Історія справи

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 листопада 2015 року Справа № 910/2924/14

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Іванової Л.Б. - головуючого, Гольцової Л.А., Козир Т.П.,

за участю представників: позивача - Павленка А.А. дов. б/н від 2 лютого 2015 року та заявника скарги - Ускової О.І. дов. б/н від 25 листопада 2015 року,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві касаційну скаргу ПАТ "Унікомбанк" на постанову Київського апеляційного господарського суду від 7 липня 2015 року у справі Господарського суду міста Києва за позовом ТОВ "Торговий дім "Сокар Україна" до ТОВ "Агрохімзбут" та ПАТ "Унікомбанк" про стягнення суми,

УСТАНОВИВ:

У лютому 2014 року ТОВ "Торговий дім "Сокар Україна" (далі - позивач) звернулось до ТОВ "Агрохімзбут" (далі - відповідач-1) та ПАТ "Унікомбанк" (далі - відповідач-2) з позовом про стягнення з відповідача-1 частково суми пені та 3 % річних, що складають 617761 гривню 56 коп. та стягнення з відповідача-2 основного боргу за договором постачання нафтопродуктів у сумі 13810077 гривень 93 коп. та 189922 гривень 07 коп. (частково суми пені та 3 % річних), що разом складає 14000000 гривень 000 коп.

Позовні вимоги обгрунтовані неналежним виконанням відповідачем-1 зобов'язань за договором поставки нафтопродуктів, забезпечених банківською гарантією відповідача-2.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 24 березня 2015 року позов задоволено повністю.

Стягнуто з ПАТ "Унікомбанк" на користь ТОВ "Торговий дім "Сокар Україна" 13810077 гривень 93 коп., частину пені та 3 % річних в розмірі 189922 гривні 07 коп.

Стягнуто з ТОВ "Агрохімзбут" на користь ТОВ "Торговий дім "Сокар Україна" частину пені та 3 % річних в розмірі 617761 гривню 56 коп.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 7 липня 2015 року апеляційну скаргу ПАТ "Унікомбанк" залишено без задоволення, рішення Господарського суду міста Києва від 24 березня 2015 року залишено без змін.

У касаційній скарзі ПАТ "Унікомбанк" просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 24 березня 2015 року та постанову Київського апеляційного господарського суду від 7 липня 2015 року, направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

Посилається на порушення судами попередніх інстанцій норм ст. ст. 4-2, 4-3, 4-7, 32, 36, 43 Господарського процесуального кодексу України, що унеможливило встановлення фактичних обставин справи.

Стверджує, що судами попередніх інстанцій порушено норми ч. 3 ст. 563 Цивільного кодексу України

Вказує, що підставою проведення платежу є виставлені продавцем рахунки, як передбачено умовами договору.

Зазначає, що судами помилково не прийнято до уваги обставини, встановлені рішенням Господарського суду міста Києва від 3 березня 2014 року у справі № 910/23966/13, які мають істотне значення для вирішення спору у даній справі.

Представник ТОВ "Агрохімзбут" у судове засідання не з'явився.

Враховуючи, що про час та місце розгляду касаційної скарги ТОВ "Агрохімзбут" повідомлений належним чином, суд вважає за можливе розглянути справу за його відсутності.

Заслухавши пояснення представників заявника касаційної скарги та позивача, обговоривши доводи касаційної скарги та вивчивши матеріали справи, суд вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що 29 жовтня 2012 року між ТОВ "Торговий дім "Сокар Україна" (постачальник) та ТОВ "Агрохімзбут" (покупець) укладено договір поставки нафтопродуктів № 521-2012, за умовами якого постачальник зобов'язується передати у власність покупця нафтопродукти (товар), а покупець зобов'язується прийняти товар та оплатити його в порядку та на умовах, передбачених договором (п. 1.1 договору). Поставка здійснюється окремими партіями. Об'єми, асортимент, строки поставки та умови транспортування визначаються відповідними додатковими угодами до договору, які є невід'ємною його частиною (п. 1.2 договору). Товар вважається поставленим постачальником та прийнятий покупцем по кількості, якості та перехід права власності на товар визначаються датою, вказаною, зокрема, в акті приймання-передачі товару (п. 5.7 договору). Датою здійснення оплати вважається дата зарахування грошових коштів на поточний рахунок позивача (п. 6.3 договору). Ціна товару є договірною та вказується з урахуванням податку на додану вартість (п. 6.4 договору). У випадку неоплати або несвоєчасної оплати вартості отриманого товару покупець на вимогу постачальника сплачує останньому пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожен день прострочення платежу. Сплата пені не звільняє покупця від виконання зобов'язань за договором ( п. 8.4 договору).

