Історія справи

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 червня 2014 року Справа № 907/1305/13 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді суддівДобролюбової Т.В., Дроботової Т.Б., Швеця В.О. (доповідач)розглянувши касаційну скаргуФізичної особи - підприємця ОСОБА_4на постановуЛьвівського апеляційного господарського суду від 16.04.14у справі№ 907/1305/13 Господарського суду Закарпатської області за позовомУправління з питань майна комунальної власності Закарпатської обласної державної адміністраціїдоФізичної особи -підприємця ОСОБА_4треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача1. Управління капітального будівництва Закарпатської обласної державної адміністрації; 2. Управління охорони здоров'я Закарпатської обласної державної адміністраціїпророзірвання договору оренди та зобов'язання звільнити орендовані приміщення

за участю представників сторін від:

відповідача: ОСОБА_5 (дов. від 19.02.14)

Представники позивача та третіх осіб в судове засідання не з'явилися, хоча належно повідомлені про час та місце розгляду касаційної скарги.

ВСТАНОВИВ:

Управління з питань майна комунальної власності Закарпатської обласної державної адміністрації звернулося з позовом до Фізичної особи - підприємця ОСОБА_4 про розірвання договору оренди нежилого приміщення від 27.01.10 № 243 та зобов'язання відповідача звільнити орендоване приміщення. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що підставою дострокового розірвання договору визначено неможливість подальшого продовження договірних відносин, з огляду на необхідність реалізації загальнонаціонального проекту "Нове життя" - створення нового обласного перинатального центру третього рівня та проведення повної реконструкції та перепланування усієї будівлі, в якій знаходиться об'єкт оренди. Водночас позивач вказував на те, що проектом такої реконструкції не передбачена наявність приміщень аптечного пункту. При цьому позивач посилався на приписи статей 652, 653 Цивільного кодексу України, статей 188, 202, 205 Господарського кодексу України.

Рішенням Господарського суду Закарпатської області від 22.01.14, ухваленим суддею Кривка В.П., позов задоволено. Вмотивовуючи оскаржуване рішення, місцевий господарський суд виходив з обставин дотримання позивачем порядку позасудового врегулювання спору на наявності підстав щодо дострокового розірвання договору з відповідачем. При цьому суд керувався приписами статей 651, 652 Цивільного кодексу України, статей 188, 202, 205, 291 Господарського кодексу України.

Львівський апеляційний господарський суд, колегією суддів у складі: Плотніцького Б.Д. - головуючого, Мирутенка О.Л., Кравчук Н.М., постановою від 16.04.14 перевірене рішення місцевого господарського суду залишив без змін з тих же підстав.

Не погоджуючись з прийнятими у справі судовими актами, Фізична особа - підприємець ОСОБА_4 звернулася з касаційною скаргою до Вищого господарського суду України, в якій просить рішення і постанову у справі скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову. Обґрунтовуючи доводи касаційної скарги, скаржник вказує на те, що пред'явлений позов про розірвання договору оренди у зв'язку з необхідністю проведення реконструкції будівлі, не відповідає способам захисту цивільних прав наймодавця. Також скаржник наголошує і тому, що вказана реконструкція будівлі тільки планується, а не здійснюється, оскільки початок будівельних робіт заплановано на листопад 2013 року, але станом на день звернення позивача до суду і до моменту подання касаційної скарги будівельні роботи не розпочато. Водночас зазначає про недоведення обов'язкової наявності умов, визначених статтею 652 Цивільного кодексу України при істотній зміні обставин, як підстави для розірвання договору. При цьому посилається також на порушення судами приписів статей 629, 651, 783 Цивільного кодексу України, статей 188, 291 Господарського кодексу України.

Відзиву на касаційну скаргу до Вищого господарського суду України не надходило.

Вищий господарський суд України, заслухавши доповідь судді Швеця В.О., переглянувши матеріали справи і доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування господарськими судами приписів чинного законодавства, відзначає наступне.

