Історія справи

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 жовтня 2016 року Справа № 904/1089/16

Вищий господарський суд України у складі: суддя Селіваненко В.П. - головуючий (доповідач), судді Палій В.В. і Студенець В.І.

розглянув касаційну скаргу публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", м. Київ,

на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 19.04.2016 та

постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 06.07.2016

зі справи № 904/1089/16

за позовом публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (далі - Позивач)

до комунального підприємства "Фрунзенське житлово-комунальне підприємство", смт Широке Широківського району Дніпропетровської області (далі - Відповідач),

про стягнення 190 133,67 грн.

Судове засідання проведено за участю представників сторін:

Позивача - Громніцького Ю.П.,

Відповідача - не з'яв.

За результатами розгляду касаційної скарги Вищий господарський суд України

ВСТАНОВИВ:

Позов було подано про стягнення коштів у сумі 190 133,67 грн., з яких: 58 560,35 грн. пені; 119 937,67 грн. "інфляційних"; 11 635,65 грн. - 3 % річних.

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 19.04.2016 (суддя Манько Г.В.): позов задоволено частково; з Відповідача стягнуто на користь Позивача: 29 280,16 грн. пені; "інфляційні" в сумі 119 937,67 грн.; 11 63,65 грн. - 3% річних та 2 852,01 грн. судового збору; в іншій частині позову відмовлено.

Постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 06.07.2016 (колегія суддів у складі: Величко Н.Л. - головуючий, Іванов О.Г. і Березкіна О.В.):

- апеляційну скаргу Позивача залишено без задоволення;

- апеляційну скаргу Відповідача задоволено частково;

- рішення господарського суду Дніпропетровської області від 19.04.2016 змінено;

- з Відповідача стягнуто на користь Позивача: 29 280, 16 грн. пені; "інфляційних" у сумі 91 580,50 грн.; 11 635,65 грн. - 3% річних; 2 424,20 грн. судового збору;

- з Позивача на користь Відповідача стягнуто 2 666,63 грн. судового збору за подання апеляційної скарги.

У касаційній скарзі до Вищого господарського суду України Позивач просить рішення та постанову попередніх судових інстанцій з даної справи скасувати в частині зменшення розміру пені на 29 280, 16 грн. і прийняти в цій частині нове рішення, яким стягнути з Відповідача на користь Позивача відповідну суму пені, а в іншій частині зазначені рішення і постанову залишити без змін, відшкодувавши Позивачу за рахунок Відповідача судові витрати. Скаргу мотивовано прийняттям судових рішень з порушенням норм матеріального і процесуального права, в тому числі статей 549-552 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), статті 233 Господарського кодексу України (далі - ГК України), статей 42, 43, 83, 84 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України).

Відзив на касаційну скаргу не надходив.

Сторони відповідно до статті 1114 ГПК України належним чином повідомлені про час і місце розгляду касаційної скарги.

Перевіривши на підставі встановлених попередніми судовими інстанціями фактичних обставин справи правильність застосування ними норм матеріального і процесуального права, Вищий господарський суд України дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги з огляду на таке.

Судові інстанції у розгляді справи виходили з таких обставин та висновків.

28.11.2013 Позивачем (продавець) та Відповідачем (покупець) укладено договір № 584/14-БО-3 купівлі-продажу природного газу (далі - Договір), відповідно до предмета якого продавець зобов'язується поставити покупцеві імпортований природний газ для виробництва теплової енергії, яка споживається бюджетними установами та організаціями і іншими споживачами, а покупець зобов'язаний прийняти та оплачувати газ на умовах Договору.

Згідно з пунктом 6.1 Договору оплата за газ здійснюється покупцем виключно грошовими коштами шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки газу; остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 14 числа місяця, наступного за місяцем поставки газу.

Відповідно до пункту 7.2 Договору у разі невиконання покупцем умов даного договору, а саме пункту 6.1, продавець має право не здійснювати поставку газу покупцю або обмежити поставку пропорційно до кількості несплачених обсягів з наступною поставкою цих обсягів при умові їх оплати та наявності технічної можливості. У разі невиконання покупцем пункту 6.1 Договору він зобов'язується сплатити продавцю, крім суми заборгованості, пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу.

Позивач умови Договору виконав своєчасно та у повному обсязі. Відповідачем не виконані умови Договору щодо вчасної оплати отриманого природного газу.

Відповідач не мав змоги у повному обсязі здійснювати оплату за спожитий природний газ у зв'язку з несвоєчасним перерахуванням грошових коштів за отримані послуги теплопостачання відповідними споживачами, у тому числі й бюджетними установами; це є підставою для зменшення розміру пені.

Позовні вимоги Позивача підлягають частковому задоволенню.

Судом апеляційної інстанції додатково з'ясовано та встановлено таке.

На виконання умов Договору Позивач протягом січня-грудня 2014 року поставив, а Відповідач прийняв газ на загальну суму 1 601 076,72 грн., що підтверджується наявними у матеріалах справи актами приймання-передачі.

