Історія справи

Постанова ВГСУ від 10.08.2016 року у справі №924/205/15
Постанова ВГСУ від 25.11.2015 року у справі №924/205/15

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 листопада 2015 року Справа № 924/205/15

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого суддіКорсака В.А., суддівДанилової М.В.(доповідача), Данилової Т.Б.за участю представників:позивача відповідача прокуратурине з'явився (про час та місце судового засідання повідомлено належним чином) Колєсов М.Г. (дов. від 18.03.2015 р. №470) Томчук М.О. (посв. Від 01.08.2012 р. №000606)розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргуДочірнього підприємства "Агрофірма Луга-Нова"на постановуРівненського апеляційного господарського суду від 03.08.2015 р.у справі № 924/205/15 господарського суду Хмельницької областіза позовомВиконуючого обов'язки прокурора Хмельницького району м. Хмельницький в інтересах держави в особі органу, уповноваженого державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах, Національної академії аграрних наук Українидо1. Державного підприємства "Дослідне господарство "Зоря" Інституту сільського господарства Західного Полісся Національної академії аграрних наук України"; 2. Дочірнього підприємства "Агрофірма Луга-Нова" Приватного підприємства "Універсам"провизнання недійсним та припиненим на майбутнє договору виробництва сільськогосподарської продукції №3/12 від 15.08.2012 р.

В С Т А Н О В И В :

Виконуючий обов'язки прокурора Хмельницького району м. Хмельницький в інтересах держави в особі органу, уповноваженого державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах, Національної академії аграрних наук України звернувся з позовом до господарського суду Хмельницької області про визнання недійсним і припинення на майбутнє договору виробництва сільськогосподарської продукції № 3/12 від 15.08.2012 р.

Свої позовні вимоги прокурор обґрунтував тим, що укладений між Державним підприємством "Дослідне господарство "Зоря" Інституту сільського господарства Західного Полісся Національної академії аграрних наук України" та Дочірнім підприємством "Агрофірма Луга-Нова" Приватного підприємства "Універсам" договір №3/12 від 15.08.2012 р. про виробництво сільськогосподарської продукції, фактично є прихованим договором оренди.

Також, зазначив, що вищевказаний договір був укладений з порушенням вимог статуту Державного підприємства "Дослідне господарство "Зоря" Інституту сільського господарства Західного Полісся Національної академії аграрних наук України", адже, порядок володіння, користування земельними ділянками та розпорядження майном, питання, пов'язані з вилученням землі та відчуження майна, погоджуються виключно з Президією НААН України.

Рішенням господарського суду Хмельницької області від 02.04.2015 р. у даній справі (суддя Субботіна Л.О.), у задоволенні позовних вимог відмовлено.

Постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 03.08.2015 р. (колегія суддів: головуючий Демянчук Ю.Г., судді Юрчук М.І., Крейбух О.Г.), рішення господарського суду Хмельницької області від 02.04.2015 р. скасовано, прийнято нове рішення про задоволення позовних вимог.

Дочірнє підприємство "Агрофірма Луга-Нова" не погодившись із прийнятою судом апеляційної інстанції постановою, звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить її скасувати, а рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Вимоги і доводи касаційної скарги мотивовані тим, що судом апеляційної інстанції неповно з'ясовано обставини, які мають значення для справи, а також невірно застосовано норми матеріального та порушено норми процесуального права, що призвело до прийняття невірного рішення.

Ухвалою Вищого господарського суду України від 26.10.2015 р. касаційну скаргу прийнято до провадження та призначено до розгляду.

