Історія справи

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 жовтня 2016 року Справа № 910/116/15-г Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого Поляк О.І. (доповідач),суддів:Ходаківської І.П., Бакуліної С.В.,розглянувши у відкритому судовому засіданнікасаційну скаргуФізичної особи-підприємця ОСОБА_4на постановуКиївського апеляційного господарського суду від 18.07.2016у справі№ 910/116/15-г Господарського суду міста Києваза позовомФізичної особи-підприємця ОСОБА_4до відповідачів:1. Департаменту містобудування та архітектури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), 2. Фізичної особи-підприємця ОСОБА_5,провстановлення нікчемності договору № 03982-14 від 09.11.2014,

за участю представників

від позивача: ОСОБА_6;

від відповідача-1: не з'явились;

від відповідача-2: ОСОБА_7, ОСОБА_5;

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду міста Києва від 06.04.2015 у справі № 910/116/15-г (суддя Головіна К.І.) задоволено позов ФОП ОСОБА_4 до Департаменту містобудування та архітектури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), ФОП ОСОБА_5 про встановлення нікчемності договору № 03982-14 від 09.11.2014. Встановлено нікчемність договору щодо пайової участі в утриманні об'єкта благоустрою № 03982-14 від 09.11.2014, укладеного між Департаментом містобудування та архітектури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) та ФОП ОСОБА_5.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 18.07.2016 у справі № 910/116/15-г (головуючий суддя - Сітайло Л.Г., судді - Баранець О.М., Пашкіна С.А.) скасовано рішення Господарського суду міста Києва від 16.04.2015 у справі № 910/116/15-г. Постановлено нове, яким відмовлено в задоволенні позовних вимог ФОП ОСОБА_4 в повному обсязі.

Не погоджуючись із зазначеною постановою, Фізична особа-підприємець ОСОБА_4 звернулась до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, у якій просить скасувати постанову Київського апеляційного господарського суду від 18.07.2016 у справі № 910/116/15-г, а рішення Господарського суду міста Києва від 06.04.2015 у цій справі залишити в силі.

Касаційна скарга мотивована порушенням і неправильним застосуванням господарським судом апеляційної інстанції норм матеріального права, а саме: ст.ст. 203, 215, 228 Цивільного кодексу України.

18.10.2016 позивачем до Вищого господарського суду України було подано пояснення.

Відзиву на касаційну скаргу не надходило.

У призначене судове засідання з'явилися представники позивача та відповідача-2. Представник відповідача-1 своїм процесуальним правом на участь у призначеному судовому засіданні не скористався.

Розглянувши матеріали касаційної скарги, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача-2, перевіривши повноту встановлення обставин справи та правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Господарськими судами попередніх інстанцій встановлено, що 05.07.2011 між ФОП ОСОБА_5 (сторона-1) та ФОП ОСОБА_4 (сторона-2) було укладено договір про організацію торгівельної діяльності, відповідно до п. 1 якого сторони зобов'язалися організувати спільну торгівельну діяльність, за якою сторона-1 дозволяє використання земельної ділянки, а сторона-2 проводить торгівлю від свого імені або від імені сторони-1.

Згідно з п. 1.3 договору земельна ділянка розташована за адресою: м. Київ, АДРЕСА_1 та належить стороні-1 на праві оренди згідно договору оренди земельної ділянки, укладеного між ОСОБА_5 та Печерською районною радою від 26.08.2005.

Відповідно до п.п. 3.2.1, 3.3.1, 3.3.2 договору сторона-1 зобов'язується надати земельну ділянку для організації торгівельної діяльності, а сторона-2 проводити торгівельну діяльність на земельній ділянці сторони-1, встановити власний торгівельний павільйон та обладнання.

В подальшому, на земельній ділянці, яка надана в оренду ФОП ОСОБА_5 та знаходиться за адресою АДРЕСА_1 у Печерському районі міста Києва встановлено тимчасову споруду, яка належить на праві власності ФОП ОСОБА_4, що підтверджується договором купівлі-продажу торгівельного кіоску від 20.09.2012, актом прийому-передачі торгівельного кіоску від 21.09.2012, довідкою Департаменту промисловості та розвитку підприємництва виконавчого органу КМР (КМДА) ТС № 2568 від 04.06.2014 про функціональне призначення тимчасової споруди та листом КП по утриманню житлового господарства Печерського району міста Києва "Печерська брама" від 29.12.2014 № 2182/4.

