Історія справи

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 березня 2014 року Справа № 13/5005/7506/2012 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого Демидової А.М. (доповідач у справі),суддів:Воліка І.М., Кролевець О.А.,розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Фалькон-інвест"на постановуДніпропетровського апеляційного господарського суду від 04.11.2013 р.у справі № 13/5005/7506/2012 господарського суду Дніпропетровської областіза позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Фалькон-інвест"доПублічного акціонерного товариства комерційного банку "ПриватБанк" в особі філії "Миколаївське регіональне управління" Публічного акціонерного товариства комерційного банку "ПриватБанк" простягнення 500 275,83 грн.,за участю представників: від позивача Капінус А.А.від відповідачаСизова А.Ю.

ВСТАНОВИВ:

У березні 2011 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Фалькон-інвест" (далі - ТОВ "Фалькон-інвест") звернулося до господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Публічного акціонерного товариства комерційного банку "ПриватБанк" (далі - ПАТ КБ "ПриватБанк") в особі філії "Миколаївське регіональне управління" ПАТ КБ "ПриватБанк" про стягнення 416 485,47 грн. заборгованості, інфляційних втрат, трьох процентів річних, пені та прямих збитків.

Справа розглядалась судами неодноразово.

Під час розгляду справи ТОВ "Фалькон-інвест" збільшувало та уточнювало позовні вимоги.

Востаннє, позивач заявою від 27.08.2013 р. уточнив позовні вимоги та просив суд стягнути з відповідача грошові кошти у сумі 500 275,83 грн., у тому числі 256 932,55 грн. основного боргу (безпідставно отриманих грошей), 112 793,39 грн. процентів за користування грошовими коштами, 92 495,72 грн. інфляційних втрат та 38 054,17 грн. трьох процентів річних.

За результатами нового розгляду рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 09.09.2013 р. у справі № 13/5005/7506/2012 (суддя Мельниченко І.Ф.) стягнуто з ПАТ КБ "Приватбанк" в особі філії "Миколаївське регіональне управління" ПАТ КБ "Приватбанк" на користь ТОВ "Фалькон-інвест" 256 932,55 грн. основного боргу (безпідставно отриманих грошей), 112 793,39 грн. процентів за користування грошовими коштами, 92 495,72 грн. інфляційних, 38 054,17 грн. річних, 4 400,10 грн. державного мита, 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, 1 204,77 грн. судового збору.

Постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 04.11.2013 р. (колегія суддів у складі: Подобєд І.М. - головуючого, Дарміна М.О., Березкіної О.В.) рішення господарського суду Дніпропетровської області від 09.09.2013 р. у справі № 13/5005/7506/2012 скасовано, прийнято нове рішення, яким у позові ТОВ "Фалькон-інвест" відмовлено повністю.

Не погоджуючись з постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 04.11.2013 р. у справі № 13/5005/7506/2012, ТОВ "Фалькон-інвест" звернулося до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, у якій просить суд скасувати оскаржувану постанову, а рішення суду першої інстанції залишити без змін.

В обґрунтування своїх вимог скаржник посилається на те, що оскаржувана постанова прийнята з порушенням і неправильним застосуванням норм матеріального та процесуального права.

У відзиві на касаційну скаргу відповідач проти касаційної скарги позивача заперечує та просить суд касаційної інстанції відмовити у її задоволенні, а оскаржувану постанову залишити без змін.

Розпорядженням керівника апарату Вищого господарського суду України № 08.03-04/280 від 05.03.2014 р. призначено повторний автоматичний розподіл справи № 13/5005/7506/2012.

Ухвалою Вищого господарського суду України від 17.03.2014 р. колегією суддів у складі: Демидової А.М. - головуючого (доповідач у справі), Воліка І.М., Кролевець О.А. прийнято зазначену касаційну скаргу ТОВ "Фалькон-інвест" до касаційного провадження та призначено її розгляд у судовому засіданні на 25.03.2014 р. о 10 год. 05 хв.

