Історія справи

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 червня 2014 року Справа № 902/79/13-г Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Полякова Б.М., - головуючого (доповідач у справі), Коваленка В.М., Короткевича О.Є.,розглянувши касаційну скаргу публічного акціонерного товариства "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк", м. Київ на ухвалувід 26.11.2013 господарського суду Вінницької області та постановувід 12.03.2014 Рівненського апеляційного господарського судуу справі№ 902/79/13-г господарського суду Вінницької областіпро банкрутство публічного акціонерного товариства "Ладижинський завод силікатної цегли", м. Ладижин Вінницької областірозпорядник майнаГонта О.А., м. Вінниця кредиторгр. ОСОБА_5, м. Одеса в судовому засіданні взяли участь представники:

скаржника боржника кредиторТунік Г.В., довір.; Кучерява І.П., довір.; гр. ОСОБА_5

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою господарського суду Вінницької області від 15.01.2013 порушено справу №902/79/13-г про банкрутство публічного акціонерного товариства "Ладижинський завод силікатної цегли" у порядку загальних норм Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (у редакції, чинній до 19.01.2013, далі - Закон про банкрутство) .

Ухвалою господарського суду Вінницької області від 26.11.2013 (суддя Лабунська Т.І.) визнано грошові вимоги гр. ОСОБА_5 до боржника в сумі 5 492 647,24 грн. основного боргу в четверту чергу та 1 147 грн. судового збору в першу чергу.

Постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 12.03.2014 (судді: Бригинець Л.М. - головуючий, Демидюк О.О., Огороднік К.М.) вказану ухвалу залишено без змін.

Не погоджуючись з прийнятими судовими рішеннями, ПАТ "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк" (далі - скаржник) звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить їх скасувати та передати справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

Касаційна скарга мотивована порушенням та неправильним застосуванням судами першої та апеляційної інстанції норм процесуального права, зокрема ст. 15 Закону про банкрутство та ст.ст. 32, 33, 34, 41, 43 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України). Скаржник стверджує, що кредитором не надано належним чином оформлених первинних документів, що підтверджують спірні грошові вимоги.

Заслухавши пояснення учасників судового засідання, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши наявні матеріали справи, проаналізувавши застосування судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Положеннями ст. 1 Закону про банкрутство визначено, що кредитор - юридична або фізична особа, яка має у встановленому порядку підтверджені документами вимоги щодо грошових зобов'язань до боржника.

У силу ч. 1 ст. 14 Закону про банкрутство конкурсні кредитори одночасно з заявою про грошові вимоги до боржника зобов'язані подати до господарського суду документи, що їх підтверджують.

Відтак, грошові вимоги кредитора до боржника повинні бути підтверджені відповідними доказами.

Слід зазначити, що у справі про банкрутство господарський суд не розглядає по суті спори стосовно заявлених до боржника грошових вимог, а лише встановлює наявність або відсутність відповідного грошового зобов'язання боржника шляхом дослідження первинних документів (договорів, накладних, актів тощо) та (або) рішення юрисдикційного органу, до компетенції якого віднесено вирішення відповідного спору.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, грошові вимоги гр. ОСОБА_5 до боржника в загальній сумі 5 492 647,24 грн. становлять поворотну фінансову допомогу, яка надавалась кредитором шляхом внесення в касу підприємства готівки протягом 2010-2012 років.

На виконання вимог ст. ст. 1, 14 Закону про банкрутство при винесенні оскаржуваних судових рішень у частині визнання вказаних грошових вимог суди попередніх інстанцій встановили наявність первинних документів (прибуткові та видаткові касові ордери, квитанції, документи бухгалтерської звітності боржника, у т.ч. банківські виписки, касові журнали тощо), що підтверджують існування зобов'язань боржника.

Отже, грошові спірні вимоги до боржника виникли до порушення провадження у справі про банкрутство, отже є конкурсними та підтверджуються первинними документами, у т.ч. бухгалтерського обліку.

Відтак, доводи касаційної скарги не спростовують висновків судів попередніх інстанцій.

Таким чином, з урахуванням меж перегляду справи в суді касаційної інстанції та повноважень останнього (ст. ст. 1115, 1117 ГПК України) рішення судів попередніх інстанцій прийняті з дотриманням норм матеріального та процесуального права, підстав для їх зміни або скасування не вбачається.

На підставі вказаного та керуючись ст.ст. 1, 14 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", та ст. ст. 1115, 1117, 1119 - 11111 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу публічного акціонерного товариства "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк" залишити без задоволення.

2. Ухвалу господарського суду Вінницької області від 26.11.2013 та постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 12.03.2014 у справі № 902/79/13-г залишити без змін.

Головуючий Б.М. Поляков

Судді В.М. Коваленко О.Є. Короткевич