Історія справи

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 листопада 2015 року Справа № 915/614/15 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючий суддя : Корсак В.А.

судді: Данилова М.В., Данилова Т.Б. (доповідач)

розглянувши матеріали касаційної скаргитовариства з обмеженою відповідальністю "Торговий Дом "Миколаївіндодяг"на постановуОдеського апеляційного господарського суду від 18.08.2015р. у справі господарського суду№915/614/15 Миколаївської області за позовомпублічного акціонерного товариства "Миколаївобленерго" дотовариства з обмеженою відповідальністю "Торговий Дом "Миколаївіндодяг"про за участю представників сторін: позивача - відповідача -визнання договору укладеним пр. Літвінов О.В. - дов. №01/53-506 від 07.05.15р. пр. Кучерява Т.Ю. - дов. №01/53-358 від 18.02.15р. не з'явився

В С Т А Н О В И В:

У квітні 2015 року публічне акціонерне товариство "Миколаївобленерго" звернулось до господарського суду Миколаївської області з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий Дом "Миколаївіндодяг" про визнання договору про постачання електричної енергії №44/5805 від 11.03.2015р. з додатками №№1, 1-а, 2, 3, 4, 5, 6, 7, 8, 10, 11, 13 укладеним між ПАТ "Миколаївобленерго" та ТОВ "Торговий Дом "Миколаївіндодяг" на умовах проекту цього договору, поданого позивачем.

Позовні вимоги були обґрунтовані тим, що направлений на адресу відповідача проект договору №44/5805 від 11.03.2015р. з додатками, який повністю відповідає умовам Типового договору, було повернуто відповідачем з протоколом розбіжностей, згідно з якими останнім запропоновані інші редакції додатків №№2, 8 та 10.

Обов'язковість укладання договору на постачання електричної енергії прямо передбачена нормами чинного законодавства, а саме: ст.26 Закону України "Про електроенергетику", п.1.3 Правил користування електричною енергією, ч.ч.3,6 ст.179 та ч.2 ст.275 ГК України.

Рішенням господарського суду Миколаївської області від 30.06.2015р. (суддя Мавродієва М.В.) позовні вимоги задоволено в повному обсязі. Визнано договір про постачання електричної енергії №44/5805 від 11.03.2015р. з додатками №№1, 1-а, 2, 3, 4, 5, 6, 7, 8, 10, 11, 13, укладеним в редакції, наданій ПАТ "Миколаївобленерго".

Постановою Одеського апеляційного господарського суду від 18.08.2015р. (судді Бєляновський В.В., Величко Т.А., Богатир К.В.) за апеляційною скаргою ПАТ "Миколаївобленерго" рішення господарського суду Миколаївської області від 30.06.2015р. скасовано та прийнято нове рішення, яким позовні вимоги задоволено частково. Визнано договір про постачання електричної енергії №44/5805 з додатком №2 до нього "Перелік об'єктів споживача" між ПАТ "Миколаївобленерго" та ТОВ "Торговий Дом "Миколаївіндодяг" укладеним на умовах поданого ПАТ "Миколаївобленерго" проекту цього договору з додатком №2 до нього від 11.03.2015р. В частині позовних вимог про визнання договору про постачання електричної енергії №44/5805 з додатками №№8, 10 до нього укладеним на умовах поданого ПАТ "Миколаївобленерго" проекту цього договору з додатками №№8, 10, провадження у справі припинено на підставі п.1-1 ч.1 ст.80 ГПК України у зв'язку з відсутністю предмета спору. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись з постановою суду апеляційної інстанції в частині визнання договору про постачання електричної енергії №44/5805 з додатком №2 до нього "Перелік об'єктів споживача" між ПАТ "Миколаївобленерго" та ТОВ "Торговий Дом "Миколаївіндодяг" укладеним на умовах поданого ПАТ "Миколаївобленерго" проекту цього договору з додатком №2 до нього від 11.03.2015р., товариство з обмеженою відповідальністю "Торговий Дом "Миколаївіндодяг" звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій посилаючись на порушення апеляційним судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову в частині визнання договору про постачання електричної енергії №44/5805 з додатком №2 до нього "Перелік об'єктів споживача" між ПАТ "Миколаївобленерго" та ТОВ "Торговий Дом "Миколаївіндодяг" укладеним на умовах поданого ПАТ "Миколаївобленерго" проекту цього договору з додатком №2 до нього від 11.03.2015р. та в скасованій частині прийняти нове рішення, яким визнати договір про постачання електричної енергії №44/5805 з додатком №2 до нього "Перелік об'єктів споживача" укладеним на умовах ТОВ "Торговий Дом "Миколаївіндодяг".