Заслухавши представників сторін, розглянувши матеріали справи, оцінивши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування господарськими судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи із наступного.

Як встановлено господарськими судами попередніх інстанцій, 10.05.2007 р. між Закритим акціонерним товариством комерційним банком "ПриватБанк" (далі - ЗАТ КБ "ПриватБанк") (Банк) та ТОВ "Фалькон-інвест" (Клієнт) було укладено договір банківського рахунка № К2jS3 (далі - Договір банківського рахунка), на підставі якого Банк відкрив Клієнту поточний рахунок у національній валюті та зобов'язався здійснювати його розрахункове та касове обслуговування відповідно до чинного законодавства України, нормативних актів Національного банку України та умов цього Договору.

Публічне акціонерне товариство комерційний банк "ПриватБанк" є правонаступником Закритого акціонерного товариства комерційного банку "ПриватБанк" з усіх зобов'язань останнього, що підтверджується статутом цього товариства в редакції від 17.07.2009 р., зареєстрованій Виконавчим комітетом Дніпропетровської міської ради за № 12241050038006727.

Відповідно до п. 2.1.10 Договору банківського рахунка Банк зобов'язався списувати грошові кошти з рахунку (рахунків, у тому числі й карткових) Клієнта на підставі його розпорядження або без його розпорядження, на підставі рішення суду, а також у випадках, встановлених цим Договором (у тому числі Клієнта з третіми особами) та (або) чинним законодавством.

18.07.2008 р. Банком на адресу ТОВ "Фалькон-інвест" було направлено лист № 05.1475 з пропозицією погасити заборгованість за кредитними договорами № 53ОМС/2007 від 22.05.2007 р. та № 97ОМС/2007 від 26.10.2007 р., укладеними між ЗАТ КБ "ПриватБанк" та ТОВ "Нола-инвест" і ТОВ "Старметал", і попередженням про задоволення своїх вимог за рахунок майна ТОВ "Фалькон-інвест" як поручителя за виконання позичальниками зобов'язань за вказаними кредитними договорами.

18.07.2008 р. з відкритого в Миколаївському філіалі ЗАТ КБ "Приватбанк" рахунка ТОВ "Фалькон-інвест" на рахунок Банку було перераховано 256 932,55 грн. з призначенням платежу: погашення заборгованості за кредитним договором № 97ОМС/2007 від 26.10.2007 р. - 127 514,13 грн. та за кредитним договором № 53ОМС/2007 від 22.05.2007 р. - 129 418,42 грн.

ТОВ "Фалькон-інвест" звернулося до Банку з претензією № 17 від 13.09.2008 р. про повернення списаних грошових коштів з посиланням на те, що договорів поруки між Банком і Товариством не існує, та на виконання відповідної банківської операції без участі представника Товариства. Вказана претензія була залишена Банком без відповіді та без задоволення.

Відмова Банку від добровільного повернення зазначеної суми списаних без розпорядження Клієнта грошових коштів стала підставою для звернення ТОВ "Фалькон-інвест" із позовом до відповідача, який розглядається у даній справі.

В обґрунтування позовних вимог позивачем покладені обставини щодо відсутності між сторонами правовідносин, що випливають з договорів поруки в забезпечення кредитних договорів, які зазначені в платіжному документі по списанню грошових коштів, та набуття Банком цих коштів без достатньої правової підстави.

Відповідно до положень ст. 1066 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) за договором банківського рахунка банк зобов'язується приймати і зараховувати на рахунок, відкритий клієнтові (володільцеві рахунка), грошові кошти, що йому надходять, виконувати розпорядження клієнта про перерахування і видачу відповідних сум з рахунка та проведення інших операцій за рахунком. Банк не має права визначати та контролювати напрями використання грошових коштів клієнта та встановлювати інші, не передбачені договором або законом, обмеження його права розпоряджатися грошовими коштами на власний розсуд.

