Історія справи

Постанова ВГСУ від 20.12.2016 року у справі №910/21682/15
Постанова ВГСУ від 25.10.2016 року у справі №910/21682/15
Постанова ВГСУ від 25.10.2016 року у справі №910/21682/15
Ухвала КГС ВП від 27.02.2018 року у справі №910/21682/15
Ухвала КГС ВП від 27.02.2018 року у справі №910/21682/15
Ухвала КГС ВП від 09.04.2018 року у справі №910/21682/15

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 жовтня 2016 року Справа № 910/21682/15

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді:Погребняка В.Я.,суддів:Жукової Л.В., Коваленка В.М.,розглянувши касаційні скаргиДержавного підприємства "Сільськогосподарське підприємство "Олександрівське", Товариства з обмеженою відповідальністю фірма "Астарта-Київ"на ухвалугосподарського суду м. Києва від 30.05.2016 рокута постановуКиївського апеляційного господарського суду від 04.08.2016 рокуу справі№ 910/21682/15 господарського суду м. Києваза заявоюТовариства з обмеженою відповідальністю фірма "Астарта-Київ"доДержавного підприємства "Конярство України"проБанкрутство

за участю представників сторін:

- від Генеральної прокуратури України - Савицька О.В., посвідчення № 041103;

- фізична особа ОСОБА_5 особисто;

- арбітражний керуючий Атаманенко С.В. посвідчення № 759;

- від Товариства з обмеженою відповідальністю "Білолуцьк-Агро" - Куренний С.В. довіреність № б/н від 28.07.2016 року;

- від Товариства з обмеженою відповідальністю "Астарта-Київ" - Тімакіна Л.В. довіреність № 20/08/2015-1 від 20.08.2015 року;

- від Державного підприємства "Конярство України" - Канцурак О.В. довіреність № 45 від 11.10.2016 року; Гнатюк К.В. довіреність № 48 від 20.10.2016 року;

- від Товариства з обмеженою відповідальністю "Східна вугільна компанія" - Антонець Л.С. довіреність № 07/10 від 07.10.2016 року;

- від Товариства з обмеженою відповідальністю "Тепличне" - Сафонов Д.О. довіреність № 4 від 01.12.2015 року,

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою господарського суду м. Києва від 30.05.2016 року у справі № 910/21682/15 (суддя - Чеберяк П.П.) затверджено реєстр вимог кредиторів Державного підприємства "Конярство України" (далі - ДП "Конярство України") на загальну суму 145 323 371,05 грн. Визнано кредиторами Державного підприємства "Конярство України": Першої черги: вимоги кредиторів по заборгованості з виплати заробітної плати на суму 252 618 грн. 40 коп., Товариство з обмеженою відповідальністю фірма "Астарта-Київ" на суму 2 436 грн. 00 коп., Публічне акціонерне товариство "Дніпроазот" на суму 2 436 грн. 00 коп., Товариство з обмеженою відповідальністю "Теріс Плюс" на суму 2 436 грн. 00 коп., Товариство з обмеженою відповідальністю "Агробонус" на суму 2 436 грн. 00 коп., Приватне підприємство "Кінний завод "Мілленіум" на суму 2 436 грн. 00 коп., ОСОБА_13 на суму 2 436 грн. 00 коп., ОСОБА_14 на суму 17 878 грн. 80 коп., Товариство з обмеженою відповідальністю "Східна вугільна компанія" на суму 2 436 грн. 00 коп.; Друга черга: Управління Пенсійного фонду України в м. Тернополі на суму 124 024 грн. 54 коп., Тернопільський міськрайонний центр зайнятості на суму 1 263 грн. 73 коп., Світловодську об'єднану державну податкову інспекцію Головного управління Державної фіскальної служби у Кіровоградській області на суму 31 715 грн. 00 коп.; Третя черга: Тернопільську об'єднану державну податкову інспекцію Головного управління Державної фіскальної служби у Тернопільській області на суму 232 068 грн. 85 коп., Світловодську об'єднану державну податкову інспекцію Головного управління Державної фіскальної служби у Кіровоградській області на суму 63 090 грн. 65 коп.; Четвертої черги: Товариство з обмеженою відповідальністю фірма "Астарта-Київ" на суму 14 786 101 грн. 01 коп., Публічне акціонерне товариство "Дпіроазот" на суму 4 374 344 грн. 68 коп., Товариство з обмеженою відповідальністю "Ін Фуд" на суму 181 003 грн. 54 коп., Товариство з обмеженою відповідальністю "Теріс Плюс" на суму 361 847 грн. 50 коп., Товариство з обмеженою відповідальністю "Гарант-Агро 4" на суму 404 950 грн. 00 коп., Товариство з обмеженою відповідальністю "Агробонус" на суму 2 914 081 грн. 79 коп., Товариство з обмеженою відповідальністю "Маяк Агроплюс" на суму 501 136 грн. 24 коп., Приватне підприємство "Кінний завод "Мілленіум" на суму 2 835 736 грн. 29 коп., ОСОБА_13 на суму 63 655 грн. 24 коп., Державне підприємство "Сільськогосподарське підприємство "Олександрівське" на суму 1 315 654 грн. 21 коп., ОСОБА_15 на суму 20 000 грн. 00 коп., фізичну особу - підприємця ОСОБА_16 на суму 849 957 грн. 74 коп., Приватне підприємство "Хім-Агро-60" на суму 674 919 грн. 00 коп., Товариство з обмеженою відповідальністю "Агрогрупа Деметра" на суму 182 300 грн. 00 коп., Товариство з обмеженою відповідальністю "Білолуцьк-Агро" на суму 3 764 276 грн. 48 коп., Фермерське господарство "Незалежність" на суму 6 251 048 грн. 80 коп., Фермерське господарство "Криничне" на суму 6 571 793 грн. 81 коп., Товариство з обмеженою відповідальністю "Тепличне" на суму 29 881 178 грн. 73 коп., Товариство з обмеженою відповідальністю "Східна вугільна компанія" на суму 55 161 185 грн. 18 коп.; Шостої черги: Публічне акціонерне товариство "Дпіроазот" на суму 1 092 917 грн. 73 коп., Товариство з обмеженою відповідальністю "Ін Фуд" на суму 109 445 грн. 80 коп., фізичну особу - підприємця ОСОБА_17 на суму 377 878 грн. 00 коп., Товариство з обмеженою відповідальністю "Теріс Плюс" на суму 12 462 грн. 70 коп., Товариство з обмеженою відповідальністю "Агробонус" на суму 437 776 грн. 55 коп., Товариство з обмеженою відповідальністю "Маяк Агроплюс" на суму 40 620 грн. 88 коп., Приватне підприємство "Кінний завод "Мілленіум" на суму 123 856 грн. 77 коп., Управління Пенсійного фонду України в м. Тернополі на суму 55 994 грн. 17 коп., Тернопільську об'єднану державну податкову інспекцію Головного управління Державної фіскальної служби у Тернопільській області на суму 135 544 грн. 09 коп., Тернопільський міськрайонний центр зайнятості на суму 17 грн. 65 коп., Світловодську об'єднану державну податкову інспекцію Головного управління Державної фіскальної служби у Кіровоградській області на суму 22 932 грн. 01 коп., Комунальне підприємство "Київський іподром" на суму 689 147 грн. 71 коп., Товариство з обмеженою відповідальністю "Тепличне" на суму 7 589 254 грн. 30 коп., Товариство з обмеженою відповідальністю "Східна вугільна компанія" на суму 2 800 640 грн. 48 коп.