Заслухавши присутніх в судовому засіданні представників позивача, перевіривши наявні матеріали справи на предмет правильності юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення в рішенні і постанові та доводи касаційної скарги, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права.

Як встановлено судами попередніх інстанцій та вбачається з матеріалів справи, 02.11.2007р. між ВАТ ЕК "Миколаївобленерго", правонаступником якого є ПАТ "Миколаївобленерго", (постачальник) та закритим акціонерним товариством "Бізнес Центр "Кристал", правонаступником якого є ТОВ "Бізнес Центр "Кристал" (споживач), було укладено договір №44/50 про постачання електричної енергії, з додатками №№1, 1-а, 2, 3, 4, 5, 8, 10, 11, 13 до нього.

Згідно із п.1 вказаного договору постачальник продає електричну енергію споживачу для забезпечення потреб електроустановок споживача з приєднаною потужністю 272,0кВт (Перелік об'єктів споживача: 1) РП-59 ТП-2 ф.595 Тр-р №1 630 кВА (резерв); 2) РП-59 ТП-2 ф.597 Тр-р №2 630 кВА; 3) РП-59 ТП-3 ф.591 Тр-р №1 630 кВА (резерв); 4) РП-59 ТП-3 ф.597 Тр-р №2 630 кВА, розташовані за адресою м. Миколаїв, вул.Декабристів, 41/11 (Додаток № 2 до договору)), а споживач оплачує постачальнику вартість використаної (купленої) електричної енергії та здійснює інші платежі згідно з умовами цього договору.

Додатковою угодою від 15.09.2014р. до договору №44/50 від 02.11.2007р. сторони виклали п.1 договору в іншій редакції, якою визначили, що постачальник продає електричну енергію споживачу для забезпечення потреб електроустановок споживача з дозволеною потужністю 317 кВт, а споживач оплачує вартість використаної (купленої) електричної енергії та здійснює інші платежі згідно з умовами цього договору. Приєднана потужність у точках підключення становить 1134,0 кВт.

ТОВ "Бізнес Центр "Кристал" звернулося до ПАТ "Миколаївобленерго" з листом №46 від 25.12.2014р., в якому у зв'язку зі зміною власника електроустановок просило здійснити переоформлення діючого договору про постачання електричної енергії №44/50 від 02.11.2007р. на правонаступника - ТОВ "Торговий Дом "Миколаївіндодяг".

ТОВ "Торговий Дом "Миколаївіндодяг" також надіслало ПАТ "Миколаївобленерго" листа №4 від 27.01.2015р. з проханням укласти з ним договір на постачання електричної енергії у зв'язку зі зміною власника електроустановок.

Листом №1472/04-13 від 18.03.2015р. позивачем було направлено відповідачу проект договору про постачання електричної енергії №44/5805 від 11.03.2015р. з додатками №№1, 1-а, 2, 3, 4, 5, 6, 7, 8, 10, 11, 13 до нього.

Листом №19 від 25.03.2015р. відповідач повернув позивачу підписаний та скріплений печаткою договір №44/5805 від 11.03.2015р. з протоколом розбіжностей щодо додатків №№2, 8, 10.

