Історія справи

Постанова ВГСУ від 20.10.2015 року у справі №908/997/15-г
Постанова ВГСУ від 09.08.2016 року у справі №908/997/15-г
Постанова ВГСУ від 25.10.2016 року у справі №908/997/15-г
Постанова ВГСУ від 17.05.2016 року у справі №908/997/15-г

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 жовтня 2016 року Справа № 908/997/15-г

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого Демидової А.М. (доповідач у справі),суддів:Владимиренко С.В., Шевчук С.Р.,розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргуПублічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"на ухвалу та постановугосподарського суду Запорізької області від 21.06.2016 Донецького апеляційного господарського суду від 01.08.2016 у справі№ 908/997/15-г господарського суду Запорізької областіза позовомПублічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"доКонцерну "Міські теплові мережі"простягнення 84 701 949,30 грн.,за заявоюКонцерну "Міські теплові мережі"пророзстрочку виконання рішення господарського суду Запорізької області від 24.11.2015 у справі № 908/997/15-г,за участю представників: від позивачане з'явивсявід відповідачаЛитвиненко Ж.М.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Запорізької області від 24.03.2015 у справі № 908/997/15-г позов Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (далі - ПАТ "НАК "Нафтогаз України") до Концерну "Міські теплові мережі" про стягнення 84 701 949,30 грн. задоволено частково: стягнуто з відповідача на користь позивача 66 260 938,23 грн. основного боргу, 14 537 821,59 грн. інфляційних втрат та 2 423 516,51 грн. 3% річних та 71 801,10 грн. судового збору. У частині стягнення 3% річних у сумі 1 479 672,97 грн. відмовлено. В іншій частині позову відмовлено.

Постановою Донецького апеляційного господарського суду від 02.07.2015 рішення господарського суду Запорізької області від 24.03.2015 у справі № 908/997/15-г частково скасовано; абзаци другий та третій резолютивної частини вказаного рішення викладено у редакції, відповідно до якої стягнуто з Концерну "Міські теплові мережі" на користь ПАТ "НАК "Нафтогаз України" 66 260 938,23 грн. основного боргу, 14 198 402,84 грн. інфляційних втрат, 3 836 166,92 грн. 3% річних та 72 729,30 грн. судового збору. У частині стягнення 3% річних у сумі 67 022,56 грн. відмовлено. В іншій частині рішення суду залишено без змін.

Постановою Вищого господарського суду України від 20.10.2015 рішення господарського суду Запорізької області від 24.03.2015 та постанову Донецького апеляційного господарського суду від 02.07.2015 у справі № 908/997/15-г скасовано в частині позовних вимог про стягнення 14 537 821,59 грн. інфляційних втрат та 3% річних в сумі 3 903 189,48 грн. та передано справу на новий розгляд в цій частині позову до господарського суду Запорізької області. У решті позовних вимог (в частині стягнення 66 260 938,23 грн. основного боргу) рішення та постанову залишено без змін.

Ухвалою господарського суду Запорізької області від 24.12.2015 задоволено частково заяву Концерну "Міські теплові мережі" про відстрочку виконання рішення господарського суду Запорізької області від 24.03.2015 у справі № 908/997/15-г в частині стягнення суми основного боргу. Відстрочено виконання рішення господарського суду Запорізької області від 24.03.2015 у справі № 908/997/15-г в частині стягнення суми основного боргу на 3 місяці, починаючи з січня 2016 року по березень 2016 року включно.

Рішенням господарського суду Запорізької області від 24.11.2015 у справі № 908/997/15-г позов ПАТ "НАК "Нафтогаз України" в частині стягнення з Концерну "Міські теплові мережі" 14 537 821,59 грн. інфляційних втрат та 3 903 189,48 грн. 3% річних задоволено частково; стягнуто з відповідача на користь позивача 3 891 978,86 грн. 3% річних, 14 306 357,52 грн. інфляційних втрат та 15 701,34 грн. судового збору. У решті позову в частині стягнення 3% річних та інфляційних втрат відмовлено.

Постановою Донецького апеляційного господарського суду від 02.03.2016 рішення господарського суду Запорізької області від 24.11.2015 у справі № 908/997/15-г залишено без змін.