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

На підставі актів приймання-передачі ТОВ "Торговий дім "Сокар Україна" поставляв, а покупець приймав та оплачував товар.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 692 Цивільного кодексу України передбачено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Договором може бути передбачено розстрочення платежу.

Акти приймання-передачі, акти звірок, виписки з рахунку постачальника про надходження коштів свідчать, що неоплаченим залишився товар, отриманий покупцем за актами приймання-передачі № ОБ-ТД005971 від 12 вересня 2013 року на суму 2901150 гривень 00 коп. (оплачений частково), № ОБ-ТД006057 від 17 вересня 2013 року на суму 698425 гривень 00 коп., № ОБ-ТД006147 від 23 вересня 2013 року на суму 558740 гривень 00 коп., № ОБ-ТД006202 від 24 вересня 2013 року на суму 1235675 гривень 00 коп., № ОБ-ТД006378 від 2 жовтня 2013 року на суму 2546565 гривень 00 коп., № ОБ-ТД006542 від 9 жовтня 2013 року на суму 752150 гривень 00 коп., № ОБ-ТД006891 від 24 жовтня 2013 року на суму 5076653 гривні 22 коп., № ОБ-ТД006939 від 25 жовтня 2013 року на суму 515376 гривень 00 коп., № 92 від 20 листопада 2013 року на суму 994933 гривні 28 коп., а всього на суму 13810077 гривень 93 коп.

Таким чином, у зв'язку з неналежним виконанням ТОВ "Агрохімзбут" зобов'язань за договором поставки нафтопродуктів у останнього перед позивачем утворився борг у сумі 13810077 гривень 93 коп., що також підтверджується актом звірки взаємних розрахунків, підписаним сторонами та скріпленим відбитками їх печаток.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться, і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

За ч. 1 ст. 546 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватись, зокрема, гарантією.

Судами встановлено, що 19 лютого 2013 року ПАТ "Унікомбанк" на користь постачальника видано банківські гарантії № БГ-05/2013 від 19 лютого 2013 року та № БГ-08/2013 (гарантії) від 26 квітня 2013 року, за умовами яких ПАТ "Унікомбанк" приймає на себе безвідкличні зобов'язання сплатити постачальнику кошти в сумі, що не перевищує 14000000 гривень 00 коп. у випадку невиконання ТОВ "Агрохімзбут" своїх зобов'язань за договором поставки нафтопродуктів № 521-2012 від 29 жовтня 2012 року.

Видані банківські гарантії № БГ-05/2013 від 19 лютого 2013 року та № БГ-08/2013 від 26 квітня 2013 року є безвідкличними та безумовними.

Згідно ст. 560 Цивільного кодексу України за гарантією банк, інша фінансова установа, страхова організація (гарант) гарантує перед кредитором (бенефіціаром) виконання боржником (принципалом) свого обов'язку .

Гарант відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником.

Відповідно до ст. 200 Господарського кодексу України гарантія є специфічним засобом забезпечення виконання господарських зобов'язань шляхом письмового підтвердження (гарантійного листа) банком, іншою кредитною установою, страховою організацією (банківська гарантія) про задоволення вимог управненої сторони у розмірі повної грошової суми, зазначеної у письмовому підтвердженні, якщо третя особа (зобов'язана сторона) не виконає вказане у ньому певне зобов'язання, або настануть інші умови, передбачені у відповідному підтвердженні.

Встановлено, що у зв'язку з неналежним виконанням ТОВ "Агрохімзбут" обов'язку за договором з оплати поставленого товару ТОВ "Торговий дім "Сокар" звернулось до ПАТ "Унікомбанк" з вимогою № 46/11 від 25 листопада 2013 року про погашення боргу відповідача-1 за договором на підставі гарантій та надало докази наявності боргу - підписаний акт звіряння взаємних розрахунків між позивачем та відповідачем-1.