Відмовлено у визнанні кредиторських вимог ОСОБА_18 на суму 410 000 грн. 00 коп., ОСОБА_19 на суму 420 000 грн. 00 коп., ОСОБА_20 на суму 470 000 грн. 00 коп., Товариства з обмеженою відповідальністю "Теріс Плюс" на суму 1 077 166 грн. 33 коп., Товариства з обмеженою відповідальністю "Гарант-Агро 4" на суму 1 256 600 грн. 00 коп., Приватного підприємства "Полетехніка-Сервіс" на суму 564 631 грн. 90 коп., Приватного підприємства "Сервісний Центр Полетехніка-Сервіс" на суму 60 960 грн. 00 коп., Приватного підприємства "Кінний завод "Мілленіум" на суму 897 363 грн. 72 коп., ОСОБА_13 на суму 30 000 грн., ОСОБА_15 на суму 20 000 грн. 00 коп., Подільської міжрайонної виконавчої дирекції Київського міського відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності на суму 5 061 грн. 99 коп., Товариства з обмеженою відповідальністю "Вектор" на суму 737 580 грн. 00 коп., Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрогрупа Деметра" на суму 457 132 грн. 94 коп., Фермерського господарства "Незалежність" на суму 797 933 грн. 00 коп., Тернопільської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Тернопільській області на суму 80 942 грн. 26 коп., Фермерського господарства "Криничне" на суму 3 114 грн. 99 коп., Світловодської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Кіровоградській області на суму 468 731 грн. 42 коп., ОСОБА_14 на суму 10 000 грн. 00 коп., ОСОБА_5 на суму 129 345 грн. 61 коп., Товариства з обмеженою відповідальністю "Тепличне" на суму 903 117 грн. 26 коп., Товариства з обмеженою відповідальністю "Східна вугільна компанія" на суму 61668717 грн. 86 коп.

Залишено без розгляду заяви з кредиторськими вимогами до Державного підприємства "Конярство України": Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві на суму 1 350 206 грн. 00 коп.,Тернопільського обласного відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності на суму 15 769 грн. 24 коп., Державної податкової інспекції у центральному районі м. Миколаєва Головного управління Державної фіскальної служби у Миколаївській області на суму 1 369 404 грн. 68 коп., Олександрійської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Кіровоградській області на суму 1 084 395 грн. 99 коп., Управління Пенсійного фонду України в Центральному районі м. Миколаєва на суму 574 886 грн. 56 коп., Старобільської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Луганській області на суму 1 620 584 грн. 20 коп.

Господарським судом м. Києва в оскаржуваній ухвалі прийнято також ряд процесуальних рішень щодо подальшого перебігу провадження у даній справі.

Не погоджуючись з ухвалою господарського суду м. Києва від 30.05.2016 року у справі № 910/21682/15, Товариство з обмеженою відповідальністю фірма "Астарта-Київ" (далі ТОВ фірма "Астарта-Київ") звернулося до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, якою просило скасувати ухвалу господарського суду м. Києва від 30.05.2016 року у справі № 910/21682/15 в частині, якою визнано кредиторські вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Тепличне" (далі - ТОВ "Тепличне"), Товариства з обмеженою відповідальністю "Східна вугільна компанія" (далі - ТОВ "СВК"), Фермерського господарства "Незалежність" (далі - ФГ "Незалежність") в повному обсязі; скасувати ухвалу господарського суду м. Києва від 30.05.2016 року у справі № 910/21682/15 в частині, якою визнано кредиторські вимоги Фермерського господарства "Криничне" (далі - - ФГ "Криничне") у розмірі 5 110 375,00 грн. і кредиторські вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Білолуцьк-Агро" (далі -ТОВ "Білолуцьк-Агро") у розмірі 595 195,47 грн. Винести нову ухвалу, якою визнати недійсними низку договорів про відступлення права вимоги, відмовити у визнанні кредиторських вимог ТОВ "Тепличне", ТОВ "СВК", ФГ "Незалежність", ФГ "Криничне" у повному обсязі, відмовити ТОВ "Білолуцьк-Агро" у визнанні кредиторських вимог у розмірі 595 195,47 грн.

Не погоджуючись з ухвалою господарського суду м. Києва від 30.05.2016 року у справі № 910/21682/15, Товариство з обмеженою відповідальністю "Агрогрупа Деметра" (далі - ТОВ "Агрогрупа Деметра") звернулося до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, якою просило змінити ухвалу господарського суду м. Києва від 30.05.2016 року у справі № 910/21682/15, визнати ТОВ "Агрогрупа Деметра" кредитором ДП "Конярство України" на суму 445 132,94 грн., включити ТОВ "Агрогрупа Деметра" до реєстру вимог кредиторів ДП "Конярство України" на загальну суму 627 432,94 грн.

Не погоджуючись з ухвалою господарського суду м. Києва від 30.05.2016 року у справі № 910/21682/15, Тернопільське обласне відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності звернулося до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, якою просило скасувати ухвалу господарського суду м. Києва від 30.05.2016 року у справі № 910/21682/15 в частині залишення без розгляду кредиторських вимог фонду до ДП "Конярство України" на суму 15 769,24 грн., та прийняти нове рішення, яким направити справу на перегляд в цій частині до господарського суду м. Києва.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 04.08.2016 року у справі № 910/21682/15 (головуючий суддя - Остапенко О.М., суддя - Доманська М.Л., суддя Шипко В.В.) апеляційну скаргу ТОВ фірма "Астарта-Київ" на ухвалу господарського суду міста Києва від 30.05.2016 року у справі № 910/21682/15 задоволено частково. Ухвалу господарського суду міста Києва від 30.05.2016 року у справі № 910/21682/15 в частині визнання вимог ТОВ "Білолуцьк-Агро" до ДП "Конярство України" на суму 3 764 276,48 грн. скасовано частково в частині визнання кредитором на суму 595 195,47 грн., які ґрунтуються на договорі про надання сільськогосподарських послуг № 4 від 22.05.2015 року. В іншій частині ухвалу господарського суду міста Києва від 30.05.2016 року у справі № 910/21682/15 про визнання вимог ТОВ "Білолуцьк-Агро" до ДП "Конярство України" залишено без змін.

Ухвалу господарського суду міста Києва від 30.05.2016 року у справі № 910/21682/15 в частині визнання вимог ТОВ "Тепличне", ТОВ "СВК" ФГ "Незалежність" та ФГ "Криничне" до ДП "Конярство України" залишено без змін.

Апеляційну скаргу ТОВ "Агрогрупа Деметра" на ухвалу господарського суду міста Києва від 30.05.2016 року у справі № 910/21682/15 задоволено частково. Ухвалу господарського суду міста Києва від 30.05.2016 року у справі № 910/21682/15 в частині відмови у визнанні ТОВ "Агрогрупа Деметра" кредитором ДП "Конярство України" на суму 457 132,94 грн. скасовано частково. Прийнято в цій частині нове рішення, яким визнано ТОВ "Агрогрупа Деметра" кредитором ДП "Конярство України" четвертої черги на загальну суму 552 898,94 грн.

Апеляційну скаргу Тернопільського обласного відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності на ухвалу господарського суду міста Києва від 30.05.2016 року у справі № 910/21682/15 задоволено. Ухвалу господарського суду міста Києва від 30.05.2016 року у справі № 910/21682/15 в частині залишення без розгляду кредиторських вимог Тернопільського обласного відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності до ДП "Конярство України" на суму 15 769,24 грн. скасовано. Справу № 910/21682/15 в цій частині направлено до господарського суду міста Києва для розгляду по суті заяви Тернопільського обласного відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності з кредиторськими вимогами до боржника на суму 15 769,24 грн.

Ухвала господарського суду міста Києва від 30.05.2016 року у справі № 910/21682/15 Київським апеляційним господарським судом переглянута лише в частині вимог, що оскаржили ТОВ фірма "Астарта-Київ", ТОВ "Агрогрупа Деметра" та Тернопільське обласне відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності.

Не погоджуючись з ухвалою господарського суду м. Києва від 30.05.2016 року та постановою Київського апеляційного господарського суду від 04.08.2016 року у справі № 910/21682/15, ТОВ фірма "Астарта-Київ" звернулося до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу господарського суду м. Києва від 30.05.2016 року у справі № 910/21682/15 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 04.08.2016 року в частині, якою визнано кредиторські вимоги ТОВ "Тепличне" та ТОВ "СВК", в частині розгляду вимог вказаних кредиторів прийняти нове судове рішення, яким визнати недійсними низку договорів про відступлення права вимоги, відмовити ТОВ "Тепличне" та ТОВ "СВК" у визнанні кредиторських вимог у справі № 910/21682/15 в повному обсязі.

В обґрунтування доводів касаційної скарги ТОВ фірма "Астарта-Київ" посилається на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, зокрема ст.ст.234, 512, 514 Цивільного Кодексу України (далі - ЦК України), ч.1 ст.23 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (у редакції Закону України від 22.12.2011 року № 4212-VI, що набрав чинності з 19.01.2013 року) (далі - Закону про банкрутство), ст. ст. 42, 43, п.1 ч.1 ст.83, ст.101 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України).

