Історія справи

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 червня 2014 року Справа № 917/1238/13 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Головуючого судді:Губенко Н.М.,суддів:Барицької Т.Л., Гольцової Л.А.,розглянувши касаційну скаргуТовариства з обмеженою відповідальністю "Кей-Колект"на постанову Харківського апеляційного господарського суду від 20.02.2014та на рішеннягосподарського суду Полтавської області від 26.11.2013 у справі№ 917/1238/13 господарського суду Полтавської області за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Кей-Колект"доСуб'єкта підприємницької діяльності фізичної особи ОСОБА_4третя особа без самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача Публічне акціонерне товариство "Укрсиббанк"простягнення 1 101 397,30 грн. в судовому засіданні взяли участь представники: - позивача Карасюк О.В.; - відповідача ОСОБА_6; - третьої особи повідомлений, але не з'явився; Розпорядженням секретаря першої судової палати від 16.06.2014 №02-05/218 сформовано наступний склад суддів для розгляду даної справи: головуючий суддя - Губенко Н.М., судді: Барицька Т.Л., Кролевець О.А.

Розпорядженням секретаря першої судової палати від 24.06.2014 №02-05/244 сформовано наступний склад суддів для розгляду даної справи: головуючий суддя - Губенко Н.М., судді: Барицька Т.Л., Гольцова Л.А.

Ухвалою Вищого господарського суду України від 17.06.2014 розгляд даної справи був відкладений на підставі ст. 77 ГПК України.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Полтавської області від 26.11.2013 у справі № 917/1238/13 (суддя Солодюк О.В.), залишеним без змін постановою Харківського апеляційного господарського суду від 20.02.2014 (судді: Пуль О.А., Кравець Т.В., Фоміна В.О.), в задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю "Кей-Колект" (далі позивач/Товариство) до Суб'єкта підприємницької діяльності фізичної особи ОСОБА_4 (далі відповідач/Підприємець), за участю третьої особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Публічного акціонерного товариства "Укрсиббанк" (далі третя особа/Банк) відмовлено.

Позивач, не погоджуючись із прийнятими у даній справі судовими рішеннями, звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить рішення та постанову скасувати, а справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Сторони належним чином повідомлялися про час та місце розгляду даної справи.

Ознайомившись з матеріалами та обставинами справи на предмет надання їм судами попередніх інстанцій належної юридичної оцінки та повноти встановлення обставин справи, дотримання норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

27.11.2006 між Банком (у зв'язку зі зміною найменування юридичної особи від 18.12.2009 згідно з вимогами Закону України "Про акціонерні товариства" - Публічне акціонерне товариство "УкрСиббанк") та Підприємцем, укладено кредитний договір № 567 МКК-К1 (далі - договір).

Згідно з п.п. 1.1, 1.2, 1.4, 4.1 договору Банк надав відповідачу кредит у формі поновлювальної кредитної лінії в національній валюті України на здійснення витрат, пов'язаних з основною господарською діяльністю, на загальну суму 750 000 (сімсот п'ятдесят тисяч) гривень 00 коп., терміном до 26.11.2017, а відповідач зобов'язався повернути отриманий кредит, сплатити плату за користування кредитом і виконати свої зобов'язання згідно з договором у повному обсязі.

12.12.2011 між Банком та позивачем укладено договір факторингу № 1, за яким право вимоги кредитної заборгованості банку до відповідача за кредитним договором відступлені позивачу. Обсяг (сума) прав вимоги станом на дату укладення цього договору, визначений у Додатку 1 до договору та складено акт приймання-передачі вимог від 12.12.2011.

Відповідно до ч. 1 ст. 204 ЦК України, правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

За приписами ст. 517 ЦК України боржник має право не виконувати свого обов'язку новому кредиторові до надання боржникові доказів переходу до нового кредитора прав у зобов'язанні. Також згідно з даною статтею первісний кредитор в зобов'язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення.

