Історія справи

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 березня 2015 року Справа № 910/11446/14 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого суддіКорсака В.А., суддівДанилової М.В.(доповідача), Данилової Т.Б.за участю представників:позивачане з'явився (про час та місце судового засідання повідомлено належним чином)відповідачаЖукова Г.Г. (дов. від 12.01.2015 р. №4) розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргуТовариства з обмеженою відповідальністю "Транспортно-експедеційна компанія "Енерготранс" на постановуКиївського апеляційного господарського суду від 22.01.2015 р.у справі № 910/11446/14 господарського суду міста Києваза позовомДержавного підприємтва "Артемсіль"доТовариства з обмеженою відповідальністю "Транспортно-експедеційна компанія "Енерготранс"простягнення збитків 9 551, 40 грн.

В С Т А Н О В И В :

Державне підприємство "Артемсіль" звернулось до господарського суду міста Києва з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "ТЕК "Енерготранс" про стягнення збитків в розмірі 9 551,40 грн.

Рішенням господарського суду міста Києва від 12.11.2014 р. у даній справі (суддя Нечай О.В.), залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 22.01.2015 р. (колегія суддів у складі: головуючого судді Отрюха Б.В., суддів Михальської Ю.Б., Тищенко А.І.), позов задоволено, стягнуто на користь Державного підприємтва "Артемсіль" збитки в розмірі 9 551, 40 грн. та 1 827, 00 грн. сплаченого судового збору.

Не погоджуючись із прийнятими судовими рішеннями, Товариство з обмеженою відповідальністю "Транспортно-експедеційна компанія "Енерготранс" звернулось до Вищого господарського суду України із касаційною скаргою, в якій просить рішення господарського суду міста Києва від 12.11.2014 р. та постанову Київського апеляційного господарського суду від 22.01.2015 р. скасувати, та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог, посилаючись на те, що судами попередніх інстанцій не було належним чином досліджено всіх доказів та встановлено всіх обставин, необхідних для правильного вирішення спору, що призвело, на думку скаржника, до невідповідності висновків судів обставинам справи та порушення судами норм матеріального та процесуального права.

У відзиві на касаційну скаргу Державне підприємтво "Артемсіль" заперечує проти доводів касаційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Транспортно-експедеційна компанія "Енерготранс" та просить залишити оскаржувані судові рішення у даній справі без змін, а касаційну скаргу - без задоволення.

24.03.2015 р. від Державного підприємтва "Артемсіль" надійшло клопотання про розгляд касаційної скарги без участі представника.

Ухвалою Вищого господарського суду України від 04.03.2015 р. касаційну скаргу у справі № 910/11446/14 прийнято до провадження та призначено до розгляду на 25.03.2015 р.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення присутнього у судовому засіданні 25.03.2015 р. представника відповідача, перевіривши наявні матеріали справи на предмет правильності застосування судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами під час розгляду справи, 15.04.2009 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "Енерготранс" (експедитор) та Державним підприємством об'єднання "Артемсіль" (клієнт) було укладено договір № Є-15/04/19, відповідно до умов якого за плату та рахунок клієнта експедитор зобов'язується організувати у відповідності до затвердженого плану перевірок вантажу клієнта виконання експедиторських послуг, пов'язаних з перевезенням вантажів, як у вагонах парка УЗ, так і у власному рухомому складі, які включають в себе:

- здійснення розрахунків з залізницями за перевезення вантажів клієнта (оплата залізничного тарифу, плата за користування вагонами, збір за подачу та прибирання вагонів, додаткові збори за інші послуги, які надаються залізницею та погоджені з клієнтом);

- організацію по заявці клієнта подачі під завантаження вагонів парку УЗ, власних вагонів;

- оплата збору за видачу довідок та телеграм по коду експедитора.