Для розгляду касаційної скарги ТОВ фірма "Астарта-Київ" на ухвалу господарського суду м. Києва від 30.05.2016 року та постанову Київського апеляційного господарського суду від 04.08.2016 року у справі № 910/21682/15 автоматизованою системою документообігу суду було сформовано колегію суддів у складі :головуючий суддя Погребняк В.Я., суддя Жукова Л.В., суддя Коваленко В.М. (протокол передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 09.09.2016 року в матеріалах справи).

Ухвалою Вищого господарського суду України від 14.09.2016 року касаційну скаргу ТОВ фірма "Астарта-Київ" прийнято до провадження та призначено до розгляду в судовому засіданні 11.10.2016 року.

Не погоджуючись з ухвалою господарського суду м. Києва від 30.05.2016 року та постановою Київського апеляційного господарського суду від 04.08.2016 року у справі № 910/21682/15, до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою звернулося також Державне підприємство "Сільськогосподарське підприємство "Олександрівське" (далі - ДП "Олександрівське"), яке просить скасувати ухвалу господарського суду м. Києва від 30.05.2016 року у справі № 910/21682/15 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 04.08.2016 року в частині визнання кредиторських вимоги ТОВ "Тепличне" та ТОВ "СВК" кредиторами четвертої та шостої черги в розмірі 29 881 178,73 грн. та 7 589 254,30 грн., 55 161 185,18 грн. та 2 800 640,48 грн. відповідно, в частині розгляду вимог вказаних кредиторів справу направити на новий розгляд до господарського суду м. Києва.

В обґрунтування доводів касаційної скарги ДП "Олександрівське" посилається на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, зокрема ст.ст.203, 215, 1079 ЦК України, ст.1, ч.3 ст.16, ч.1 ст.23, ст.25 Закону про банкрутство, ст. ст. 42, 43, п.1 ч.1 ст.83, ст.101, 111-28 ГПК України.

Для розгляду касаційної скарги ДП "Олександрівське" на ухвалу господарського суду м. Києва від 30.05.2016 року та постанову Київського апеляційного господарського суду від 04.08.2016 року у справі № 910/21682/15 автоматизованою системою документообігу суду було сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя Погребняк В.Я., суддя Жукова Л.В., суддя Коваленко В.М. (протокол передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 04.10.2016 року в матеріалах справи).

Ухвалою Вищого господарського суду України від 05.10.2016 року касаційну скаргу ДП "Олександрівське" прийнято до провадження та призначено до розгляду в судовому засіданні 11.10.2016 року.

06.10.2016 року ТОВ фірма "Астарта-Київ" подало доповнення до касаційної скарги на ухвалу господарського суду м. Києва від 30.05.2016 року та постановою Київського апеляційного господарського суду від 04.08.2016 року у справі № 910/21682/15 та просило розглядати касаційну скаргу з урахуванням вказаних доповнень.

10.10.2016 року ТОВ "Тепличне" пояло пояснення у справі, яким просило відмовити у задоволенні касаційної скарги ТОВ фірма "Астарта-Київ" на ухвалу господарського суду м. Києва від 30.05.2016 року та постановою Київського апеляційного господарського суду від 04.08.2016 року у справі № 910/21682/15, вказані ухвалу суду першої інстанції та постанову суду апеляційної інстанції залишити без змін.

10.10.2016 року ТОВ "СВК" подало пояснення на касаційну скаргу ТОВ "Астарта-Київ" на ухвалу господарського суду м. Києва від 30.05.2016 року та постановою Київського апеляційного господарського суду від 04.08.2016 року у справі № 910/21682/15, в яких просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржені судові акти без змін.

11.10.2016 року ТОВ "СВК" подало пояснення на касаційну скаргу ДП "Олександрівське" на ухвалу господарського суду м. Києва від 30.05.2016 року та постановою Київського апеляційного господарського суду від 04.08.2016 року у справі № 910/21682/15, в яких просить відмовити ДП "Олександрівське" у задоволенні касаційної скарги в повному обсязі, залишити ухвалу попереднього засідання господарського суду м. Києва від 30.05.2016 року та постановою Київського апеляційного господарського суду від 04.08.2016 року у справі № 910/21682/15у без змін.

Відзив на касаційну скаргу ТОВ фірма "Астарта-Київ" надало також ТОВ "Білолуцьк-Агро".

11.10.2016 року заступник Генерального прокурора України, керуючись ст.121 Конституції України, ст.23 Закону України "Про прокуратуру", ст.29 ГПК України, повідомив про вступ прокурора в розгляд справи № 910/21682/15.

В судове засідання 11.10.2016 року з'явилися уповноважені представники кредиторів, боржника, арбітражний керуючий, прокурор Генеральної прокуратури України.

В судовому засіданні 11.10.2016 року прокурором відділу забезпечення представництва у вищих судах Генеральної прокуратури України заявлено клопотання про відкладення розгляду справи № 910/21682/15 для підготовки обґрунтованих пояснень з урахуванням відомостей, що містяться в об'єднаному кримінальному провадженні № 42016000000001918 від 25.07.2016 року за фактами розтрати в особливо великих розмірах бюджетних коштів службовими особами ДП "Конярство України" та його структурними підрозділами, вимагання, а також вчинення службовими особами державного підприємства дій, що призвели його до банкрутства, за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч.4 ст.189, ч.5 ст.191 та ст.219 КК України.

11.10.2016 року ДП "Олександрівське" заявило клопотання про відкладення розгляду справи № 910/21682/15.

Ухвалою Вищого господарського суду України від 11.10.2016 року об'єднано в одне касаційне провадження касаційні скарги ДП "Олександрівське" та ТОВ фірма "Астарта-Київ", продовжено строк розгляду касаційних скарг ДП "Олександрівське" та ТОВ фірма "Астарта-Київ", відкладено розгляд касаційних скарг на 25.10.2016 року.

В судове засідання 25.10.2016 року з'явилися уповноважені представники кредиторів, боржника, арбітражний керуючий, прокурор Генеральної прокуратури України і надали пояснення у справі.

Так, зокрема, представник ТОВ "Тепличне" просив здійснити касаційний перегляд ухвали господарського суду м. Києва від 30.05.2016 року та постанови Київського апеляційного господарського суду від 04.08.2016 року у справі № 910/21682/15 без врахування поданих ТОВ фірма "Астарта-Київ" доповнень до касаційної скарги на ухвалу господарського суду м. Києва від 30.05.2016 року та постанову Київського апеляційного господарського суду від 04.08.2016 року у справі № 910/21682/15, оскільки вказані доповнення не були надіслані на адресу кредиторів. Присутній в судовому засіданні представник ТОВ фірма "Астарта-Київ" пояснив, що копії доповнень до касаційної скарги на адресу інших сторін та учасників провадження у справі про банкрутство не направлялися.

Колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що будь-які зміни та/або доповнення, уточнення тощо до касаційної скарги мають подаватися до суду в тому ж визначеному ГПК України порядку, що і безпосередньо касаційна скарга, тобто з направленням копій іншим сторонам в справі.

Відтак, колегія суддів вважає за необхідне касаційний перегляд ухвали господарського суду м. Києва від 30.05.2016 року та постанови Київського апеляційного господарського суду від 04.08.2016 року у справі № 910/21682/15 здійснити без врахування поданих 06.10.2016 року ТОВ фірма "Астарта-Київ" доповнень до касаційної скарги на ухвалу господарського суду м. Києва від 30.05.2016 року та постанову Київського апеляційного господарського суду від 04.08.2016 року у справі № 910/21682/15.

Крім того, зважаючи на приписи розділу ХІІ-1 ГПК України, і зокрема , ст.111-7 ГПК України, колегія суддів здійснює касаційний перегляд ухвали господарського суду м. Києва від 30.05.2016 року та постанови Київського апеляційного господарського суду від 04.08.2016 року у справі № 910/21682/15 в частині лише тих вимог конкурсних кредиторів, вимоги про перегляд яких містять подані касаційні скарги.

Колегія суддів Вищого господарського суду України у вищеназваному складі, розглянувши наявні матеріали справи, обговоривши доводи касаційної скарги, дослідивши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, вислухавши уповноважених представників кредиторів, боржника, арбітражного керуючого, прокурора Генеральної прокуратури України дійшла висновку, що касаційні скарги ДП "Олександрівське" та ТОВ фірма "Астарта-Київ" підлягають частковому задоволенню, з наступних підстав.

