Постанова ВГСУ від 25.11.2015 року у справі №910/20103/14

Друк

Пошук

294

Переглядів

КОМЕНТАР від ресурсу "ПРОТОКОЛ":

Постанова

вищий господарський суд україни ( ВГСУ )

Історія справи

Постанова ВГСУ від 25.11.2015 року у справі №910/20103/14

Державний герб України

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 листопада 2015 року Справа № 910/20103/14

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого Іванової Л.Б.суддівГольцової Л.А. (доповідач), Козир Т.П.,розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу ОСОБА_4на рішення та постановуГосподарського суду міста Києва від 03.06.2015 Київського апеляційного господарського суду від 22.09.2015у справі№ 910/20103/14Господарського судуміста Києваза позовомОСОБА_4доЗакритого акціонерного товариства "Виробничо-торговельна фірма "Укрторгсервіс"провизнання рішень про надання згоди на продаж акцій недійснимиза участю представників:

позивача: ОСОБА_5, договір про надання адвокатських послуг від 20.10.2014;

відповідача: Полтавець І.В., дов. від 15.09.2015;

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду міста Києва від 03.06.2015 у справі № 910/20103/14 (колегія суддів у складі: головуючий суддя - Чебикіна С.О., судді - Ковтун С.А., Головатюк Л.Д.) в позові відмовлено.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 22.09.2015 (колегія суддів у складі: головуючий суддя - Андрієнко В.В., судді - Буравльов С.І., Шапран В.В.) рішення Господарського суду міста Києва від 03.06.2015 у справі № 910/20103/14 залишено без змін.

Не погоджуючись з судовими рішеннями попередніх інстанцій, позивач звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить змінити мотивувальні частини оскаржуваних рішення та постанови судів , а саме, виключити із них наступне: "02.07.2002 року відбулось засідання ради правління АТЗТ ВТФ "Укрторгсервіс", що оформлене протоколом №6 розширеного засідання ради правління фірми АТЗТ ВТФ "Укрторгсервіс" від 02.07.2002 року, на якому було прийнято рішення, зокрема, про надання згоди на продаж ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16, ОСОБА_17 належних їм акцій АТЗТ ВТФ "Укрторгсервіс" на користь ОСОБА_18 та ОСОБА_19

28.02.2003 року відбулось засідання ради правління АТЗТ ВТФ "Укрторгсервіс", що оформлене протоколом №4 засідання ради правління АТЗТ ВТФ "Укрторгсервіс" від 28.02.2003 року на якому, зокрема, було прийнято рішення про надання згоди на продаж ОСОБА_20 і ОСОБА_21 належних їм акцій АТЗТ ВТФ "Укрторгсервіс" на користь ОСОБА_22, ОСОБА_23, ОСОБА_24 та ОСОБА_25

27.03.2003 року відбулось засідання ради правління АТЗТ ВТФ "Укрторгсервіс", що оформлене протоколом №6 засідання ради правління АТЗТ ВТФ "Укрторгсервіс" від 27.03.2003 року на якому, зокрема, було прийнято рішення про надання згоди на продаж ОСОБА_26 та ОСОБА_27 належних їм акцій АТЗТ ВТФ "Укрторгсервіс" на користь ОСОБА_19

10.10.2003 року відбулось засідання ради правління та наглядової ради АТЗТ ВТФ "Укрторгсервіс", що оформлене протоколом №15 розширеного засідання ради правління та наглядової ради АТЗТ ВТФ "Укрторгсервіс" від 10.10.2003 року на якому, зокрема, було прийнято рішення про надання згоди на продаж ОСОБА_28 належних йому акцій АТЗТ ВТФ "Укрторгсервіс" на користь ОСОБА_29

11.11.2003 року відбулось засідання ради правління та наглядової ради АТЗТ ВТФ "Укрторгсервіс", що оформлене протоколом №16 розширеного засідання ради правління та наглядової ради АТЗТ ВТФ "Укрторгсервіс" від 11.11.2003 року на якому, зокрема, було прийнято рішення про надання згоди на продаж ОСОБА_30 належних йому акцій АТЗТ ВТФ "Укрторгсервіс" на користь ОСОБА_29

05.12.2003 року відбулось засідання ради правління та наглядової ради АТЗТ ВТФ "Укрторгсервіс", що оформлене протоколом №17 розширеного засідання ради правління та наглядової ради АТЗТ ВТФ "Укрторгсервіс" від 05.12.2003 року на якому, зокрема, було прийнято рішення про надання згоди на продаж ОСОБА_31 належних їй акцій АТЗТ ВТФ "Укрторгсервіс" на користь ОСОБА_29

Скаржник просить зазначити замість наведеного, що "АТЗТ ВТФ "Укрторгсервіс" не надало до суду належних та допустимих доказів того, що 02.07.2002 року відбулось засідання ради правління АТЗТ ВТФ "Укрторгсервіс", що оформлене протоколом №6 розширеного засідання ради правління фірми АТЗТ ВТФ "Укрторгсервіс" від 02.07.2002 року, на якому було прийнято рішення, зокрема, про надання згоди на продаж ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16, ОСОБА_17 належних їм акцій АТЗТ ВТФ "Укрторгсервіс" на користь ОСОБА_18 та ОСОБА_19

В іншій частині рішення та постанову у даній справі позивач просить залишити без змін.

