Історія справи

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 листопада 2014 року Справа № 916/942/14 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого Грейц К.В.,суддів :Бакуліної С.В. (доповідач), Глос О.І.розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали касаційної скаргиДержавного підприємства "Іллічівський морський торговельний порт"на постановувід 08.10.2014 Одеського апеляційного господарського судуу справі№ 916/942/14господарського суду Одеської областіза позовомДержавного підприємства "Адміністрація морських портів України" в особі Іллічівської філії державного підприємства "Адміністрація морських портів України"доДержавного підприємства "Іллічівський морський торговельний порт"простягнення 503 227,53 грнв судовому засіданні взяли участь представники :від позивача: від відповідача:Скворцова О.В. (довіреність №3060 від 18.09.2014) Моісєєв Д.А. (довіреність № 129 від 25.12.2013); Чернишева А.О. (довіреність № 18 від 11.03.2014); Пуленко К.М. (довіреність № 135 від 25.12.2013)В С Т А Н О В И В :

Рішенням Господарського суду Одеської області (суддя Власова С.Г.) від 20.06.2014, залишеним без змін постановою Одеського апеляційного господарського суду (головуючий суддя - Гладишева Т.Я., судді - Савицький Я.Ф., Журавльов О.О.) від 08.10.2014, у справі № 916/942/14 позов задоволено; стягнуто з відповідача на користь позивача 503 277,53 грн та судовий збір в сумі 10 064,55 грн.

В касаційній скарзі відповідач просить скасувати ухвалені по справі судові акти та прийняти нове рішення, яким в позові відмовити, посилаючись на порушення норм матеріального права, а саме: ч.4 ст.182, ч.4 ст.334, ч.1 ст. 638 ЦК України, ч.1 ст.4, ч.6 ст.3 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень".

У відзиві на касаційну скаргу позивач повністю заперечує викладені в ній доводи.

Заслухавши пояснення по касаційній скарзі представників відповідача, які підтримали викладені в ній доводи, заперечення на касаційну скаргу представника позивача, перевіривши повноту встановлення обставин справи та правильність їх юридичної оцінки в постанові апеляційного господарського суду, колегія суддів Вищого господарського суду України приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Державне підприємство "Адміністрація морських портів України" в особі Іллічівської філії Державного підприємства "Адміністрація морських портів України" (Адміністрація портів) звернулось до Господарського суду Одеської області з позовом до Державного підприємства "Іллічівський морський торговельний порт" (порт) про стягнення 503227,53 грн заборгованості за договором майнового сервітуту від 30.09.2013 № 640-0/104-П-ІЛФ-13.

Задовольняючи позовні вимоги, суди правомірно виходили із такого.

Відповідно до Закону України "Про морські порти України", розпорядження Кабінету Міністрів України від 04.03.2013 №133-р "Про погодження пропозиції щодо реорганізації державних підприємств морського транспорту", наказу Міністерства інфраструктури від 19.03.2013 №163 "Про заходи щодо реорганізації державних підприємств морського транспорту та утворення державного підприємства "Адміністрація морських портів України" було проведено реорганізацію державних підприємств морського транспорту, шляхом виділу стратегічних об'єктів портової інфраструктури, іншого майна, прав та обов'язків стосовно них згідно розподільчих балансів, та утворено, внаслідок виділу, державне підприємство "Адміністрація морських портів України".

Пунктом 3 наказу Міністерства інфраструктури від 19.03.2013 №163 встановлено, що Адміністрація морських портів України є правонаступником державних підприємств морського транспорту, зазначених у п.1 цього наказу, у частині майна, прав та обов'язків відповідно до розподільчих балансів. Пунктом 7 предписано після проведення державної реєстрації Адміністрації морських портів України головам Комісій передати, а голові Адміністрації морських портів України прийняти на баланс майно, права та обов'язки державних підприємств морського транспорту, що реорганізуються, згідно із затвердженими Міністерством розподільчими балансами та актами приймання-передачі. Актом приймання-передачі від 13.06.2013 №482/19 до Адміністрації були передані основні засоби Державного підприємства "Іллічівський морський торговельний порт" згідно з розподільчим балансом станом на 13.06.2013, в т.ч. причали Іллічівського морського порту.

На час розгляду спору, об'єкт сервітуту знаходиться на обліку у Адміністрації, яка реалізовує відповідні повноваження особи, у якої знаходиться державне майно в господарському віданні і це право зареєстроване відповідно до вимог Закону України "Про реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" з 10.04.2014.

Відповідно до ч.3 ст.18 Закону України "Про морські порти України" встановлено, що власники та/або користувачі технологічно пов'язаних об'єктів портової інфраструктури зобов'язані укладати між собою договори, що визначають взаємні права і обов'язки щодо організації та забезпечення безперервності технологічного процесу надання відповідних послуг у морському порту і встановлюють єдиний порядок експлуатації відповідної інфраструктури морського порту.

Як зазначено у Статуті, Адміністрація є державним комерційним підприємством, зареєстрованим відповідно до чинного законодавства України. Відповідно до приписів ч.2 ст.74 Господарського кодексу України, п.4.2 Статуту Адміністрації, майно державного комерційного підприємства закріплюється за ним на праві господарського відання. В будь-якому разі усе майно, що знаходиться в розпорядженні Адміністрації, належить до державного майна.