Постановою Вищого господарського суду України від 17.05.2016 постанову Донецького апеляційного господарського суду від 02.03.2016 у справі № 908/997/15-г залишено без змін.

Ухвалою господарського суду Запорізької області від 11.04.2016 у справі № 908/997/15-г задоволено у повному обсязі заяву Концерну "Міські теплові мережі" № 1631/20 від 18.03.2016 про розстрочку виконання рішення господарського суду Запорізької області від 24.03.2015 у даній справі в частині стягнення суми основного боргу. Розстрочено виконання рішення господарського суду Запорізької області від 24.03.2015 у справі № 908/997/15-г в частині стягнення основного боргу в сумі 64 328 327,55 грн. на 36 місяців, починаючи з 01.04.2016 по 31.03.2019 включно, щомісячно за наведеним в ухвалі графіком.

Постановою Донецького апеляційного господарського суду від 30.05.2016 ухвалу господарського суду Запорізької області від 11.04.2016 у справі № 908/997/15-г залишено без змін.

Постановою Вищого господарського суду України від 09.08.2016 постанову Донецького апеляційного господарського суду від 30.05.2016 та ухвалу господарського суду Запорізької області від 11.04.2016 у справі № 908/997/15-г залишено без змін.

У травні 2016 року Концерн "Міські теплові мережі" звернувся до господарського суду Запорізької області із заявою від 25.05.2016 № 2874/20 про розстрочку виконання рішення суду, в якій (з урахуванням заяви про виправлення технічної описки) просив суд розстрочити виконання рішення господарського суду Запорізької області від 24.11.2015 у справі № 908/997/15-г в частині стягнення інфляційних втрат - 14 306 357,52 грн. та 3% річних у сумі 3 891 978,86 грн. на 55 місяців, починаючи з 01.06.2016 по 01.01.2021 включно, щомісячно за наведеним у заяві графіком.

Ухвалою господарського суду Запорізької області від 21.06.2016 у справі № 908/997/15-г (суддя Азізбекян Т.А.) заяву Концерну "Міські теплові мережі" про розстрочку виконання рішення господарського суду Запорізької області від 24.11.2015 у даній справі в частині стягнення інфляційних втрат - 14 306 357,52 грн. та 3% річних у сумі 3 891 978,86 грн. на 55 місяців, починаючи з 01.06.2016 по 01.01.2021, задоволено у повному обсязі. Розстрочено виконання рішення господарського суду Запорізької області від 24.11.2015 у справі № 908/997/15-г в частині стягнення суми інфляційних втрат - 14 306 357,52 грн. та 3% річних у сумі 3 891 978,86 грн. на 55 місяців, починаючи з 01.06.2016 по 01.01.2021 включно, щомісячно за наведеним в ухвалі графіком.

Постановою Донецького апеляційного господарського суду від 01.08.2016 (колегія суддів у складі: Чернота Л.Ф. - головуючий, Попков Д.О., Стойка О.В.) ухвалу господарського суду Запорізької області від 21.06.2016 у справі № 908/997/15-г залишено без змін.

Не погоджуючись з ухвалою господарського суду Запорізької області від 21.06.2016 та постановою Донецького апеляційного господарського суду від 01.08.2016 у справі № 908/997/15-г, ПАТ "НАК "Нафтогаз України" звернулося до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить суд скасувати зазначені ухвалу та постанову і прийняти нове рішення, яким у задоволенні заяви Концерну "Міські теплові мережі" про надання розстрочки виконання рішення суду у даній справі в частині стягнення 3 891 978,86 грн. 3% річних, 14 306 357,52 грн. інфляційних втрат та 15 701,34 грн. судового збору відмовити у повному обсязі.

В обґрунтування своїх вимог скаржник посилається на те, що оскаржувані судові акти прийняті з порушенням і неправильним застосуванням норм матеріального та процесуального права.

Ухвалою Вищого господарського суду України від 13.10.2016 колегією суддів у складі: Демидової А.М. - головуючого (доповідач у справі), Владимиренко С.В., Шевчук С.Р. прийнято зазначену касаційну скаргу ПАТ "НАК "Нафтогаз України" до касаційного провадження та призначено її розгляд у судовому засіданні на 25.10.2016 о 10 год. 50 хв.