Дочірнє підприємство "Агрофірма Луга-Нова" надало додаткові пояснення до касаційної скарги, які просило врахувати при вирішенні даного спору.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення присутніх у судовому засіданні 25.11.2015 р. представників сторін, перевіривши наявні матеріали справи на предмет правильності застосування судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, 15.08.2012 р. між Державним підприємством "Дослідне господарство "Зоря"" Хмельницької державної сільськогосподарської дослідної станції Інституту кормів та сільського господарства Поділля Національної академії аграрних наук України (правонаступником якого згідно п.1.6 статуту є Державне підприємство "Дослідне господарство "Зоря" Інституту сільського господарства Західного Полісся Національної академії аграрних наук України") та Дочірнім підприємством "Агрофірма Луга-Нова" ПП "Універсам" було укладено договір виробництва сільськогосподарської продукції № 3/12, згідно п.1.1 якого господарство надає згоду на виробництво, а сільськогосподарський товаровиробник на свій ризик зобов'язується виробити сільськогосподарську продукцію та провести розрахунки із господарством за надання згоди на виробництво. Згода на виробництво надається, а виробництво здійснюється на виробничих потужностях (ресурсах) господарства (п. 1.2 договору).

Відповідно до п. 1.3 договору сторони погодилися, що господарська діяльність сільськогосподарського товаровиробника за цим договором повинна бути направлена на: підвищення ефективності ведення сільськогосподарського виробництва та сприяння проведенню науково-дослідних робіт, раціонального використання та охорони меліоративних земель, збереження і відтворення їх родючості; зменшення сукупних витрат матеріально-технічних та інших ресурсів для отримання максимального прибутку; селекцію, первинне насінництво та впровадження у виробництво нових сортів сільськогосподарських культур; організація насінництва та реалізація насіння сільськогосподарських культур; розробка та впровадження нових технологій та сортів для регіону Лісостепу; переробку продукції сільського господарства власного та іншого виробництва; надання транспортних, експедиційних, комунальних та інших послуг юридичним та фізичним особам; товарне виробництво продукції рослинництва; надання послуг з підготовки ґрунту посіву, обробітку посівів, збирання врожаю. Для досягнення сільськогосподарським товаровиробником ефективності за вищенаведеними напрямками господарської діяльності сільськогосподарський товаровиробник та господарство щорічно письмово: узгоджують напрями та структуру господарської діяльності сільськогосподарського товаровиробника для раціонального поєднання науково-дослідної діяльності з господарською, підвищення товарності і рентабельності виробництва та рівня оснащення виробничої та наукової бази; співпрацюють у постачальницькій маркетинговій діяльності з придбання засобів механізації та запасних частин до сільськогосподарської техніки, інвентарю інструментів, мінеральних добрив та засобів захисту рослин, комбікормів та інших товарно-матеріальних засобів сільськогосподарського виробничого та наукового призначення; узгоджують використання, за виробничої необхідності, наявні у господарства засоби виробництва; узгоджено використовують фахівців та працівників сторін на умовах і в режимі, що не порушують статутних обов'язків кожної із сторін; вирішують соціальні питання сторін. Взаємовідносини сторін, які пов'язані з даним договором, повинні будуватися на принципах ділового співробітництва.

Пунктом 1.4 договору визначена характеристика виробництва: підготовка ґрунту (оранка, дискування тощо), посів насіння сільгоспкультур, підживлення добривами, внесення засобів захисту рослин, збирання вирощеного урожаю сільгоспкультур, переробка, перевезення, зберігання урожаю (сільгосппродукції) та інше. Персонал, матеріально - технічні ресурси (засоби захисту рослин, добрива, насіння, паливно-мастильні матеріали тощо) та техніка сільськогосподарського товаровиробника.

Місце та площі виробництва (виробничих потужностей, що використовуються): земельна ділянка на землях Пироговецької сільської ради Хмельницької області загальною площею 1931,2 га (рілля та сільськогосподарські угіддя), які знаходяться у користуванні господарства на підставі державних актів на право постійного користування земельною ділянкою ЯЯ №330439, ЯЯ №330438, ЯЯ №330440, ЯЯ №330441,ЯЯ №330442, ЯЯ №330443, ЯЯ №330444, ЯЯ №330445, ЯЯ №330446, ЯЯ №330447, ЯЯ №330448,ЯЯ №330449,ЯЯ №330450, ЯЯ №330451,ЯЯ №330452,ЯЯ №330453,ЯЯ №330454, ЯЯ №330455, ЯЯ №330456, ЯЯ №330457,ЯЯ №330458, ЯЯ №330460,ЯЯ №330462, ЯЯ №330463, ЯЯ №330464, ЯЯ №330465, ЯЯ №330467, ЯЯ №330468,ЯЯ №330469, ЯЯ №330459 (п. 1.5 договору).