Листом №1798/04-13 від 02.04.2015р. позивач направив відповідачу для розгляду та підписання протокол узгодження розбіжностей від 01.04.2015р. до договору №44/5805 від 11.03.2015р. в двох примірниках щодо додатків №№2, 8, 10.

Проте, відповідач протокол узгодження розбіжностей не підписав та позивачеві не повернув, а листом №30 від 09.04.2015р. на адресу позивача фактично не погодив лише п.1 протоколу узгодження розбіжностей від 01.04.2015р., а саме умови додатку №2 до договору №44/5805 від 11.03.2015р., а щодо додатків №№8, 10 заперечень не висловив.

Розглядаючи справу по суті, судами попередніх інстанцій встановлено, що у письмових поясненнях позивач вказував те, що в процесі розгляду даної справи сторонами було досягнуто згоди щодо укладення додатку №8 до спірного договору в редакції позивача (згідно протоколу узгодження розбіжностей до договору) та щодо укладення додатку №10 до спірного договору в редакції відповідача (згідно протоколу узгодження розбіжностей до договору) і станом на 30.06.2015р. неврегульованим сторонами залишається лише додаток №2 до договору. Відповідачем вказані обставини не заперечувались.

Задовольняючи позовні вимоги в повному обсязі, суд першої інстанції виходив з того, що редакція запропонованого позивачем договору про постачання електричної енергії №44/5805 від 11.03.2015р. з додатками №№1, 1-а, 2, 3, 4, 5, 6, 7, 8, 10, 11, 13 до нього відповідає вимогам діючого законодавства, зокрема, Закону України "Про електроенергетику" та Правилам користування електричною енергією.

Однак, з таким висновком суду першої інстанції не погодився суд апеляційної інстанції, зазначивши, що згідно із ч.6 ст.179 ГК України суб'єкти господарювання, які забезпечують споживачів (суб'єктів господарювання або не господарюючих суб'єктів - юридичних осіб) електроенергією зобов'язані укладати договори з усіма споживачами їхньої продукції (послуг).

Частиною 1 статті 275 ГК України передбачено, що за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.

Відповідно до ч.2 ст.275 ГК України відпуск енергії без оформлення договору енергопостачання не допускається.

Згідно із ч.1 ст.26 Закону України "Про електроенергетику", споживання енергії можливе лише на підставі договору з енергопостачальником.

Пункти 1.3 та 10.2 Правил користування електричною енергією (надалі - ПКЕЕ), затверджених Постановою Національної комісії з питань регулювання електроенергетики України від 31.07.1996р. №28, передбачають, що постачання електричної енергії для забезпечення потреб електроустановки здійснюється на підставі договору про постачання електричної енергії, що укладається між власником цієї електроустановки (уповноваженою власником особою) та постачальником електричної енергії. Споживач електричної енергії зобов'язаний користуватись електричною енергією виключно на підставі договору.

Відповідно до п.1.6 ПКЕЕ договір про постачання електричної енергії на основі типового договору укладається постачальником електричної енергії з усіма споживачами та субспоживачами (крім населення), об'єкти яких розташовані на території здійснення ліцензованої діяльності постачальником. Відповідно до п.1.2 ПКЕЕ споживач це юридична або фізична особа, що використовує електричну енергію для забезпечення потреб своїх енергоустановок на підставі договору.

Згідно із п.1.9 ПКЕЕ постачальники електричної енергії за регульованим тарифом на закріпленій території не мають права відмовити споживачу або субспоживачу, електроустановки якого розташовані на цій території, в укладенні договору, за умови дотримання вимог законодавства України, зокрема цих Правил та інших нормативно-технічних документів.

Отже, договір про постачання електричної енергії є окремим видом договору енергопостачання споживачу, укладення якого є обов'язковим в силу закону.