Однак вказана вимога залишена банком без виконання, що і стало підставою звернення з даним позовом.

Заперечуючи проти задоволення позовних вимог, ПАТ "Унікомбанк" посилається на лист, отриманий 22 листопада 2013 року ТОВ "Торговий дім "Сокар" засобами факсимільного зв'язку, в якому банк повідомив про анулювання банківських гарантій № БГ-05/2013 від 19 лютого 2013 року та № БГ-08/2013 від 26 квітня 2013 року у зв'язку з невиконанням ТОВ "Агрохімзбут" умов вказаних договорів про надання банківських гарантій.

Відповідно до ч. 3 ст. 561 Цивільного кодексу України гарантія не може бути відкликана гарантом, якщо в ній не встановлено інше.

Разом з тим, вказані банківські гарантії містять чітко визначений перелік умов, за наявності яких умови гарантій припиняються, а саме: у момент закінчення строку гарантії, а саме, 31 грудня 2013 року; при відмові позивача від своїх прав за гарантією шляхом повернення цієї гарантії (гарантійного листа) гаранту, шляхом подання гаранту письмової заяви про звільнення його від обов'язків за гарантією; при повній сплаті гарантом суми гарантії позивачу.

Суд касаційної інстанції погоджується з висновками місцевого та апеляційного господарських судів про те, що оскільки жодної із зазначених вище обставин не відбулося і позивач не відмовлявся від прав, передбачених гарантією, відповідач-2 не має право в односторонньому порядку відкликати або анулювати видані ним банківські гарантії, які при цьому мають безвідкличний характер.

Крім того, анулювання банківських гарантій не передбачено чинним законодавством України та нормативно-правовими актами Національного банку України, що підтверджується також листом Управління національного банку в Донецькій області.

У касаційній скарзі ПАТ "Унікомбанк" посилається на те, що, у порушення вимог ст. 35 Господарського процесуального кодексу України, судами попередніх інстанцій не прийняті до уваги обставини, встановлені рішенням Господарського суду міста Києва від 3 березня 2014 року у справі № 910/23966/13.

Судами встановлено, що за умовами п. 6.3 договорів банківської гарантії № БГ-05\2013 від 19 лютого 2013 року та БГ-08\2013 від 26 квітня 2013 року передбачено, що у разі невиконання ТОВ "Агрохімзбут" своїх зобов'язань, передбачених п. 4.1.1 цього договору, або невиконанням умов п. 4.1.2 та п. 5.1 цього договору ПАТ "Унікомбанк" звільняється від відповідальності за невиконання зобов'язань, що виникають у нього за цим договором.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 3 березня 2014 року у справі № 910/23966/13 встановлено факт невиконання ТОВ "Агрохімзбут" зобов'язань за договорами про надання банківських гарантій № БГ-05/2013 від 19 лютого 2013 року та № БГ-08/2013 від 26 квітня 2013 року; зобов'язано ТОВ "Агрохімзбут" надати ПАТ "Унікомбанк": банківські довідки про надходження грошових коштів на поточні і вкладні (депозитні) рахунки в інших банківських установах за попередній звітний квартал; банківські довідки про наявність кредитної заборгованості в інших банківських установах та довідку про відсутність такої заборгованості в інших банках; довідку з вичерпним переліком його поточних та вкладних (депозитних) рахунків станом на 1 число звітного місяця, сумою надходжень на ці рахунки за попередній звітний місяць та розшифровкою сум поповнення обігових коштів з одного власного рахунку на інший, сумою отриманих на такі рахунки кредитних коштів та коштів, отриманих від купівлі/продажу іноземної валюти.

Таким чином, вказаним рішенням зобов'язано ТОВ "Агрохімзбут" надати документи, передбачені п. п. 4.1.10.2, 4.1.10.3 та 4.1.10.4 вказаних договорів гарантії, неподання яких не може бути підставою для звільнення банку, як гаранта, від відповідальності за невиконання зобов'язань за договором.

Крім того, судом встановлено, що у разі невиконання відповідачем-1 п.4.1.1 та п. 5.1 договорів банківські гарантії останньому видані не були б.