Відповідно до п. 1.6 договору строк виробництва - 10 (десять) років. Вироблена сільськогосподарська продукція (в тому числі незавершене виробництво - посіви) є власністю сільськогосподарського товаровиробника (п. 1.7 договору).

Пунктом 2.2 договору визначено, що цей договір не є спільною діяльністю чи підрядом, а також не передбачає прав користування чи управління земельними ділянками.

Розрахунки за сприяння вирощування сільгосппродукції та надання згоди на виробництво за цим договором проводяться після завершення сільськогосподарським товаровиробником виробництва продукції. За сприяння вирощуванню сільгосппродукції та надання згоди на виробництво за цим договором сільськогосподарський товаровиробник щорічно сплачує господарству грошові кошти або передає на цю суму узгоджену сільгосппродукцію по кількості та видах (сортах) в порядку визначеному сторонами додатково. Вказана плата складається із компенсації плати за землю, відшкодування витрат господарству та винагороди останнього та встановлюється сторонами додатковим договором. Вищевказана грошова сума чи сільгосппродукція на відповідну суму (з ініціативи сільськогосподарського товаровиробника) може бути самостійно обрахована сільськогосподарським товаровиробником в односторонньому порядку (виключно в бік збільшення плати) в наступному за поточним роком або роком виробництва з надання господарству письмового документу (нового розрахунку плати по даному договору виробництва сільгосппродукції) (п.п. 3.1, 3.2 договору).

Згідно п.п. 4.1.1, 4.1.3, 4.1.4 договору сільськогосподарський товаровиробник зобов'язаний здійснювати виробництво (виробничий процес), забезпечивши його необхідними машинно - тракторними агрегатами, технічним обладнанням, інвентарем, паливно - мастильними матеріалами, насіннєвим матеріалом, мінеральними добривами, засобами захисту рослин та відповідними спеціалістами і працівниками; забезпечити ефективне та раціональне використання земельних ділянок, задіяних у виробництві сільськогосподарської продукції, збереження та відтворення родючості; здійснити розрахунки із господарством.

Господарство зобов'язане відповідно до наданої згоди забезпечити виробництво сільськогосподарського товаровиробника на земельних ділянках сільськогосподарського призначення загальною площею 1931,2 га (рілля та сільськогосподарські угіддя); всіляко сприяти сільськогосподарському товаровиробнику у виробництві за цим договором, забезпечити в будь-який час вільний доступ сільськогосподарському товаровиробнику до вищевказаних земельних ділянок (п.п. 4.2.1, 4.2.5 договору).

Для досягнення цілей за даним договором, сторони також зобов'язуються: проводити спільні консультації та семінари з узгодженої тематики для обговорення питань господарської діяльності сільськогосподарського товаровиробника, обмінюватися наявною у їхньому розпорядженні інформацією з питань, що становлять взаємний інтерес (п. 4.3 договору).

Відповідно до п. 7.1 договору цей договір вважається укладеним і набирає чинності з моменту його підписання сторонами та його скріплення печатками сторін. Датою початку фактичного використання земель сільськогосподарським товаровиробником для виробництва сільськогосподарської продукції, є наступний день після завершення збирання врожаю господарством, але не пізніше 15 листопада 2012 р. При цьому, господарство зобов'язане в день завершення збирання врожаю на окремо визначеній земельній площі, повідомити про це сільськогосподарського товаровиробника.

