Історія справи

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 червня 2014 року Справа № 5024/1607/2012

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Головуючий суддяХодаківська І.П.,суддіБакуліна С.В., Яценко О.В.розглянувши матеріали касаційної скаргиПублічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"на постановуОдеського апеляційного господарського суду від 25.03.2014 рокуу справі№ 5024/1607/2012господарського судуХерсонської областіза позовомПублічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"до Приватного підприємства "Херсонтеплогенерація"про стягнення 1 730 858,80 грн.

В засіданні взяли участь представники:

- позивача:не з'явився,- відповідача:Збарж Б.О. дов. б/н від 04.01.2014 року

ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (далі за текстом - ПАТ "НАК "Нафтогаз України") звернулось до господарського суду Херсонської області з позовом до приватного підприємства "Херсонтеплогенерація" (далі за текстом - ПП "Херсонтеплогенерація") про стягнення 1 730 858,80 грн.

Рішенням господарського суду Херсонської області від 21.01.2014 року у справі № 5024/1607/2012 позовні вимоги задоволено частково: припинено провадження у справі в частині позовних вимог щодо стягнення 1 214 737, 19 грн. основного боргу, стягнуто з ПП "Херсонтеплогенерація" на користь ПАТ "НАК "Нафтогаз України" 34 966, 76 грн. з урахуванням 3 % річних, 83 953, 13 грн. пені, 149 103, 06 грн. штрафу. В задоволенні позовних вимог в частині стягнення 15 042, 48 грн. з урахуванням встановленого індексу інфляції відмовлено.

Не погодившись з рішенням місцевого господарського суду, ПАТ "НАК "Нафтогаз України" звернулось до Одеського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в яких просило скасувати рішення господарського суду Херсонської області від 21.01.2014 року в частині зменшення пені на 7 % штрафу та прийняти у вказаній частині нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги в частині стягнення 233 056, 18 грн. пені та 7% штрафу, в решті залишити без змін.

Постановою Одеського апеляційного господарського суду від 25.03.2014 року у справі № 5024/1607/2012 апеляційну скаргу ПАТ "НАК "Нафтогаз України" залишено без задоволення, а рішення господарського суду Херсонської області від 21.01.2014 року - без змін.

Не погоджуючись з вказаними судовими актами, ПАТ "НАК "Нафтогаз України" звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду Херсонської області від 21.01.2014 року та постанову Одеського апеляційного господарського суду від 25.03.2014 року у справі № 5024/1607/2012 в частині зменшення пені та 7 % штрафу та прийняти у вказаній частині нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги про стягнення пені в сумі 83 953, 13 грн., та 7% штрафу у сумі 149 103, 06 грн., в решті судові акти залишити без змін, аргументуючи порушення норм права, зокрема, ст. 551 Цивільного кодексу України, ст. ст. 218, 219, 233 Господарського кодексу України, ст. 42, 83 Господарського процесуального кодексу України .

Розпорядженням секретаря другої судової палати Вищого господарського суду України від 24.06.2014 року № 03-05/879 для розгляду касаційної скарги у справі № 924/1344/13 у зв'язку з виходом з відпустки судід Ходаківської І.П., завантаженістю судді Волковицької Н.О., сформовано колегію суддів у складі: головуючий - Ходаківська І.П., судді Бакуліна С.В., Яценко О.В. (доповідач).

25.06.2014 року на адресу Вищого господарського суду України надійшло клопотання від відповідача про відкладення розгляду касаційної скарги, в задоволенні якого колегією суддів відмовлено з огляду на обмеженість строків розгляду касаційної скарги передбачених ст. 1118 Господарського процесуального кодексу України.

Учасників судового процесу відповідно до статті 1114 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) належним чином повідомлено про час і місце розгляду касаційної скарги.

Колегія суддів Вищого господарського суду України, переглянувши у касаційному порядку рішення суду першої інстанції та постанову апеляційної інстанції, на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши застосування судом першої та апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Господарськими судами попередніх інстанцій встановлено, що 30.09.2011 року між ПАТ "НАК "Нафтогаз України" (Продавець) та ПП "Херсонтеплогенерація" (Покупець) укладено договір № 14/2522/11 купівлі-продажу природного газу, згідно п. 1.1. якого продавець зобов'язується передати у власність покупцю у IV кварталі 2011 року та у 2012 році імпортований природній газ, а Покупець зобов'язується прийняти та оплатити газ на умовах цього Договору.

