Історія справи

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 березня 2015 року Справа № 916/3306/14 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючий суддя : Корсак В.А.

судді: Данилова М.В., Данилова Т.Б. (доповідач)

розглянувши матеріали касаційної скаргитовариства з обмеженою відповідальністю "ВТОРСИРОВИНА" на постанову Одеського апеляційного господарського суду від 14.01.2015р. у справі господарського суду№916/3306/14 Одеської області за позовомдержавного підприємства "Придніпровська залізниця" в особі відокремленого підрозділу "Дніпропетровська дирекція залізничних перевезень" до товариства з обмеженою відповідальністю "ВТОРСИРОВИНА" про за участю представників сторін: позивача - відповідача -стягнення 79 450,00грн. пр. Хлабистін Д.М. - дов. №26 від 01.01.15р. пр. Демиденко С.І. - дов. б/н від 18.03.15р.

В С Т А Н О В И В:

У серпні 2014 року державне підприємство "Придніпровська залізниця" в особі відокремленого структурного підрозділу "Дніпропетровська дирекція залізничних перевезень" звернулось до господарського суду Одеської області з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю "ВТОРСИРОВИНА" про стягнення штрафу в сумі 79450,00грн. за невірно зазначену масу вантажу в перевізному документі.

Позовні вимоги обґрунтовані положеннями ст.307 ГК України, ст.ст.6, 23, 24, 37, 118, 122, 129 Статуту залізниць України, п.28 Правил приймання вантажів до перевезення та комерційним актом від 16.02.2014р. РА№001004/31/39 станції Нижньодніпровськ-Вузол Придніпровської залізниці.

Рішенням господарського суду Одеської області від 02.10.2014р. (суддя Погребна К.Ф.), залишеним без змін постановою Одеського апеляційного господарського суду від 14.01.2015р. (судді Гладишева Т.Я., Савицький Я.Ф., Журавльов О.О.), позовні вимоги задоволено, стягнуто з відповідача на користь позивача 79450,00грн. штрафу та 1827,00грн. судового збору, посилаючись на положення ст.ст.216, 230, 307 ГК України, ст.ст.11, 610, 909, 920 ЦК України, ст.ст.2, 6, 24, 118, 122, 129 Статуту залізниць України, ст.12 Закону України "Про транспорт", п.п.1.1, 1.3, 2, 2.3, 2.8 Правил оформлення перевізних документів та доведеність належними доказами зазначення вантажовідправником в залізничній накладній №40471062 невірної маси вантажу у піввагоні №66238817, що є підставою для стягнення нарахованого позивачем штрафу, в порядку ст.ст.118, 122 Статуту залізниць України.

Не погоджуючись із рішеннями судів попередніх інстанцій, товариство з обмеженою відповідальністю "ВТОРСИРОВИНА" звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій посилається на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення судів попередніх інстанцій, а справу направити на новий розгляд до господарського суду Одеської області.

Заслухавши присутніх в судовому засіданні представників сторін, перевіривши наявні матеріали справи на предмет правильності застосування судами норм матеріального та процесуального права при винесенні рішення і постанови та доводи касаційної скарги, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права.

Як встановлено судами попередніх інстанцій та вбачається з матеріалів справи, 11.02.2014р. вантажовідправником - ТОВ "ВТОРСИРОВИНА", на підставі залізничної накладної №40471062, зі станції Ізмаїл Одеської залізниці здійснено відправлення вагону №66238817 з брухтом чорних металів масою нетто 43150кг на адресу одержувача - ПАТ "МК Азовсталь", станція призначення - Сартана Донецької залізниці.

Залізнична накладна містить відомості, що вантаж - брухт чорних металів, не пойменованих в алфавіті, завантажений у вагон №66238817 засобами вантажовідправника навалом. Поверх вантаж зварений та промаркований вапном. Вантаж розміщено та закріплено згідно з п.17 гл.3 р. 1 дод.14 до СМГС правильно.