Відповідач свої зобов'язання за Договором щодо оплати природного газу виконав повністю, але при цьому порушив строки оплати.

Врахувавши ступінь вини Відповідача у виникненні спору, причини неналежного виконання зобов'язання, факт добровільного та повного виконання Відповідачем своїх зобов'язань зі сплати коштів за поставлений Позивачем природний газ, матеріальні інтереси обох сторін, особливості діяльності Відповідача, зважаючи на те, що сплата неустойки зачепить не лише майнові інтереси останнього, а й інтереси населення та бюджетних установ, зокрема, щодо можливості постачання їм теплової енергії, суди попередніх інстанцій вважали за можливе зменшити розмір пені на 50 %.

Суд апеляційної інстанції, перевіривши правильність нарахування 3% річних, погодився з висновком місцевого господарського суду про стягнення з Відповідача на користь Позивача 3% річних у сумі 11 635,65 грн.

Однак судом першої інстанції не перевірено розрахунок "інфляційних", не враховано заперечення Відповідача щодо періодів нарахування "інфляційних" Позивачем.

Перевіривши розрахунки сторін, суд апеляційної інстанції зазначив, що: за зобов'язаннями за січень 2014 року, з урахуванням строку здійснення платежу 14.02.2014, "інфляційні" повинні нараховуватися за період з березня 2014 по жовтень 2014 року і становлять 41 184,66 грн.; за зобов'язаннями за лютий 2014 року, з урахуванням строку здійснення платежу 14.03.2014, "інфляційні" повинні нараховуватися за період з квітня 2014 по жовтень 2014 року і становлять 35 766,48 грн.; за зобов'язаннями за березень 2014 року, з урахуванням строку здійснення платежу 14.04.2014, "інфляційні" повинні нараховуватися за період з травня 2014 по жовтень 2014 року і становлять 12 174,70 грн.; за зобов'язаннями за жовтень 2014, з урахуванням строку здійснення платежу 14.11.2014, "інфляційні" повинні були визначатися із суми боргу, яка існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, тобто на 30.11.2014, і яка складала 25 744,72 грн.; у період з 03.12.2014 по 17.12.2014 заборгованість була погашена, сума інфляції за грудень 2014 року складає 772,34 грн.; за зобов'язаннями за листопад 2014 року був відсутній борг на останній день місяця, в якому повинен бути здійснений платіж, тому відсутні підстави для нарахування "інфляційних"; за зобов'язаннями за грудень 2014 року, з урахуванням строку здійснення платежу 14.01.2015, "інфляційні" повинні визначатися із суми боргу, яка існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, тобто на 31.01.2015, і яка складала 31 741,87 грн.; у період з 05.02.2015 по 23.02.2015 заборгованість була погашена, сума інфляції за лютий 2015 року складає 1 682,32 грн.

Суд апеляційної інстанції (згідно із здійсненим судом перерахунком) дійшов висновку, що стягненню з Відповідача підлягає 91 580,50 грн. "інфляційних".

Причиною подання касаційної скарги стало питання про наявність або відсутність підстав для зменшення господарським судом заявленої до стягнення суми пені. В іншій частині судові рішення попередніх судових інстанцій, прийняті по суті даної справи, не оскаржуються жодною із сторін.

Відповідно до статті 233 ГК України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Згідно з частиною третьою статті 551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Пунктом 3 статті 83 ГПК України передбачено, що господарський суд, приймаючи рішення, має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

Названі судові інстанції з огляду на приписи статей 525, 526, 625, 629, 655, 692 ЦК України, статей 193, 199, 233 ГК України, статей 33, 43, 83 ГПК України та з урахуванням встановлених ними фактичних обставин справи дійшли не спростовуваного доводами касаційної скарги висновку про як обґрунтованість позовних вимог, так і про можливість і допустимість зменшення заявленої до стягнення суми пені, що не суперечить нормам матеріального і процесуального права та є правом господарського суду при прийнятті рішення.

Посилання Позивача на судову практику щодо стягнення заборгованості Позивача без зменшення пені є безпідставними, оскільки відповідно до статті 83 ГПК України таке зменшення є правом суду, яким останній скористався на підставі об'єктивного та всебічного аналізу всіх поданих сторонами доказів.

Доводи касаційної скарги даного висновку не спростовують.

Водночас оцінка доводів касаційної скарги, спрямованих на заперечення встановлених попередніми судовими інстанціями обставин справи та переоцінку доказів у ній, перебуває поза межами перегляду справи в касаційній інстанції, яка згідно з частиною другою статті 1117 ГПК України не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Визначених процесуальним законом підстав для скасування судових рішень в їх оскаржуваній частині не вбачається.

Керуючись статтями 1117, 1119, 11111 ГПК України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 19.04.2016 та

постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 06.07.2016 зі справи № 904/1089/16 залишити без змін, а касаційну скаргу публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" - без задоволення.

Суддя В. Селіваненко

Суддя В. Палій

Суддя В. Студенець