Обґрунтовуючи підстави звернення з касаційною скаргою, скаржник послався на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права.

Відповідач надав відзив на касаційну скаргу, в якому заперечує проти її задоволення, просить прийняті у даній справі судові рішення залишити без змін.

Ознайомившись з матеріалами та обставинами справи на предмет надання їм судами попередніх інстанцій належної юридичної оцінки та повноти встановлення обставин справи, дотримання норм права, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на наступне.

Місцевим та апеляційним господарськими судами під час розгляду справи встановлено, що ОСОБА_4 є акціонером ЗАТ ВТФ "Укрторгсервіс".

Протягом 2002-2003 років відбули засідання ради правління відповідача, на яких приймались рішення про продаж акцій відповідача фізичним особам.

Предметом спору є вимоги позивача про визнання недійсними з моменту прийняття:

- рішення про надання згоди на продаж ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16, ОСОБА_17 належних їм акцій АТЗТ ВТФ "Укрторгсервіс" на користь ОСОБА_18 та ОСОБА_19, що оформлене протоколом №6 розширеного засідання ради правління фірми АТЗТ ВТФ "Укрторгсервіс" від 02.07.2002;

- рішення про надання згоди на продаж ОСОБА_20 і ОСОБА_21 належних їм акцій АТЗТ ВТФ "Укрторгсервіс" на користь ОСОБА_22, ОСОБА_23, ОСОБА_24 та ОСОБА_25, що оформлене протоколом №4 засідання ради правління фірми АТЗТ ВТФ "Укрторгсервіс" від 28.02.2003;

- рішення про надання згоди на продаж ОСОБА_26 та ОСОБА_27 належних їм акцій АТЗТ ВТФ "Укрторгсервіс" на користь ОСОБА_19, що оформлене протоколом №6 засідання ради правління фірми АТЗТ ВТФ "Укрторгсервіс" від 27.03.2003;

- рішення про надання згоди на продаж ОСОБА_28 належних йому акцій АТЗТ ВТФ "Укрторгсервіс" на користь ОСОБА_29, що оформлене протоколом №15 розширеного засідання ради правління та наглядової ради АТЗТ ВТФ "Укрторгсервіс" від 10.10.2003;

- рішення про надання згоди на продаж ОСОБА_30 належних йому акцій АТЗТ ВТФ "Укрторгсервіс" на користь ОСОБА_29, що оформлене протоколом №16 розширеного засідання ради правління та наглядової ради АТЗТ ВТФ "Укрторгсервіс" від 11.11.2003;

- рішення про надання згоди на продаж ОСОБА_31 належних їй акцій АТЗТ ВТФ "Укрторгсервіс" на користь ОСОБА_29, що оформлене протоколом №17 розширеного засідання ради правління та наглядової ради фірми "Укрторгсервіс" від 05.12.2003.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, як вірно зазначили суди попередніх інстанцій, позивач послався на те, що оспорювані рішення прийняті неіснуючими органами управління та контролю відповідача та з дотриманням неіснуючого порядку їх прийняття; усі протоколи, в яких зафіксовані рішення про згоду на продаж акцій, підписані не уповноваженою особою; у вищезазначених протоколах відсутні відомості про присутніх під час проведення відповідних засідань, що унеможливлює встановлення кола осіб, які могли приймати рішення про надання згоди на продаж акцій; протокол від 02.07.2002 № 6 та протокол розширеного засідання ради правління фірми АТЗТ ВТФ "Укрторгсервіс" від 02.07.2002 №6 не підписані головою правління та в них відсутні відомості про кількість акцій, що дозволені до продажу. Крім того, позивач зазначив, що жоден із протоколів засідань правління не складений українською мовою, не підписаний усіма його членами, які брали участь в засіданні, відсутні дані про те, коли і де публікувалися оголошення в пресі про скликання засідань правління. За твердженням позивача, станом на 02.07.2002 не існувало правомірно обраних членів правління відповідача, що, в свою чергу, свідчить про неможливість прийняття правлінням відповідача у 2002 році будь-яких рішень через несформованість персонального складу.

Все наведене, на переконання позивача свідчить про порушення його позивача як акціонера на отримання достовірної інформації про діяльність виконавчих та контролюючих органів ЗАТ ВТФ "Укрторгсервіс".

Приймаючи рішення у справі, суди попередніх інстанцій виходили з не доведеності факту порушення оспорюваними рішеннями органу управління відповідача прав та законних інтересів позивача.

Крім того, суди, надавши оцінку всім матеріалам справи в сукупності, дійшли висновку, що посилання позивача на те, що оспорювані рішення про надання згоди на продаж акцій порушують його права та інтереси як акціонера на отримання достовірної інформації про діяльність виконавчих та контролюючих органів ЗАТ ВТФ "Укрторгсервіс" є безпідставним, оскільки не підтверджені в розумінні ст. 32, 33 ГПК України.

