Історія справи

Постанова ВГСУ від 09.12.2015 року у справі №911/3993/13
Постанова ВГСУ від 03.08.2016 року у справі №911/3993/13
Постанова ВГСУ від 26.06.2014 року у справі №911/3993/13
Постанова ВГСУ від 21.09.2016 року у справі №911/3993/13

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 червня 2014 року Справа № 911/3993/13

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Головуючого судді:Удовиченка О.С.,суддів:Міщенка П.К., Поліщука В.Ю.розглянувши касаційну скаргу на ухвалу та на постанову Товариства з обмеженою відповідальністю "Агроком" та ОСОБА_4 господарського суду Київської області від 05.02.2014 року Київського апеляційного господарського суду від 29.04.2014 року у справі № 911/3993/13 господарського суду за заявами Київської області Товариства з обмеженою відповідальністю "Бастіон-Капітал", Товариства з обмеженою відповідальністю "Арсенал-Центр"доТовариства з обмеженою відповідальністю "Агроком"провизнання банкрутом

За участю представників сторін: ТОВ "Агроком" - Шапошнікова І.Б.; ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_7, ПП "Бета Консалтинг" - Зінченка П.Л.; ТОВ "Арсенал- Панель", ТОВ "Арсенал-Центр", ОСОБА_6 - ОСОБА_10; ОСОБА_6 - ОСОБА_11 та арбітражного керуючого Долича О.В.

В С Т А Н О В И В:

Ухвалою господарського суду Київської області від 24.10.2013 року заяву ТОВ "Бастіон-Капітал" прийнято до розгляду та призначено до розгляду у підготовчому засіданні.

Крім того, 05.11.2013 року до господарського суду Київської області звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю "Арсенал-Центр" з заявою про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Агроком" у порядку ст. ст. 16, 22, 25 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", яку прийнято судом до розгляду.

Ухвалою господарського суду Київської області від 20.11.2013 року, у відповідності до ст. 16 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", приєднано матеріали №911/4153/13 за заявою ТОВ "Арсенал-Центр" про банкрутство ТОВ "Агроком" до матеріалів №911/3993/13 за заявою ТОВ "Бастіон-Капітал" про банкрутство ТОВ "Агроком" для одночасного розгляду у підготовчому засіданні грошових вимог ТОВ "Арсенал-Центр" та ТОВ "Бастіон-Капітал" до ТОВ "Агроком" та вирішення питання щодо порушення провадження у справі про банкрутство ТОВ "Агроком".

Ухвалою підготовчого засідання господарського суду Київської області від 20.11.2013 року порушено провадження у даній справі №911/3993/13, визнано ТОВ "Бастіон-Капітал" кредитором ТОВ"Агроком" з безспірними грошовими вимогами у розмірі 390516,78 грн., визнано ТОВ "Арсенал-Центр" кредитором ТОВ "Агроком" з безспірними грошовими вимогами у розмірі 1447888,59 грн., введено мораторій на задоволення вимог кредиторів, відповідно до ст. 19 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", введено процедуру розпорядження майном ТОВ "Агроком" та призначено у справі розпорядником майна боржника - арбітражного керуючого Долича Олександра Володимировича та призначено розгляд справи у попередньому засіданні.

Ухвалою попереднього засідання, що відбулось 05.02.2014 року (Суддя - Лопатін А.В.) 1.Закінчено попереднє засідання господарського суду.

2. Затверджено реєстр вимог кредиторів ТОВ "Агроком" в сумі 8727978,06 грн.

3. Визнано кредиторами з грошовими вимогами до боржника:

- ТОВ "Бастіон-Капітал" на загальну суму 1972261,10 грн., з яких: 6882,00 грн. (1 черга) та 1965379,10 грн. (4 черга);

- ТОВ "Арсенал-Центр" на загальну суму 1453623,59 грн., з яких: 5735,00 грн. (1 черга) та 1447888,59 грн. (4 черга);

- ТОВ "Арсенал-Панель" на загальну суму 72673,79 грн., з яких: 1147,00 грн. (1 черга) та 71526,79 грн. (4 черга);

- ПП "Бета-Консалтинг" на загальну суму 784935,53 грн., з яких: 1147,00 грн. (1 черга) та 783788,53 грн. (4 черга);

- ФОП ОСОБА_5 на загальну суму 85897,00 грн., з яких: 1147,00 грн. (1 черга) та 84750,00 грн. (4 черга);

