Історія справи

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 березня 2014 року Справа № 901/3099/13

Вищий господарський суд України у складі: суддя Селіваненко В.П. - головуючий, судді Бенедисюк І.М. (доповідач), Львов Б.Ю.

розглянув касаційну скаргу Одеського прокурора з нагляду за додержанням законів у воєнній сфері Південного регіону України, м. Одеса (далі - Прокурор),

на рішення господарського суду Автономної Республіки Крим від 13.11.2013 та

постанову Севастопольського апеляційного господарського суду від 15.01.2014

зі справи № 901/3099/13

за позовом Прокурора в інтересах держави в особі Міністерства оборони України, м. Київ, та

квартирно-експлуатаційного відділу міста Одеси Міністерства оборони України, м. Одеса (далі - Квартирно-експлуатаційний відділ м. Одеси),

до приватного підприємства "Артек-Союз", м. Сімферополь Автономної Республіки Крим (далі - ПП "Артек-Союз"),

про стягнення 1 884 512,75 грн.

Судове засідання проведено за участю представників сторін:

Прокурора - прокурор Генеральної прокуратури України Коркішко В.М.,

Квартирно-експлуатаційного відділу міста Одеси - Павлова С.О.,

ПП "Артек-Союз" - не з'яв.

За результатами розгляду касаційної скарги Вищий господарський суд України

ВСТАНОВИВ:

Прокурор в інтересах держави в особі Міністерства оборони України та Квартирно-експлуатаційний відділ м. Одеси звернулися до господарського суду Автономної Республіки Крим з позовом про стягнення з ПП "Артек-Союз" на користь Квартирно-експлуатаційного відділу міста Одеси (як розпорядника бюджетних коштів у межах його відповідальності) 1 884 512,75 грн. за поставлену відповідачеві електроенергію на підставі укладених останнім з Квартирно-експлуатаційним відділом міста Одеси та низкою військових частин і установ Міністерства оборони України тристоронніми договорами про надання послуг з електропостачання.

Рішенням господарського суду Автономної Республіки Крим від 13.11.2013 (суддя Шевчук В.Г.), залишеним без змін постановою Севастопольського апеляційного господарського суду від 15.01.2014 (колегія суддів у складі: суддя Плут В.М. - головуючий, судді Балюкова К.Г., Видашенко Т.С.), у задоволенні позові відмовлено.

Прокурор, не погоджуючись з зазначеними судовими рішеннями, у касаційній скарзі просить Вищий господарський суд України ці рішення скасувати, а справу передати на новий розгляд внаслідок неповного з'ясування попередніми судовими інстанціями обставин справи та порушення положень статей 228, 631, 652, 654 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України ).

Відзиви на касаційну скаргу не надходили.

Сторони відповідно до статті 1114 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) належним чином повідомлено про час і місце розгляду скарги.

Перевіривши повноту встановлення попередніми судовими інстанціями обставин справи та правильність застосування ними норм процесуального та матеріального права, заслухавши пояснення представників Прокурора та Квартирно-експлуатаційного відділу міста Одеси, Вищий господарський суд України дійшов висновку про наявність підстав для задоволення касаційної скарги.

У прийнятті судових рішень зі справи місцевий та апеляційний господарські суди виходили з таких фактичних обставин:

- низка військових частин і установ Міністерства оборони України, Квартирно-експлуатаційний відділ міста Одеси та ПП "Артек-Союз" уклали договори про надання послуг електропостачання від 01.01.2009 №№ 1-22, завірені судом копії яких приєднано до матеріалів справи; умови цих договорів є однаковими;

- за умовами договорів певна військова частина/установа зобов'язалася постачати ПП "Артек-Союз" електроенергію згідно з розрахунком, наведеним у додатках №1 до договорів, а ПП "Артек-Союз" - оплатити поставлену електроенергію протягом десяти днів з дня отримання рахунка, перерахувавши кошти Квартирно-експлуатаційному відділу міста Одеси;

- за змістом пункту 8.1 договорів їх строк визначено з дня підписання і до 31.12.2011; якщо за місяць до закінчення строку договору жодна зі сторін письмово не повідомить контрагента про його припинення, він вважається продовженим на наступний календарний рік;

- 01.11.2011 сторони підписали додаткові угоди № 1 до договорів від 01.01.2009 №№ 1-22 про надання послуг з постачання електроенергії; зі змісту цих додаткових угод, зокрема, вбачається, що вони є невід'ємною частиною договорів, а їх умови є однаковими;

- додатковими угодами № 1 до договорів від 01.01.2009 №№ 1-22 внесено зміни, згідно з якими:

певні військові частини/установи надають ПП "Артек-Союз" послуги з електропостачання у визначеному обсязі; при цьому електроенергія, що постачається, використовується виключно для забезпечення харчування складу військових частин;

оплату використаної для забезпечення харчування військовослужбовців електроенергії здійснює Квартирно-експлуатаційний відділ міста Одеси за рахунок бюджетних коштів;

Квартирно-експлуатаційний відділ міста Одеси здійснює оплату використаної для забезпечення харчування військовослужбовців електроенергії з 01.04.2011;