Відповідно до п.п. 2.1, 2.1.1 та 2.1.3 договору експедитор зобов'язаний організувати перевезення вантажів клієнта залізничним транспортом та надавати інші транспортні послуги як самостійно, так і шляхом укладення відповідних договорів із залізницею або іншими юридичними особами від свого імені за рахунок клієнта. Своєчасно здійснювати розрахунки із залізницею або іншими юридичними особами за надані послуги (по перевезенню вантажів клієнта, подачу та прибирання вагонів та ін.).

Згідно до п.п. 2.1.4, 2.1.5 договору експедитор зобов'язаний співпрацювати в оформленні позапланових перевезень протягом періоду, що планується та узгоджувати основні та додаткові плани перевезень клієнта з Донецької залізниці.

З огляду на матеріали справи, звертаючись до суду з позовом Державне підприємтво "Артемсіль" посилалось на те, що Товариство з обмеженою відповідальністю "Транспортно-експедеційна компанія "Енерготранс" з 01.04.2014 р. в порушення пунктів 2.1.4 та 2.1.5 договору не погоджувало додаткові плани перевезень продукції позивача у вагонах власності компаній України, які знаходяться в оперативному управлінні ДП "УТЛЦ".

Так само з 02.04.2014 р. в порушення п. 2.1.1 договору Товариство з обмеженою відповідальністю "Транспортно-експедеційна компанія "Енерготранс" заблокувало коди платника тарифу по території України в програмному забезпеченні залізниці на оформлення перевізних документів, присвоєні ДП "УТЛЦ" відповідачу і вносяться позивачем в перевізні документи на завантажені вагони ДП "УТЛЦ", згідно до інструкції експедитора.

Судами встановлено, що у результаті зазначених дій експедитора позивач не мав можливості проводити завантаження і відправлення продукції споживачам у вагонах ДП "УТЛЦ", так як без узгодження плану перевезень залізницею вагони до перевезення не приймалися і знаходилися в користуванні вантажовідправника з оплатою часу користування до моменту узгодження плану і прийняття до перевезення, а блокування коду платника призвело до необґрунтованого збільшення часу і відповідно, плати за користування (простій) вагонами, в зв'язку з чим на завантажені вагони через це залізниця не могла оформити перевізні документи і прийняти вагони до перевезення.

Відповідно до ч. 1, 3 ст. 929 Цивільного кодексу України за договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов'язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов'язаних з перевезенням вантажу. Договором транспортного експедирування може бути встановлено обов'язок експедитора організувати перевезення вантажу транспортом і за маршрутом, вибраним експедитором або клієнтом, зобов'язання експедитора укласти від свого імені або від імені клієнта договір перевезення вантажу, забезпечити відправку і одержання вантажу, а також інші зобов'язання, пов'язані з перевезенням. Договором транспортного експедирування може бути передбачено надання додаткових послуг, необхідних для доставки вантажу (перевірка кількості та стану вантажу, його завантаження та вивантаження, сплата мита, зборів і витрат, покладених на клієнта, зберігання вантажу до його одержання у пункті призначення, одержання необхідних для експорту та імпорту документів, виконання митних формальностей тощо). Умови договору транспортного експедирування визначаються за домовленістю сторін, якщо інше на встановлено законом, іншими нормативно-правовими актами.

Пунктом 4.2 договору сторони передбачили, що у разі порушення умов даного договору винна сторона відшкодовує іншій стороні понесені збитки.

Відповідно до ст. 16 Цивільного кодексу України встановлено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого майнового права та інтересу. Одним зі способів захисту цивільних прав та інтересів є відшкодування збитків.

Аналогічні норми містяться також в статті 20 Господарського кодексу України, якою встановлено, що кожний суб'єкт господарювання має право на захист своїх прав і законних інтересів, зокрема шляхом відшкодування збитків.

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, відшкодування збитків.

Згідно до ч.ч. 1, 2 ст. 614 Цивільного кодексу України особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що подані під завантаження вагони були передані залізницею у користування позивача та були фактично завантажені, виставлені на здавальну колію рудника, перевізні документи були передані на станцію Сіль Донецької залізниці, проте вагони до перевезення залізницею прийняті не були через невиконання експедитором договірних зобов'язань.