Учасники судового процесу, згідно з приписами ст. 1114 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), були належним чином повідомлені про день, час і місце розгляду касаційної скарги, однак позивач не скористався передбаченим законом правом на участь у розгляді справи касаційною інстанцією.

Заслухавши представника відповідача, дослідивши матеріали справи, оцінивши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування господарськими судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Як встановлено судами попередніх інстанцій і вбачається з матеріалів справи, в обґрунтування заяви про розстрочку виконання рішення господарського суду Запорізької області від 24.11.2015 № 908/997/15-г відповідач послався, зокрема, на те, що Концерн "Міські теплові мережі" є єдиним підприємством з централізованого постачання теплової енергії у м. Запоріжжі. Також, заявник зазначив, що основними споживачами теплової енергії є населення та бюджетні установи і організації, об'єкти соціальної сфери, які мають постійну значну заборгованість за спожиту теплову енергію. Проте, технічна можливість відключення боржників відсутня. Також, Концерн "Міські теплові мережі" зазначив, що суттєвою обставиною, яка безпосередньо впливає на стан розрахунків за природний газ, є дія постанови Кабінету Міністрів України від 18.06.2014 № 217 (в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 10.09.2014 № 444), якою затверджено Порядок розподілу коштів, що надходять на поточні рахунки із спеціальним режимом використання для проведення розрахунків з гарантованим постачальником природного газу. Вказаним Порядком установлено, що плата за теплову енергію від усіх категорій споживачів "населення", "бюджетні установи", "інші споживачі" зараховується виключно на поточні рахунки із спеціальним режимом використання для проведення розрахунків з гарантованим постачальником природного газу. Згідно із зазначеним Порядком грошові кошти, що надійшли від споживачів відповідача, перераховуються в першу чергу за спожитий природний на рахунок гарантованого постачальника природного газу - ПАТ "НАК "Нафтогаз України", що становить майже 100%, і в розпорядження відповідача не потрапляють. З 01.01.2016 норматив відрахування коштів за постановою Кабінету Міністрів України від 18.06.2014 № 217 на рахунки ПАТ "НАК "Нафтогаз України" складає 95%, на рахунки газорозподільної організації ПАТ "Запоріжгаз" - 5,00%, на рахунки Концерну "Міські теплові мережі" - 0,00%. У період січень-травень 2016 року Концерн "Міські теплові мережі" фактично залишився з нульовим розподілом грошових коштів на поточний рахунок, оскільки всі без виключення грошові кошти від споживачів теплової енергії направлені за нормативом відрахування згідно з постановою Кабінету Міністрів України № 217 на рахунки позивача та оператора газорозподільної системи. Відповідач також вказав про відсутність коштів для виплати чергової частини заробітної плати через розподіл на рахунки відповідача у розмірі 0%. Одночасно, заявник зазначив, що ситуація ускладнена обов'язковістю проведення розрахунків за електроенергію та водопостачання, що необхідні для вироблення теплової енергії, оскільки у разі припинення постачання хоча б одного з ресурсів виробництво теплової енергії буде неможливим, що, у свою чергу, призведе до зупинення роботи підприємства та зриву опалювального сезону 2016-2017 років, тобто припинення надання послуг з централізованого опалення та централізованого гарячого водопостачання в місті Запоріжжі. Як зазначив відповідач, станом на 23.05.2016 заборгованість Концерну "Міські теплові мережі" за спожиті ресурси склала: за природний газ - 633 325,8 тис. грн., за електричну енергію - 24 617,45 тис. грн., за водоспоживання - 15 149,00 тис. грн. Разом з тим, як вказав заявник, Концерном "Міські теплові мережі" постійно вживаються заходи, передбачені законодавством, спрямовані на стягнення дебіторської заборгованості за послуги з централізованого опалення, централізованого постачання гарячої води з боржників, контрагентів за господарськими договорами, а саме: проводиться посилена претензійно-позовна робота, здійснюються заходи, направлені на примусове виконання судових рішень. Водночас, станом на 01.04.2016 невиконаними органами державної виконавчої служби залишались виконавчі документи по населенню на суму 159 076 000 грн. У той же час, відповідач послався на існування невідшкодованої різниці в тарифі через невідповідність собівартості теплової енергії діючому тарифу, зазначивши при цьому, що станом на 21.05.2016 залишилась непогашеною заборгованість з різниці в тарифах за 2015 рік в обсязі 57 860 232,00 грн.