15.01.2012 р. між сторонами було укладено додаток №1 до договору виробництва сільськогосподарської продукції №3/12 від 15.01.2012 р., яким сторони передбачили, що для відновлення ґрунту, проведення природоохоронних заходів тощо, сільськогосподарський товаровиробник сплачує щорічно господарству грошову суму в розмірі 450 (чотириста п'ятдесят) грн. за 1 (один) га. земельної ділянки (виробничих потужностей господарства) фактично використаної сільськогосподарським товаровиробником в рамках договору виробництва сільськогосподарської продукції №3/12 від "15" серпня 2012 р. Фактичний розмір використаних сільськогосподарським товаровиробником площ земельної ділянки за кожен рік узгоджуються сторонами в письмовій формі, шляхом укладення додатків до договору виробництва сільськогосподарської продукції №3/12 від "15" серпня 2012 р. Розрахунок між сторонами по вищевказаному додатку до договору здійснюється до 01 грудня поточного року, після письмового узгодження сторонами розміру фактично використаних посівних площ в рамках договору виробництва сільськогосподарської продукції №3/12 від "15" серпня 2012р. за відповідний рік. Даний додаток № 1 є невід'ємною частиною договору виробництва сільськогосподарської продукції №3/12 від "15" серпня 2012 р. Претензій з обох сторін немає. Додаток №1 підписаний та скріплений печатками сторін.

Вважаючи, що договір №3/12 від 15.08.2012 р. про виробництво сільськогосподарської продукції є удаваним, оскільки був вчинений сторонами для приховання договору оренди земельної ділянки, а Дочірнє підприємство "Агрофірма Луга-Нова" Приватного підприємства "Універсам" не може отримувати в оренду та іншим чином використовувати земельні ділянки, які знаходяться в постійному користуванні Державного підприємства "Дослідне господарство "Зоря" Інституту сільського господарства Західного Полісся Національної академії аграрних наук України", прокурор звернувся до суду із даним позовом про визнання його недійсним та припинення на майбутнє.

Вирішуючи спір у справі, суди попередніх інстанцій дійшли прямо протилежних висновків щодо підставності і ґрунтовності позовних вимог прокурора.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, місцевий господарський суд виходив з того, що договір виробництва сільськогосподарської продукції № 3/12 за своїм змістом має окремі ознаки договору про спільну діяльність.

А також, вказав, що укладений між сторонами договір не є договором підряду, а отже, на нього не поширюється Порядок погодження та обліку господарських договорів, затверджений постановою Президії НААН України від 26.08.2011 р.

Приймаючи рішення, суд першої інстанції, крім того, керувався тим, що спірний договір виробництва сільськогосподарської продукції № 3/12 вже був предметом розгляду у справах №924/740/14 та №903/1047/14.

Суд апеляційної інстанції, натомість, задовольняючи позовні вимоги виходив з вимог заявлених прокурором, та зазначив про те, що договір укладений між сторонами є прихованим договором оренди землі.

Крім того, суд апеляційної інстанції зауважив, що спірний договір не погоджений належним чином, адже, Національна академія аграрних наук України не приймала ніяких рішень (висновку, погодження, тощо) стосовно передачі Дочірньому підприємству "Агрофірма Луга-Нова" Приватного підприємства "Універсам" земельної ділянки у користування для здійснення на ній виробництва.

До того ж, апеляційний господарський суд зазначив, що постанова у справі №903/1047/14 в якій надано оцінку спірному договору не може братися до уваги, адже, її було скасовано постановою Вищого господарського суду України, а у справі №924/740/14 договір оренди по своїй суті оцінено як договір оренди.

Натомість, колегія суддів касаційної інстанції зауважує, що суди попередніх інстанцій дійшли суперечливих висновків у зв'язку з недостатнім дослідженням дійсних обставин справи, які мають суттєве значення для вирішення спору, та наданню цим обставинам належної правової оцінки.

Згідно зі ст.11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки; підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

В частині 7 ст. 179 Господарського кодексу України зазначено, що господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

Згідно ст. 627 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Як вбачається із договору укладеного між сторонами, його предметом є надання платних послуг по вирощуванню сільськогосподарських культур та виробництво елітного насіння.