Відповідно до ч.ч.2-7 ст.181 ГК України, проект договору може бути запропонований будь-якою з сторін. Сторона, яка одержала проект договору, у разі згоди з його умовами оформляє договір відповідно до вимог частини першої цієї статті і повертає один примірник договору другій стороні або надсилає відповідь у двадцятиденний строк після одержання договору. За наявності заперечень щодо окремих умов договору сторона, яка одержала проект договору, складає протокол розбіжностей, про що робиться застереження у договорі, та у двадцятиденний строк надсилає другій стороні два примірники протоколу розбіжностей разом з підписаним договором. Сторона, яка одержала протокол розбіжностей до договору, зобов'язана протягом двадцяти днів розглянути його, в цей же строк вжити заходів для врегулювання розбіжностей з другою стороною та включити до договору всі прийняті пропозиції, а ті розбіжності, що залишились неврегульованими, передати в цей же строк до суду. У разі досягнення сторонами згоди щодо всіх або окремих умов, зазначених у протоколі розбіжностей, така згода повинна бути підтверджена у письмовій формі (протоколом узгодження розбіжностей, листами, телеграмами, телетайпограмами тощо). Якщо сторона, яка одержала протокол розбіжностей щодо умов договору, заснованого на державному замовленні або такого, укладення якого є обов'язковим для сторін на підставі закону, або сторона - виконавець за договором, що в установленому порядку визнаний монополістом на певному ринку товарів (робіт, послуг), яка одержала протокол розбіжностей, не передасть у зазначений двадцятиденний строк до суду розбіжності, що залишилися неврегульованими, то пропозиції другої сторони вважаються прийнятими.

Статтею 187 ГК України передбачено, що спори, що виникають при укладанні господарських договорів за державним замовленням, або договорів, укладення яких є обов'язковим на підставі закону та в інших випадках, встановлених законом, розглядаються судом. Інші переддоговірні спори можуть бути предметом розгляду суду у разі, якщо це передбачено угодою сторін або якщо сторони зобов'язані укласти певний господарський договір на підставі укладеного між ними попереднього договору. День набрання чинності рішенням суду, яким вирішено питання щодо переддоговірного спору, вважається днем укладення відповідного господарського договору, якщо рішенням суду не визначено інше.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що процедура укладення спірного договору №44/5805 здійснювалася позивачем відповідно до вимог чинного законодавства про електроенергетику та Правил користування електричною енергією.

Умова спірного договору, яка залишилася неврегульованою сторонами, стосується переліку об'єктів споживача, які містяться у додатку №2.

Графи 2-6 додатку №2 до спірного договору в редакції позивача є аналогічними додатку, який був невід'ємною частиною договору №44/50 від 02.11.2007р. із попереднім власником та передбачають наступний перелік об'єктів відповідача за адресою м. Миколаїв, вул. Декабристів, 41/11:

1) РП-59 ТП-2 Тр-р 630 кВА, 2) РП-59 ТП-2 Тр-р 630 кВА (резерв) з приєднаною потужністю 567,0 кВт, дозволеною потужністю 57,0 кВт;

3) РП-59 ТП-3 Тр-р 630 кВА, 4) РП-59 ТП-3 Тр-р 630 кВА (резерв) з приєднаною потужністю 567,0 кВт, дозволеною потужністю 260,0 кВт;

Загальне значення приєднаної потужності при цьому порядку роботи обладнання становить 1134,0 кВт (567+567), а дозволеної потужності - 317 кВт (57+260), що повністю відповідає показникам, які сторони погодили у п. 1 договору № 44/5805 від 11.03.2015р.

Разом з тим, графи 2-6 додатку №2 до спірного договору в редакції наданого відповідачем протоколу розбіжностей передбачають інший перелік об'єктів відповідача за адресою м. Миколаїв, вул. Декабристів, 41/11, а саме:

1) РП-59 ТП-2 Тр-р 630 кВА з приєднаною потужністю 567,0 кВт, дозволеною потужністю 57,0 кВт;

2) РП-59 ТП-2 Тр-р 630 кВА з приєднаною потужністю 567,0 кВт, дозволеною потужністю 57,0 кВт;

3) РП-59 ТП-3 Тр-р 630 кВА з приєднаною потужністю 567,0 кВт, дозволеною потужністю 260,0 кВт;

4) РП-59 ТП-3 Тр-р 630 кВА з приєднаною потужністю 567,0 кВт, дозволеною потужністю 260,0 кВт;

Загальне значення приєднаної потужності при цьому порядку роботи обладнання становить 2268,0 кВт (567 кВт х 4), а дозволеної потужності - 634 кВт (57 + 57 + 260 + 260), що, відповідно, не узгоджується з погодженими сторонами у п.1 договору №44/5805 від 11.03.2015р. умовами.