З огляду на викладене, відповідальними особами були складені відповідні акти із зазначенням дати, номерів вагонів, дату та час здачі у користування вагонів позивачу та дату і час завантаження та виставлення на здавальну колію рудника та час і дату передання перевізних документів на станцію Сіль Донецької залізниці.

Відповідно до п. 2 статуту залізниць України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 6 квітня 1998 р. N 457, статут залізниць України визначає обов'язки, права і відповідальність залізниць, а також підприємств, організацій, установ і громадян, які користуються залізничним транспортом.

Статутом регламентуються порядок укладання договорів, організація та основні умови перевезення вантажів, пасажирів, багажу, вантажобагажу і пошти, основні положення експлуатації залізничних під'їзних колій, а також взаємовідносини залізниць з іншими видами транспорту.

У п. 5 статуту визначено, що на підставі цього Статуту Мінтранс затверджує: а) Правила перевезення вантажів (далі - Правила); б) Технічні умови навантаження і кріплення вантажів; в)Правила перевезення пасажирів, багажу, вантажобагажу та пошти залізничним транспортом України (далі - Правила перевезень пасажирів); г) інші нормативні документи. Нормативні документи, що визначають порядок і умови перевезень, користування засобами залізничного транспорту, безпеки руху, охорони праці, громадського порядку, перетину залізничних колій іншими видами транспорту і комунікаціями, пожежної безпеки, санітарні норми та правила на залізничному транспорті, є обов'язковими для всіх юридичних і фізичних осіб на території України.

Згідно до п. 119 Статуту за користування вагонами і контейнерами залізниці вантажовідправниками, вантажоодержувачами, власниками під'їзних колій, портами, організаціями, установами, громадянами - суб'єктами підприємницької діяльності вноситься плата. Порядок визначення плати за користування вагонами (контейнерами) та звільнення вантажовідправника від зазначеної плати у разі затримки забирання вагонів (контейнерів), що виникла з вини залізниці, встановлюється Правилами. Зазначена плата вноситься також за час затримки вагонів на станціях призначення і на підходах до них в очікуванні подання їх під вивантаження, перевантаження з причин, що залежать від вантажоодержувача, власника залізничної під'їзної колії, порту, підприємства. За час затримки на коліях залізниці вагонів, що належать підприємствам чи орендовані ними, стягується 50 відсотків зазначених розмірів плати. Порядок розрахунків та перелік операцій з вагонами (контейнерами), за час виконання яких не стягується плата, встановлюється Правилами.

Наказом Міністерства транспорту України від 25.02.1999 р. №113 було затверджено Правила користування вагонами і контейнерами.

Відповідно до п.2 правил користування вагонами і контейнерами, за користування вагонами і контейнерами вантажовідправники, вантажоодержувачі, власники під'їзних колій, порти, організації, установи, фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності (далі - вантажовласники) вносять плату.

Пунктом 3 вказаних правил передбачено, що облік часу користування вагонами і контейнерами та нарахування плати за користування ними провадиться на станціях відправлення та призначення за Відомістю плати за користування вагонами форми ГУ-46 (додаток 1), Відомістю плати за користування контейнерами форми ГУ-46к (додаток 11), які складаються на підставі Пам'яток про подавання/забирання вагонів форми ГУ-45 (додаток 2), Пам'яток про видачу/приймання контейнерів форми ГУ-45к (додаток 8), Повідомлення про закінчення вантажних операцій з вагонами (додаток 12), Актів про затримку вагонів форми ГУ-23а (додаток 3), Актів загальної форми ГУ-23 (додаток 6). За договором між вантажовласником і залізницею всі ці документи можуть оформлятися і надаватися в електронному вигляді. Порядок здійснення електронного документообігу під час перевезення вантажів залізничним транспортом у внутрішньому сполученні регламентується додатком до договору про організацію перевезень вантажів і проведення розрахунків за перевезення та надані залізницею послуги.

