Історія справи

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 листопада 2015 року Справа № 916/870/15-г

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого: суддів:Черкащенка М.М. Нєсвєтової Н.М. (доповідач) Грека Б.М.розглянувши касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями "Трансінвестсервіс" на рішення та постановугосподарського суду Одеської області від 15.05.2015 Одеського апеляційного господарського суду від 08.07.2015у справі№ 916/870/15-гза позовомДержавного підприємства "Придніпровська залізниця" в особі відокремленого підрозділу "Дніпропетровська дирекція залізничних перевезень" Державного підприємства "Придніпровська залізниця" дотовариства з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями "Трансінвестсервіс"простягнення 21 530, 00 грн за участю представників сторін:

від позивача: Хлабистін Д.М. - за довіреністю;

від відповідача: Мирончак А.П. - за довіреністю.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Одеської області від 15.05.2015, залишеним без змін постановою Одеського апеляційного господарського суду від 08.07.2015 у справі №916/870/15-г задоволено позовні вимоги Державного підприємства "Придніпровська залізниця" в особі відокремленого підрозділу "Дніпропетровська дирекція залізничних перевезень" Державного підприємства "Придніпровська залізниця" до Товариства з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями "Трансінвестсервіс" про стягнення 21530,00 грн.: з відповідача на користь позивача стягнуто 21530,00 грн. штрафу та 1827,00 грн. судового збору з посиланням на те, що матеріалами справи підтверджено факт неправильного зазначення вантажовідправником маси вантажу у накладній № 41666330, нарахування штрафу у розмірі п'ятикратної провізної плати здійснено у відповідності до норм Статуту залізниць України.

Не погоджуючись з прийнятими рішеннями ТОВ "Трансінвестсервіс" звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального та процесуального права, просить постанову Одеського апеляційного господарського суду від 08.07.2015 та рішення господарського суду Одеської області від 15.05.2015 скасувати, справу направити на новий розгляд до місцевого господарського суду.

Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи у касаційній інстанції, обговоривши доводи касаційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування попередніми судовими інстанціями норм матеріального та процесуального права при ухваленні зазначених судових рішень, вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню частково, виходячи з наступного.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, у серпні 2014р. зі станції Чорноморська Одеської залізниці Товариство з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями "Трансінвестсервіс" відправило на адресу Придніпровської ТЕС для ПАТ "ДТЕК Дніпроенерго" станція призначення Ігрень Придніпровської залізниці, дев'ять вагонів з вантажем - вугілля кам'яне Антрацит, АШ (0-6) обог., що підтверджується залізничною накладною № 41666330.

Відповідні відмітки вантажовідправника у зазначеній залізничній накладній свідчать про те, що вантаж завантажений вантажовідправником, що маса вантажу визначена на 100т вагонних вагах.

При прибутті вагону №53542379 на станцію Ігрень Придніпровської залізниці, за заявкою одержувача ПАТ "ДТЕК Днепроенерго" №389 залізницею проведено перевірку маси вантажу, під час якої було виявлено, що маса вантажу у вагоні №53542379 не відповідає масі зазначеній відправником Товариством з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями "Трансінвестсервіс" в накладній №41666330, на підставі чого був складений комерційний акт РА №004065/326 від 01.09.2014р. в якому вказано, що переважування вагону №53542379 здійснювалося на 150т тензометричних вагах ПД ТЕС, повірених 13.08.2014р., що знаходяться на обслуговуванні Придніпровської залізниці, в результаті чого виявилося, що вагон №53542379 має наступну вагу: брутто - 86400кг., тара - 22300кг., нетто - 64100кг, що менше ніж зазначено в накладній №41666330 на 2500кг. Завантаження у вагоні рівномірне, нижче бортів на 30-40см., без природних ухилів та поглиблень. За документом та фактично вантаж не маркований. Люки, двері закриті, протікання вантажу немає.

Матеріали справи містять в собі договір на виконання робіт № 220813/М, укладений 22.08.2013 року між ТОВ "Росукртранс" (виконавець) та ТОВ "ТІС - ВУГІЛЛЯ" (замовник), відповідно до умов якого виконавець зобов'язався на свій ризик та за завданням замовника виконати роботи з маркування вантажів в залізничних вагонах. Виконавець здійснює запобіжний захід забезпечення збереженості вантажів замовника, а саме маркування вантажів у вигляді збризкування вантажу вапняним розчином. Малюнок та кольорова гама маркування перед початком виконання робіт повинні бути узгоджені з замовником. Виконавець здійснює роботи з використанням власного матеріалу, вартість якого включається у вартість робіт по маркуванню одного вагону.(п.п. 1.1., 2.8 договору).

Згідно п.2.9 договору приймання - передачі виконаних робіт оформлюється актом, який складається виконавцем щомісячно та надсилається замовнику не пізніше 10 числа місяця наступного за звітним. До акту додається реєстр із зазначенням номерів вагонів, дати їх маркування з найменуванням місць виконання робіт.