Позивач вважає, що такими діями відповідач намагається штучно збільшити розмір дозволеної та приєднаної потужності на свій об'єкт електропостачання, що можливо лише за умови отримання за його заявою технічних умов, розробки відповідного технічного проекту приєднання до електричних мереж, оплати власнику електричних мереж вартості приєднання до електричних мереж та внесення змін до п.1 договору про постачання електричної енергії.

В свою чергу, відповідач стверджує, що всі 4 трансформатори, які зазначені в додатку №2 до спірного договору є робочими і тому два з них не можуть вважатися резервними. В обґрунтування своїх заперечень відповідач посилався на паспорти трансформаторних підстанцій ВАТ Завод "Кристал" ТП-2 6/0,4 - 2х630 кВА та ТП-3 6/0,4 - 2х630 кВА. При цьому, відповідач наголошує, що на збільшенні дозволеної та приєднаної потужності він не наполягає.

Суд апеляційної інстанції приймаючи оскаржувану постанову, виходив з того, що за визначенням ПКЕЕ, користування електричною енергією передбачає споживання електричної енергії з дотриманням споживачем визначених відповідними договорами умов підключення електроустановок споживача до електричних мереж у точці приєднання, умов оплати купованої електричної енергії та режимів споживання електричної енергії для отримання договірних обсягів електричної енергії та величини потужності.

Під електроенергетичною системою розуміється сукупність взаємопов'язаних елементів, призначених для виробництва, перетворення, передачі, розподілу та споживання електроенергії.

До елементів електроенергетичної системи відносяться генератори, що здійснюють перетворення механічної енергії в електричну; трансформатори, перетворюючі величини напруг і струмів; лінії електропередачі, призначені для транспортування електроенергії на відстань; різноманітне допоміжне обладнання, що змінює властивості системи, а також пристрої управління та регулювання.

Режим системи, тобто її стан в даний момент часу, характеризується параметрами, що визначають процес її функціонування. До таких параметрів режиму відносяться величини: потужність, напруга, струм, частота і т.п.

Відповідно Правил користування електричною енергією під дозволеною потужністю розуміється максимальна величина потужності, яку електропередавальна організація дозволила споживачу для одночасного використання (одночасного ввімкнення струмоприймачів) за кожним об'єктом споживача на підставі нормативно-технічних документів відповідно до умов договору.

Під приєднаною потужністю розуміється сумарна за об'єктом споживача номінальна потужність приєднаних до електричної мережі струмоприймачів та трансформаторів споживача (без урахування резервних трансформаторів), які перетворюють електричну енергію на робочу напругу (яка безпосередньо живить струмоприймачі).

Таким чином, укладання додатку №2 в редакції відповідача передбачатиме одночасну роботу 4 трансформаторів, з тими показниками дозволеної та приєднаної потужності для кожного з трансформаторів, які запропоновані відповідачем, призведе до фактичної зміни режиму споживання електричної енергії, який регламентується і встановлюється у договорі та задається енергопостачальною організацією.

Крім того, введення в роботу чотирьох трансформаторів одночасно, замість двох працюючих та двох, що перебувають у резерві, призведе до зміни технічних параметрів електроустановки споживача, що в силу приписів п.1.10 розділу І Правил приєднання електроустановок до електричних мереж, затверджених постановою НКРЄ №32 від 17.01.2013р., потребує отримання нових технічних умов.

Введення в дію чотирьох трансформаторів замість двох буде вважатись приєднанням електроустановок та має відбуватись у порядку, передбаченому Правилами приєднання електроустановок до електричних мереж.