Згідно до п. 4 правил, відомості плати за користування вагонами, контейнерами складаються на вагони, контейнери, що подаються під навантаження та вивантаження, є документами обліку часу перебування вагонів, контейнерів у пунктах навантаження та вивантаження та на під'їзних коліях і містять розрахунки платежів за користування вагонами, контейнерами. Відомості плати за користування вагонами (контейнерами) мають підписуватися працівником станції і вантажовласника щоденно або в періоди пред'явлення їх станцією до розрахункового підрозділу, що встановлюються начальником залізниці. У разі непогодження даних, зазначених у відомості, представник вантажовласника зобов'язаний підписати відомість із зауваженнями. Відомість плати за користування вагонами (контейнерами) складається у трьох примірниках - два для залізниці і один для вантажовласника, окремо для вагонів і для контейнерів. Час користування вагонами обчислюється з моменту їх передачі вантажовласникові до моменту їх фактичного прийняття від вантажовласника. Час передання вагонів залізницею вантажовласнику, а також вантажовласником залізниці зазначається у Пам'ятці про подавання/забирання вагонів, яка оформляється після закінчення приймально-здавальних операцій. Пам'ятка підписується відповідальною особою станції і вантажовласника. Про закінчення вантажних операцій і готовність вагонів до забирання локомотивом залізниці вантажовласник повинен повідомити станцію (форма повідомлення наведена у додатку 12). Спосіб повідомлення встановлюється в договорі про експлуатацію під'їзної колії (договором про подавання та забирання вагонів). У повідомленні робиться відмітка про час його передачі та прийняття, вказуються прізвища працівників вантажовласника і станції, які його передали та прийняли.

У всіх випадках повідомлення про подавання вагонів повинно передаватися станцією не пізніше ніж за дві години до їх подавання. Вантажовласник повинен призначити для приймання і передачі повідомлень працівників; їхні прізвища та номери телефонів надаються начальнику станції. Повідомлення про час подавання порожніх вагонів під навантаження не потребується, якщо вони використовуються для подвійних операцій. Для запису повідомлень на станції ведеться "Книга повідомлень" (додаток 7). Облік часу користування контейнерами здійснюється за Пам'ятками про видачу/приймання контейнерів форми ГУ-45к (додаток 8). Термін користування вагонами, що подаються залізницею, обчислюється не раніше часу, зазначеного у повідомленні. У разі подавання вагонів без повідомлення, початок часу користування ними обчислюється після закінчення передбачених Правилами користування вагонами і контейнерами двох годин. У разі подавання вагонів із запізненням, після часу, зазначеного у повідомленні, час користування обчислюється з моменту фактичної подачі, якщо запізнення не перевищує двох годин. У разі запізнення понад дві години вагони вважаються поданими без повідомлення. Про зарахування для подвійних операцій (розвантаження одержувачем та наступне навантаження вагона цим же одержувачем або розвантаження та наступне навантаження вагона на одній під'їзній колії у разі проведення розрахунків із залізницею за користування вагонами власником під'їзної колії) у графі 14 "Примітки" Відомості плати за користування вагонами (контейнерами) робиться відмітка "Подвійна операція". Плата за подавання, забирання вагонів та маневрову роботу нараховується за Відомостями плати за подавання, забирання вагонів та маневрову роботу (додаток 10), які оформляються на підставі Пам'яток про подавання/забирання вагонів. Відомості плати за користування вагонами, контейнерами, за подавання, забирання вагонів та маневрову роботу, Пам'ятки про подавання/забирання вагонів, Пам'ятки про видачу/приймання контейнерів, Повідомлення про закінчення вантажних операцій з вагонами оформляються в електронному або паперовому вигляді. На вимогу вантажовласника йому надається копія Пам'ятки про подавання/забирання вагонів, Пам'ятки про видачу/приймання контейнерів. На станціях та під'їзних коліях із значним обсягом вантажної роботи облік часу користування вагонами та нарахування плати за користування ними повинен провадитися з використанням персональних електронних обчислювальних машин за спеціально розробленою програмою.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, відомості плати за користування вагонами форми ГУ-46 були долучені позивачем до позовної заяви, пам'ятки про подавання та прибирання вагонів форми ГУ-45 також містяться в матеріалах справи, повідомлення про закінчення вантажних операцій з вагонами ДП "Артемсіль" складається в одному примірнику, який передається на станцію Сіль, а тому позивачем не надавались зазначені документи.

