Історія справи

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 листопада 2015 року Справа № 910/12825/15 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Черкащенка М.М. - головуючого (доповідач), Грека Б.М., Нєсвєтової Н.М.,розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргутовариства з обмеженою відповідальністю "РМ-Інвест"на постанову та на рішенняКиївського апеляційного господарського суду від 17.09.2015 року господарського суду міста Києва від 23.07.2015 рокуу справі господарського судуміста Києваза позовом товариства з обмеженою відповідальністю - підприємства "Полімер" дотовариства з обмеженою відповідальністю "РМ-Інвест"простягнення 161 501,83 грн.,за участю представників сторін:

позивача:Грабік О.А.,відповідача:Клименко Т.Є.,

ВСТАНОВИВ:

У травні 2015 року товариство з обмеженою відповідальністю - підприємство "Полімер" (надалі - ТОВ - підприємство "Полімер") звернулось до господарського суду міста Києва з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю "РМ-Інвест" (надалі - ТОВ "РМ-Інвест") про стягнення 84930,92 грн. - основного боргу, 3568,35 грн. - 3% річних, 38614,65 грн. - інфляційних втрат та 34387,91 грн. - пені.

Позовні вимоги мотивовано неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань за договором поставки №03/09-14 від 03.09.2014 року в частині здійснення розрахунків за отриманий товар.

23.07.2015 року ТОВ-підприємство "Полімер" подало до господарського суду міста Києва заяву про зменшення розміру позовних вимог, в якій просило суд стягнути з відповідача суму основного боргу - 1930,92 грн., 3% річних - 3568,35 грн., пені - 34387,91 грн. та інфляційні втрати - 38614,65 грн.

Рішенням господарського суду міста Києва від 23.07.2015 року у справі №910/12825/15 (суддя Смирнова Ю.М.) позовні вимоги товариства з обмеженою відповідальністю-підприємства "Полімер" - задоволено повністю. Стягнуто з товариства з обмеженою відповідальністю "РМ-Інвест" на користь товариства з обмеженою відповідальністю - підприємства "Полімер" заборгованість у розмірі 1930, 92 грн., 34387,91грн. - пені, 3% річних у розмірі 3568, 35 грн., 38614, 65 грн. витрат з урахуванням індексу інфляції та судовий збір у розмірі 1827,00 грн. Повернуто з Державного бюджету України на користь товариства з обмеженою відповідальністю - підприємства "Полімер" 2263, 04 грн. судового збору, який сплачений згідно платіжного доручення №781 від 29.04.2015 року

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 17.09.2015 року (колегія суддів у складі: Гаврилюк О.М. - головуючого, суддів: Зубець Л.П., Мартюк А.І.) рішення господарського суду міста Києва від 23.07.2015 року по справі № 910/12825/15 залишено без змін.

Не погоджуючись з прийнятими судовими рішеннями, товариство з обмеженою відповідальністю - підприємство "Полімер" подало касаційну скаргу, в якій просить постанову Київського апеляційного господарського суду від 17.09.2015 року та рішення господарського суду міста Києва від 23.07.2015 року скасувати і прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову.

В обґрунтування своїх вимог, скаржник посилається на те, що судами неправильно застосовані норми матеріального та процесуального права, що призвело до прийняття незаконного судового рішення.

Колегія суддів, розглянувши наявні матеріали, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судами норм процесуального права вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами попередніх інстанцій, 03.09.2014 року між ТОВ - підприємство "Полімер" (постачальник) та ТОВ "РМ-Інвест" (покупець) було укладено договір поставки №03-09/14, відповідно до умов якого постачальник зобов'язується поставити поліетиленову термозбіжну плівку, а покупець прийняти та оплатити товар, найменування та асортимент товару, що підлягає поставці за договором, вказуються в накладних, які є невід'ємною частиною цього договору.

Відповідно до пунктів 5.1, 6.1 та 7.1 Договору, ціна при поставці автотранспортом на склад покупця, м. Київ, вул. Промислова, 4-Б складає 34,5 грн./кг та включає в себе транспортні витрати, загальна ціна цього договору складає суму всіх його накладних, підписаних сторонами на кожну поставку товару, покупець здійснює 100% оплату вартості товару, протягом 5-ти календарних днів з моменту поставки товару, банківським переказом на розрахунковий рахунок постачальника на підставі рахунку, наданого постачальником, поставка кожної партії товару підтверджується відповідними товаросупровідними документами.

Згідно з пунктами 12.1 та 12.3 товар приймається на підставі видаткової накладної та у відповідності з паспортом якості, наданим постачальником, товар вважається зданим постачальником і прийнятим покупцем за кількістю - згідно із рахунком - фактурою та видатковою накладною.