- ФОП ОСОБА_8 на загальну суму 120420,45 грн., з яких: 1147,00 грн. (1 черга) та 119273,45 грн. (4 черга);

- гр. ОСОБА_6 на загальну суму 1831810,70 грн. з яких: 1147,00 грн. (1 черга) та 1830663,70 грн. (4 черга);

- гр. ОСОБА_7 на загальну суму 104567,00 грн., з яких: 1147,00 грн. (1 черга) та 103420,00 грн. (4 черга);

- гр. ОСОБА_9 на загальну суму 2001147,00 грн., з яких: 1147,00 грн. (1 черга) та 2000000,00 грн. (4 черга);

- Білоцерківську ОДПІ ГУ Міндоходів у Київській області на суму 300641,90грн. (6 черга).

4. У задоволенні кредиторських вимог гр. ОСОБА_4 у розмірі 10000,00грн., ТОВ "Арсенал-Панель" у розмірі 981603,23 грн., ТОВ "Арсенал-Центр" у розмірі 11212166,67грн., гр. ОСОБА_6 у розмірі 3149425,02 грн. у частині 1317614,32 грн. та гр. ОСОБА_6 у розмірі 12722163,67 грн. відмовлено.

5. Зобов'язано розпорядника майна боржника внести зміни до реєстру вимог кредиторів ТОВ "Агроком" у відповідності з реєстром, який затверджено судом та примірник доопрацьованого реєстру подати до суду.

6. Зобов'язано розпорядника майна боржника призначити збори кредиторів, на яких визначитись з подальшою процедурою банкрутства та які провести 28.02.2014 року.

7. Зобов'язано розпорядника майна повідомити кредиторів про місце і час проведення зборів кредиторів та організувати їх проведення.

8. За результатами проведення зборів кредиторів, розпорядника майна боржника зобов'язано надати господарському суду в судове засідання, яке відбудеться "05" березня 2014 року о 15:00 год., протокол зборів кредиторів.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 29.04.2014 року (судді: Остапенко О.М. - головуючий, Доманська М.Л., Шипко В.В.) апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Агроком" залишено без задоволення, а ухвалу попереднього засідання господарського суду Київської області від 05.02.2014 року у справі № 911/3993/13, в частині визнання кредиторами з грошовими вимогами до боржника: товариства з обмеженою відповідальністю "Арсенал-Панель" на загальну суму 72673,79 грн., з яких: 1147,00 грн. (1 черга) та 71526,79 грн. (4 черга) та гр. ОСОБА_6 на загальну суму 1831810,70 грн. з яких: 1147,00 грн. (1 черга) та 1830663,70 грн. (4 черга) - без змін.

Апеляційну скаргу ОСОБА_4 залишено без задоволення, а ухвалу попереднього засідання господарського суду Київської області від 05.02.2014 року у справі № 911/3993/13, в частині відмови ОСОБА_4 у визнанні кредитором боржника на суму 10 000,00 грн. - без змін.

Не погодившись із наведеними судовими актами, Товариство з обмеженою відповідальністю "Агроком" звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, з проханням скасувати ухвалу попереднього засідання господарського суду Київської області від 05.02.2014 року та постанову Київського апеляційного господарського суду від 29.04.2014 року у даній справі, у частині визнання ОСОБА_6 кредитором ТОВ "Агроком" на суму 1 830 663,70 грн. - 4 черга та судовий збір у розмірі 1 147,00 грн. - 1 черга. У цій частині прийняти нове рішення, яким у задоволенні заявлених ОСОБА_6 до ТОВ "Агроком" кредиторських вимог відмовити повністю та відповідним чином змінити ухвалу попереднього засідання у загальній сумі визнаних кредиторських вимог.

Не погодившись із тими ж судовими актами, ОСОБА_4 звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, з проханням постанову Київського апеляційного господарського суду від 29.04.2014 року у даній справі скасувати, ухвалу попереднього засідання господарського суду Київської області від 05.02.2014 року змінити та задовольнити заяву ОСОБА_4 про визнання його кредиторських вимог на суму 10 000,00 грн. повністю, визнати ОСОБА_4 кредитором боржника з грошовими вимогами в сумі 11 147,00 грн., з яких 1147 грн. - перша черга (судовий збір) та 10 000, 00 грн. - 4 черга та відповідним чином змінити ухвалу попереднього засідання у загальній сумі визнаних кредиторських вимог.