Пунктом 9.1 договору встановлено, що даний договір набуває чинності з моменту його підписання та є дійсним до 01.02.2014 року.

Матеріали справи також свідчать, що дія цього договору, шляхом укладення сторонами додаткових угод, декілька разів продовжувалась та відповідно до останньої редакції додаткової угоди до договору на виконання робіт № 220813/М від 22.08.2013 року, укладеної сторонами 11.12.2014 року, дія цього договору продовжена строком до 31.12.2015 року.

Відповідно до копії акта виконаних робіт № 14 від 31.08.2014 року на виконання умов договору № 220813/М від 22.08.2013 року ТОВ "Росукртранс", 30.08.2014 року здійснило маркування вантажу у вагонах №56166713, 53197141, 53251575, 55332167, 62256680, 54039243, 56925373, 56120926, 53542379, тобто в тих вагонах, що прибули на станцію призначення - Ігрень Придніпровської залізниці за накладною №4166330 від 30.08.2014 року.

Відсутність в залізничній накладній відміток про відправлення вантажу із захисним маркуванням суперечить ст. 5, ст. 23 Статуту залізниць України, оскільки залізнична накладна є обов'язковою двосторонньою письмовою формою угоди на перевезення вантажу, яка укладається між відправником та залізницею на користь третьої особи.

Відповідно до ст.ст. 33, 34 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Таким чином, якщо в накладній відсутні відмітки вантажовідправника про наявність маркування поверхні вантажу, то ця обставина не може підтверджуватись іншими доказами.

У комерційному акті РА№004065/326 від 01.09.2014 та акті загальної форми №225 від 01.09.2014 по прибуттю вантажу на адресу одержувача також відсутні відомості про фактичну наявність маркування.

За наведених обставин справи, колегія суддів Вищого господарського суду України приходить до висновку про те, що виходячи з положень ст. 43 ГПК України обставини справи свідчать про недоведеність позивачем обставини невірного зазначення вантажовідправником маси вантажу у спірному вагоні за накладною № 4166330 від 30.08.2014 року, в зв'язку з чим підстави для задоволення позову відсутні, з огляду на наступне.

Згідно з ч. 5 ст. 307 ГК України, яка кореспондується з ч. 4 ст. 909, ч.1 ст.920 ЦК України, умови перевезення вантажів окремими видами транспорту, а також відповідальність суб'єктів господарювання за цими перевезеннями визначається транспортними кодексами, транспортними статутами та іншими нормативно-правовими актами.

Відповідно до статті 122 Статуту залізниць України за неправильно зазначені у накладній масу, кількість місць вантажу, його назву, код та адресу одержувача з відправника, порту стягується штраф у розмірі згідно зі статтею 118 цього Статуту, при цьому відправник несе перед залізницею відповідальність за наслідки, які виникли.

Статтею 118 Статуту залізниць України передбачено, що за пред'явлення вантажу, який заборонено до перевезень або який потребує під час перевезення особливих заходів безпеки, та з неправильним зазначенням його найменування або властивостей з відправника, крім заподіяних залізниці збитків і витрат, стягується штраф у розмірі п'ятикратної провізної плати за всю відстань перевезення.

Згідно зі статтею 129 Статуту обставини, що можуть бути підставою для матеріальної відповідальності залізниці, вантажовідправника, вантажоодержувача, пасажирів під час залізничного перевезення, засвідчуються комерційними актами або актами загальної форми, які складають станції залізниць.

Комерційний акт складається для засвідчення таких обставин: а) невідповідності найменування, маси і кількості місць вантажу, багажу чи вантажобагажу натурою з даними, зазначеними у транспортних документах; б) у разі виявлення вантажу, багажу чи вантажобагажу без документів або документів без вантажу, багажу чи вантажобагажу; в) псування, пошкодження вантажу, багажу і вантажобагажу; г) повернення залізниці вкраденого вантажу, багажу або вантажобагажу. Залізниця зобов'язана скласти комерційний акт, якщо вона сама виявила зазначені вище обставини або якщо про існування хоча б однієї з них заявив одержувач або відправник вантажу, багажу чи вантажобагажу.

В усіх інших випадках обставини, що виникли в процесі перевезення вантажу, багажу і вантажобагажу і які можуть бути підставою для матеріальної відповідальності, оформляються актами загальної форми. Порядок складання комерційних актів та актів загальної форми встановлюється Правилами.

Відповідно до пунктів 1.1, 1.3 Правил оформлення перевізних документів, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 21.11.2000 року № 644, зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 24.11.2000 року за № 863/5084 (далі - Правила), на кожне відправлення вантажу відправник повинен подати станції навантаження накладну (комплект перевізних документів). Форми бланків перевізних документів, затверджені наказом Мінтрансу від 19.11.1998 року № 460 "Про затвердження бланків перевізних документів". Усі відомості, передбачені формою бланка перевізного документа, повинні бути внесені відправником до відповідних граф. Виправлення не допускаються, у разі зміни відомостей, внесених до перевізного документа відправник зобов'язаний заповнити новий перевізний документ.