На виконання умов договору позивач поставив, а відповідач отримав товар відповідно до видаткових накладних №00000003347 від 15.09.2014 на суму 36114,60 грн., №00000003548 від 29.09.2014 на суму 183616,24 грн., №00000004136 від 04.11.2014 року на суму 140904,90 грн., №00000004492 від 25.11.2014 на суму 149346,78 грн., №00000004623 від 03.12.2014 року на суму 62839,99 грн., №00000004676 від 08.12.2014 на суму 99239,99 грн., №00000004750 від 11.12.2014 на суму 160019,99 грн., №00000004805 від 15.12.2014 на суму 145303,98 грн., №00000004953 від 23.12.2014 на суму 173135,18 грн., №00000005008 від 26.12.2014 на суму 173109,38 грн., №00000000012 від 08.01.2015 на суму 173726,52 грн., №00000000271 від 29.01.2015 на суму 157099,80 грн., №00000000519 від 20.02.2015 на суму 57432,17 грн., №00000000631 від 02.03.2015 на суму 45041,40 грн., а разом на загальну суму 1756930,92 грн.

Отримання товару покупцем підтверджується його печатками на вище перелічених видаткових накладних та довіреностями відповідача на отримання товару.

Відповідно до виписки з картки рахунку позивача, відповідачем було сплачено за отриманий товар 1755000,00 грн.

Спір між сторонами даної справи виник внаслідок порушення відповідачем зобов'язання з оплати за поставлений товар. У зв'язку з наведеним, позивачем заявлені позовні вимоги, з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог, про стягнення з відповідача суми боргу у розмірі 1930,92 грн., 3% річних у розмірі 3568,35 грн., 34387,91 грн. пені та інфляційні втрати у розмірі 38614,65 грн. грн.

Статтями 525, 526 ЦК України та статтею 193 ГК України встановлено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що дії сторін з передачі та прийняття товару за видатковими накладними свідчать про виникнення між ними правовідносин поставки.

Згідно ч. 1, 2 ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Пунктом 1 ст. 692 Цивільного кодексу України передбачено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Що стосується доводів скаржника, щодо видаткових накладних, які як він вважає, не є належним доказом виконання позивачем своїх зобов'язань з поставки товару та не були підписані керівником та бухгалтером товариства з обмеженою відповідальністю "РМ-Інвест", вони не спростовують та повторюють доводи апеляційної скарги, які були предметом ретельного дослідження в судах попередніх інстанцій і їм дана належна правова оцінка.

Таким чином, видаткові накладні, підписані представниками обох сторін та скріплені печаткою відповідача є належним підтвердженням здійснення господарської операції.

Враховуючи наведене, рішення судів попередніх інстанцій в частині задоволення позовних вимоги про стягнення з відповідача основної суми боргу, що складає 1930,92 грн., є законним та обґрунтованим.

Статтею 546 Цивільного кодексу України встановлено, що виконання зобов'язання може забезпечуватися, зокрема неустойкою. Згідно зі статтею 549 цього ж Кодексу неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Пунктом 13.2. Договору сторони обумовили, за порушення строків оплати товару покупець сплачує постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від несплаченої суми за кожен день прострочення.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що відповідач не виконав обов'язок з поставки товару у визначені договором строки, у зв'язку з чим позивачем заявлена вимога про стягнення пені в сумі 34 387,91 грн. за період з 21.09.2014 року по 27.04.2015 року

Отже, після перерахунку суди попередніх інстанцій дійшли вірного висновку про стягнення з відповідача на користь позивача пені в розмірі 34 387,91 грн.

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Враховуючи неналежне виконання відповідачем грошових зобов'язань за договором та приписи ст. 625 ЦК України, колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, щодо стягнення з товариства з обмеженою відповідальністю "РМ-Інвест" 3% річних за період з 21.09.2014 року по 27.04.2015 року у розмірі 3568,35 грн. та інфляційних втрат у розмірі 38 614,65 грн. за період з жовтня 2014 року по березень 2015 року.

Щодо інших доводів наведених у касаційній скарзі, то вони є необгрунтовані, не підтверджені належними доказами, спростовуються висновками суду, покладених в основу оскаржуваних судових рішень.

Відповідно до ст. 1117 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази. У касаційній інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

На підставі вищевикладеного, оскаржувані судові рішення є повними, законними та обґрунтованими, винесеними з дослідженням всіх обставин справи в сукупності, при правильному застосуванні норм матеріального та процесуального права, а тому судова колегія не вбачає підстав для їх зміни чи скасування.

Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "РМ-Інвест" залишити без задоволення.

Постанову Київського апеляційного господарського суду від 17.09.2015 року

та рішення господарського суду міста Києва від 23.07.2015 року у справі №910/12825/15 залишити без змін.

Головуючий М.М.Черкащенко

Судді: Б.М. Грек

Н.М.Нєсвєтова