16.04.2013 між Департаментом містобудування та архітектури виконавчого органу Київської міської ради (КМДА) (департамент) та ФОП ОСОБА_4 (платник) укладено договір № 50555-000140838-761-01/2568 про сплату пайової участі (внеску) власника тимчасової споруди торговельного, побутового, соціально-культурного чи іншого призначення для здійснення підприємницької діяльності в утриманні об'єкта благоустрою м. Києва - тимчасової споруди на АДРЕСА_1 у Печерському районі міста Києва.

04.11.2013 ФОП ОСОБА_5 повідомив ФОП ОСОБА_4 про розірвання договору про організацію торгівельної діяльності від 05.07.2011 з 05.12.2013 та про необхідність звільнення від тимчасової споруди, належної на праві користування ФОП ОСОБА_5, земельної ділянки, розташованої на АДРЕСА_1 у Печерському районі міста Києва.

09.11.2014 між Департаментом містобудування та архітектури виконавчого органу КМР (КМДА) та ФОП ОСОБА_5 (сторона-1) укладено договір № 03982-14, відповідно до умов якого сторона-1 зобов'язується оплатити пайову участь в утриманні об'єкта благоустрою на АДРЕСА_1 у Печерському районі міста Києва, на території якого розташована тимчасова споруда - кіоск площею 23,54 кв.м, функціональне використання - продаж тютюнових та алкогольних виробів, власником якої є сторона-1.

Згідно з п. 1.2 договору сторони погодили, що замовник сплачує пайову участь в утриманні об'єкта благоустрою у розмірі 30 872,51 грн.

Даний договір набирає чинності з дати його укладення та діє до 08.05.2015 (п. 6.1 договору).

У зв'язку із закінченням дії договору № 50555-000140838-761-01/2568 від 16.04.2013 ФОП ОСОБА_4 звернулась до Департаменту містобудування та архітектури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) з заявою № 5506 про укладення договору щодо пайової участі в утриманні об'єкта благоустрою - тимчасової споруди на АДРЕСА_1 у Печерському районі міста Києва.

05.01.2015 листом № 7/0/16-2/27-15 Департамент містобудування та архітектури виконавчого органу КМР (КМДА) повідомив ФОП ОСОБА_4 про відмову в укладенні зазначеного договору про пайову участь.

05.03.2015 листом Печерської районної в місті Києві Державної адміністрації № 105/01-570/1 ОСОБА_5 погоджено розміщення тимчасової споруди за адресою м. Київ, АДРЕСА_1 у Печерському районі міста Києва площею 23.54 кв.м.

Вважаючи, що договір № 03982-14 від 09.11.2014 є нікчемним, оскільки ФОП ОСОБА_5 всупереч Порядку від 24.02.2011 № 56/5443 (в редакції рішення Київської міської ради від 04.09.2014 № 62/62) не є власником кіоску за адресою: АДРЕСА_1 у Печерському районі міста Києва, у зв'язку з чим вказаний договір порушує публічний порядок, ФОП ОСОБА_4 звернулась до Господарського суду міста Києва з позовом до Департаменту містобудування та архітектури виконавчого органу Київської міської ради (КМДА) та ФОП ОСОБА_5 про встановлення нікчемності договору № 03982-14 від 09.11.2014.