Відповідно до ч.1 ст.136 Господарського кодексу України право господарського відання є речовим правом суб'єкта підприємництва, який володіє, користується і розпоряджається майном, закріпленим за ним власником (уповноваженим ним органом), з обмеженням правомочності розпорядження щодо окремих видів майна за згодою власника у випадках, передбачених цим кодексом та іншими законами. Отже, Адміністрація як особа, у господарському віданні якої знаходиться причали та на балансі якої вони числяться, здійснює право володіння, користування та розпорядження цим майном.

30.09.2013 сторонами укладено договір майнового сервітуту № 640-0/104-П-ІЛФ-13 (надалі Договір), за умовами якого Адміністрація портів на визначених договором умовах оплати, надає порту право обмеженого користування належними їй гідротехнічними спорудами (нерухомим майном) розташованими в акваторії Іллічівського морського порту, а саме: причал №10, а той щомісячно, до 30 числа місяця, наступного за звітним, на підставі рахунку здійснює оплату. Сума щомісячного платежу розраховується виходячи з кількості днів у звітному місяці (п.2.3.Договору).

Сервітуарій зобов'язаний в т.ч. своєчасно та на умовах цього договору вносити плату за сервітут за весь час фактичного користування причалом (п.3.2. Договору).

За невиконання (неналежне) виконання умов договору сторони несуть відповідальність відповідно до чинного законодавства (п.4.1. Договору).

Цей договір набуває чинності з дня його укладення, але регулює взаємовідносини між сторонами починаючи з 21.08.2013 у відповідності до ст. 631 ЦК України. Договір діє до 31.12.2013, але у будь-якому разі до повного виконання Сторонами своїх зобов'язань за цим договором (п.7.1 Договору).

Частиною 1 ст.626 ЦК України передбачено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно зі ст.638 Цивільного кодексу України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

Договір без будь-яких зауважень підписано повноваженими представниками сторін, а також завірено печатками.

Договір №640-0/104-П-ІЛФ-13 від 30.09.2013 сторонами у подальшому недійсним не визнавався, отже відповідно до ст.629 ЦК України він є обов'язковим до виконання.

Позивач умови договору виконав у повному обсязі, про що за період вересень - грудень 2013 виставив відповідачу рахунки до оплати (використання причалу) на загальну суму 503227,53 грн: №пр/4444 від 30.09.2013 на суму 155130,30 грн, №пр/9353 від 31.10.2013 на суму 117293,63 грн, №пр/9375 від 30.11.2013 на суму 113509,97 грн, № пр/12866 від 31.12.2013 на суму 117293,63 грн, які порт не оплатив. Розмір плати за сервітут визначено відповідно до п.2.1 та зафіксовано сторонами в п.2.2. Договору.

В силу ч.1 ст.193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. При цьому до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

Відповідно до ст.526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст.525 ЦК України).

Статтею 530 ЦК України встановлено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Оскільки відповідач обов'язок щодо своєчасної оплати рахунків, виставлених за користування причалом №10 на умовах сервітуту в вересні-грудні 2013 згідно за договором №640-0/104-П-ІЛФ-13 від 30.08.2013 не виконав, заборгованість перед позивачем в розмірі 503227,53 грн підтверджується актами виконаних робіт та рахунками, наявними в матеріалах справи та не спростована відповідачем, колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про повне задоволення позову з огляду на неналежне виконання відповідачем взятих на себе зобов'язань згідно з укладеним договором.

Доводи касаційної скарги стосовно того, що Договір не є укладеним, оскільки у спірному періоді щодо предмету договору за позивачем не була здійснена державна реєстрація права господарського відання, не підтверджують факт неукладеності договору та спростовуються встановленими судами обставинами справи про домовленість сторін стосовно предмету договору, яким є причал №10 довжиною 222,20 п.м архівний номер паспорту 84722.

Діюче законодавство не вимагає нотаріального посвідчення та державної реєстрації договору майнового сервітуту, тому відсутність реєстрації такого договору не свідчить ані про його неукладеність, ані про нікчемність.

Перевіривши у відповідності до частини 2 статті 111-5 Господарського процесуального кодексу України юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення у постанові апеляційного та рішенні місцевого господарського суду, колегія суддів дійшла висновків про те, що господарські суди в порядку статей 43, 99, 101 Господарського процесуального кодексу України розглядаючи справу, розглянули всебічно, повно та об'єктивно в судовому процесі всі обставини справи в їх сукупності, дослідили подані сторонами в обґрунтування своїх вимог та заперечень докази, вірно застосували норми матеріального та процесуального права, відтак їх висновки про задоволення позовних вимог є обґрунтованими та відповідають чинному законодавству.

Керуючись ст.ст.1115, 1117, 1118, п.1 ч.1 ст.1119, ст.11111 ГПК України, Вищий господарський суд України ,-

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Державного підприємства "Іллічівський морський торговельний порт" залишити без задоволення.

Постанову Одеського апеляційного господарського суду від 08.10.2014 у справі № 916/942/14 залишити без змін.

Головуючий-суддя К.Грейц

Судді С.Бакуліна

О.Глос