Відповідно до ч.1 ст.1082 ЦК України боржник зобов'язаний здійснити платіж факторові за умови, що він одержав від клієнта або фактора письмове повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові і в цьому повідомленні визначена грошова вимога, яка підлягає виконанню, а також названий фактор, якому має бути здійснений платіж.

Отже, виходячи із змісту зазначеної статті, клієнт та фактор повинні повідомити у письмовій формі боржника про відступлення права вимоги і у такому повідомлені мають бути вказані: чітко визначене право вимоги, яке було передано, а також ідентифікаційні дані та реквізити фактора, включаючи розрахунковий рахунок, на який повинні бути перераховані грошові кошти.

Предметом даного спору є вимога позивача про стягнення з відповідача заборгованості по кредитному договору в розмірі 1 101 397,30 грн., право вимоги за яким, як стверджує позивач перейшло до нього за договором факторингу № 1.

Суди попередніх інстанцій, встановивши вищенаведені обставини, керуючись наведеними в тому числі нормами, не знайшли підстав для задоволення позову.

Колегія суддів Вищого господарського суду України не вбачає підстав не погодитися із висновками судів попередніх інстанцій про відмову у позові, адже ними було надано обґрунтовану правову оцінку наявним матеріалам справи та правомірно не взято до уваги надані в обґрунтування належного повідомлення згідно з ч. 1 ст. 1082 ЦК України банком відповідача надані позивачем лист №12-22/26983 від 15.12.2011 та продовження списку №039150800963, оскільки: по-перше, в порушення приписів ст. 36 Господарського процесуального кодексу України фотокопії зазначених документів не засвідчені жодною уповноваженою особою; по-друге, у порушення умов п. 3.5. договору факторингу № 1 від 12.12.2011 повідомлення не відповідає за формою, встановленою додатком 3 цього договору, оскільки за визначеною в ньому формою передбачається наявність підписів обох сторін договору (банку і фактора); по-третє, у наданому повідомленні є посилання на кредитні договори № 10807688000 від 27.11.2006 та № 10807696000 від 27.12.2005, яких немає у справі, не наведено та не доведено пов'язаність зазначених договорів із спірним кредитним договором № 567 МКК-К1 від 27.11.2006, наявність зобов'язань по якому обґрунтовується позивачем; по-четверте, з копії списку № 039150800963 не можливо також встановити дату здійснення відправлення та зміст кореспонденції, яку направляло ТОВ "Франко Пак", до того ж, відсутній відбиток штампу закладу поштового зв'язку, який би підтверджував здійснення поштового відправлення.

В силу ст.ст. 42, 43, 47 ГПК України правосуддя у господарських судах здійснюється на засадах рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом; сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами; судове рішення ухвалюється суддею за результатами обговорення усіх обставин справи.

Судами попередніх інстанцій використано у повному обсязі свої повноваження, передбачені процесуальним законом щодо повного та всебічного з'ясування обставин справи, пов'язаних з предметом доказування у даній справі, наслідком чого є правомірність висновків судів про відмову у задоволенні позову.

Доводи касаційної скарги не спростовують правомірних висновків судів попередніх інстанцій, у зв'язку з чим відсутні правові підстави для задоволення позову; при цьому в частині встановлення фактичних обставин справи та переоцінки наявних доказів касаційна скарга не відповідає вимогам статті 1117 ГПК України стосовно меж перегляду справи в касаційній інстанції.

Таким чином, рішення місцевого та постанова апеляційного господарських судів зі справи відповідають встановленим попередніми судовими інстанціями фактичним обставинам, прийняті з дотриманням норм матеріального і процесуального права та передбачені законом підстави для їх скасування відсутні.

Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Кей-Колект" залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Полтавської області від 26.11.2013 та постанову Харківського апеляційного господарського суду від 20.02.2014 у справі № 917/1238/13 залишити без змін.

Головуючий суддя Н.М.Губенко

Судді Т.Л. Барицька

Л.А. Гольцова