Колегія суддів Вищого господарського суду України, перевіривши матеріали справи, проаналізувавши правильність застосування господарськими судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, обговоривши доводи касаційної скарги, дійшла до висновку про задоволення касаційних скарг, з огляду на таке.

Так, здійснюючи касаційне провадження у справі, суд виходить з того, що оскаржувані судові рішення заперечуються лише в частині відхилення кредиторських вимог ОСОБА_4 на суму 10 000, 00 грн. та визнання кредиторських вимог ОСОБА_6 на суму 1 830 663,70 грн. - 4 черга та судовий збір у розмірі 1 147,00 грн. - 1 черга. Аргументів та заперечень висновків судів в оскаржуваних рішеннях в іншій частині визнання кредиторських вимог у касаційній скарзі не заявлялось. У зв'язку із цим касаційне провадження та перегляд цих судових рішень здійснюється відповідно до доводів в касаційних скарг - лише у оскаржуваній частині.

Згідно із частинами 1 ст. 2 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (у редакції Закону України від 22.12.2011 року N 4212-VI) (далі - Закон про банкрутство) провадження у справах про банкрутство регулюється цим Законом Господарським процесуальним кодексом України, іншими законодавчими актами України.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" кредитор - юридична або фізична особа, а також органи доходів і зборів та інші державні органи, які мають підтверджені у встановленому порядку документами вимоги щодо грошових зобов'язань до боржника; конкурсні кредитори - кредитори за вимогами до боржника, які виникли до порушення провадження у справі про банкрутство і виконання яких не забезпечено заставою майна боржника; поточні кредитори - кредитори за вимогами до боржника, які виникли після порушення провадження у справі про банкрутство; забезпечені кредитори - кредитори, вимоги яких забезпечені заставою майна боржника (майнового поручителя);

грошове зобов'язання - зобов'язання боржника сплатити кредитору певну грошову суму відповідно до цивільно-правового правочину (договору) та на інших підставах, передбачених законодавством України. До грошових зобов'язань відносяться також зобов'язання щодо сплати податків, зборів (обов'язкових платежів), страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне та інше соціальне страхування; зобов'язання, що виникають внаслідок неможливості виконання зобов'язань за договорами зберігання, підряду, найму (оренди), ренти тощо та які мають бути виражені у грошових одиницях.

З огляду на вказані вище приписи норм Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" до суду протягом тридцяти днів з моменту розміщення у офіційному друкованому органі України оголошення про порушення провадження у справі про банкрутство можуть звернутися кредитори перед яким боржник не виконав зобов'язання щодо сплатити певної грошової суми відповідно до цивільно-правового правочину (договору) та на інших підставах, передбачених законодавством України.

Оголошення про порушення провадження у справі про банкрутство ТОВ "Агроком" було опубліковано 29.11.2013 року у газеті "Голос України" № 226 (5726) ініціюючим кредитором ТОВ "Бастіон-Капітал" та у газеті "Урядовий кур'єр" № 222 (5108) від 30.11.2013 року, ініціюючим кредитором ТОВ "Арсенал-Панель", тобто, як встановлено попередніми судовими інстанціями, останнім днем для звернення кредиторів з відповідними заявами до боржника було 29.12.2013, що припало на неробочий день (неділю), а тому днем закінчення строку вважається перший наступний за ним робочий день, тобто 30.12.2013 року.

Під час розгляду справи щодо вимог гр. ОСОБА_4 у розмірі 10 000,00 грн. судами встановлено наступні обставини.

Гр. ОСОБА_4 28 жовтня 2013 року було сплачено власні кошти в розмірі 10 000,00 грн. від імені боржника на користь ГУ Державної казначейської служби України Київської області призначенням "Судовий збір за позовом ТОВ "Агроком" до ТОВ "Віртуал" зг.п.п.2.2.1. 4 Закону України "Про Судовий збір", що підтверджується банківською квитанцією № ПН 3119 від 28 жовтня 2013 року, а також авансовий звіт про використання коштів, виданих на відрядження або під звіт № 0-00000023 від 28.10.2013 року.