вартість електроенергії, що споживається ПП "Артек-Союз" для надання послуг з організації харчування інших категорій споживачів, оплачується відповідно до раніше погоджених умов договорів від 01.01.2009 №№ 1-22;

відповідно до пунктів 5 додаткових угод № 1 до договорів від 01.01.2009 №№ 1-22 вони вступають в силу з дня підписання, не мають зворотної сили та діють до 31.12.2011;

- починаючи з 01.04.2011 ПП "Артек-Союз" вартість спожитої за договорами від 01.01.2009 №№ 1-22 електроенергії не сплачувало;

- згідно зі складеним ПП "Артек-Союз" та Квартирно-експлуатаційний відділ м. Одеси актом звірки від 01.10.2012 станом на 01.03.2012 заборгованість за спожиту електроенергію складає 1 884 512, 75 грн., і цю суму позивачі просять стягнути з ПП "Артек-Союз".

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (частина перша статті 626 ЦК України).

Частиною сьомою статті 179 Господарського кодексу України (далі - ГК України) передбачено, що господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

Відповідно до частини четвертої статті 179 ГК України при укладенні господарських договорів сторони можуть визначати зміст договору на основі вільного волевиявлення, коли сторони мають право погоджувати на свій розсуд будь-які умови договору, що не суперечать законодавству.

У частині п'ятій статті 179 ГК України зазначено, що зміст договору, що укладається на підставі державного замовлення, повинен відповідати цьому замовленню.

Відповідно до частини першої статті 631 ЦК України строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов'язки відповідно до договору.

Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (стаття 526 ЦК України).

Частиною першою статті 651 ЦК України встановлено, що зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

Зміна або розірвання договору вчиняється в такій самій формі, що й договір, що змінюється або розривається, якщо інше не встановлено договором або законом чи не випливає із звичаїв ділового обороту (стаття 654 ЦК України).

У прийнятті оскаржуваних судових рішень попередні судові інстанції виходили з того, що, підписавши додаткові угоди № 1 до договорів від 01.01.2009 №№ 1-22, сторони погодили відшкодування вартості спожитої ПП "Артек-Союз" на підставі цих правочинів електроенергії за рахунок коштів державного бюджету України. При цьому місцевий та апеляційний господарські суди зазначили, що додаткові угоди № 1 до договорів від 01.01.2009 №№ 1-22 у встановленому порядку недійсними не визнавалися, тому є обов'язковими до виконання.

З урахуванням наведеного місцевий та апеляційний господарські суди дійшли висновку про відмову в задоволенні позову.

Вищий господарський суд України з даним висновком погодитися не може з огляду на таке.

У касаційній скарзі обґрунтовано зазначено, що, відмовляючи в задоволенні позову про стягнення вартості спожитої відповідачем електроенергії станом на 01.03.2012, місцевий та апеляційний господарські суди належним чином не з'ясували, протягом якого часу до зобов'язань сторін, визначених договорами від 01.01.2009 №№ 1-22, застосовуються зміни, внесені додатковими угодами № 1 до цих договорів. У тому числі в оскаржуваних судових рішеннях не надано юридичної оцінки пункту 5 додаткових угод № 1 до договорів від 01.01.2009 №№ 1-22, згідно з яким додаткові угоди вступають в силу з дня підписання, не мають зворотної сили та діють до 31.12.2011. Так, у постанові суду апеляційної інстанції безпідставно зазначено, що строк дії договорів від 01.01.2009 №№ 1-22 поширюється й на строк дії додаткових угод до цих договорів, що суперечить дослідженим у справі фактичним даним.

Крім того, у справі не досліджувалося питання про те, чи стосується заборгованість відповідача лише електроенергії, спожитої для забезпечення харчування військовослужбовців.

Відтак господарські суди достовірно не встановили, яким чином дані обставини впливають на обсяг грошових зобов'язань відповідача за договорами та відповідно - обсяг задоволення заявленої до стягнення суми.

Отже, попередні судові інстанції припустилися порушення вимог частини першої статті 47 ГПК України щодо прийняття судового рішення за результатами обговорення усіх обставин справи та частини першої статті 43 названого Кодексу стосовно всебічного, повного і об'єктивного розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності.

Касаційна інстанція згідно з частиною другою статті 1117 ГПК України не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Таким чином, оскаржувана постанова відповідно до пункту 3 статті 1119 і частини першої статті 11110 ГПК України підлягає скасуванню, а справа - передачі на новий розгляд до суду апеляційної інстанції. У такому розгляді суду необхідно врахувати викладене, встановити та перевірити належними засобами обставини, необхідні для розгляду справи, дати їм та доводам сторін належну правову оцінку і вирішити спір відповідно до вимог закону.

Керуючись статтями 1117 - 11112 ГПК України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Одеського прокурора з нагляду за додержанням законів у воєнній сфері Південного регіону України задовольнити.

2. Рішення господарського суду Автономної Республіки Крим від 13.11.2013 та постанову Севастопольського апеляційного господарського суду від 15.01.2014 зі справи № 901/3099/13 скасувати.

Справу передати на новий розгляд до господарського суду Автономної Республіки Крим.

Суддя В. Селіваненко

Суддя І. Бенедисюк

Суддя Б. Львов