Судами попередніх інстанцій установлено та підтверджується матеріалами справи, що 27.01.10 року між Ужгородським міським перинатальним центром (орендодавець) та фізичною особою - підприємцем ОСОБА_4 (орендар) укладено договір оренди нежитлового приміщення № 01/10, за умовами якого орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування вбудоване нежиле приміщення літ.Б поз.2-3 площею 32,5 кв.м. для розміщення аптечного пункту, яке розташоване на другому поверсі гінекологічного корпусу Ужгородського міського перинатального центру за адресою: АДРЕСА_1., яке належить Ужгородській міській раді та знаходиться на балансі Ужгородського міського перинатального центру (пункт 1.1. договору). Договір оренди укладається на строк 120 місяців і діє з 27.01.10 до 27.01.20 (пункт 3.1. договору). Договір може бути розірваний за погодженням сторін, або на вимогу однієї зі сторін договір може бути розірваним за рішенням господарського суду у разі невиконання умов договору оренди та з інших підстав, передбачених нормативними актами України (пункт 9.1. договору). Також судами установлено, що з 13.12.12 новим розпорядником та орендодавцем за вищевказаним договором в силу положень статті 15 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" та Положення про управління з питань майна комунальної власності облдержадміністрації, затвердженого розпорядженням голови Закарпатської облдержадміністрації від 17.05.05 № 272 виступає Управління з питань майна комунальної власності облдержадміністрації. Як вбачається з матеріалів справи, предметом спору у даній справі є вимоги Управління з питань майна комунальної власності Закарпатської обласної державної адміністрації до Фізичної особи - підприємця ОСОБА_4 про розірвання договору оренди нежилого приміщення від 27.01.10 № 243 та зобов'язання відповідача звільнити орендоване приміщення. Підставою позову, з посиланням на приписи частини 2 статті 652 Цивільного кодексу України, визначено наявність істотних обставин щодо реалізації у 2013 році національного проекту "Нове життя - нова якість охорони материнства та дитинства" - створення нового обласного перинатального центру третього рівня та прийняттям рішення про проведення повної реконструкції і перепланування усієї будівлі, в якій знаходиться об'єкт оренди. За приписами статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами. Відповідно до статті 15 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" у разі зміни власника майна, переданого в оренду, до нового власника переходять права і обов'язки за договором оренди. Частиною 1 статті 652 цього Кодексу передбачено, що у разі істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору, договір може бути змінений або розірваний за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті зобов'язання. В силу частини 1 статті 188 Господарського кодексу України розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускається, якщо інше не передбачено законом або договором. Частиною 2 статті 652 вказаного Кодексу встановлено, якщо сторони не досягли згоди щодо приведення договору у відповідність з обставинами, які істотно змінились, або щодо його розірвання, договір може бути розірваний, а з підстав, встановлених частиною четвертою цієї статті, змінений за рішенням суду на вимогу заінтересованої сторони за наявності одночасно таких умов: 1) в момент укладення договору сторони виходили з того, що така зміна обставин не настане; 2) зміна обставин зумовлена причинами, які заінтересована сторона не могла усунути після їх виникнення при всій турботливості та обачності, які від неї вимагалися; 3) виконання договору порушило б співвідношення майнових інтересів сторін і позбавило б заінтересовану сторону того, на що вона розраховувала при укладенні договору; 4) із суті договору або звичаїв ділового обороту не випливає, що ризик зміни обставин несе заінтересована сторона. Зміна договору у зв'язку з істотною зміною обставин допускається за рішенням суду у виняткових випадках, коли розірвання договору суперечить суспільним інтересам або потягне для сторін шкоду, яка значно перевищує затрати, необхідні для виконання договору на умовах, змінених судом. Зі змісту вказаної норми вбачається, що укладаючи договір сторони розраховують на його належне виконання і досягнення поставлених ним цілей. Проте, в ході виконання договору можуть виявлятися обставини, які не могли бути враховані сторонами при укладенні договору, але істотно впливають на інтереси однієї чи обох сторін. При укладенні договору та визначені його умов сторони повинні розумно оцінювати ті обставини, при яких він буде виконуватися. Інтереси сторін можуть порушуватися будь - якою зміною обставин, що виникають у ході виконання договору, проте, лише істотна зміна обставин визнається підставою для вимоги про зміну чи розірвання договору. Зміна обставин вважається істотною, тільки якщо вони змінилися настільки, що, якби сторони могли це передбачити, вони не уклали б договір або уклали б його на інших умовах. При цьому, закон пов'язує можливість розірвання договору безпосередньо не з наявністю істотної зміни обставин, а з наявністю чотирьох умов, визначених частиною 2 статті 652 Цивільного кодексу України, при істотній зміні обставин. Статтею 33 Господарського процесуального кодексу України унормовано, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Відповідно до статті 32 названого Кодексу доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. За приписами статті 34 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Статтею 43 Господарського процесуального кодексу України унормовано, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Між тим, здійснюючи судовий розгляд справи судами попередніх інстанцій не установлено, а позивачем не доведено наявності істотних обставин, які відповідно до вимог частини 2 статті 652 Цивільного кодексу України, можуть бути підставою для дострокового розірвання договору. Наведеним спростовується висновок судів про наявність підстав для розірвання спірного договору оренди та зобов'язання відповідача звільнити орендоване приміщення. Відповідно до статті 4 Господарського процесуального кодексу України рішення з господарського спору повинно прийматись у цілковитій відповідності з нормами матеріального і процесуального права та фактичними обставинами справи, з достовірністю встановленими судом. Відповідно до приписів частини 1 статті 11110 Господарського процесуального кодексу України підставами для скасування або зміни рішення місцевого чи апеляційного господарського суду або постанови апеляційного господарського суду є порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права. За таких обставин, рішення та постанова у справі не відповідають вимогам чинного законодавства, тому підлягають скасуванню, з прийняттям нового рішення про відмову в позові. Відтак, доводи касаційної скарги знайшли своє підтвердження. Витрати у сплаті судового збору відносяться на скаржника.

Керуючись статтями 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України, -

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Фізичної особи - підприємця ОСОБА_4 задовольнити.

Постанову Львівського апеляційного господарського суду від 16.04.14 у справі № 907/1305/13 Господарського суду Закарпатської області і рішення Господарського суду Закарпатської області від 22.01.14 скасувати.

Прийняти нове рішення про відмову у позові.

Головуючий суддя: Т. Добролюбова

Судді: Т. Дроботова

В. Швець