Відповідно до частини другої ст. 530 ЦК України, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

ОСОБА_4 стверджує, що він звертався до боржника з вимогою в підтвердження надав копію вимоги від 29.10.2013 року, проте, встановивши, що доказів вручення чи направлення вказаної вимоги громадянином ОСОБА_4 ТОВ "Агроком" суду не надано та, невизнавши додану до заяви про кредиторські вимоги копію вимоги належним доказом направлення її боржнику, суд першої інстанції рішення якого підтримав апеляційний господарський суд, дійшов до висновку, що відповідний строк виконання зобов'язання ТОВ "Агроком" щодо повернення гр. ОСОБА_4 10 000,00 грн. станом на дату порушення провадження у даній справі не настав, отже вимоги останнього у розмірі 10 000,00 грн. відхилив, із посиланням на те, що вони не є конкурсними, у розумінні Закону про банкрутство.

Колегія суддів Вищого господарського суду України із такими висновками, у цій частині, погодитись не може, вважає правомірними доводи заявника касаційної скарги про те, що заявлені вимог у сумі 10 000,00 грн. є конкурсними незалежно від настання строку їх виконання, з огляду на наступне.

Виходячи зі змісту ст. 25 Закону про банкрутство за результатами розгляду вимог кредиторів господарський суд виносить ухвалу, в якій зазначається розмір та перелік усіх визнаних судом вимог кредиторів, які вносяться розпорядником майна до реєстру вимог кредиторів; розмір та перелік не визнаних судом вимог кредиторів; дата проведення зборів кредиторів та комітету кредиторів; дата підсумкового засідання суду, на якому буде винесено ухвалу про санацію боржника чи постанову про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури, чи ухвалу про припинення провадження у справі про банкрутство або ухвалу про продовження строку процедури розпорядження майном та відкладення підсумкового засідання суду, яке має відбутися у строки, встановлені ч. 2 ст. 22 цього Закону.

Черговість задоволення вимог кредиторів за рахунок коштів, одержаних від продажу майна банкрута, встановлена у ст. 45 Закону про банкрутство.

Статтею 1 Закону про банкрутство визначено поняття кредитора - це юридична або фізична особа, державні органи, які мають підтверджені у встановленому порядку документами вимоги щодо грошових зобов'язань до боржника. Конкурсні кредитори - кредитори за вимогами до боржника, які виникли до порушення провадження у справі про банкрутство. Поточні кредитори - кредитори за вимогами до боржника, які виникли після порушення провадження у справі про банкрутство.

Стаття 23 Закону про банкрутство встановлює порядок виявлення кредиторів. Відлік строку на заявлення грошових вимог кредиторів починається з дня офіційного оприлюднення оголошення про порушення провадження у справі про банкрутство, тобто першим днем перебігу цього строку є день, наступний за днем офіційного оприлюднення такого оголошення.

Після офіційного оприлюднення ухвали про порушення провадження у справі про банкрутство всі кредитори мають право подавати заяви з грошовими вимогами до боржника, які виникли до порушення провадження у справі про банкрутство, в порядку статті 23 Закону про банкрутство незалежно від настання строку виконання зобов'язань.

Отже, грошові вимоги ОСОБА_4, як встановлено судами, виникли до порушення провадження у справі про банкрутство боржника, підтверджені належними та допустимими доказами, заявлені у строки, встановлені ст. 23 Закону про банкрутство, отже повинні бути задоволені та включені до четвертої черги реєстру вимог кредиторів ТОВ "Агроком" у заявленій сумі - 10 000, 00 грн.

З урахуванням наведеного суд касаційної інстанції вважає, що рішення судів попередніх інстанцій, в частині відхилення кредиторських вимог ОСОБА_4, винесені із невірним застосуванням приписів ст. 1, 23 Закону про банкрутство та підлягають скасуванню у цій частині.

Однак, як вбачається ОСОБА_4 у своїй касаційній скарзі просив визнати його кредиторські вимоги у загальній сумі 11 147,00 грн., з яких 1 147,00 грн. судові витрати, які підлягають задоволенню у 1 чергу.

Суд касаційної інстанції наведену вимогу залишає без задоволення, оскільки остання заявлена лише до суду касаційної інстанції та не була предметом розгляду у судах першої та апеляційної інстанцій.

Разом з тим, під час розгляду справи щодо вимог ОСОБА_6 у сумі 3149425,02 грн. судами встановлено наступні обставини.

23 жовтня 2008 року гр. ОСОБА_6 (позикодавець, заявник у справі) та ТОВ "Агроком" (позичальник, боржник у справі) укладено договір безпроцентної позики, відповідно до п. 1.1. якого в порядку та на умовах, визначених вказаним договором та чинним законодавством України, позикодавець передає у власність позичальнику грошові кошти шляхом внесення готівки в касу підприємства позичальника, а позичальник зобов'язується повернути її позикодавцеві в порядку та у строк, визначені цим договором.