Таким чином, редакція запропонованого позивачем проекту договору про постачання електричної енергії №44/5805 від 11.03.2015р. з додатком №2 до нього, визнана судами обґрунтованою і такою, що відповідає вимогам чинного законодавства, а тому позовні вимоги в цій частині були задоволені.

Разом з тим, апеляційним судом встановлено, що на момент звернення позивача до суду з даним позовом, між сторонами не існувало неврегульованих питань щодо укладення договору № 44/5805 від 11.03.2015р. з додатками №№1, 1-а, 3, 4, 5, 6, 7, 11, 13 до нього і позивач на такі обставини не посилався. Існуючі розбіжності щодо додатків №№8, 10 до спірного договору були врегульовані сторонами під час розгляду даної справи в суді першої інстанції, і судом такі розбіжності не розглядалися.

Згідно із п.1-1 ч.1 ст.80 ГПК України господарський суд припиняє провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Відповідно до роз'яснень, що містяться в п.4.4 постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" від 26.12.2011р. №18, господарський суд припиняє провадження у справі у зв'язку з відсутністю предмета спору (пункт 1-1 частини першої статті 80 ГПК), зокрема, у випадку припинення існування предмета спору (наприклад, сплата суми боргу, знищення спірного майна, скасування оспорюваного акта державного чи іншого органу тощо), якщо між сторонами у зв'язку з цим не залишилося неврегульованих питань.

Також, апеляційний суд виходив з того, що задоволення позовних вимог в повному обсязі не відповідає вимогам ч.3 ст.84 ГПК України щодо змісту судового рішення, згідно з якою у спорі, що виник при укладанні або зміні договору, в резолютивній частині вказується рішення з кожної спірної умови договору, а у спорі про спонукання укласти договір - умови, на яких сторони зобов'язані укласти договір, з посиланням на поданий позивачем проект договору.

За таких підстав, суд апеляційної інстанції дійшов до висновку, що рішення місцевого господарського суду підлягає скасуванню з прийняттям нового рішення про часткове задоволення позову, а саме задоволення вимог в частині визнання договору про постачання електричної енергії №44/5805 з додатком №2 до нього "Перелік об'єктів споживача" між ПАТ "Миколаївобленерго" та ТОВ "Торговий Дом "Миколаївіндодяг" укладеним на умовах поданого ПАТ "Миколаївобленерго" проекту цього договору з додатком №2 до нього від 11.03.2015р. В частині позовних вимог про визнання договору про постачання електричної енергії №44/5805 з додатками №№8, 10 до нього між ПАТ "Миколаївобленерго" та ТОВ "Торговий Дом "Миколаївіндодяг" укладеного на умовах поданого ПАТ "Миколаївобленерго" проекту цього договору з додатками №№8, 10 до нього від 11.03.2015р., припинено провадження у справі на підставі п.1-1 ч.1 ст.80 ГПК України у зв'язку з відсутністю предмета спору. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Статтею 1117 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

З огляду на викладене, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий Дом "Миколаївіндодяг", оскільки доводи касаційної скарги зводяться до переоцінки доказів по справі, а судом апеляційної інстанції було повно та всебічно з'ясовано обставини, що мають значення для даної справи, їм надано належну правову оцінку та прийнято постанову з дотриманням норм матеріального та процесуального права, що дає підстави залишити її без змін.

Судові витрати, сплачені касатором до бюджету під час подання касаційної скарги, у зв'язку з відмовою в задоволенні касаційної скарги на підставі ст.49 ГПК України залишаються на касаторі.

Враховуючи наведене, та керуючись ст.ст.1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України, -

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий Дом "Миколаївіндодяг" залишити без задоволення.

Постанову Одеського апеляційного господарського суду від 18.08.2015р. у справі №915/614/15 господарського суду Миколаївської області залишити без змін.

Головуючий суддя В. Корсак

Судді М. Данилова

Т. Данилова