Положеннями п. 11.1. вказаного вище Договору сторони погодили, що договір набирає чинності з дати його підписання і діє в частині реалізації газу з 01.10.2011 року до 31.12.2012 року, а в частині проведення розрахунків за газ та послуг з його транспортування - до повного погашення заборгованості.

Судами досліджено, що в подальшому між позивачем та відповідачем укладалися додаткові угоди до договору щодо ціни на газ.

Згідно п. 2.1. Договору продавець передає покупцеві з 01.10.2011 року по 31.12.2012 року газ в обсязі до 2 1718 тис. куб. м.

Так, судами встановлено, що на виконання п. 2.1. Договору позивач поставив протягом жовтня 2011 року - серпня 2012 року, а відповідач прийняв природний газ на загальну суму 4 964 240, 59 грн., що підтверджуються актами приймання - передачі природного газу від 31.10.11 б/н (з 01 по 10 жовтня 2011 р.), від 31.10.11 б/н (з 11 по 31 жовтня 2011 р.), від 30.11.11 б/н (за листопад 2011 р.), від 31.12.11 б/н (за грудень 2011 р.), від 31.01.12 б/н (за січень 2012 р.), від 29.02.12 б/н (за лютий 2012 р.), від 31.03.12 б/н (за березень 2012 р.). від 30.04.12 б/н (за квітень 2012 р.), від 31.05.12 б/н (за травень 2012 р.), від 30.06.12 б/н (за червень 2012 р.), від 31.07.12 б/н (за липень 2012 р.), від 31.08.12 б/н (за серпень 2012 р.).

Положеннями п. 6.1. Договору сторони узгодили, що оплата за газ здійснюється покупцем виключно грошовими коштами шляхом 100 % поточної оплати протягом місяця поставки газу.

Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 14-го числа місяця наступного за місяцем поставки газу.

Місцевим та апеляційним господарськими судами встановлено, що відповідачем частково сплачено кошти за поставлений природний газ., зокрема, станом на 23.10.2012 року сума основного боргу ПП "Херсонтеплогенерація" склала 1 214 737, 19 грн. Зазначена сума основного боргу сплачена відповідачем на користь позивача після звернення останнього з даним позовом до суду, в період з 23.10.2012 року по 29.12.2012 року, що підтверджується відповідними платіжними дорученнями, доданими відповідачем до заяви про зменшення пені, штрафу, інфляційних збитків від 21.01.2014 року.

За таких обставин колегія суддів касаційної інстанції вважає обґрунтованим висновок судів попередніх інстанцій про те, що наведена вище обставина є підставою для припинення провадження у справі в зазначеній частині позовних вимог, на підставі п. 1-1 ч. 1 ст. 80 ГПК України, у зв'язку з відсутністю предмету спору.

Відповідно до п. 7.2. Договору у разі невиконання покупцем умов пункту 6.1. цього Договору він у безспірному порядку зобов'язується сплатити продавцю крім суми заборгованості, пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу, за кожний день прострочення платежу, а за прострочення понад 30 (тридцять) днів додатково сплатити штраф у розмірі 7 (семи) відсотків суми простроченого платежу.

Пеня сплачується протягом 3 (трьох) банківських днів з моменту отримання Покупцем вимоги Продавця. У разі несплати пені у вказаний строк Покупець вважається таким, що має заборгованість за цим Договором.

За приписами ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Положеннями ч. 2 ст. 551 Цивільного кодексу України передбачено, що в разі коли предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Згідно ст. 1 Законом України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Відповідно до ст. 3 Законом України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Частиною 6 ст. 232 Господарського кодексу України закріплено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Положеннями ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України закріплено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Судами досліджено, що згідно розрахунку позивача розмір пені та штрафу становить, відповідно, 167 906, 26 грн. та 298 206, 11 грн., а розмір сум з урахуванням встановленого індексу інфляції та 3 % річних становить відповідно 34 966, 76 грн. та 15 042, 48 грн.