Надаючи правову оцінку укладеному між сторонами договору, ні місцевий суд, вказавши, що спірний договір є фактично договором про спільну діяльність, ні суд апеляційної інстанції зазначаючи, що спірний договір є прихованим договором оренди, взагалі, не надали повну юридичну оцінку домовленостям сторін за договором, а також, правовій природі самого договору.

Крім того, суди попередніх інстанцій залишили поза увагою і те, що в силу укладення договору певного виду сторони підпорядковують свої відносини як загальним положенням про зобов'язання, визначеним Господарським кодексом України або Цивільним кодексом України, так і відповідним законодавчим актам, що регулюють такий вид господарських відносин.

У відповідності до ст. 1 Закону України "Про оренду землі", оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.

Згідно ст. 13 Закону України «Про оренду землі» договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Статтею 15 Закону України «Про оренду землі» передбачено, що істотними умовами договору оренди землі є: об'єкт оренди (кадастровий номер, місце розташування та розмір земельної ділянки); строк дії договору оренди; орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, способу та умов розрахунків, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату.

А, відповідно до ст. 1130 Цивільного кодексу України за договором про спільну діяльність сторони (учасники) зобов'язуються спільно діяти без створення юридичної особи для досягнення певної мети, що не суперечить законові. Спільна діяльність може здійснюватися на основі об'єднання вкладів учасників (просте товариство) або без об'єднання вкладів учасників.

У відповідності до ст. 1131 Цивільного кодексу України умовами договору про спільну діяльність, який укладається у письмовій формі, визначається координація спільних дій учасників або ведення їхніх спільних справ, правовий статут виділеного для спільної діяльності майна, їх участь у результатах спільних дій (в тому числі в розподіленні прибутку, отриманого в результаті такої діяльності)та інше.

Згідно з ч. 1 ст. 1133 Цивільного кодексу України вкладом учасника вважається все те, що він вносить у спільну діяльність (спільне майно), в тому числі, грошові кошти, інше майно, професійні та інші знання, навички та вміння, а також ділова репутація та ділові зв'язки.

Укладаючи договір про сумісну діяльність, сторони визначають обов'язок кожної з них щодо внесків, необхідних для досягнення мети сумісної діяльності. Такими внесками можуть бути грошові суми, майно, трудова участь, надання послуг, розробка і забезпечення проектною документацією, тощо.

З огляду на матеріали справи, за умовами спірного договору землекористувачем з правами володіння та розпорядження землі є Державне підприємство "Дослідне господарство "Зоря" Інституту сільського господарства Західного Полісся Національної академії аграрних наук України", а Дочірнє підприємство "Агрофірма Луга-Нова" Приватного підприємства "Універсам" використовує земельні ділянки на певних умовах, визначених сторонами у договорі та додатках до нього.

В свою чергу, з огляду на матеріали справи, мета залучення сільськогосподарського виробника до використання землі за договором це, насамперед, забезпечення раціонального використання земель, збереження та відтворення їх родючості, оптимізація витрат Державного підприємства "Дослідне господарство "Зоря" Інституту сільського господарства Західного Полісся Національної академії аграрних наук України", отримання прибутків від господарської діяльності, забезпечення наукової діяльності та виробництво сільськогосподарської продукції.

Таким чином, Дочірнє підприємство "Агрофірма Луга-Нова" Приватного підприємства "Універсам" є товаровиробником, який позбавлений можливості самостійно здійснювати використання землі на свій розсуд.

Пунктом 1.3 договору сторони щорічно письмово мають узгоджувати напрям та структуру господарської діяльності Сільськогосподарського виробника для раціонального поєднання науково-дослідної діяльності із господарською, підвищення товарності та рентабельності виробництва і рівня оснащення виробничої та наукової бази господарства, узгоджують використання засобів виробництва, використання фахівців.