Відповідно до ч. 2 ст. 41 ГПК України провадження у справах про банкрутство здійснюється у порядку, передбаченому цим кодексом з урахуванням особливостей, встановлених Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

П. 1 ст. 2 Закону про банкрутство передбачено, що провадження у справах про банкрутство регулюється цим Законом ГПК України, іншими законодавчими актами України.

Як вбачається із матеріалів справи, ТОВ фірма "Астарта-Київ" звернулося до господарського суду м. Києва із заявою про порушення провадження у справі про банкрутство боржника ДП "Конярство України", у зв'язку з неспроможністю останнього погасили наявну кредиторську заборгованість у сумі 8 465 572,74 грн.

Ухвалою господарського суду м. Києва від 15.10.2015 року порушено провадження у справі № 910/21682/15 про банкрутство ДП "Конярство України", визнано розмір вимог ініціюючого кредитора - ТОВ фірма "Астарта-Київ" на суму 8 269 018,70 грн., введено процедуру розпорядження майном, розпорядником майна боржника призначено арбітражного керуючого Атаманенко С.В.

Оголошення про порушення провадження у справі № 910/21682/15 про банкрутство ДП "Конярство України" опубліковано на офіційному веб-сайті Вищого господарського суду України 19.10.2015 року за № 24014.

21.12.2015 року до господарського суду м. Києва надійшов реєстр вимог кредиторів боржника.

28.03.2016 року до господарського суду м. Києва надійшов уточнений реєстр вимог кредиторів ДП "Конярство України".

Частинами 1, 3, 6, 8 ст. 23 Закону про банкрутство передбачено, що конкурсні кредитори за вимогами, які виникли до дня порушення провадження у справі про банкрутство, зобов'язані подати до господарського суду письмові заяви з вимогами до боржника, а також документи, що їх підтверджують, протягом тридцяти днів від дня офіційного оприлюднення оголошення про порушення провадження у справі про банкрутство. Заява кредитора має містити: найменування господарського суду, до якого подається заява; ім'я або найменування боржника, його місцезнаходження або місце проживання, ідентифікаційний код юридичної особи та реєстраційний номер облікової картки платника податків (за наявності); ім'я або найменування кредитора, його місцезнаходження або місце проживання, ідентифікаційний код юридичної особи та реєстраційний номер облікової картки платника податків (за наявності); розмір вимог кредитора до боржника з окремим зазначенням суми неустойки (штрафу, пені); виклад обставин, які підтверджують вимоги до боржника, та їх обґрунтування; відомості про наявність заставного майна боржника, яке є забезпеченням вимог; перелік документів, які додаються до заяви, а також докази сплати судового збору, докази надсилання копії заяви боржнику і розпоряднику майна та документи, які підтверджують грошові вимоги до боржника. Заяви з вимогами конкурсних кредиторів або забезпечених кредиторів, у тому числі щодо яких є заперечення боржника чи інших кредиторів, розглядаються господарським судом у попередньому засіданні суду, за наслідками розгляду яких господарський суд ухвалою визнає чи відхиляє (повністю або частково) вимоги таких кредиторів. Вимоги конкурсних кредиторів, визнані боржником або господарським судом, вносяться розпорядником майна до реєстру вимог кредиторів.

Отже, правомірність та обґрунтованість грошових вимог кредитора до боржника визначає господарський суд незалежно від того чи визнавались ці вимоги боржником разом з розпорядником майна, чи ні. При цьому, обов'язок кредитора полягає у доведенні обґрунтованості своїх вимог до боржника перед судом належними та достатніми доказами, оскільки відповідно до ст. 23 Закону про банкрутство, конкурсні кредитори одночасно зі заявою про грошові вимоги до боржника зобов'язані подати до господарського суду документи, що їх підтверджують, а саме первинні документи, визначені законодавством про бухгалтерський облік, зокрема, договорами (угодами), накладними, рахунками, актами приймання-передачі, актами виконаних робіт тощо, виконавчі документи або рішення суду, яке набрало законної сили. Непідтвердження грошових вимог кредитором належними та достатніми доказами може бути підставою для відмови господарським судом у визнанні грошових вимог такого кредитора.

Згідно з ч. 1 ст. 33, ч. 2 ст. 34 та ч. 2 ст. 36 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії. Якщо для вирішення спору має значення лише частина документа, подається засвідчений витяг з нього. Оригінали документів подаються, коли обставини справи відповідно до законодавства мають бути засвідчені тільки такими документами, а також в інших випадках на вимогу господарського суду.

Розглядаючи в судовому засіданні 30.05.2016 року поданий на затвердження реєстр вимог конкурсних кредиторів та надаючи оцінку грошовим вимогам кредиторів, господарський суд першої інстанції щодо вимог ТОВ "Тепличне" встановив, що до суду надійшла заява ТОВ "Тепличне" з кредиторськими вимогами до боржника, з урахуванням уточнень, на суму 38373550 грн. 29 коп.

Заявлені кредитором вимоги виникли на підставі договорів поставки № 3259 від 26.04.2012 року, № 3622 від 06.08.2012 року, № 05\08\12-П від 05.08.2012 року, № 3148 від 20.04.2012 року, № 3133 від 19.04.2012 року, договору про виконання сільськогосподарських робіт № 45 від 01.04.2012 року, договорів поставки насіння № 4227 від 12.04.2013 року, № 4323 від 30.04.2013 року, № 4228 від 12.04.2013 року, біржових договорів № 19 від 16.05.2012 року, № 22 від 16.05.2012 року, № 6 від 11.05.2012 року, № 5 від 11.05.2012 року, № 20 від 16.05.2012 року, № 7 від 11.05.2012 року, № 9 від 11.05.2012 року, договорів поставки засобів захисту рослин № 4218 від 11.04.2013 року, № 4222 від 12.04.2013 року та складають основний борг в розмірі 15 075 750 грн. 89 коп., інфляційне збільшення суми боргу в розмірі 12 005 619 грн. 29 коп., 3 % річних в розмірі 945 202 грн. 69 коп., пеню в розмірі 6733357 грн. 30 коп., штраф в розмірі 855 897 грн. 00 коп., судовий збір в розмірі 187 088 грн. 24 коп., 30 % річних в розмірі 2 570 634 грн. 88 коп. та підтверджуються наявними в матеріалах справи копіями видаткових накладних, доручень на отримання товару, актів надання послуг, договорів відступлення права вимоги, а також рішень господарського суду м. Києва від 08.06.2015 року у справі № 910/6176/15-г, від 28.10.2015 року у справі № 910/342/15-г, від 12.05.2015 року у справі № 910/5005/15-г, від 27.04.2015 року у справі № 910/6177/15-г, від 08.06.2015 року у справі № 910/5663/15-г, від 23.03.2015 року у справі № 910/2814/15-г, від 12.05.2015 року у справі № 910/6174/15-г, від 09.04.2015 року у справі № 910/2771/15-г, від 16.03.2015 року у справі № 910/921/15-г, від 16.03.2015 року у справі № 910/2813/15-г, від 17.03.2015 року у справі № 910/901/15-г, від 20.05.2015 року у справі № 910/6175/15-г та ухвал господарського суду м. Києва від 18.01.2016 року у справі № 910/6176/15-г, від 25.01.2016 року у справі № 910/342/15-г, від 16.02.2016 року у справі № 910/5005/15-г, від 22.01.2016 року у справі № 910/6177/15-г , від 20.01.2016 року у справі № 910/5663/15-г, від 14.01.2016 року у справі № 910/2814/15-г, від 24.12.2015 року у справі № 910/6174/15-г, від 25.02.2016 року у справі № 910/2771/15-г, від 28.12.2015 року у справі № 910/921/15-г, від 28.12.2015 року у справі № 910/2813/15-г, № 910/901/15-г від 12.01.2016 року , 25.12.2015 року у справі № 910/6175/15-г.

Господарським судом першої інстанції встановлено, що боржником вимоги ТОВ "Тепличне" визнані частково на суму 15 075 750 грн. 89 коп., які складають основний борг за наведеними вище договорами.

Розпорядником майна боржника кредиторські вимоги ТОВ "Тепличне" визнані частково на суму 37 358 236 грн. 30 коп. та включені до реєстру вимог кредиторів ДП "Конярство України" на суму 29 768 982 грн. 00 коп. до четвертої черги та на суму 7 589 254 грн. 30 коп. до шостої черги.