За вимогами зазначених статей підставою для покладення на відправника відповідальності за неправильне зазначення ним відповідних відомостей є акт загальної форми або комерційний акт, складений у випадках, передбачених статтею 129 Статуту залізниць України.

У застосуванні статей 118 та 122 Статуту залізниць України слід враховувати, що штраф підлягає стягненню за самий факт допущення вантажовідправником зазначених порушень, незалежно від того, чи завдано залізниці у зв'язку з цим збитки.

Разом з тим, відповідно до ст. 110 Статуту залізниць України залізниця несе відповідальність за збереження вантажу від часу його прийняття для перевезення і до моменту видачі одержувачу, якщо не доведе відсутність своєї вини у недостачі.

Відтак, звертаючись із позовом про стягнення штрафу на підставі ст. 122 Статуту залізниць України за неправильне зазначення вантажовідправником у накладній маси вантажу, залізниця має довести, що вантаж не було частково втрачено під час перевезення.

З метою забезпечення збереженості вантажу відповідно до пункту 6 Правил перевезення вантажів у вагонах відкритого типу на їх поверхню може наноситися захисне маркування або застосовуватися покриття плівкою (емульсією) чи інше закріплення верхнього шару вантажу. Відправник відповідно до пункту 2.4 Правил оформлення перевізних документів може робити у залізничній накладній відмітку про застосування додаткових заходів щодо збереження вантажу, про відвантаження вантажу із "шапкою", а також про нанесення на поверхню вантажу захисного маркування.

Якщо на зворотній стороні накладної є відмітка відправника про відвантаження вантажу із "шапкою", нанесення захисного маркування, а на станцію призначення вантаж прибув фактично без "шапки", без маркування або з частково порушеним маркуванням, ця обставина може свідчити про втрату частини вантажу під час перевезення, і залізниця повинна довести відсутність своєї вини у нестачі вантажу.

Судами встановлено, що відповідно до копії акта виконаних робіт № 14 від 31.08.2014 року з на виконання умов договору № 220813/М від 22.08.2013 року ТОВ "Росукртранс", 30.08.2014 року здійснило маркування вантажу у вагонах №56166713, 53197141,53251575, 55332167, 62256680, 54039243, 56925373, 56120926, 53542379, тобто в тих вагонах, що прибули на станцію призначення - Ігрень Придніпровської залізниці за накладною №4166330 від 30.08.2014 року.

При цьому, судами встановлено, що за даними комерційного та загального актів від 01.09.2014 - під час зважування у вагоні №53542379 виявилось брутто - 86400 кг, тара - 22300 кг, нетто 64100 кг, що менше, ніж зазначено у накладній на 2500 кг. Завантаження у вагоні рівномірне, нижче бортів на 30-40 см, за відсутністю природних ухилів та поглиблень. За документом та фактично вантаж не маркований. Люк, двері зачинені, протікання вантажу відсутня.

Таким чином, за встановленого факту відсутності маркування вантажу у місці відправки, та прибуття у місце призначення без відповідного маркування, колегія суддів вважає, що позивачем не доведено факту неправильного зазначення відповідачем маси вантажу. Відтак, відсутні підстави для стягнення заявленого позивачем штрафу.

Відповідно до приписів частини 1 статті 11110 Господарського процесуального кодексу України підставами для скасування або зміни рішення місцевого чи апеляційного господарського суду або постанови апеляційного господарського суду є порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права. Зважаючи на викладене та наведені приписи, судові акти у справі підлягають скасуванню, а касаційна скарга задовольняється частково.

Судові витрати у справі у відповідності до приписів статті 49 господарського процесуального кодексу України покладаються на позивача.

Керуючись статтями 1115, 1117, 1119 - 11111 Господарського процесуального кодексу України, суд -

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями "Трансінвестсервіс" задовольнити частково.

Постанову Одеського апеляційного господарського суду від 08.07.2015 та рішення господарського суду Одеської області від 15.05.2015 у справі №916/870/15-г скасувати.

Прийняти нове рішення. В задоволенні позову відмовити.

Стягнути з Державного підприємства "Придніпровська залізниця" в особі відокремленого підрозділу "Дніпропетровська дирекція залізничних перевезень" Державного підприємства "Придніпровська залізниця" на користь товариства з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями "Трансінвестсервіс" 1827,00 грн. судового збору за подання апеляційної та касаційної скарг.

Доручити господарському суду Одеської області видати відповідний наказ.

Головуючий М.М. Черкащенко

Судді Н.М. Нєсвєтова

Б.М. Грек