Згідно з ч. 1 ст. 121 ГПК України при наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, за заявою сторони, державного виконавця, прокурора або за своєю ініціативою господарський суд, який видав виконавчий документ, у десятиденний строк розглядає це питання у судовому засіданні з викликом сторін, прокурора і у виняткових випадках, залежно від обставин справи, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, ухвали, постанови, змінити спосіб та порядок їх виконання.

Відповідно до пп. 7.1.2 п. 7 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 17.10.2012 № 9 "Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України" розстрочка означає виконання рішення частками, встановленими господарським судом, з певним інтервалом у часі. Строки виконання кожної частки також повинні визначатись господарським судом.

Господарський процесуальний кодекс України не обмежує право господарського суду певними обставинами, за наявності яких господарський суд може розстрочити виконання прийнятого ним рішення, проте визначальним фактором при наданні розстрочки є винятковість цих обставин та їх об'єктивний вплив на виконання судового рішення.

При цьому, норми чинного господарського процесуального законодавства не містять визначення "винятковий випадок", тому це поняття є оціночним.

Підставою для відстрочки, розстрочки, зміни способу та порядку виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у визначений строк або встановленим господарським судом способом. При цьому слід мати на увазі, що згоди сторін на вжиття заходів, передбачених статтею 121 ГПК України, ця стаття не вимагає, і господарський суд законодавчо не обмежений будь-якими конкретними термінами відстрочки чи розстрочки виконання рішення. Проте, вирішуючи питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення, зміну способу і порядку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи, зокрема, щодо фізичної особи (громадянина) - тяжке захворювання її самої або членів її сім'ї, скрутний матеріальний стан, стосовно юридичної особи - наявну загрозу банкрутства, відсутність коштів на банківських рахунках і майна, на яке можливо було б звернути стягнення, щодо як фізичних, так і юридичних осіб - стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо (пп. 7.2 п. 7 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 17.10.2012 № 9 "Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України").

Як встановлено судами попередніх інстанцій та вбачається з матеріалів справи, на підтвердження скрутного фінансового становища підприємства (Концерну "Міські теплові мережі"), відповідачем надано суду першої інстанції відповідні фінансові та бухгалтерські документи, зокрема: баланс (звіт про фінансовий стан відповідача) на 31.12.2015; звіт про фінансові результати (звіт про сукупний дохід) за 2015 рік, довідку про наявність кредиторської заборгованості станом на 23.05.2016, копії яких містяться в матеріалах справи.

Відповідно до балансу підприємства відповідача, станом на 31.12.2015 кредиторська заборгованість відповідача становила більше 930 170,00 тис. грн., у той же час дебіторська заборгованість склала 683 016,00 тис. грн.

Збитки від провадження господарської діяльності станом на 31.12.2015 становили 125 019,00 тис. грн. Згідно з інформаційною довідкою № 2849/13 від 24.05.2016, станом на 23.05.2016 заборгованість Концерну "Міські теплові мережі" за спожиті ресурси склала: за природний газ - 633 325,8 грн., за електричну енергію - 24 617,4 грн., за споживання холодної води - 15 149,0 грн.

Дослідивши наведені Концерном "Міські теплові мережі" підстави для розстрочки виконання судового рішення, суди попередніх інстанцій дійшли висновку, що останні фактично свідчать про збитковість господарської діяльності відповідача та підтверджують наявність обставин, що дійсно ускладнюють виконання рішення господарського суду у даній справі, і вказані обставини утворились внаслідок об'єктивних, незалежних від відповідача обставин, зважаючи на специфіку діяльності підприємства та, як наслідок, невчасну сплату споживачами наданих послуг.

При цьому, судами попередніх інстанцій враховано, що відповідач здійснив часткове погашення основного боргу у даній справі на загальну суму 5 782 497,92 грн. Зазначене, як вірно вказав суд апеляційної інстанції, свідчить про те, що відповідачем здійснюються заходи, спрямовані на виконання рішення господарського суду Запорізької області від 24.03.2015 у справі № 908/997/15-г в частині погашення суми основного боргу.