В процесі перевезення вантажу 16.02.2014р. на проміжній станції Нижньодніпровськ-Вузол Придніпровської залізниці здійснено контрольне зважування вагону №66238817, що прибув за накладною №40471062 на 150-тонних вагонних електронно-тензометричних вагах станції Нижньодніпровськ-Вузол Придніпровської залізниці, що пройшли держповірку 17.10.2013р. та виявлено, що маса брутто - 60350 кг, тара за документом - 19650кг, нетто - 40700кг, що менше ваги, зазначеної в перевізному документі, на 2450кг. Вагон затримано 16.02.2014р. об 11:54, у зв'язку з чим 16.02.2014р. складено акт загальної форми №191/Вага та комерційний акт РА№001004/31/39.

З комерційного акту вбачається, що 14.02.2014р. на станцію Нижньодніпровськ-Вузол Придніпровської залізниці прибув вагон №66238817 у справному технічному стані, без охорони та без пломб, завантажений засобами вантажовідправника. 16.02.2014р. здійснено контрольне зважування вагону №66238817. За документом значиться: вантаж - брухт чорних металів, не пойменованих в алфавіті, вид 510, завантажений навалом, вага брутто - не значиться, тара - 19650кг, нетто - 43150кг. Під час зважування вагону у статичному режимі на справних 150-тонних вагонних електронно-тензометричних вагах станції Нижньодніпровськ-Вузол Придніпровської залізниці, що пройшли держповірку 17.10.2013р. виявилось, що вага брутто - 60350кг, тара за документом - 19650кг, нетто - 40700кг, що менше проти ваги, зазначеної у документі, на 2450кг. Вантаж завантажено нижче бортів на 20см. Вантаж покрито листами заліза, зварених між собою, вантаж марковано вапном, маркування не порушено. Вагон без дверей, розвантажувальні люки з обох сторін зачинені та укручені проволокою. В технічному відношенні вагон виявився справним. Під час повторного зважування вагону вага підтвердилась, недостача вантажу вміститись могла.

У розділі "Є" комерційного акта РА№ 001004/31/39 від 16.02.2014р. міститься відмітка станції Сартана Донецької залізниці, що під час перевірки маси вантажу різниці з цим актом не виявлено.

Позивачем, на підставі вказаних обставин нараховано відповідачу штраф у розмірі 79450,00грн. за невірно зазначену маси вантажу в залізничній накладній №40471062, що перевозився у вагоні №66238817.

Розглядаючи справу по суті, суди виходили з того, що ч.2 ст.908 ЦК України, що кореспондується з вимогами ч.5 ст.307 ГК України, передбачено, що загальні умови перевезення визначаються цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них. Умови перевезення вантажу, пасажирів і багажу окремими видами транспорту, а також відповідальність сторін щодо цих перевезень встановлюються договором, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.

Статтею 6 Статуту залізниць України встановлено, що накладна - основний перевізний документ встановленої форми, оформлений відповідно до цього Статуту та Правил і наданий залізниці відправником разом з вантажем. Накладна є обов'язковою двосторонньою письмовою формою угоди на перевезення вантажу, яка укладається між відправником та залізницею на користь третьої сторони - одержувача.

Відповідно до ст.23 Статуту залізниць України відправники повинні надати станції навантаження на кожне відправлення вантажу заповнену накладну.

Пунктами 1.1, 1.3 Правил оформлення перевізних документів встановлено, що на кожне відправлення вантажу, порожніх власних, орендованих вагонів та контейнерів відправник надає станції відправлення перевізний документ (накладну) за формою, наведеною у додатку 1 до цих Правил.

Відповідно до ст.24 Статуту залізниць України вантажовідправники несуть відповідальність за всі наслідки неправильності, неточності або неповноти відомостей, зазначених ним у накладній.

Згідно із п.5.5 Правил оформлення перевізних документів передбачено, що якщо під час перевезення вантажу або на станції його призначення буде виявлено неправильне зазначення у накладній маси, кількості місць вантажу, його назви, коду та адреси одержувача з відправника, порта стягується штраф у розмірі згідно зі статтею 118 Статуту залізниць України. При цьому відправник несе перед залізницею відповідальність за наслідки, які виникли.