Розглянувши заяву ТОВ "Тепличне" з кредиторськими вимогами до боржника, з урахуванням уточнень, на суму 38 373 550 грн. 29 коп., дослідивши матеріали справи та оцінивши додані до заяви докази, господарський суд першої інстанції дійшов висновку суд про обґрунтованість заявлених кредитором вимог частково на загальну суму 37 470 433 грн. 03 коп., які підлягають включенню до реєстру вимог кредиторів ДП "Конярство України" на суму 29 881 178 грн. 73 коп. до четвертої черги та на суму 7 589 254 грн. 30 коп. до шостої черги.

Заперечення ТОВ фірма "Астарта-Київ" щодо кредиторських вимог ТОВ "Тепличне" у тому числі з підстав недійсності договорів відступлення прав вимоги, укладених між ТОВ "СВК", ТОВ фірма "Агрофармахім" та ТОВ "Тепличне" суд вважав безпідставними, необґрунтованими та такими, що не підтверджені належними та допустимими доказами.

Розглядаючи в судовому засіданні 30.05.2016 року поданий на затвердження реєстр вимог конкурсних кредиторів та надаючи оцінку грошовим вимогам кредиторів, господарський суд першої інстанції щодо вимог ТОВ "СВК", з урахуванням у уточнень, на суму 119 632 979 грн. 52 коп., встановив наступне.

Заявлені кредитором вимоги виникли на підставі договорів оренди транспортного засобу № 4170 від 12.03.2013 року, № 8-04 від 08.02.2012 року, № 8 від 01.04.2012 року, № 8-022 від 08.02.2012 року, № 8-021 від 08.02.2012 року, № 9 від 01.08.2012 року, № 10 від 01.08.2012 року, № 3714 від 08.05.2012 року, № 8-03 від 08.02.2012 року, № 4191 від 12.04.2013 року, договорів поставки товару № 1541 від 01.04.2012 року , № 3651 від 22.08.2012 року, № 3605 від 31.07.2012 року, № 4233 від 01.04.2013 року, № 3774 від 01.10.2012 року, № 2965 від 03.04.2012 року, № 4188-У від 01.04.2013 року, № 3628 від 15.08.2012 року, № 2012/2 від 06.08.2012 року, № 2012 від 01.03.2012 року, № 3425 від 30.05.2012 року, № 3319 від 01.03.2012 року, № 3424 від 30.05.2012 року, № 3624 від 01.08.2012 року, № 3653 від 22.08.2012 року, № 4189-У від 01.04.2013 року, № 2012/2 від 06.08.2012 року, № 2185 від 05.04.2012 року, договорів про надання поворотно-фінансової допомоги № 20\02-12ф від 20.02.2012 року, № 10\05-12ф від 10.05.2012 року, № 16\03-12ф від 16.03.2012 року, № 29\02-12ф від 29.02.2012 року, № 19\04-12ф від 19.04.2012 року, № 01\031вфп від 01.03.2012 року, № 8-02 від 08.02.2012 року, № 26/03-12ф від 26.03.2012 року, № 24/05-13ф від 24.05.2013 року, № 20/09-12ф від 20.09.2012 року, № 01/03вфп від 01.03.2012 року, № 06/05-13ф від 06.05.2012 року, №17/02-12ф від 17.02.2012 року, № 2909-11ф від 29.09.2011 року, № 02/03-12ф від 02.03.2012 року, №12\04-12ф від 12.04.2012 року, № 12\04-12ф від 12.04.2012 року, №15/09-11ф від 15.09.2011 року, № 15/11-12ф від 15.11.2012 року, №18\05-12ф від 18.05.2012 року, № 20/04-12ф від 20.04.2012 року, № 21/02-12ф від 21.02.2012 року, № 25/04-12ф від 25.04.2012 року, № 29/03-12ф від 29.03.2012 року, № 30/08-11ф від 30.08.2011 року, № 2809-11ф від 28.09.2011 року, № 18/10-11ф від 18.10.2011 року, № 29\03-12фп від 29.03.2012 року, № 05\03-12ф від 05.03.2012 року, № 09\08-12ф від 09.08.2012 року, № 26\10-11ф від 26.10.2011 року, № 15\03-12ф від 15.03.2012 року, № 02/03-12ф від 02.03.2012 року, № 27/02-12ф від 27.02.2012 року, біржових договорів №12 від 12.05.2012 року, №13 від 12.05.2012 року, № 15 від 12.05.2012 року, №17 від 16.05.2012 року, №28 від 22.05.2012 року, №24 від 21.05.2012 року, № 34 від 31.07.2012 року, №32 від 21.06.2012 року, №27 від 21.05.2012 року, №30 від 08.06.2012 року, № 01/03-Д від 01.03.2012 року, № 35 від 31.07.2012 року, № 05/08/12-П1 від 05.08.2012 року, № 8 від 11.05.2012 року, № 16 від 12.05.2012 року, № 31 від 08.06.2012 року, № 33 від 08.06.2012 року, № 10 від 11.05.2012 року, № 11 від 12.05.2012 року, № 25 від 21.05.2012 року, № 26 від 21.05.2012 року, № 14 від 12.05.2012 року, № 4196 від 15.04.2013 року, № 18 від 16.05.2012 року, договорів про виконання сільськогосподарських робіт № 46 від 01.04.2012 року, № 48 від 01.04.2012 року, № 4256 від 01.03.2013 року, № 25/5 (послуги 2012) від 01.04.2012 року, №24\5 (послуги 2012) від 01.04.2012 року, № 50 від 01.04.2012 року, № 68 від 01.04.2012 року, № 4257 від 01.03.2013 року, № 69 від 01.04.2012 року, договорів купівлі-продажу № 3017 від 30.03.2012 року, № 09/10/12 від 09.10.2012 року, № 25\03-14 від 19.04.2012 року, договорів купівлі-продажу незавершеного виробництва № 0402-01\01 від 28.02.2014 року, № 0402-01\02 від 28.02.2014 року та видаткових накладних № 1830 від 29.05.2012 року, № 3249 від 27.12.2012 року, № від 30.07.2012 року, № 2019 від 04.10.2011 року, складають основний борг в розмірі 41 763 749 грн. 61 коп., інфляційне збільшення суми боргу в розмірі 30 458 848 грн. 37 коп., пеню за порушення строків оплати поставленого товару та наданих послуг в розмірі 37 870 699 грн. 82 коп., штраф за порушення строків оплати поставленого товару та наданих послуг в розмірі 6 673 629 грн. 17 коп., 3% річних в розмірі 2 814 488 грн. 51 коп., судовий збір в розмірі 7 218 грн. 00 коп., 30 % річних в розмірі 41 910 грн. 04 коп. та витрати зі сплати судового збору за звернення до суду з заявою про визнання грошових вимог до боржника в розмірі 2 436 грн. 00 коп. та підтверджуються доданими до заяви копіями видаткових накладних, доручень на отримання товару, актів надання послуг, платіжних доручень, договорів відступлення права вимоги тощо.

Господарським судом першої інстанції встановлено, що боржником вимоги ТОВ "СВК" визнані частково на суму 41 763 749 грн. 61 коп., які складають основний борг за наведеними вище договорами.

Розпорядником майна кредиторські вимоги ТОВ "СВК" визнані частково на суму 57 961 825 грн. 66 коп. та включені до реєстру вимог кредиторів ДП "Конярство України" на суму 55 161 185 грн. 18 коп. до четвертої черги та на суму 2 800 640 грн. 48 коп. до шостої черги.