Задовольняючи позовні вимоги, місцевий господарський суд виходив з того, що відповідно до п. 2.3 Порядку визначення обсягів пайової участі (внеску) власників тимчасових споруд торговельного, побутового, соціально- культурного чи іншого призначення для здійснення підприємницької діяльності, засобів пересувної дрібнороздрібної торговельної мережі, власників (користувачів) майданчиків для харчування біля стаціонарних закладів ресторанного господарства в утриманні об'єктів благоустрою міста Києва, затвердженого рішенням Київської міської ради від 24.02.2011 N 56/5443 (в редакції рішення КМР від 04.09.2014 № 62/62) у разі встановлення (розміщення) ТС на об'єктах благоустрою, розташованих на земельних ділянках комунальної власності територіальної громади міста Києва, власник ТС укладає договір щодо пайової участі в утриманні об'єкта благоустрою. Наявними у справі доказами підтверджується, що власником тимчасової споруди за адресою м. Київ, АДРЕСА_1 є саме ФОП ОСОБА_4 Разом з тим, доказів належності права власності на торгівельний кіоск, розташований за вказаною адресою ФОП ОСОБА_5 матеріали справи не містять, а відтак на час укладення спірного договору право власності на торгівельний кіоск, розташований на АДРЕСА_1 у Печерському районі міста Києва не належало ФОП ОСОБА_5, у зв'язку з чим договір щодо пайової участі в утриманні об'єкта благоустрою від 09.11.2014 № 03982-14 укладено з неналежною особою - відповідачем-2, що є порушенням вимог законодавства.

Скасовуючи рішення місцевого господарського суду та приймаючи нове про відмову у позові, господарський суд апеляційної інстанції виходив з того, що наявні дві різні тимчасові споруди - кіоски, оскільки в спірному договорі зазначена площа тимчасової споруди - кіоску 23,54 кв.м, в той час, як позивач зазначає, що є власником кіоску площею 24 кв.м, що підтверджується п. 1.2 договору купівлі-продажу торгівельного кіоску (МАФ) від 20.09.2012 укладеного між ОСОБА_4 та ОСОБА_8 При цьому, позивачем не доведено відсутності у відповідача-2 права власності на кіоск площею 23.54 кв.м, який є предметом спірного договору. Крім того, позивачем не подано доказів наявності вини і наміру осіб, які укладали спірний договір, порушити публічний порядок при його укладенні.

Колегія суддів погоджується з вказаними висновками апеляційного господарського суду з огляду на наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 202 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Статтею 203 Цивільного кодексу України передбачено вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, зокрема: зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Відповідно до ст. 204 Цивільного кодексу України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Згідно зі ст. 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Відповідно до ст. 216 Цивільного Кодексу України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування. Правові наслідки недійсності нікчемного правочину, які встановлені законом, не можуть змінюватися за домовленістю сторін. Вимога про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину може бути пред'явлена будь-якою заінтересованою особою. Суд може застосувати наслідки недійсності нікчемного правочину з власної ініціативи.

Згідно зі ст. 228 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним. У разі недодержання вимоги щодо відповідності правочину інтересам держави і суспільства, його моральним засадам такий правочин може бути визнаний недійсним. Якщо визнаний судом недійсний правочин було вчинено з метою, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то при наявності умислу у обох сторін - в разі виконання правочину обома сторонами - в дохід держави за рішенням суду стягується все одержане ними за угодою, а в разі виконання правочину однією стороною з іншої сторони за рішенням суду стягується в дохід держави все одержане нею і все належне - з неї першій стороні на відшкодування одержаного. При наявності умислу лише у однієї із сторін все одержане нею за правочином повинно бути повернуто іншій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного за рішенням суду стягується в дохід держави.

Як вбачається з матеріалів справи, звертаючись із позовом ФОП ОСОБА_4 просила визнати нікчемним договір № 03982-14 від 09.11.2014 у зв'язку з тим, що відповідач-2 не є власником торгівельного кіоску за адресою м. Київ, АДРЕСА_1, а відтак укладений з порушенням Порядку, затвердженого рішенням Київської міської ради від 24.02.2011 N 56/5443 (в редакції рішення КМР від 04.09.2014 № 62/62), вказаний договір спрямований на незаконне заволодіння належного позивачу на праві власності торгівельного кіоску, тобто порушує права та законні інтереси останнього.

Відповідно до п. 2.3 Порядку визначення обсягів пайової участі (внеску) власників тимчасових споруд торговельного, побутового, соціально- культурного чи іншого призначення для здійснення підприємницької діяльності, засобів пересувної дрібнороздрібної торговельної мережі, власників (користувачів) майданчиків для харчування біля стаціонарних закладів ресторанного господарства в утриманні об'єктів благоустрою міста Києва, затвердженого рішенням Київської міської ради від 24.02.2011 N 56/5443 (в редакції рішення КМР від 04.09.2014 № 62/62) у разі встановлення (розміщення) ТС на об'єктах благоустрою, розташованих на земельних ділянках комунальної власності територіальної громади міста Києва, власник ТС укладає договір щодо пайової участі в утриманні об'єкта благоустрою.