Також апеляційний господарський суд зазначив, що разом з відзивом на апеляційну скаргу Концерном "Міські теплові мережі" надано докази сплати розстроченого за ухвалою господарського суду Запорізької області від 21.06.2016 місячного платежу за червень 2016 року. Крім того, окремим клопотанням під час розгляду справи у суді апеляційної інстанції відповідачем було надано докази сплати в липні 2016 року розстроченого за ухвалою господарського суду Запорізької області від 21.06.2016 місячного платежу за липень 2016 року.

Розглядаючи питання щодо розстрочки виконання рішення суду, господарські суди попередніх інстанцій врахували доводи обох сторін, їх матеріальні інтереси та фінансовий стан, причини неналежного виконання відповідачем зобов'язань перед позивачем, ступінь вини боржника у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави, положення законодавства щодо обов'язкового виконання рішень господарського суду, які набрали законної сили, на всій території України, скрутне фінансове становище відповідача, яке підтверджується наявними в матеріалах справи доказами, наявну загрозу його банкрутства та часткову сплату відповідачем суми основного боргу.

При цьому, судами враховано, що відповідач не відмовляється від виконання своїх зобов'язань перед позивачем та не ухиляється від виконання судового рішення, а звертається з проханням розстрочити його виконання з метою надання можливості боржнику за цей час вжити заходів для реального виконання своїх зобов'язань.

Також, судами першої та апеляційної інстанції враховано, що постановою Кабінету Міністрів України від 29.04.2016 № 332 на ПАТ "НАК "Нафтогаз України" покладено обов'язок щодо надання останнім та виконання виробником теплової енергії погодженого виконавчим органом ради графіка погашення заборгованості (рівними частинами до 1 січня 2021 р. з розбивкою за всіма договорами з НАК "Нафтогаз України"), складеного на підставі довідки щодо заборгованості, наданої НАК "Нафтогаз України", а також здійснення поточних розрахунків за використаний природний газ. Наявність графіка погашення заборгованості не змінює порядок розрахунків, установлений між постачальником та виробником теплової енергії у договорах постачання природного газу (купівлі-продажу, про закупівлю, відступлення права вимоги тощо).

З огляду на те, що процесуальний закон не наводить навіть приблизного переліку обставин, за наявності яких може бути надано розстрочку виконання судового рішення, і покладає розв'язання цього питання, як і визначення періоду, на який можливо розстрочити виконання рішення суду, безпосередньо на суд, який розглядає відповідне питання з урахуванням всіх конкретних обставин, колегія суддів вважає, що оскільки суди двох інстанцій зазначені обставини з'ясували, з дотриманням наведених вимог оцінили доводи сторін та докази, подані на підтвердження цих доводів, і визнали за можливе надати відповідачу розстрочку виконання судового рішення на 55 місяців, підстав для скасування оскаржуваних судових актів не вбачається.

При цьому, колегія суддів касаційної інстанції зазначає, що переоцінка обставин, які суди враховували, надаючи відповідачу розстрочку виконання судового рішення, виходить за межі касаційної інстанції, визначені ст. 1117 ГПК України.

Відповідно до ч. 2 ст. 11113 ГПК України касаційні скарги на ухвали місцевого або апеляційного господарських судів розглядаються у порядку, передбаченому для розгляду касаційних скарг на рішення місцевого господарського суду, постанови апеляційного господарського суду.

Згідно з положеннями ч. 2 ст. 1115 ГПК та ч.ч. 1, 2 ст. 1117 ГПК України касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє судові рішення виключно на предмет правильності юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення у рішенні або постанові господарського суду. Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Твердження скаржника про порушення і неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваних ухвали та постанови не знайшли свого підтвердження, у зв'язку з чим підстав для зміни чи скасування законних та обґрунтованих судових актів колегія суддів не вбачає.

Відповідно до п. 1 ст. 1119 ГПК України касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити рішення першої інстанції або постанову апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.

Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119, 11111, 11113 ГПК України, Вищий господарський суд України

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" залишити без задоволення.

Постанову Донецького апеляційного господарського суду від 01.08.2016 та ухвалу господарського суду Запорізької області від 21.06.2016 у справі № 908/997/15-г залишити без змін.

Головуючий суддя А.М. Демидова

Судді С.В. Владимирено

С.Р. Шевчук