Однак, суди попередніх інстанцій при вирішенні даної справи вищевикладене не врахували.

Колегія суддів касаційної інстанції, також, зауважує і про те, що за правилами частини 2 ст. 628 Цивільного кодексу України сторони мають право укласти договір, в якому містяться елементи різних договорів (змішаний договір). До відносин сторін у змішаному договорі застосовуються у відповідних частинах положення актів цивільного законодавства про договори, елементи яких містяться у змішаному договорі, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті змішаного договору.

За правилами ст. 180 Господарського кодексу України зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов'язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов'язкові умови договору відповідно до законодавства. Господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода. При укладенні господарського договору сторони зобов'язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору.

Проте, судами попередніх інстанцій, взагалі, не було встановлено чи має спірний договір виробництва сільськогосподарської продукції елементи змішаного договору.

За таких обставин, колегія суддів зазначає, що судами попередніх інстанцій слід було повно з'ясувати правову природу укладеного договору та застосувати до нього відповідні законодавчі приписи, адже, не визначивши правову природу спірного договору, судами не застосовано законодавство, що регулює відносини такого виду договору, що унеможливлює висновок про обгрунтованість судових рішень.

Після встановлення правової природи спірного договору, суди попередніх інстанцій повинні встановити чи повинен договір виробництва сільськогосподарської продукції бути погоджений постановою Президії НААН України від 26.08.2011 р.

А також, дослідити чим саме спірний договір виробництва сільськогосподарської продукції порушує права та законні інтереси позивача.

З огляду на вищевикладене, суди попередніх інстанцій дійшли передчасних висновків.

Неповне встановлення судами попередніх інстанцій обставин, що мають значення для справи, є порушенням вимог: ст.47 Господарського процесуального кодексу України, яка визначає, що судові рішення приймаються за результатами обговорення усіх обставин справи; ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, за якою господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Згідно з п. 3 ст.1119 Господарського процесуального кодексу України касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати рішення першої інстанції або постанову апеляційної інстанції і передати справу на новий розгляд, якщо суд припустився порушень норм процесуального права, які унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи. Справа направляється на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, якщо порушення норм процесуального права, які унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, допущені тільки цим судом. У всіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції.

Оскільки передбачені ст.ст.1115, 1117 Господарського процесуального кодексу України межі перегляду справи в касаційній інстанції не дають їй права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені попередніми судовими інстанціями чи відхилені ними, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази, та зважаючи на те, що вищенаведені порушення норм процесуального права, які унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення спору, допущені судом першої інстанції та не усунуті судом апеляційної інстанції, колегія суддів касаційної інстанції вбачає достатні правові підстави для часткового задоволення касаційної скарги шляхом скасування постанови та рішення у даній справі та передачі справи на новий розгляд до господарського суду першої інстанції в іншому складі суду.

Під час нового розгляду справи господарському суду необхідно врахувати викладене, всебічно і повно з'ясувати і перевірити всі фактичні обставини справи, об'єктивно оцінити докази, що мають правове значення для її розгляду і вирішення спору по суті і в залежності від встановленого, правильно визначити норми матеріального права, що підлягають застосуванню до спірних правовідносин, та прийняти обґрунтоване і законне судове рішення у відповідності до норм матеріального та процесуального права.

Згідно зі ст.11112 Господарського процесуального кодексу України вказівки, що містяться у постанові касаційної інстанції, є обов'язковими для суду першої інстанції під час нового розгляду справи.

Керуючись ст.ст.1115, 1117, 1119 - 111 12 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України,

П О С Т А Н О В И В :

Касаційну скаргу Дочірнього підприємства "Агрофірма Луга-Нова" задовольнити частково.

Постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 03.08.2015 р. у справі №924/205/15 та рішення господарського суду Хмельницької області від 02.04.2015 р. скасувати, справу направити на новий розгляд до господарського суду Хмельницької області.

Головуючий суддя В. Корсак

Судді: М. Данилова

Т. Данилова