Позичальнику позика надається на безвідсотковій основі (п. 1.2. договору).

Сума позики 2 000 000,00 грн. Позика за цим договором надається на 1 рік (п.2.1. та 3.1. договору).

Відповідно до п. 4.1. договору, після закінчення строку, вказаного в п. 4.1. цього договору, позичальник зобов'язується протягом 3-х календарних днів повернути позику позикодавцеві.

Строк дії договору починає свій перебіг з моменту передання позики позикодавцем позичальнику та закінчується 23 жовтня 2009 року.

На виконання умов вказаних вище договорів заявник надав боржнику кошти у розмірі 1 815 000,00 грн., що підтверджується квитанцією до прибуткового касового ордеру №114 від 23.10.2008 року на суму 560 000,00 грн., бухгалтерською довідкою боржника №4 від 13.01.2014 року та оборотною відомістю ТОВ "Агроком" за період з 01.10.2008 року по 30.09.2011 року.

Суд першої інстанції, з огляду на зміст п. 4.1. договору позики, дійшов до висновку про те, що сторони не погодили строку чи терміну у який позичальником мала б бути сплачена сума позики позикодавцеві.

З метою досудового врегулювання спору заявник звернувся до боржника з вимогами-претензіями №№ 1-11 від 08.07.2013 року про повернення наявної заборгованості, що підтверджується описами вкладення та повідомленнями про вручення поштових відправлень, які були отримані представником боржника 15.07.2013 року.

Крім того, заявник просив суд визнати останнього кредитором боржника з грошовими вимогами 3% річних у розмірі 26947,41 грн. та відсотках від суми позики у розмірі 918027,61 грн.

Отже, суд першої інстанції дійшов до висновку про те, що боржник мав повернути позику у розмірі 1 815 000,00 грн. позикодавцеві, відповідно до приписів ст. 1049 ЦК України, у строк до 14.08.2013 року, проте, взяті на себе зобов'язання за вказаними вище договором позики у частині повернення отриманих коштів не виконав, у зв'язку з чим, у боржника станом на дату порушення провадження у даній справі про банкрутство рахується заборгованість перед заявником у розмірі 1 815 000,00 грн.

Твердження боржника щодо повернення вказаної заборгованості у повному розмірі суд першої інстанції спростував, з огляду на їх непідтвердженність належними та допустимими доказами.

Разом з тим, господарський суд Київської області залишив без задоволення заяву боржника про застосування наслідків пропуску строків позовної давності, з огляду на те, що строк позовної давності пропущено не було.

Відповідно до ст. 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до частини першої ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Зробивши розрахунок 3% річних за період з 06.09.2013 року по 19.11.2013 року, судом першої інстанції встановлено, що арифметично вірним результатом розрахунку є сума 15 663,70грн.

Зробивши розрахунок інфляційних втрат за період з 06.09.2013 року по 19.11.2013 року, судом встановлено, що заявником аналогійний розрахунок виконано вірно.

Відповідно до частини першої ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.

Як встановлено господарським судом Київської області, Пунктом 1.2. договору позики сторонами погоджено, що позичальнику позика надається на безвідсотковій основі, отже, вимога заявника щодо визнання останнього конкурсним кредитором боржника з грошовими вимогами по відсотках за користування позикою у розмірі 918 027,61 грн. суд залишив без задоволення, з огляду на те, що договір позики є безвідсотковим.

Під час розгляду справи апеляційним господарським судом встановлено, що оскільки, перша сума позики в розмірі 560 000,00 грн. була отримана боржником 23.10.2008 року, то договір набув чинності 23.10.2008 року та, відповідно до п.п. 3.1., 4.1. договору, позика підлягала поверненню не пізніше 27.10.2009 року .

Колегія суддів Київського апеляційного господарського суду з позицією суду першої інстанції про невизначеність у спірному договорі щодо строків повернення позики не погодилась, із посиланням на п. 3.1. договору позики та враховуючи в т.ч. положення п. 4.1. договору, у якому чітко визначено, що позика надається на 1 рік.