Господарський суд першої інстанції погодився з рішенням розпорядника майна щодо відмови у визнанні заявлених кредитором вимог, які складають пеню та штраф за договором оренди транспортного засобу № 4170 від 12.03.2013 року, договорами про надання поворотно-фінансової допомоги №20\02-12ф від 20.02.2012 року, № 20/09-12ф від 20.09.2012 року, № 01/03вфп від 01.03.2012 року, № 22/03-12ф від 22.03.2012 року, № 17/02-12ф від 17.02.2012 року, № 02/03-12ф від 02.03.2012 року, № 12\04-12ф від 12.04.2012 року, № 15/11-12ф від 15.11.2012 року, № 18\05-12ф від 18.05.2012 року, № 20/04-12ф від 20.04.2012 року, № 25/04-12ф від 25.04.2012 року, № 29/03-12ф від 29.03.2012 року, № 18/10-11ф від 18.10.2011 року, № 15\03-12ф від 15.03.2012 року, № 02/03-12ф від 02.03.2012 року, № 27/02-12ф від 27.02.2012 року та Договором на виконання сільгоспробіт № 4256 від 01.03.2013 року, оскільки вказані вимоги заявлені з порушенням строку позовної давності, встановленого ст.258 ЦК України.; вимоги за зобов'язаннями, що виникли на підставі договору про надання поворотно-фінансової допомоги №18/10-11ф від 18.10.2011 року у зв'язку з порушенням строку позовної давності встановленого ст. 257 ЦК України, за договорами поставки товару №1541 від 01.04.2012 року, № 2012/2 від 06.08.2012 року, № 3319 від 01.03.2012 року, № 2012/2 від 06.08.2012 року, № 2185 від 05.04.2012 року, біржовими договорами №01/03-Д від 01.03.2012 року, № 05/08/12-П1 від 05.08.2012 року, № 4196 від 15.04.2013 року, договорами про надання поворотно-фінансової допомоги №24/05-13ф від 24.05.2013 роу, №06/05-13ф від 06.05.2012 року, договором оренди автомобіля № 3714 від 08.05.2012 року та договорами купівлі-продажу № 3017 від 30.03.2012 року, № 25\03-14 від 19.04.2012 року, оскільки кредитором не додано копій наведених договорів, за біржовим договором № 30 від 08.06.2012 року, оскільки кредитором не надано жодного документа, який би підтверджував передачу товару відповідно умов наведеного договору, а також вимоги кредитора, які ґрунтуються на видаткових накладних № 1830 від 29.05.2012 року, № 3249 від 27.12.2012 року, № від 30.07.2012 року, № 2019 від 04.10.2011 року, зважаючи на те, що кредитором не додано жодного правочину, який би підтверджував зобов'язання сторін за наведеними накладними.

Також господарський суд першої інстанції вважав обґрунтованим рішення розпорядника майна щодо часткового визнання кредиторських вимог ТОВ "СВК", які виникли на підставі договорів про надання поворотно-фінансової допомоги №10\05-12ф від 10.05.2012 року, № 16\03-12ф від 16.03.2012 року, № 29\02-12ф від 29.02.2012 року, № 28\02-12ф від 28.02.2012 року, № 19\04-12ф від 19.04.2012 року, № 01\031вфп від 01.03.2012 року, № 26/03-12ф від 26.03.2012 року, № 22/03-12ф від 22.03.2012 року, № 2909-11ф від 29.09.2011 року, № 30/08-11ф від 30.08.2011 року, № 2809-11ф від 28.09.2011 року, № 29\03-12фп від 29.03.2012 року, № 05\03-12ф від 05.03.2012 року та договорами оренди транспортного засобу № 8-021 від 08.02.2012 року та № 8-03 від 08.02.2012 року з підстав, наведених у повідомленні розпорядника майна від 10.04.2016.

З огляду на викладене, господарський суд першої інстанції дійшов висновку про обґрунтованість заявлених кредитором вимог частково на суму 57961 825 грн. 66 коп., які підлягають включенню до реєстру вимог кредиторів ДП "Конярство України" на суму 55 161 185 грн. 18 коп. до четвертої черги та на суму 2 800 640 грн. 48 коп. до шостої черги, витрати зі сплати судового збору за звернення до суду з заявою про визнання кредиторських вимог до боржника на суму 2 436 грн. 00 коп. до першої черги.

Заперечення ТОВ фірма "Астарта-Київ" щодо кредиторських вимог ТОВ "СВК" з підстав невідповідності умов договорів про відступлення права вимоги положенням Закону України "Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг" суд вважав безпідставними, необґрунтованими та такими, що не підтверджені належними та допустимими доказами.

Відповідно до вимог ст. 99 ГПК України в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у цьому розділі. Апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.

Згідно зі ст. 101 ГПК України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Додаткові докази приймаються судом, якщо заявник обґрунтував неможливість їх подання суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі. В апеляційній інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Переглянувши вказану ухвалу господарського суду першої інстанції в частині розгляду кредиторських вимог ТОВ "Тепличне" в апеляційному порядку, дослідивши заяву кредитора на підставі наявних у справі доказів та здійснивши перерахунок заявлених сум, судова колегія апеляційного господарського суду вважала законним та обґрунтованим висновок місцевого суду про наявність підстав для визнання заявлених кредитором вимог на загальну суму 37 470 433,03 грн., які підлягають включенню до реєстру вимог кредиторів ДП "Конярство України" на суму 29 881 178,73 грн. до четвертої черги та на суму 7 589 254,30 грн. до шостої черги.

Посилання скаржника в апеляційній скарзі посилається на те, що кілька договорів,на яких ґрунтуються вимоги кредитора, містять лише перший аркуш, на якому відсутні підписи та печатки сторін, спростовані на думку апеляційного суду матеріалами справи, а саме доданими разом із поясненнями ТОВ "Тепличне" від 11.04.2016 року копіями відповідних договорів.

Доводи скаржника про те, що договори про уступку права вимоги від первісного кредитора до ТОВ "СВК" та в подальшому до ТОВ "Тепличне" на підставі рішень господарського суду про стягнення заборгованості на користь первісного кредитора не передають прав і обов'язків первісного кредитора до ТОВ "Тепличне" також спростовані матеріалами справи, зокрема наявними у ній ухвалами господарського суду про заміну стягувача з первісного кредитора на ТОВ "СВК" та з ТОВ "СВК" на ТОВ "Тепличне"

Інші доводи, викладені в апеляційній скарзі, щодо відхилення кредиторських вимог ТОВ "Тепличне" визнані апеляційним господарським судом безпідставними, необґрунтованими, спростовані доданими до заяви з кредиторськими вимогами до боржника, до пояснень від 11.04.2016 року та до додаткових пояснень № 4 від 27.01.2016 року та наявними у справі доказами, а відтак не спростовують правильності висновків суду першої інстанції.

Щодо заявлених ТОВ "СВК" вимог до боржника на загальну суму 119 632 979,52 грн., колегія суддів погодилася з висновком місцевого господарського суду щодо часткового визнання вимог кредитора, які виникли на підставі договорів про надання поворотно-фінансової допомоги №10\05-12ф від 10.05.2012 року, № 16\03-12ф від 16.03.2012 року, № 29\02-12ф від 29.02.2012 року, № 28\02-12ф від 28.02.2012 року, № 19\04-12ф від 19.04.2012 року, № 01\031вфп від 01.03.2012 року, № 26/03-12ф від 26.03.2012 року, № 22/03-12ф від 22.03.2012 року, № 2909-11ф від 29.09.2011 року, № 30/08-11ф від 30.08.2011 року, № 2809-11ф від 28.09.2011 року, № 29\03-12фп від 29.03.2012 року, № 05\03-12ф від 05.03.2012 року та договорами оренди транспортного засобу № 8-021 від 08.02.2012 року та № 8-03 від 08.02.2012 року на суму 57 961 825,66 грн.

Судом першої інстанції обґрунтовано відмовлено у визнанні заявлених кредитором вимог, які складають пеню та штраф за договором оренди транспортного засобу № 4170 від 12.03.2013 року, договорами про надання поворотно-фінансової допомоги №20\02-12ф від 20.02.2012 року, № 20/09-12ф від 20.09.2012 року, № 01/03вфп від 01.03.2012 року, № 22/03-12ф від 22.03.2012 року, № 17/02-12ф від 17.02.2012 року, № 02/03-12ф від 02.03.2012 року, № 12\04-12ф від 12.04.2012 року, № 15/11-12ф від 15.11.2012 року, № 18\05-12ф від 18.05.2012 року, № 20/04-12ф від 20.04.2012 року, № 25/04-12ф від 25.04.2012 року, № 29/03-12ф від 29.03.2012 року, № 18/10-11ф від 18.10.2011 року, № 15\03-12ф від 15.03.2012 року, № 02/03-12ф від 02.03.2012 року, № 27/02-12ф від 27.02.2012 року та Договором на виконання сільгоспробіт № 4256 від 01.03.2013 року, оскільки вказані вимоги заявлені з порушенням строку позовної давності, встановленого ст. 258 ЦК України., вимоги за зобов'язаннями, що виникли на підставі договору про надання поворотно-фінансової допомоги №18/10-11ф від 18.10.2011 року, у зв'язку з порушенням строку позовної давності, встановленого ст. 257 ЦК України, за договорами поставки товару №1541 від 01.04.2012 року, № 2012/2 від 06.08.2012 року, № 3319 від 01.03.2012 року, № 2012/2 від 06.08.2012 року, № 2185 від 05.04.2012 року, біржовими договорами №01/03-Д від 01.03.2012 року, № 05/08/12-П1 від 05.08.2012 року, № 4196 від 15.04.2013 року, договорами про надання поворотно-фінансової допомоги №24/05-13ф від 24.05.2013 року, №06/05-13ф від 06.05.2012 року, договором оренди автомобіля № 3714 від 08.05.2012 року та договорами купівлі-продажу № 3017 від 30.03.2012 року, № 25\03-14 від 19.04.2012 року, оскільки кредитором на додано копій наведених договорів, за біржовим договором № 30 від 08.06.2012 року, оскільки кредитором не надано жодного документа, який би підтверджував передачу товару відповідно умов наведеного договору, а також вимоги кредитора, які ґрунтуються на видаткових накладних № 1830 від 29.05.2012 року, № 3249 від 27.12.2012 року, № від 30.07.2012 року, № 2019 від 04.10.2011 року, зважаючи на те, що кредитором не додано жодного правочину, який би підтверджував зобов'язання сторін за наведеними накладними.