З викладеного вбачається, що відповідальність за невірне зазначення відповідних відомостей несе саме відправник вантажу, оскільки всі відомості до перевізних документів вносяться відправником відповідно до граф.

Відповідно до ст. 129 Статуту залізниць України обставини, що можуть бути підставою для матеріальної відповідальності залізниці, вантажовідправника, вантажоодержувача, пасажирів під час залізничного перевезення, засвідчуються комерційними актами або актами загальної форми, які складають станції залізниць.

Судами встановлено, що наявні в матеріалах справи копія акта загальної форми №191/Вага та копія комерційного акту РА№001004/31/39 від 16.02.2014р. свідчать про факт невідповідності фактичної маси вантажу у вагоні №66238817 масі, зазначеній відправником в залізничній накладній №40471062 від 11.02.2014р.

Щодо посилань заявника касаційної скарги на те, що зважування вантажу у вагоні №66238817 здійснювалось на вагонних вагах станції відправлення - Ізмаїл Одеської залізниці за участю представників цієї станції і на підставі чого вантажовідправником внесені відповідні відомості щодо маси вантажу в накладну №40471062 від 11.02.2014р., то ці доводи були предметом розгляду судів попередніх інстанцій та ними відхилені, оскільки вони спростовуються наявною в матеріалах справи копією телеграми станції Ізмаїл Одеської залізниці НР 109 від 20.03.2014р. Зі змісту вказаної телеграми судами встановлено, що вагон №66238817 за накладною №40471062 завантажений 11.02.2014р. залізом, вид 510 та зважувався вантажовідправником на вагах, власником яких являється Ренійський елеватор, працівники залізничної станції у зважуванні вказаного вагону участі не приймали та контрольне зважування не здійснювалось, оскільки стаціонарні ваги станції зачинені з 21.09.2010р.

Відповідно до ст.118 Статуту залізниць України за пред'явлення вантажу, який заборонено до перевезень або який потребує під час перевезення особливих заходів безпеки, та з неправильним зазначенням його найменування або властивостей з відправника, крім заподіяних залізниці збитків і витрат, стягується штраф у розмірі п'ятикратної провізної плати за всю відстань перевезення.

Згідно із ст.122 Статуту залізниць України за неправильно зазначені у накладній масу, кількість місць вантажу, його назву, код та адресу одержувача з відправника, порта стягується штраф у розмірі згідно із статтею 118 цього Статуту. При цьому відправник несе перед залізницею відповідальність за наслідки, які виникли.

Щодо посилання касатора на постанови Вищого господарського суду України у справах №5017/1655/2012, №5017/1889/2012 як на судову практику, то колегія суддів, зазначає, що у вказаних справах і у даній справі різні обставини, а тому постанови прийняті судом касаційної інстанції у справах №5017/1655/2012, №5017/1889/2012 не можуть розглядатись судом як судова практика у подібних правовідносинах.

Статтею 1117 ГПК України передбачено, що переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

З огляду на викладене, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги товариства з обмеженою відповідальністю "ВТОРСИРОВИНА", оскільки доводи касаційної скарги зводяться до переоцінки доказів по справі, а судами було повно та всебічно з'ясовано обставини, що мають значення для даної справи, їм надано належну правову оцінку та прийнято рішення і постанову з дотриманням норм матеріального та процесуального права, що дає підстави залишити їх без змін.

Судові витрати, сплачені касатором до бюджету під час подання касаційної скарги, у зв'язку з відмовою в задоволенні касаційної скарги на підставі ст.49 ГПК України залишаються на касаторі.

Враховуючи наведене, та керуючись ст.ст.1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України, -

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "ВТОРСИРОВИНА" залишити без задоволення.

Постанову Одеського апеляційного господарського суду від 14.01.2015р. у справі №916/3306/14 господарського суду Одеської області залишити без змін.

Головуючий суддя В. Корсак

Судді М. Данилова

Т. Данилова