Встановивши наведене, врахувавши вимоги ст.ст. 256, 257 Цивільного кодексу України та положення п. п. 3.1., 4.1. договору безпроцентної позики №10/23 від 23.10.2008 року, суд апеляційної інстанції встановив факт звернення гр. ОСОБА_6 до боржника з вимогою про повернення грошових коштів за вказаним договором позики з пропуском строків позовної давності.

Проте, судом апеляційної інстанції із відзиву ТОВ "Агроком" на заяву ОСОБА_6 про визнання його кредитором боржника на суму 3 149 425,02 грн., що подана останнім до місцевого господарського суду 30.11.2013 року, встановлено, що боржником висловлено припущення про пропуск позовної давності за договором позики встановлений приписами Цивільного кодексу України, прохальна частина поданого відзиву відповідної заяви не містить

У зв'язку із наведеним, Київський апеляційний господарський суд дійшов до висновку про те, що станом на дату проведення попереднього судового засідання матеріали справи не містять доказів звернення боржника до суду першої інстанції із заявою про застосування наслідків пропуску строків позовної давності в частині вимог гр. ОСОБА_6 на суму 3 149 425,02 грн. та підтримав висновки першої інстанції щодо задоволення кредиторських вимог останнього в сумі 1 815 000,00 грн. - 4 черга та врахував витрати понесені за розгляд грошових вимог у справі про банкрутство в розмірі 1 147,00 грн. - 1 черга.

Колегія суддів Вищого господарського суду України із такими висновками обох попередніх судових інстанцій частково не погоджується, з огляду на наступне.

Відповідно до частини першої ст. 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Якщо договором не встановлений строк повернення позики або цей строк визначений моментом пред'явлення вимоги, позика має бути повернена позичальником протягом тридцяти днів від дня пред'явлення позикодавцем вимоги про це, якщо інше не встановлено договором.

Частиною 1 ст. 1048 Цивільного кодексу України передбачено, що позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.

Судом апеляційної інстанції встановлено обставини щодо строків повернення позики, із посиланням на п. 3.1. та п. 4.1. договору позики, у якому чітко визначено, що позика надається на 1 рік, отже строк її повернення є 27.10.2009 року.

Крім того, встановлено, що п. 1.2. договору позики сторонами погоджено, що позичальнику позика надається на безвідсотковій основі.

Разом з тим, слід відзначити, що позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу (ч. 1 ст. 256 Цивільного кодексу України).

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (ч. 1 ст. 257 Цивільного кодексу України).

У своїй касаційній скарзі боржником зазначено, що розглядаючи кредиторські вимоги ОСОБА_6, боржник звертав увагу суду першої інстанції на відсутність у матеріалах справи договору позики, вказував на необхідність його надання заявником та на необхідність застосування наслідків пропуску строку позовної давності, з посиланням на ст. 257 ЦК України.

Оскільки, заявником оригінал договору позики подано лише під час попереднього засідання, відповідно, боржник був позбавлений можливості оформити окрему письмову заяву про застосування строку позовної давності, хоча заявляв про застосування таких наслідків у судовому засідання у суді першої інстанції, що встановив у своїй ухвалі від 05.02.2014 року господарський суд Київської області.

Відповідно до ч.ч. 3, 4 ст. 267 Цивільного кодексу України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Відповідно до пункту 2.1. постанови Пленуму Вищого господарського суду України, від 29.05.2013р. № 10 "Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів", законом не встановлено вимог щодо форми заяви сторони про сплив позовної давності. Відтак її може бути викладено у відзиві на позов або у вигляді окремого клопотання, письмового чи усного. В останньому випадку воно обов'язково має бути зазначене в протоколі судового засідання (пункт 6 частини другої статті 81-1 ГПК; господарський суд може також запропонувати відповідачеві викласти таку заяву в письмовій формі та долучити її до матеріалів справи.

Відхиляючи заперечення ОСОБА_6 про не доведеність заявленої вимоги про застосування наслідків спливу строків позовної давності, оскільки таке усне клопотання не внесено у протокол судового засідання, колегія суддів касаційного суду вважає за необхідне відзначити, що наведена вимога, в порядку ст. ст. 257 ЦК України, відображена у відзиві боржника, а також встановлена судом першої інстанції в ухвалі попереднього засідання та не потребувала внесення у протокол судового засідання 05.02.2014 року.

