Історія справи

Постанова ВГСУ від 25.03.2014 року у справі №925/707/13
Постанова ВГСУ від 13.01.2015 року у справі №925/707/13

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 березня 2014 року Справа № 925/707/13 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Плюшка І.А. - головуючого,

Алєєвої І.В.,

Самусенко С.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну

скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ПРАНА"

на постанову Київського апеляційного господарського суду від 13 листопад 2013 року

у справі № 925/707/13

господарського суду Черкаської області

за позовом Фізичної особи - підприємця ОСОБА_4

до Товариства з обмеженою відповідальністю "ПРАНА"

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на стороні

позивача Черкаська міська рада

про розірвання договору про спільну діяльність та усунення

перешкод в користуванні земельною ділянкою

за участю представників

позивача - ОСОБА_6

відповідача - Бондаренко О.В.

третьої особи - не з'явився

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Черкаської області від 20 червня 2013 року (Скиба Г.М.) залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 13 листопада 2013 року (судді Рєпіна Л.О., Сулім В.В., Тарасенко К.В.) зі справи № 925/707/13 задоволений позов ФОП ОСОБА_4 про розірвання договору про спільну діяльність та усунення перешкод в користуванні земельною ділянкою.

Не погоджуючись з вищезазначеними рішенням та постановою Товариство з обмеженою відповідальністю "ПРАНА" звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою в якій просить рішення господарського суду Черкаської області від 20 червня 2013 року та постанову Київського апеляційного господарського суду від 13 листопада 2013 року скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити Фізичній особі - підприємцю ОСОБА_4 у задоволенні позову.

В обґрунтування зазначених вимог заявник касаційної скарги посилається на неправильне застосування судом першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права.

Колегія суддів, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши матеріали справи, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування господарськими судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права, вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з огляду на наступне.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що 10 червня 2006 року сторонами укладено договір про спільну діяльність, за умовами якого сторони домовились про організацію спільної діяльності на умовах дольової участі для досягнення наступних господарських і комерційних цілей: проведення проектних робіт з метою побудови 9-ти поверхової торгівельно-офісної споруди, в подальшому "Бізнес-центр" за адресою: АДРЕСА_1; підготовка будівельного майданчику під наступне будівництво: знесення тимчасових споруд та приміщень у відповідності до вимог ППР і ПОБ та проведення інших необхідних робіт згідно чинного законодавства; капітальне будівництво 9-ти поверхової споруди "Бізнес-центру" за адресою: АДРЕСА_1, загальною площею 9270м.кв.

Для досягнення мети за даним договором сторони зобов'язались обмінюватись інформацією, що знаходиться в їх розпорядженні, з тематики спільної діяльності, спільно проводити консультації для обговорення питань спільної діяльності.

Відповідно до п. 15.5 Договору цей договір діє з моменту його підписання і до 10 червня 2009 року, не пізніше остаточного виконання сторонами своїх зобов'язань і отримання усіх необхідних документів, які підтверджують право на офісні приміщення.

Так, за умовами укладеного договору, відповідач зобов'язався: прийняти на себе функції "Замовника будівельних робіт"; невідкладно приступити до здійснення комерційних проектів відповідно до програми робіт за договором: прийняти на себе його організацію та фінансування з повноваженням представництва перед третіми особами; замовити проектно-кошторисні роботи, забезпечити для виконання цих робіт необхідними матеріалами; прийняти на себе зобов'язання по веденню спільних справ у відповідності до чинного законодавства України; після завершення робіт та вводу "Бізнес-центру" в експлуатацію в установленому порядку передати Позивачу його частину нежилих приміщень.

В свою чергу позивач прийняв зобов'язання з надання земельної ділянки на період з 10 червня 2006 року по 10 червня 2009 року за адресою: АДРЕСА_1 під будівельний майданчик для будівництва "Бізнес-центру", яка належить позивачу у відповідності до Рішення 9-ї сесії Черкаської міської ради від 09 березня 2006 року та договору оренди землі від 28 квітня 2006 року.

До договору, сторонами 20 жовтня 2006 року та 13 червня 2008 року укладені доповнення якими внесенно зміни, а саме: підпункт 1.1.1. викладено в такій редакції - "проведення проектних робіт з метою добудови до адміністративної будівлі 10-ти поверхової торгово-офісної споруди, в подальшому "Бізнес-центр" за адресою: АДРЕСА_1" та підпункт 1.1.3. викладено в такій редакції - "капітальне будівництво 10-ти поверхової споруди "Бізнес-центру" за адресою: АДРЕСА_1, загальною площею 9100 м.кв.". Продовжено термін дії договору до 10 червня 2010 року, не пізніше остаточного виконання сторонами своїх зобов'язань і отримання усіх необхідних документів, які підтверджують право власності не офісні приміщення.

Згідно зі ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ст. ст. 525-526 ЦК України, зобов'язання повинні виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до вказівок закону, акту планування, договору, а при відсутності таких вказівок - відповідно до вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від виконання і одностороння зміна умов договору не допускаються, за винятком випадків, передбачених законом.