Згідно положень ч. 2 ст. 1115 ГПК України, касаційна інстанція перевіряє юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення у рішенні місцевого господарського суду та постанові апеляційного господарського суду.

Відповідно абз. 2 п. 1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 23.03.2012 № 6 "Про судове рішення", рішення з господарського спору повинно прийматись у цілковитій відповідності з нормами матеріального і процесуального права та фактичними обставинами справи, з достовірністю встановленими господарським судом, тобто з'ясованими шляхом дослідження та оцінки судом належних і допустимих доказів у конкретній справі.

Рішення господарського суду має ґрунтуватись на повному з'ясуванні такого: чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у процесі, та якими доказами вони підтверджуються; чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин; яка правова кваліфікація відносин сторін, виходячи з фактів, установлених у процесі розгляду справи, та яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору (п.2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 23.03.2012 № 6).

Суд, на підставі поданих сторонами доказів, з урахуванням усіх обставин справи, керуючись відповідним законодавством, встановлює факт наявності порушення, невизнання чи оспорювання прав та інтересів позивача, на захист яких подано позов, захищає порушені або оспорювані суб'єктивні майнові права та охоронювані законом інтереси особи, яка подала позов, шляхом прийняття рішення про задоволення позовних вимог; в іншому випадку, тобто в разі не доведення позивачем факту порушення, оспорювання, тощо його прав та законних інтересів, відмовляє у позові. При цьому, встановлення наявності відповідного права або охоронюваного законом інтересу, передує з'ясуванню наявності чи відсутності факту порушення відповідного права або охоронюваного законом інтересу.

Приписами ст. 15 ЦК України передбачено право особи як на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, так і на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства. При цьому, обов'язковою умовою такого звернення є порушення іншими особами майнового права чи інтересу позивача.

Рішенням Конституційного Суду України від 01.12.2004 № 18-рп/2004 "У справі за конституційним поданням 50 народних депутатів України щодо офіційного тлумачення окремих положень частини першої статті 4 Цивільного процесуального кодексу України (справа про охоронюваний законом інтерес)" визначено, що поняття "охоронюваний законом інтерес", що вживається у ч. 1 ст. 4 Цивільного процесуального кодексу України та інших законах України у логічно-смисловому зв'язку з поняттям "права", треба розуміти як прагнення до користування конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом, як зумовлений змістом об'єктивного і прямо не опосередкований у суб'єктивному праві простий легітимний дозвіл, що є самостійним об'єктом судового захисту та інших засобів правової охорони з метою задоволення індивідуальних і колективних потреб, які не суперечать Конституції і законам України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності, розумності та іншим загальноправовим засадам.

Суди під час розгляду справи звернули увагу на те, що рішення наглядової ради товариства може бути оскаржено в судовому порядку акціонером (учасником) товариства шляхом пред'явлення позову про визнання його недійсним, якщо таке рішення не відповідає вимогам законодавства та порушує права чи законні інтереси учасника (акціонера) товариства.

Доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору (ст. 32 ГПК України).

Статтею 34 ГПК України визначено, що господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом (ч. 1 ст. 43 ГПК України).

З огляду на підстави, якими позивач обґрунтовує свої позовні вимоги та зважаючи на документи, зібрані під час розгляду справи, суди, беручи до уваги вимоги законодавства України дійшли мотивованого висновку про недоведеність позивачем того, що спірні рішення про надання згоди на продаж акцій порушують його права та інтереси саме як акціонера на отримання достовірної інформації про діяльність виконавчих та контролюючих органів ЗАТ ВТФ "Укрторгсервіс".

Колегія суддів відхиляє доводи касаційної скарги щодо необхідності виключення з мотивувальних частин оскаржуваних судових актів інформації вищенаведеного змісту, оскільки зазначене є встановленням обставин справи з наданням цим обставинам відповідної оцінки, а тому суди здійснили перевірку всіх матеріалів справи в сукупності відповідно до вимог ст. 43, 47, 33, 43 ГПК України.

Інші доводи скаржника були предметом розгляду в суді апеляційної інстанції і фактично зводяться до оцінки доказів та переоцінки обставин справи, що не є компетенцією касаційної інстанції, з огляду на приписи ст. 1115, 1117 ГПК України.

Враховуючи межі перегляду справи в суді касаційної інстанції та повноваження останнього, колегія суддів приходить до висновку, що оскаржувані судові рішення попередніх інстанцій відповідають вимогам матеріального та процесуального права і підстав для їх скасування не вбачається.

Керуючись статтями 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України,-

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_4 залишити без задоволення, а рішення Господарського суду міста Києва від 03.06.2015 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 22.09.2015 у справі № 910/20103/14 - без змін.

Головуючий суддя Л.Б. ІВАНОВА

Судді Л.А. ГОЛЬЦОВА

Т.П. КОЗИР

Популярні новини