Колегія суддів касаційної інстанції вважає, що суд апеляційної інстанції встановивши, що строк позовної давності, у даному випадку заявником - ОСОБА_6 був пропущений, на вказані вище обставини уваги не звернув, в порушення приписів ст. 33, 34, 43 ГПК України, ст. 267 Цивільного кодексу України, обмежився суто формальним підходом до застосування норм Цивільного кодексу України, відтак, оскаржувані судові рішення в частині визнання та включення до реєстру вимог кредиторів грошових вимог ОСОБА_6 у сумі 1 815 000,00 грн. - 4 черга та врахував витрати понесені за розгляд грошових вимог у справі про банкрутство в розмірі 1 147,00 грн. - 1 черга., підлягають скасуванню.

Таким чином, враховуючи викладене, колегія суддів Вищого господарського суду України, користуючись повноваженнями, наданими ст. 1119 ГПК України, зокрема, правом скасувати рішення першої інстанції або постанову апеляційної інстанції повністю або частково і прийняти нове рішення, вважає за необхідне скасувати постанову Київського апеляційного господарського суду від 29.04.2014 року та ухвалу господарського суду Київської області від 05.02.2014 року у справі №911/3993/13, в частині визнання кредитором з грошовими вимогами до боржника гр. ОСОБА_6 на загальну суму 1 831 810,70 грн. з яких: 1147,00 грн. (1 черга) та 1830663,70 грн. (4 черга) та в частині відмови у задоволенні кредиторських вимог гр. ОСОБА_4 у розмірі 10 000,00грн., скасувати.

Прийняти у скасованих частинах нове рішення, яким: відмовити у задоволенні та включенні до реєстру вимог кредиторів кредиторських вимог гр. ОСОБА_6 на загальну суму 1 831 810,70 грн. з яких: 1147,00 грн. (1 черга) та 1830663,70 грн. (4 черга). та визнати кредитором з грошовими вимогами до боржника гр. ОСОБА_4 у розмірі 10 000, 00 грн. - 4 черга.

Керуючись ст. ст. 1115, 1117, 1119 - 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України, -

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Агроком" задовольнити.

Постанову Київського апеляційного господарського суду від 29.04.2014 року та ухвалу господарського суду Київської області від 05.02.2014 року у справі №911/3993/13, в частині визнання кредитором з грошовими вимогами до боржника гр. ОСОБА_6 на загальну суму 1 831 810,70 грн. з яких: 1147,00 грн. (1 черга) та 1830663,70 грн. (4 черга) скасувати.

Прийняти у цій частині нове рішення, яким: відмовити у задоволенні та включенні до реєстру вимог кредиторів кредиторських вимог гр. ОСОБА_6 на загальну суму 1 831 810,70 грн. з яких: 1147,00 грн. (1 черга) та 1830663,70 грн. (4 черга).

Стягнути з гр. ОСОБА_6 ( АДРЕСА_2, ІПН НОМЕР_1) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Агроком" (09100, Київська область, м. Біла Церква, вул. Сквирське шосе, 194, оф. 703, ЄДРПОУ 30615677) судовий збір за подання апеляційної скарги в сумі 609 (шістсот дев'ять) грн. 00 коп. та касаційної скарги в сумі 609 (шістсот дев'ять) грн. 00 коп.

Касаційну скаргу ОСОБА_4 задовольнити.

Постанову Київського апеляційного господарського суду від 29.04.2014 року та ухвалу господарського суду Київської області від 05.02.2014 року у справі №911/3993/13, в частині відмови у задоволенні кредиторських вимог гр. ОСОБА_4 у розмірі 10 000,00грн., скасувати.

Прийняти у цій частині нове рішення, яким: визнати кредитором з грошовими вимогами до боржника гр. ОСОБА_4 у розмірі 10 000, 00 грн. - 4 черга. та стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Агроком" (09100, Київська область, м. Біла Церква, вул. Сквирське шосе, 194, оф. 703, ЄДРПОУ 30615677) на користь гр. ОСОБА_4 (09100, АДРЕСА_1, ІПН НОМЕР_2) судовий збір за подання апеляційної скарги в сумі 609 (шістсот дев'ять) грн. 00 коп. та касаційної скарги в сумі 609 (шістсот дев'ять) грн. 00 коп.

Доручити господарському суду Київської області видати накази.

Господарському суду Київської області привести реєстр вимог кредиторів у справі №911/3993/13 у відповідність, з урахуванням даної постанови.

Матеріали справи повернути до господарського суду Київської області.

Головуючий: О.С. Удовиченко

Судді: П. К. Міщенко

В.Ю. Поліщук