Переглянувши в апеляційному порядку законність ухвали суду першої інстанції в частині визнання вимог ТОВ "СВК" до боржника, дослідивши заяву кредитора на підставі наявних у справі доказів та здійснивши перерахунок заявлених сум, судова колегія вважала законним та обґрунтованим висновок місцевого суду про наявність підстав для визнання заявлених кредитором вимог на суму 57 961 825,66 грн., які підлягають включенню до реєстру вимог кредиторів ДП "Конярство України" на суму 55 161 185,18 грн. до четвертої черги та на суму 2 800 640,48 грн. до шостої черги. Також місцевим судом правомірно визнано вимоги кредитора, які складають витрати зі сплати судового збору за звернення до суду з заявою про визнання кредиторських вимог до боржника на суму 2 436,00 грн.

Правомірність застосування місцевим господарським судом строку позовної давності щодо вимог, про які зазначено у мотивувальній частині постанови, судом апеляційної інстанції перевірено та порушень судом першої інстанції норм ЦК України не встановлено, а відтак апеляційна скарга в цій частині є безпідставною.

Колегія суддів апеляційного господарського суду не погодилася з твердженням скаржника про те, що за договорами про відступлення права вимоги, до кредитора перейшло лише право вимоги основного боргу, а відтак нарахування 3% річних, інфляційних втрат, пені та штрафу до кредитора не перейшло. За висновком суду апеляційної інстанції, умови договорів про відступлення права вимоги, укладених між первісним кредитором боржника та ТОВ "СВК", не містять жодних обмежень та вказівок щодо переходу до нового кредитора права вимоги виключно виконання боржником основного зобов'язання - сплати заборгованості за договорами, укладеними з первісним кредитором.

Колегія суддів апеляційного господарського суду не погодилася з твердженням скаржника про недійсність всіх договорів відступлення прав вимоги, укладених між ТОВ "СВК", ТОВ "Агрофармахім" та ТОВ "Тепличне", з наступних підстав. У справі про банкрутство господарський суд не розглядає по суті спори стосовно заявлених до боржника грошових вимог, а лише встановлює наявність або відсутність відповідного грошового зобов'язання боржника шляхом дослідження первинних документів (договорів, накладних, актів тощо) та (або) рішення юрисдикційного органу, до компетенції якого віднесено вирішення відповідного спору.

Отже, за наявності належним чином оформлених первинних документів, що підтверджують грошові вимоги до боржника, обставини щодо недійсності, нікчемності правочинів (договорів), на яких ґрунтуються такі грошові вимоги, не підлягають дослідженню господарським судом у межах попереднього засідання у справі про банкрутство.

Такі обставини повинні бути предметом розгляду в окремому позовному провадженні, за результатами якого відповідне зобов'язання боржника може бути визнано припиненим, недійсним тощо. Тільки на підставі такого рішення юрисдикційного органу господарський суд у справі про банкрутство може зробити висновок щодо дійсності (недійсності) відповідного зобов'язання боржника.

Суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що викладені в апеляційній скарзі доводи в обґрунтування наявності підстав для визнання договорів відступлення прав вимоги, укладених між ТОВ "СВК", ТОВ "Агрофармахім" та ТОВ "Тепличне" відхиляються, а відтак апеляційна скарга з цих підстав задоволенню не підлягає.

Інші доводи скаржника, викладені в апеляційній скарзі, щодо відхилення кредиторських вимог ТОВ "СВК" апеляційним господарським судом визнані безпідставними, необґрунтованими, спростовані наявними у справі доказами, а відтак не спростовують правильності висновків суду першої інстанції.

Колегія суддів Вищого господарського суду України вважає висновки як суду першої так і суду апеляційної інстанції в часині розгляду вимог ТОВ "Тепличне" та ТОВ "СВК" передчасними, виходячи з такого.

Відповідно до ст. 1 Закону про банкрутство кредитор - юридична або фізична особа, а також органи доходів і зборів та інші державні органи, які мають підтверджені у встановленому порядку документами вимоги щодо грошових зобов'язань до боржника; конкурсні кредитори - кредитори за вимогами до боржника, які виникли до порушення провадження у справі про банкрутство і виконання яких не забезпечено заставою майна боржника; поточні кредитори - кредитори за вимогами до боржника, які виникли після порушення провадження у справі про банкрутство; забезпечені кредитори - кредитори, вимоги яких забезпечені заставою майна боржника (майнового поручителя).

Відповідно до ч. 1 ст. 47 ГПК України судове рішення приймається за результатами обговорення усіх обставин справи, а ч. 1 ст. 43 названого Кодексу передбачено всебічний, повний і об'єктивний розгляд в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності.

Відповідно до ст. 42 ГПК України правосуддя у господарських судах здійснюється на засадах рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом.

Виходячи з вимог ст. 43 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами. Господарський суд створює сторонам та іншим особам, які беруть участь у справі, необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства.

Відповідно до п. п. 1, 2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про судове рішення" № 6 від 23.03.2012 року рішення з господарського спору повинно прийматись у цілковитій відповідності з нормами матеріального і процесуального права та фактичними обставинами справи, з достовірністю встановленими господарським судом, тобто з'ясованими шляхом дослідження та оцінки судом належних і допустимих доказів у конкретній справі.

Рішення господарського суду має ґрунтуватись на повному з'ясуванні, зокрема, яка правова кваліфікація відносин сторін, виходячи з фактів, установлених у процесі розгляду справи, та яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору.

Оскаржені судові акти не відповідають таким вимогам. Як суд першої інстанції, так і апеляційний господарські суди припустились неправильного застосування приписів ч. 1 ст. 43 ГПК України стосовно всебічного, повного і об'єктивного розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, що відповідно до ч. 1 ст. 11110 ГПК України є підставою для скасування судового рішення у справі.

Колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що висновки судів попередніх інстанцій в частині як визнання, так і відмови у визнанні кредиторських вимог ТОВ "Тепличне" та ТОВ "СВК" до боржника зроблені без всебічного, повного і об'єктивного розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності та без дослідження та належної оцінки всіх доказів у даній справі.

Частино . 1 ст. 55 Господарського Кодексу України визначено, що суб'єктами господарювання визнаються учасники господарських відносин, які здійснюють господарську діяльність, реалізуючи господарську компетенцію (сукупність господарських прав та обов'язків), мають відокремлене майно і несуть відповідальність за своїми зобов'язаннями в межах цього майна, крім випадків, передбачених законодавством. Суб'єктами господарювання є:

1) господарські організації - юридичні особи, створені відповідно до Цивільного кодексу України, державні, комунальні та інші підприємства, створені відповідно до цього Кодексу, а також інші юридичні особи, які здійснюють господарську діяльність та зареєстровані в установленому законом порядку;

2) громадяни України, іноземці та особи без громадянства, які здійснюють господарську діяльність та зареєстровані відповідно до закону як підприємці.

Відповідно до ч. 1 ст. 80 ЦК України юридичною особою є організація, створена і зареєстрована у встановленому законом порядку.

Згідно зі ст. 87 ЦК України для створення юридичної особи її учасники (засновники) розробляють установчі документи, які викладаються письмово і підписуються всіма учасниками (засновниками), якщо законом не встановлений інший порядок їх затвердження.

Установчим документом товариства є затверджений учасниками статут або засновницький договір між учасниками, якщо інше не встановлено законом.

