Правил користування вагонами і контейнерами) та акти загальної форми ГУ-23 про зайнятість колії вагонами, що подані за договором позивачу (додаток 6 до Правил користування вагонами і контейнерами), в яких зазначені обставини та причини затримки вагонів, час початку та закінчення затримки вагонів.

Відповідно до актів загальної форми ГУ-23 прийняті до перевезення порожні вагони були затримані залізницею на підходах до станції призначення через неможливість приймання їх станцією призначення Кривий Ріг Придніпровської залізниці з причин скупчення попередніх вагонів на станції призначення Кривий Ріг у зв'язку з несвоєчасним вивільненням колій від вагонів, що прибули раніше на його адресу.

Про затримку вагонів з вини вантажовласника на підходах до станції призначення залізниця видала накази.

Суд апеляційної інстанції встановив, що відповідно до п. 10 Правил користування вагонами і контейнерами позивачем було складено повідомлення про затримку вагонів.

Відповідно до пункту 16 договору власник колії сплачує залізниці плату, у тому числі: за користування вагонами згідно з Правилами перевезень вантажів залізничним транспортом України; за зберігання вантажів у вагонах - у разі затримки їх з вини одержувача після закінчення терміну безоплатного зберігання, яка сплачується незалежно від місця затримки (на станції призначення та на підходах до неї) - згідно з Правилами зберігання вантажів.

За затримку вагонів залізницею нарахована плата за користування вагонами у сумі 12811,08 грн, що включена до відомостей плати за користування вагонами форми ГУ - 46: № 20049503, 06049453, 08049463, 08049464, 07049458, 07049460, 06049454, 09049469, 20049498, 12049479, 08049462, 11049473, 09049468, 09049467, 09049466, 11049475, які були підписані представниками вантажовласника із зауваженнями про можливість прийняти вагони з огляду на наявність вільних колій. Крім того, оскільки згідно Правил реєстрації та експлуатації власних вантажних вагонів, затверджених наказом Міністерства транспорту та зв'язку України від 28.09.2004 року N 856, порожні власні вагони, які перевозяться залізницею за повними перевізними документами зі сплатою провізної плати, мають статус "вантажу", який залізниця зобов'язана доставити на станцію призначення у цілості та збереженості і видати їх одержувачу, зазначеному в накладній, позивач нарахував також збір за зберігання вантажу по накопичувальних картках ф.ФДУ-92 №№09049125, 09049126, 09049127 у сумі 1469,64 грн, у зв'язку з їх затримкою після закінчення терміну безплатного зберігання. Відповідач відмовився від їх оплати, що й стало підставою звернення з позовом.

Ухвалюючи рішення, місцевий господарський суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для задоволення позову, оскільки складені на підтвердження затримки вагонів на коліях станції акти загальної форми ГУ-23, що стали підставою для нарахування плати за користування вагонами ДП "Придніпровська залізниця", не можуть підтверджувати затримку вагонів із вини позивача, так як підписані лише представниками залізниці всупереч вимогам п. 8 Правил користування вагонами, і в матеріалах справи відсутні докази виклику залізницею представників вантажоотримувача для підписання актів загальної форми.

Однак, суд апеляційної інстанції не погодився з таким рішенням суду першої інстанції та прийняв нове рішення про стягнення плати за користування вагонами внаслідок затримки вагонів на підходах до станції призначення та збору за зберігання вантажу, у зв'язку з затримкою вагонів після закінчення терміну безплатного зберігання, відповідно до пункту 8 Правил зберігання вантажів та розділу 3 Правил користування вагонами та контейнерами.

Суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що залізницею було дотримано порядок оформлення затримки вагонів на підходах до станції призначення, встановленого Статутом та Правилами користування вагонами і контейнерами, що підтверджується актами про затримку вагонів форми ГУ-23а та актами загальної форми ГУ-23, які незважаючи на те, що не підписані представником вантажоодержувача, можуть визнаватись належними та допустимими доказами у справі, оскільки згідно з вимогами п. 3 Правил складання актів, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 28.05.2002 року N 334, підписані не менше як двома особами для засвідчення обставин, що виникли в процесі перевезення вантажу, зокрема: про віднесення на відповідальність вантажовласника.

Посилання відповідача на наявність на станції призначення вільних колій, як на доказ відсутності своєї вини у затримці вагонів, апеляційний суд відхилив з таких підстав.

Відповідно до п.п. 3,5 Інструкції "Про порядок обслуговування і організації руху на під'їзному шляху ПАТ "Південний ГЗК" (а.с.174, т.3), узгодженої сторонами по справі, перегін Кривий Ріг - Допоміжна - є одноколійний, обладнаний релейним напівавтомотичним блокуванням. Планування та організація роботи по обміну вагонопотоками між станціями Кривий Ріг та Допоміжна здійснюється маневровими диспетчерами станції Кривий Ріг та диспетчером зовнішнього транспорту УЖДТ "Південного ГЗК" по прямому міжстанційному зв'язку або телефонному зв'язку.