З матеріалів справи вбачається, що Державне підприємтво "Артемсіль" звернулось на залізничну станцію Сіль із запитом про надання таких повідомлень.

В свою чергу, листом виконуючого обов'язків технічного директора станції Сіль Скляр Н.Н. було повідомлено позивача про те, що "повідомлення про закінчення вантажних операцій з вагонами" йому немає можливості надати, оскільки відповідно до Наказу № 337 Ц від 09.06.2009 р. "Про затвердження та введення в дію переліку документів, що утворюються у виробничій діяльності державної адміністрації залізничного транспорту України та підпорядкованих їй підприємств, установ і організацій із зазначенням строків зберігання документів" зазначені документи зберіганню не підлягають.

Крім того, судами встановлено, що Акти про затримку вагонів форми ГУ-23а залізницею не складалися, у зв'язку з тим, що відповідно до п. 16.1 Договорів на експлуатацію під'їзної колії Державного підприємства "Артемсіль" № 2/103-31/03-07 ((рудник ім. Володарського) Міністерства аграрної політики України), №2/103-31/03-09 ((рудник 7) Міністерства аграрної політики та продовольства України), №2/23-31/03-09 ((рудники 1,3) Міністерства аграрної політики та продовольства України), №2/21-31/03-10 ((рудник № 4), якщо у повертаємій з під'їзної колії передачі будуть виявлені вагони, які не можуть бути прийняті залізницею (відсутність плану перевезень або відповідного дозволу, порушення Технічних умов навантаження та кріпленню вантажів, заборона навантаження на визначені станції та напрямки, неочищені, наявність заборгованості по платам, відсутність електронного цифрового підпису тощо), то вагони, що повертаються, виключаються із користування власника колії після викидання його локомотивом з пред'явленої до повертання партії не прийнятих вагонів та повторного проведення передавальних операцій.

Враховуючи викладене, колегія суддів касаційної інстанції погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, що надані позивачем акти, на підставі яких визначено розмір збитків, завданих Державному підприємтву "Артемсіль" Товариством з обмеженою відповідальністю "Транспортно-експедеційна компанія "Енерготранс" є належним та допустимим доказом на підставі яких були розраховані збитки, які повністю відповідають вимогам Правил користування щодо складення таких актів.

Крім того, судами було вірно зазначено, що відомості плати за користування вагонами були підписані ДП "Артемсіль" без зауважень, тому що час додаткового користування позивачем вагонами збільшився з вини відповідача, а не з причин, залежних від залізниці.

Відповідно до статті 1117 Господарського процесуального кодексу України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Доводи скаржника, викладені у касаційній скарзі судова колегія вважає непереконливими та такими, що спростовуються наявними доказами та встановленими матеріалами справи.

Таким чином, враховуючи встановлені обставини справи та досліджені докази, судова колегія вважає прийняту у справі постанову апеляційного суду, якою було залишено без змін рішення суду першої інстанції, такою, що відповідає нормам матеріального та процесуального права, у зв'язку з чим підстав для її зміни чи скасування, не вбачається.

Керуючись статтями 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України,-

П О С Т А Н О В И В :

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Транспортно-експедеційна компанія "Енерготранс" залишити без задоволення.

Постанову Київського апеляційного господарського суду від 22.01.2015 р. у справі № 910/11446/14 господарського суду міста Києва залишити без змін.

Головуючий суддя В. Корсак

Судді: М. Данилова

Т. Данилова