Апеляційним господарським судом встановлено, що в спірному договорі зазначена площа тимчасової споруди - кіоску 23,54 кв.м, в той час, як позивач зазначає, що є власником кіоску площею 24 кв.м, що підтверджується п. 1.2 договору купівлі-продажу торгівельного кіоску (МАФ) від 20.09.2012 укладеного між ОСОБА_4 та ОСОБА_8 При цьому, позивачем не подано до судів доказів на підтвердження відсутності у відповідача-2 права власності на кіоск площею 23.54 кв.м, який є предметом спірного договору.

Відповідно до п.п. 2.1, 2.10, 2.17, 2.30 Порядку розміщення тимчасових споруд для провадження підприємницької діяльності, затвердженого наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 21.10.2011 N 244, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 22.11.2011 за N 1330/20068, підставою для розміщення ТС є паспорт прив'язки ТС. Паспорт прив'язки ТС оформлюється органом з питань містобудування та архітектури за формою, наведеною у додатку 1 до цього Порядку. Строк дії паспорта прив'язки визначається органом з питань містобудування та архітектури виконавчого органу відповідної ради або районної державної адміністрації відповідно до генерального плану, плану зонування та детального плану територій та з урахуванням строків реалізації їх положень. У разі закінчення строку дії, анулювання паспорта прив'язки, самовільного встановлення ТС така ТС підлягає демонтажу.

При цьому, згідно зі ст. 13 Цивільного кодексу України цивільні права особа здійснює у межах, наданих їй договором або актами цивільного законодавства. При здійсненні цивільних прав особа повинна додержуватися моральних засад суспільства.

Частиною 1 ст. 14 Цивільного кодексу України визначено, що цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.

Таким чином, висновки господарського суду апеляційної інстанції про те, що спірний договір не є нікчемним в розумінні приписів статей 215, 228 Цивільного кодексу України у зв'язку з відсутністю ознак, необхідних для кваліфікації вказаного договору як такого, що порушує публічний порядок, а також враховуючи відсутність доказів наявності вини і наміру осіб, які його укладали, порушити публічний порядок при укладенні спірного договору, є законними і обгрунтованими. До того ж, колегія суддів зазначає, що з матеріалів справи не вбачається порушення спірним договором прав та законних інтересів позивача, оскільки спірний договір не стосується власності позивача, а документів, які є підставою для розміщення тимчасової споруди - торгівельного павільйону відповідно до норм чинного законодавства за адресою м. Київ, АДРЕСА_1 матеріали справи не містять.

Доводи касаційної скарги про те, що заявлення вимог про недійсність чи нікчемність договору не є взаємовиключними і не виключає повноваження суду у їх застосуванні у разі захисту прав та законних інтересів позивача не приймаються колегією суддів до уваги, оскільки відповідно до ч. 4 ст. 22 Господарського процесуального кодексу України позивач має право до початку розгляду господарським судом справи по суті змінити предмет або підставу позову шляхом подання письмової заяви. При цьому, позивачем подавалась заява про уточнення позовних вимог в які позивач просив визнати недійсним спірний договір, однак місцевим господарським судом остання правомірно не прийнята до розгляду.

За таких обставин, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що постанову Київського апеляційного господарського суду від 18.07.2016 у справі № 910/116/15-г слід залишити без змін, а касаційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 - без задоволення.

В силу ст. 49 ГПК України судовий збір за розгляд касаційної скарги покладається на скаржника.

Керуючись статтями 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України -

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 на постанову Київського апеляційного господарського суду від 18.07.2016 у справі № 910/116/15-г залишити без задоволення.

Постанову Київського апеляційного господарського суду від 18.07.2016 у справі № 910/116/15-г залишити без змін.

Головуючий суддя О.І. Поляк

Судді І.П. Ходаківська

С.В. Бакуліна