Позивач звернувся до господарського суду з позовом про розірвання договору про спільну діяльність та усунення перешкод в користуванні земельною ділянкою, мотивуючи вимоги тим, що відповідач не виконує взяті на себе зобов'язання за договором про спільну діяльність про забудову земельної ділянки, яка знаходиться у користуванні позивача, а позивач не має можливості самостійно використовувати цю земельну ділянку і позбавлений права використовувати її на власний розсуд, оскільки на цій земельній ділянці знаходиться незакінчений будівництвом об'єкт - фундамент, який заважає позивачу використати цю земельну ділянку на свій власний розсуд.

Задовольняючи позовні вимоги, суди попередніх інстанцій виходили з того, що з 2008 року спільна діяльність не здійснюється у зв'язку з одностороннім припиненням відповідачем будівництва офісного центру; відповідач не завершив і не продовжує будівництво "Бізнес-центру", таким чином створює перешкоди позивачу у користуванні земельною ділянкою.

Заперечуючи проти рішення, відповідач звертає увагу на те, що суди попередніх інстанцій встановили, що позивач сам визнав факт припинення дії договору про спільну діяльність в зв'язку з закінченням строку на який його було укладено. Отже, на момент звернення позивача до суду договір вже припинив свою дію, тому у суду не було підстав визнавати договір розірваним.

Щодо здійснення демонтажу то матеріали справи не містять доказів того, що земельна ділянка перебувала в користуванні у ТОВ "Прана", позивачем не надано доказів згоди інших співорендарів на передачу земельної ділянки відповідачу, не має підтверджень щодо власності на фундаменти, що розташовані на землі і чи було скасовано право власності на домоволодіння, що належало позивачу на підставі договору купівлі-продажу. Суд першої інстанції безпідставно відмовив у задоволенні клопотання про витребовування додаткових доказів, що мають істотне значення для встановлення обставин, необхідних для вирішення справи по суті. Акт звірки по сплаті орендної плати не свідчать про те, що саме позивач несе витрати за оренду земельної ділянки при наявності інших співорендарів. Не взято до уваги неодноразові звернення до позивача про продовження строку дії договору про спільну діяльність, між тим саме позивач відмовився від продовження дії договору.

Відповідно до статті 1130 ЦК України за договором про спільну діяльність сторони (учасники) зобов'язуються спільно діяти без створення юридичної особи для досягнення певної мети, що не суперечить закону. Спільна діяльність може здійснюватися на основі об'єднання вкладів учасників (просте товариство) або без об'єднання внесків учасників. Стаття 1131 цього ж Кодексу зазначає, що договір про спільну діяльність укладається у письмовій формі, умови договору про спільну діяльність, у тому числі координація спільних дій учасників або ведення їхніх спільних справ, правовий статус виділеного для спільної діяльності майна, покриття витрат та збитків учасників, їх участь у результатах спільних дій та інші умови визначаються за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено законом про окремі види спільної діяльності.

Отже, зі змісту спірних договорів випливає, що сумісна діяльність сторін здійснюється на основі об'єднання вкладів учасників (просте товариство), тобто між сторонами по суті укладені договори простого товариства, за яким сторони-учасники беруть зобов'язання об'єднати свої вклади та спільно діяти з метою одержання прибутку або досягнення іншої мети (ст. 1132 ЦК України).

Цивільний кодекс України детально регламентує договір простого товариства та визначає, що вкладом учасника вважається все те, що він вносить у спільну діяльність (спільне майно), в тому числі грошові кошти, інше майно, професійні та інші знання, навички та вміння, а також ділову репутацію та ділові зв'язки (ст. 1133 ЦК України).

У відповідності до приписів ст. 35 Господарського процесуального кодексу України, факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори), за винятком встановлених рішенням третейського суду, під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

Так, у постанові суду апеляційної інстанції під час розгляду справи № 8/294 встановлено, що у відповідності до п. 15.1 договору умови цього Договору можуть бути змінені за взаємною згодою з обов'язковим складанням письмового документу.

Пунктом 15.5. сторони погодили, що додатки до даного Договору є його невід'ємною частиною. Цей договір діє з моменту його підписання і до 10 червня 2009 року, не пізніше остаточного виконання Сторонами своїх зобов'язань і отримання усіх необхідних документів, які підтверджують право на офісні приміщення.

13 червня 2008 року між сторонами було укладено додаткову угоду до договору про спільну діяльність № б/н від 10 червня 2006 року, якою сторони погодили внести зміни до п. 15.5 договору та викласти його у наступній редакції: "Цей договір діє з моменту підписання і до 10 червня 2010 року, не пізніше остаточного виконання Сторонами своїх зобов'язань і отримання усіх необхідних документів, які підтверджують право власності на офісні приміщення".

Листом від 10 травня 2010 року вих. № 10-05-10 ФО-П ОСОБА_4 звернувся до відповідача з пропозицією направити представника для проведення фіксування фактично виконаного будівництва 10-ти поверхової споруди "Бізнес-центру" та прийняття рішення стосовно подальшого використання побудованої частини фундаменту споруди.