Згідно положень ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Місцевим та апеляційним господарськими судами встановлено, що основним видом діяльності відповідача є виробництво теплової енергії, кінцевими споживачами якої є населення міста, медичні, шкільні та дошкільні заклади. Питома вага теплової енергії, спожитої населенням складає - 59, 4 %, бюджетними установами - 39, 7 %, госпрозрахунковими організаціями - 0, 8 %. За період 2011 -2012 р.р. заборгованість бюджетних установ за послуги теплопостачання становить 1 892 010, 00 грн., а саме місцевий бюджет: КЗ "Херсонська міська клінічна лікарня" - 18 300, 00 грн.; КЗ "Херсонська міська клінічна лікарня ім. О.С. Лучанського" - 279 030, 00 грн.; Управління освіти: дитячий садок № 1 - 10 030, 00 грн.; дитячий садок № 11 - 109 060, 00 грн.; школа № 30 - 78 440, 00 грн.; школа № 41 - 146 070, 00 грн.; ясла-садок - 48 600, 00 грн. За цей період, також, сформувалась заборгованість за послуги по теплозабезпеченню зі сторони населення м. Херсона у розмірі 810 280, 00 грн. 00 коп. Крім того, не здійснено відшкодування різниці в тарифах на послуги теплопостачання. Заборгованість перед ПП "Херсонтеплогенерація" становить за 2011 рік - 576, 7 тис. грн., а за 2012 рік - 459, 3 тис. грн., що в сумі складає 1 036 000, 00 грн.

За приписами ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають встановлені договором правові наслідки, зокрема сплата неустойки - штрафу, пені, які обчислюється відповідно до ст. 549 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України встановлено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Пунктом 3 ст. 83 ГПК України передбачено, що господарський суд, приймаючи рішення, має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

Згідно ч. 1 ст. 233 Господарського кодексу України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій; при цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу; якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Положеннями ч. 3 ст. 551 Цивільного кодексу України передбачено, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Судами встановлено, що відповідачем у повному обсязі був погашений основний борг, отже обґрунтованим є висновок суддів стосовно того, що збитки, які поніс позивач, є мінімальними, тоді як штрафні санкції надмірно великі.

Касаційна інстанція в силу приписів ч. 2 ст. 1117 ГПК України, не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

За таких обставин колегія суддів Вищого господарського суду України, враховуючи дані обставини справи, вважає обґрунтованим висновок судів про наявність підстав для зменшення розміру пені на підставі ст. 233 Господарського кодексу України та п. 3 ст. 83 ГПК України, а саме розмір пені до 89 953, 13 грн. та 7% штрафу до 149 103, 06 грн. з огляду на те, що споживачем теплової енергії, яку виробляє відповідач, є переважно населення, а також збитковість господарської діяльності відповідача у зв'язку з наявністю значної заборгованості споживачів за поставлену енергію.

Всі інші доводи скаржників не спростовують висновків судів попередніх інстанцій та зводяться до переоцінки доказів, яким вже було надано оцінку судами попередніх інстанцій.

За таких обставин, колегія суддів касаційної інстанції приходить до висновку, що під час розгляду справи місцевим та апеляційним господарськими судами фактичні обставини справи встановлено на основі повного, всебічного і об'єктивного дослідження поданих доказів, господарськими судами вірно застосовані норми права, а доводи скаржника не спростовують законності прийнятих у справі судових актів.

Відповідно до п. 1 ст. 1119 ГПК України касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити рішення першої інстанції або постанову апеляційної інстанції без змін, а скаргу - без задоволення.

Касаційна скарга залишається без задоволення, коли суд визнає, що рішення місцевого та постанова апеляційного господарських судів прийняті з дотриманням вимог матеріального та процесуального права, з'ясуванням всіх обставин, які мають значення для правильного вирішення спору.

Таким чином, колегія суддів Вищого господарського суду України погоджується з висновками місцевого та апеляційного господарських судів, які відповідають матеріалам справи та чинному законодавству, у зв'язку з чим підстав для скасування чи зміни оскаржуваних судових актів не вбачається.

Керуючись ст. ст. 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" на постанову Одеського апеляційного господарського суду від 25.03.2014 року у справі № 5024/1607/2012 залишити без задоволення.

2. Постанову Одеського апеляційного господарського суду від 25.03.2014 року у справі № 5024/16072012 залишити без змін.

Головуючий суддяІ.П. Ходаківська СуддіС.В. Бакуліна О.В. Яценко