Суд касаційної інстанції погоджується з висновками місцевого та апеляційного господарських судів про те, що невиконання ТОВ "Агрохімзбут" п. п. 4.1.1, 4.1.2 та п. 5.1 договорів про надання банківських гарантій не є підставою для звільнення банку від виконання банківських гарантій у даному спорі.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 563 Цивільного кодексу України у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого гарантією, гарант зобов'язаний сплатити кредиторові грошову суму відповідно до умов гарантії.

Вимога кредитора до гаранта про сплату грошової суми відповідно до виданої ним гарантії пред'являється у письмовій формі. До вимоги додаються документи, вказані в гарантії.

Судами мотивовано відхилено доводи ПАТ "Унікомбанк" про ненадання позивачем первинних бухгалтерських документів, які підтверджують здійснення господарських операцій, оскільки відповідно до змісту банківських гарантій не вбачається, які саме документи повинен надати позивач у підтвердження невиконання принципалом своїх зобов'язань.

Крім того, встановлено, що в підтвердження здійснення операції за договором поставки ТОВ "Торговий дім "Сокар" надано акти приймання-передачі нафтопродуктів, складені відповідно до п. 5.6 договору поставки нафтопродуктів, виписки з рахунку про надходження коштів та залізничні накладні.

З огляду на викладене, місцевий та апеляційний господарські суди дійшли обгрунтованого висновку про те, що у відповідача-2 були відсутні визначені законом підстави для відкликання в односторонньому порядку або анулювання виданих ним банківських гарантій.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

За таких обставин, враховуючи, що ТОВ "Агрохімзбут" допустило порушення виконання зобов'язань за договором про поставку нафтопродуктів, які були забезпечені безвідкличною банківською гарантією ПАТ "Унікомбанк", суди попередніх інстанцій дійшли обгрунтованого висновку про підставність вимог позивача про стягнення з банку, як гаранта, 13810077 гривень 93 коп. боргу за поставлені нафтопродукти.

Водночас, порушення зобов'язання є підставою для застосування відповідальності, встановленої договором та законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання, а пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Частиною 2 ст. 625 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Пунктом 8.4 договору поставки нафтопродуктів від 29 жовтня 2012 року передбачено, що у разі несплати або несвоєчасної оплати вартості отриманих нафтопродуктів, покупцем на вимогу постачальника сплачується пеня в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який стягується пеня, від суми заборгованості за кожний день прострочення платежу.

З огляду на викладене, місцевий та апеляційний господарські суди, перевіривши розрахунок суми пені та 3 % річних, дійшли обгрунтованого висновку про наявність підстав для задоволення заявленої вимоги про стягнення пені та 3 % річних з відповідача-1 у розмірі 617761 гривні 56 коп. та з відповідача-2, як гаранта, у сумі 189922 гривень 07 коп.

Доводи заявника касаційної скарги, які зводяться до необхідності переоцінки доказів у справі, їх додаткової перевірки, не можуть бути прийняті до уваги судом касаційної інстанції з урахуванням встановлених ст. ст. 111-5, 111-7 Господарського процесуального кодексу України меж повноважень суду.

За таких обставин висновки судів попередніх інстанцій про задоволення позовних вимог щодо стягнення з ПАТ "Унікомбанк" на користь ТОВ "Торговий дім "Сокар Україна" основного боргу в сумі 13810077 гривень 93 коп., частини пені, 3 % річних в розмірі 189922 гривень 07 коп. та стягнення з ТОВ "Агрохімзбут" частини пені та 3 % річних в розмірі 617761 гривні 56 коп. прийняті за наслідками повного встановлення усіх істотних обставин справи, надання їх сукупності належної правової оцінки та вірного застосування норм ч. 1 ст. 546, ст. 549, ст. 560, ч. 3 ст. 561, ч. ч. 1, 2 ст. 563, ст.610, ч. 1 ст. 612, ч. 2 ст. 625, ч. ч. 1, 2 ст. 692, ч. ч. 1, 2 ст. 712 Цивільного кодексу України, ст. ст. 193, 200, ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України.

Враховуючи наведене, рішення та постанова місцевого та апеляційного господарських судів законні та обгрунтовані, а тому зміні чи скасуванню не підлягають.

Керуючись ст. ст. 111-5 111-7- 111-9 111-11 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ :

Касаційну скаргу залишити без задоволення, а постанову Київського апеляційного господарського суду від 7 липня 2015 року - без зміни.

Головуючий Л. Іванова

Судді Л. Гольцова

Т. Козир