Відповідач листом від 09 червня 2010 року вих. №1/06 надав позивачу наступну відповідь: "Станом на сьогоднішній день ТОВ "Прана" на виконання умов договору здійснило та оплатило роботи з перед проектної розробки будівництва торгово-офісного приміщення, проектно-вишукувальні та будівельні роботи загальною вартістю близько 3000000,00 грн., з врахуванням витрат з узгодження проектної документації з відповідними установами та організаціями, за рахунок власних коштів. Незважаючи на тяжку фінансову та економічну кризу в державі ТОВ "Прана" не припинило виконання своїх обов'язків за договором, але за відсутності необхідних кредитних ресурсів, за рахунок яких згідно договору і планувалося здійснити будівництво "Бізнес-Центру" термін закінчення будівництва об'єктивно повинен бути продовжений.

Строк дії договору передбачено до 10 червня 2010 року, але враховуючи, що договором не передбачено обов'язку сторін закінчити будівництво саме до закінчення дії договору, пропонуємо внести зміни до договору та продовжити його дію на строк до 10 червня 2012 року".

Згідно ст. 651 Цивільного кодексу України договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.

Відповідно до ч. 4 ст. 1141 Цивільного кодексу України договір простого товариства припиняється у разі відмови учасника від подальшої участі у договорі простого товариства або розірвання договору на вимогу одного з учасників, якщо домовленістю між учасниками не передбачено збереження договору щодо інших учасників.

Пунктом 15.5 договору сторонами передбачено, що договір діє з моменту його підписання і до 10 червня 2009 року, не пізніше остаточного виконання сторонами своїх зобов'язань і отримання необхідних документів, які підтверджують право на офісні приміщення.

За таких обставин, не можна стверджувати що договір припинив свою дію в момент закінчення строку на який його було укладено.

Статтею 188 Господарського кодексу України передбачено, що зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускаються, якщо інше не передбачено законом або договором. Сторона договору, яка вважає за необхідне змінити або розірвати договір, повинна надіслати пропозиції про це другій стороні за договором. Сторона договору, яка одержала пропозицію про зміну чи розірвання договору, у двадцятиденний строк після одержання пропозиції повідомляє другу сторону про результати її розгляду. У разі якщо сторони не досягли згоди щодо зміни (розірвання) договору або у разі неодержання відповіді у встановлений строк з урахуванням часу поштового обігу, заінтересована сторона має право передати спір на вирішення суду. Якщо судовим рішенням договір змінено або розірвано, договір вважається зміненим або розірваним з дня набрання чинності даним рішенням, якщо іншого строку набрання чинності не встановлено за рішенням суду.

У зв'язку з наведеним та відсутністю в матеріалах справи будь-яких доказів припинення виконання відповідачем взятих на себе зобов'язань з виконання договору про спільну діяльність судам необхідно встановити чи відповідачем дійсно припинено виконання будівельних робіт, оскільки, як зазначалось вище ТОВ "Прана" стверджувало, що не припинило виконання своїх обов'язків за договором, але за відсутності необхідних кредитних ресурсів, за рахунок яких згідно договору і планувалося здійснити будівництво "Бізнес-Центру" термін закінчення будівництва об'єктивно повинен бути продовжений.

Крім того, судам необхідно встановити чи у Реєстраційній службі Черкаського міського управління юстиції Черкаської області було зареєстроване право власності чи інші речові права та обтяження на будь-яку нерухомість розташовану на земельній ділянці, яка розташована за адресою АДРЕСА_1 в період з 10 червня 2006 року і по сьогоднішній час, у випадку підтвердження факту такої реєстрації, встановити за ким саме, в який період та який об'єкт нерухомості відбулась реєстрація.

Враховуючи вищезазначене, колегія суддів вважає, що судами першої та апеляційної інстанцій надано неповну юридичну оцінку обставинам справи, порушено та неправильно застосовано норми матеріального та процесуального права, у зв'язку з чим вони дійшли до передчасного висновку про розірвання договору про спільну діяльність та усунення перешкод в користуванні земельною ділянкою.

Оскільки передбачені процесуальним законом межі перегляду справи у касаційній інстанції не дають їй права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази, рішення та постанова у справі підлягають скасуванню, а справа - направленню на новий розгляд до місцевого господарського суду.

Під час нового розгляду справи господарському суду слід приймати до уваги викладене у цій постанові, вжити всі передбачені законом засоби для всебічного, повного і об'єктивного встановлення обставин справи, прав і обов'язків сторін і в залежності від встановленого та у відповідності з чинним законодавством вирішити спір.

На підставі наведеного вище та керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119, 11110, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України,

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ПРАНА" задовольнити частково.

2. Постанову Київського апеляційного господарського суду від 13 листопада 2013 року та рішення господарського суду Черкаської області від 20 червня 2013 року скасувати.

3. Справу № 925/707/13 передати на новий розгляд до господарського суду Черкаської області.

Головуючий суддя І. А. Плюшко

Судді І. В. Алєєва

С. С. Самусенко