Основні положення та порядок роботи залізниць України встановлені Правилами технічної експлуатації -нормативним відомчім документом Укрзалізниці, затвердженим наказом Міністерства транспорту України від 20.12.1996 року № 411 та зареєстрований в Міністерстві юстиції України 25.02.1997 року за № 50/1854. В пункті 16.3 ПТЕ зазначено, що порядок використання колій для приймання та відправлення поїздів має бути вказаний в технічно-розпорядчому акті станції. Технічно-розпорядчий акт (ТРА) - нормативний документ, що регламентує безпечне і безперешкодне приймання, відправлення та проходження поїздів через станцію, безпеку внутрішньостанційної маневрової роботи й дотримання техніки безпеки. Додатком № 3 до ТРА є Інструкція про порядок користування пристроями маршрутно-релейної централізації станції Кривий Ріг Придніпровської залізниці.

Інструкцією "Про порядок користування пристроями маршрутно-релейної централізації станції Кривий Ріг" (а.с.175-178, т.3) визначено порядок відправлення поїздів на ст. Допоміжна. Згідно з п.п 1- 4 зазначеної Інструкції ДСП ст. Кривий Ріг запитує сусідню станцію про відправлення поїзда по телефону, ДСП станції Допоміжна натискає кнопку "дача згоди", загорається зелена лампочка "отримання згоди". Після чого, ДСП станції Кривий Ріг натискає поїздну кнопку початку маршруту і здійснюється рух поїзда на ст. Допоміжна. Пунктом 8 договору "Про експлуатацію залізничної під'їзної колії ВАТ Південний ГЗК" передбачено обов'язок диспетчера цеху зовнішнього транспорту УЗТ по прямому телефонному зв'язку повідомити старшого прийомоздавальника або маневрового диспетчера станції Кривий Ріг про готовність вагонів до забирання.

Згідно ст. 42 Статуту залізниць України залізниця зобов'язана повідомити одержувача в день прибуття вантажу або до 12 години наступного дня.

Суд апеляційної інстанції встановив, що позивач повідомив відповідача про прибуття власних вагонів на адресу ПАТ "Південний ГЗК", які зареєстровані у книзі повідомлень фГУ-2, ксерокопії витягів з яких додані до матеріалів справи (а.с.16-19, т.2). Одночасно, ПАТ "Південний ГЗК" надало довідку про наявність вільних колій на станції Допоміжна на підтвердження можливості прийняти спірні вагони зі станції Кривий Ріг (а.с.72-75, т. 3), але при цьому, не довів вжиття ним заходів щодо реагування на повідомлення позивача, не надав докази повідомлення позивача про готовність вагонів до забирання та виконання вимог Інструкції "Про порядок користування пристроями маршрутно-релейної централізації станції Кривий Ріг Придніпровської залізниці".

За таких обставин апеляційний суд дійшов висновку, що за відсутності згоди відповідача на прийняття вагонів на свою під'їзду колію, не включення "зеленого" вхідного сигналу світлофора, який дозволяє залізниці своїм локомотивом доставити запитуємі вагони на приймально-здавальні колії станції Допоміжна, залізниця була позбавлена можливості виконати покладені на неї зобов'язання за договором.

Посилання відповідача на те, що відповідно до "Положення про зайнятість колій" у залізниці була можливість подати спірні вагони на колії станції Кривий Ріг суд не брав до уваги, оскільки визначення можливості або неможливості доставити на станцію призначення затримані вагони у певний інтервал часу відноситься до технологічної роботи залізниці, для чого необхідні спеціальні знання диспетчера з руху поїздів. Апеляційний суд зауважив, що зайнятість прийомо-відправочних колій по ст. Кривий Ріг згідно з технологічним процесом роботи станції планує поїзний диспетчер дирекції з урахуванням підводу під навантаження порожніх вагонів парку УЗ і власних; вагонів з вантажами на адресу підприємства; маневрової роботи; необхідності приймання навантажених маршрутів з ПАТ "Південний гірничо-збагачувальний комбінат", обгону локомотивів, для чого необхідна наявність вільних колій станції. Згідно п. 13.2.1 п. 14.2 Інструкції з руху поїздів і маневрової роботи на залізницях України, затвердженої наказом Міністерства транспорту та зв'язку України від 31.08.2005 року № 5076, приймання поїздів на станцію має проводитись на вільні колії, які призначені для цього технічно - розпорядчим актом станції.

Враховуючи те, що причини затримки вагонів - скупчення вагонів на станції призначення Кривий Ріг Придніпровської залізниці, викладені в актах загальної форми, відповідають дійсності, тобто затримка вагонів на підходах до станції призначення відбулася саме з вини вантажоодержувача, Вищий господарський суд України погоджується з висновками суду апеляційної інстанції про обов'язок відповідача оплатити вартість користування вагонами за час затримки вагонів на підходах до станції призначення та збір за зберігання вантажу, у зв'язку з затримкою вагонів після закінчення терміну безплатного зберігання, відповідно до пункту 8 Правил зберігання вантажів та розділу 3 Правил користування вагонами та контейнерами, навіть незважаючи те, що акти загальної форми не були підписані представником позивача.

Твердження заявника про порушення судом норм права не знайшли свого підтвердження, суперечать матеріалам справи та зводяться до переоцінки доказів, що відповідно ст. 1117 ГПК України не входить до компетенції касаційної інстанції.

З урахуванням наведеного, касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін.

Судові витрати, пов'язані зі сплатою судового збору за розгляд касаційної скарги, у відповідності до ст. 49 ГПК України, покладаються на відповідача.

Керуючись ст. ст. 49, 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Південний гірничо-збагачувальний комбінат" залишити без задоволення, а постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 17.09.2014 року - без змін.

Головуючий суддя Гончарук П.А.Суддя Кондратова І.Д.СуддяСтратієнко Л.В.