Історія справи

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 червня 2014 року Справа № 913/114/13-г Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючий суддя: судді:Алєєва І.В. (доповідач), Мирошниченко С.В., Татьков В.І.за участю представників: від позивача:не з'явився; від відповідача:Олєйніков Є.В., представник за дов.розглянувши у відкритому судовому засіданнікасаційну скаргуПублічного акціонерного товариства "Луганський ливарно-механічний завод"на постанову Донецького апеляційного господарського суду від 28.04.2014р.у справі господарського суду№913/114/13-г Луганської областіза позовомПриватного підприємства "Металкомплект-2001"до Публічного акціонерного товариства "Луганський ливарно-механічний завод"простягнення 762 909,92грн.В С Т А Н О В И В:

Позивач, Приватне підприємство "Металкомплект-2001", звернувся до господарського суду Луганської області з позовною заявою до Публічного акціонерного товариства "Луганський ливарно-механічний завод" про стягнення заборгованості за поставлений товар в сумі 762909,92грн.

Справа розглядалась господарськими судами неодноразово.

Рішенням господарського суду Луганської області від 10.09.2013р. (складене 16.09.2013р.) у справі №913/114/13-г у задоволенні позовних вимог відмовлено.

Постановою Донецького апеляційного господарського суду від 28.04.2014р. у справі №913/114/13-г вищезазначене судове рішення скасовано та прийнято нове рішення, яким позовні вимоги задоволені у повному обсязі. Стягнуто з Публічного акціонерного товариства "Луганський ливарно-механічний завод" на користь Приватного підприємства "Металкомплект-2001" заборгованість в сумі 762909,92 грн. Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.

Відповідач, Публічне акціонерне товариство "Луганський ливарно-механічний завод", з прийнятою постановою апеляційної інстанції не погодився та звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати оскаржувану постанову апеляційного господарського суду та залишити без змін судове рішення місцевого господарського суду.

Обґрунтовуючи підстави звернення до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, скаржник посилається на порушення господарським судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права.

Ухвалою Вищого господарського суду України від 27.05.2014р. зазначена касаційна скарга прийнята до провадження та призначена до розгляду.

Ухвалами від 11.06.2014р. та 18.06.2014р. Вищий господарський суд України, в порядку приписів ст.ст. 77, 1115 ГПК України, відкладав розгляд касаційної скарги.

Ухвалою Вищого господарського суду України від 18.06.2014р. задоволено заяву судді Прокопанич Г.К. про самовідвід у справі №913/114/13-г.

Розпорядженням секретаря першої судової палати Вищого господарського суду України від 24.06.2014р. №02-05/245 у зв'язку з задоволенням заяви про самовідвід судді Прокопанич Г.К., для розгляду справи №913/114/13-г сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя - Алєєва І.В. (доповідач), судді - Мирошниченко С.В., Татьков В.І.

В призначеному судовому засіданні касаційної інстанції 25.06.2014р. представник відповідача підтримав вимоги касаційної скарги. Позивач уповноваженого представника не направив. Явка не визнавалась обов'язковою.

Перевіривши правильність застосування господарськими судами попередніх інстанцій норм процесуального та матеріального права, проаналізувавши доводи з цього приводу, викладені в касаційній скарзі, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що касаційна скарга Публічного акціонерного товариства "Луганський ливарно-механічний завод" підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Як було встановлено господарськими судами попередніх інстанцій, Приватне підприємство "Металкомплект-2001" звернулось до господарського суду Луганської області з позовною заявою до Публічного акціонерного товариства "Луганський ливарно-механічний завод" про стягнення з відповідача суми основного боргу у розмірі 762 909,92грн., який мотивовано тим, що у період з 23.02.2010р. по 05.06.2010р. відповідачу був поставлений товар - чавун переробний некондиційний в кількості - 1341,95т на загальну суму 2054743,99грн., проте поставлений товар був оплачений відповідачем частково в сумі 1291834,07грн., отже заборгованість становить 762 909, 92 грн.

Апеляційним господарським судом застосовані приписи ч. 2 ст. 35 ГПК України та прийнята до уваги постанова Донецького апеляційного господарського суду від 31.01.2011р. у справі №6/193/2011, в межах якої встановлено, що фактично постачання чавуну переробного некондиційного здійснювалось, проте підставою для цього постачання договір №38 від 18.02.2010р. не був.

Також апеляційною інстанцією на виконання вказівок, що містилися у постанові Вищого господарського суду України від 08.08.2013р. у справі №913/114/13-г (головуючий суддя - Ходаківська І.П., судді - Дроботова Т.Б., Яценко О.В.), які в силу приписів ст.11112 ГПК України є обов'язковими для судів під час нового розгляду справи, встановлено, що в матеріалах справи відсутні докази про втрату печатки відповідача, її підробки чи незаконного використання.