Частино 1 ст. 92 ЦК України встановлено, що юридична особа набуває цивільних прав та обов'язків і здійснює їх через свої органи, які діють відповідно до установчих документів та закону. Порядок створення органів юридичної особи встановлюється установчими документами та законом.

Відповідно до ст. 95 ЦК України філією є відокремлений підрозділ юридичної особи, що розташований поза її місцезнаходженням та здійснює всі або частину її функцій.

Представництвом є відокремлений підрозділ юридичної особи, що розташований поза її місцезнаходженням та здійснює представництво і захист інтересів юридичної особи.

Філії та представництва не є юридичними особами. Вони наділяються майном юридичної особи, що їх створила, і діють на підставі затвердженого нею положення.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ГК України, підприємство може складатися з виробничих структурних підрозділів (виробництв, цехів, відділень, дільниць, бригад, бюро, лабораторій тощо), а також функціональних структурних підрозділів апарату управління (управлінь, відділів, бюро, служб тощо). Функції, права та обов'язки структурних підрозділів підприємства визначаються положеннями про них, які затверджуються в порядку, визначеному статутом підприємства або іншими установчими документами.

З матеріалів справи вбачається, що ДП "Конярство України" має 14 філій. Переважна більшість первісних договорів, права вимоги за якими в подальшому перейшли до ТОВ "Тепличне" та ТОВ "СВК", були укладені відповідними філіями ДП «Конярство України». При цьому, судами попередніх інстанцій в порушення ст.ст. 43, 82 ГПК України, не досліджувався ні статут ДП "Конярство України", ні положення філії, не було встановлено наявність повноважень у філій і підписантів на їх укладення, не витребувано у Боржника копій статуту, положень про філії, довіреностей.

Ст. 514 ЦК України передбачено, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частина кредиторських вимог ТОВ "Тепличне" та ТОВ "Східна вугільна компанія" ґрунтується на договорах про відступлення права вимоги, які містять положення, відповідно до яких первісні кредитори передають новим кредиторам право вимоги з боржника належного виконання грошових зобов'язань за відповідними договорами із зазначенням конкретних сум, право вимоги за якими передається.

Суди попередніх інстанцій не звернули увагу на той факт, що вказаними договорами про відступлення права вимоги встановлено конкретний обсяг прав вимоги, виражений у числовому значенні, які переходять до нових кредиторів. При цьому, договори про відступлення права вимоги не містять положень, які прямо передбачають перехід до нових кредиторів прав вимоги з нарахування неустойки, відсотків чи інфляційних втрат.

За таких обставин, потребувало вивчення та відповідної правової оцінки питання щодо переходу до ТОВ "Тепличне" та ТОВ "СВК" відповідних прав вимоги сплати боржником неустойки, відсотків чи інфляційних втрат. Ухвалюючи рішення про задоволення кредиторських вимог ТОВ "Тепличне" та ТОВ "СВК" у розмірі, більшому, ніж визначено договорами про відступлення права вимоги, суди попередніх інстанцій припустилися порушення ст. 514 ЦК України.

За визначенням ч. 1 ст. 1 Закону про банкрутство, кредитор - юридична або фізична особа, а також органи доходів і зборів та інші державні органи, які мають підтверджені у встановленому порядку документами вимоги щодо грошових зобов'язань до боржника; конкурсні кредитори - кредитори за вимогами до боржника, які виникли до порушення провадження у справі про банкрутство і виконання яких не забезпечено заставою майна боржника; поточні кредитори - кредитори за вимогами до боржника, які виникли після порушення провадження у справі про банкрутство; забезпечені кредитори - кредитори, вимоги яких забезпечені заставою майна боржника (майнового поручителя).

Частинами 6, 8 ст. 23 вказаного Закону визначено, що господарський суд розглядає заяви кредиторів із конкурсними вимогами та за результатами розгляду ухвалою визнає чи відхиляє (повністю або частково) вимоги таких кредиторів, в т.ч. в разі якщо такі вимоги не є конкурсними.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, частина кредиторських вимог ТОВ "Тепличне" та ТОВ "СВК" ґрунтується на договорах про відступлення права вимоги, відповідно до умов яких, первісні кредитори передали ТОВ "Тепличне" та ТОВ "СВК" права вимоги сплати грошових коштів, що випливають із відповідних рішень судів, які набрали законної сили та виконуються у примусовому порядку.

Виконання рішення є невід'ємною стадією процесу правосуддя.

Статтею 115 ГПК України, визначено, що рішення, ухвали, постанови господарського суду, що набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України і виконуються у порядку, встановленому Законом України «Про виконавче провадження».

Відповідно до ст. 25 ГПК України, ч. 5 ст. 8 Закону України «Про виконавче провадження», процесуальне правонаступництво відбувається виключно на підставі ухвали суду. Аналогічна позиція наведена у постанові Вищого господарського суду України від 13.04.2016 у справі № 925/1301/13.

Судами попередніх інстанцій не досліджено в повній мірі обставин справи, пов'язаних із моментом переходу до ТОВ "Тепличне" та ТОВ "СВК" прав стягувачів за відповідними судовими рішеннями, а відтак, віднесення вказаних вимог до кредиторських є передчасним.

Ст. ст. 43, 82 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що рішення приймається господарським судом за результатами оцінки доказів, поданих сторонами та іншими учасниками господарського процесу, а також доказів, які були витребувані господарським судом, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

При виборі і застосуванні правової норми до спірних правовідносин суд враховує висновки Верховного Суду України, викладені у постановах, прийнятих за результатами розгляду заяв про перегляд судового рішення з підстав, передбачених пунктами 1 і 2 частини першої статті 111 16 цього Кодексу. Суд має право відступити від правової позиції, викладеної у висновках Верховного Суду України, з одночасним наведенням відповідних мотивів.

В порушення ст. 82 ГПК України судом апеляційної інстанції не наведено мотивів відступлення від правової позиції Верховного Суду України щодо застосування/незастосування до спірних правовідносин положень глави 73 ЦК України («Факторинг»), наведеної у постановах Верховного Суду України від 25.05.2016 року у справі №3-477г16 та від 25.05.2016 року у справі №3-254гс16.

Рішення з господарського спору повинно прийматись у цілковитій відповідності з нормами матеріального і процесуального права та фактичними обставинами справи, з достовірністю встановленими господарським судом, тобто з'ясованими шляхом дослідження та оцінки судом належних і допустимих доказів у конкретній справі. Рішення господарського суду має ґрунтуватись на повному з'ясуванні такого:

- чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у процесі, та якими доказами вони підтверджуються;

- чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин;

- яка правова кваліфікація відносин сторін, виходячи з фактів, установлених у процесі розгляду справи, та яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору.

Як зазначалося вище, судами попередніх інстанцій не в повній мірі досліджено та встановлено всі обставини справи, не витребувано всі необхідні для повного та об'єктивного розгляду справи докази.

Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази (ч. 2 ст. 1117 ГПК України).

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 1119 ГПК України касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати рішення першої інстанції або постанову апеляційної інстанції і передати справу на новий розгляд.

За таких обставин касаційні скарги підлягають частковому задоволенню, а судові акти попередніх інстанцій - скасуванню в частині розгляду грошових вимог ТОВ "Тепличне" та ТОВ"СВК" до боржника з направленням справи у відповідній частині на новий розгляд до суду першої інстанції.

Під час нового розгляду справи господарському суду необхідно врахувати викладене, всебічно і повно з'ясувати і перевірити всі фактичні обставини справи, об'єктивно оцінити докази, що мають юридичне значення для її розгляду і вирішення спору по суті, усім доводам сторін надати належну правову оцінку, і в залежності від встановленого вирішити спір у відповідності з нормами матеріального та процесуального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин.

Керуючись статтями 1117, 1119 - 11113 ГПК України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ :

Касаційну скаргу Державного підприємства "Сільськогосподарське підприємство "Олександрівське" задовольнити частково.

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю фірма "Астарта-Київ" - задовольнити частково.

Ухвалу господарського суду м. Києва від 30.05.2016 року та постанову Київського апеляційного господарського суду від 04.08.2016 року у справі № 910/21682/15 в частині розгляду вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "Тепличне" та Товариства з обмеженою відповідальністю "Східна вугільна компанія" скасувати.

Справу № 910/21682/15 в цій частині передати на новий розгляд до господарського суду м. Києва в іншому складі суду.

Головуючий: Погребняк В.Я. Судді: Жукова Л.В. Коваленко В.М.