Крім того, Донецький апеляційний господарський суд на підставі системного аналізу положень п. 3.4.1. Інструкції про порядок видачі міністерствами та іншими центральними органами виконавчої влади, підприємствам, установам, організаціям, господарським об'єднанням та громадянам дозволів на право відкриття та функціонування штемпельно-граверних майстерень, виготовлення печаток і штампів, затвердженої наказом МВС України №17 від 11.01.1999р. (в редакції чинній на час складання видаткових накладних та приймально-здавальних актів) та п.п. 64, 65 Інструкції про порядок обліку, зберігання і використання документів, справ, видань та інших матеріальних носіїв інформації, які містять службову інформацію, затвердженої Постановою Кабінету Міністрів України від 27.11.1998р. №1893 (в редакції чинній на час складання видаткових накладних та приймально-здавальних актів) визначився, що з огляду на відсутність доказів виявлення порушень щодо повноважень відповідальних осіб при використанні печатки в перебігу оформлення видаткових накладних та приймально-здавальних актів в спірних правовідносинах презюмується належність використання печаток, а відтак і наявність необхідного обсягу повноважень у відповідної особи з боку відповідача на посвідчення факту отримання відповідного товару.

Направляючи дану справу на новий розгляд, Вищий господарський суд України у постанові від 08.08.2013р. у справі №913/114/13-г зазначав, зокрема, про необхідність дослідження яким чином були відображені господарські операції щодо спірної поставки товару у бухгалтерському обліку ПП "Металкомплект-2001", як постачальника, так і ПАТ "Луганський ливарно-механічний завод", як покупця.

Відповідач під час слухання справи в місцевому господарському суді надав відзив на позовну заяву, до якого були додані копії платіжних доручень про оплату Публічним акціонерним товариством "Луганський ливарно-механічний завод" в спірних правовідносинах чавуну переробного некондиційного, які були засвідчені печаткою останнього, проте як встановлено апеляційною інстанцією на цих платіжних дорученнях взагалі відсутній штамп банку про проведення платежу.

В судовому засіданні касаційної інстанції представник Публічного акціонерного товариства "Луганський ливарно-механічний завод" наполягав на поясненнях, що надавались судам попередніх інстанцій щодо помилок посадових осіб відповідача при документальному оформленні платежів в спірних правовідносинах.

З огляду на суперечливість зазначеної позиції, судова колегія касаційної інстанції вважає, що під час розгляду справи в місцевому господарському суді безпідставно не були реалізовані права та обов'язки господарського суду, передбачені приписами Господарського процесуального кодексу України, які направлені на забезпечення повноти та всебічності розгляду спору.

Зокрема, частина 4 ст. 90 ГПК України встановлює обов'язок господарського суду надіслати повідомлення органам внутрішніх справ чи прокуратури, якщо під час вирішення господарського спору господарський суд виявить у діяльності працівників підприємства та організації порушення законності, що містять ознаки дії, переслідуваної у кримінальному порядку.

Відповідно до пунктів 1, 2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про судове рішення" №6 від 23.03.2012р. рішення з господарського спору повинно прийматись у цілковитій відповідності з нормами матеріального і процесуального права та фактичними обставинами справи, з достовірністю встановленими господарським судом, тобто з'ясованими шляхом дослідження та оцінки судом належних і допустимих доказів у конкретній справі.

Рішення господарського суду має ґрунтуватись на повному з'ясуванні такого: чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у процесі, та якими доказами вони підтверджуються; чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин; яка правова кваліфікація відносин сторін, виходячи з фактів, установлених у процесі розгляду справи, та яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору.

Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази (ч. 2 ст. 1117 ГПК України).

Відповідно до п. 3 ст. 1119 ГПК України касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати рішення першої інстанції або постанову апеляційної інстанції і передати справу на новий розгляд.

З метою всебічного, повного і об'єктивного розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності з урахуванням приписів ст. 43 ГПК України, касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, а судові акти попередніх інстанцій - скасуванню з направленням справи на новий розгляд до місцевого господарського суду.

При новому розгляді справи суду необхідно врахувати викладене, реалізувати передбачені Господарським процесуальним кодексом України права та обов'язки господарського суду, вжити всі передбачені законом засоби для всебічного, повного і об'єктивного встановлення обставин справи, перевірити доводи, на яких ґрунтуються вимоги та заперечення сторін, дати їм належну юридичну оцінку, і в залежності від встановлених обставин вирішити спір у відповідності з нормами чинного законодавства, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, з ухваленням законного й обґрунтованого судового рішення.

Керуючись ст.ст. 1115, 1117 - 11112 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України, -

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Луганський ливарно-механічний завод" - задовольнити частково.

Постанову Донецького апеляційного господарського суду від 28.04.2014р. та рішення господарського суду Луганської області від 10.09.2013р. (складене 16.09.2013р.) у справі №913/114/13-г - скасувати, а справу передати на новий розгляд до господарського суду Луганської області.

Головуючий суддя (доповідач) І.В. Алєєва Суддя С.В. Мирошниченко Суддя В.І. Татьков