Згідно зі ст. 1071 ЦК України банк може списати грошові кошти з рахунка клієнта на підставі його розпорядження. Грошові кошти можуть бути списані з рахунка клієнта без його розпорядження на підставі рішення суду, а також у випадках, встановлених законом чи договором між банком і клієнтом.

Відповідно до ст. 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення глави 83 "Набуття, збереження майна без достатньої правової підстави" застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Обов'язковою умовою застосування вказаної статті є відсутність правової підстави для набуття або збереження майна за рахунок іншої особи.

Як встановлено господарськими судами попередніх інстанцій, заперечуючи проти заявлених позивачем вимог щодо стягнення безпідставно списаної з рахунку ТОВ "Фалькон-інвест" спірної суми грошових коштів, відповідач посилається на договірне списання вказаної суми в рахунок погашення заборгованості.

Так, відповідач вказав, що 21.05.2007 р. між ТОВ "Фалькон-інвест" (Поручитель), в особі директора Шаповала Руслана Миколайовича , діючого на підставі статуту та ст. 553 ЦК України, та ПриватБанком (Кредитор) в особі директора Миколаївського РУ "ПриватБанк" Димова Федора В'ячеславовича, що діє на підставі довіреності № 7835 від 11.11.2005 р., було укладено договір поруки, предметом якого є надання поруки Поручителем перед Кредитором за виконання ТОВ "Нола-инвест" (Боржник) своїх обов'язків за кредитним договором від 21.05.2007 р. № 53ОМС/2007, згідно з яким Кредитор надав Боржнику кредит у сумі 100 000,00 грн. з періодом безупинного користування кредитом не більше 30 днів, а Боржник зобов'язаний повернути кредит в строк до 20.05.2008 р., сплачувати за його користування відсотки, а також сплачувати винагороди, штрафи, пені та інші платежі, відшкодовувати збитки, у відповідності, порядку та строки, зазначені у Кредитному договорі.

Також, 26.10.2007 р. між ТОВ "Фалькон-інвест" (Поручитель), в особі директора Шаповала Руслана Миколайовича, діючого на підставі статуту та ст. 553 ЦК України, та ПриватБанком (Кредитор), в особі директора Миколаївського РУ "ПриватБанк" Димова Федора В'ячеславовича, що діє на підставі довіреності № 7835 від 11.11.2005 р., було укладено договір поруки, предметом якого є надання поруки Поручителем перед Кредитором за виконання ТОВ "Старметал" (Боржник) своїх обов'язків за кредитним договором від 26.10.2007 р. № 97ОМС/2007, згідно з яким Кредитор надав Боржнику кредит у сумі 100 000,00 грн. з періодом безупинного користування кредитом не більше 30 днів, а Боржник зобов'язаний повернути кредит в строк до 23.10.2008 р., сплачувати за його користування відсотки, а також сплачувати винагороди, штрафи, пені та інші платежі, відшкодовувати збитки, у відповідності, порядку та строки, зазначені у Кредитному договорі.

На підтвердження вказаних обставин, відповідачем надані копії зазначених договорів поруки від 21.05.2007 р. та від 26.10.2007 р.

Оригінали вказаних договорів поруки на вимогу суду першої інстанції для огляду сторонами надані не були з таких причин: відповідачем - з посиланням на їх викрадення, а позивачем - з посиланням на неукладення таких договорів між сторонами.

Як визначено у ч. 1 ст. 36 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), письмовими доказами є документи і матеріали, які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.

Згідно з ч. 2 ст. 36 ГПК України письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії.

Задовольняючи позов, місцевий господарський суд зазначив, що копії договорів поруки від 21.05.2007 р. та від 26.10.2007 р. не є належними та допустимими доказами, які підтверджують факт їх укладення, беручи до уваги заперечення позивачем факту укладення таких договорів поруки та наявність в матеріалах справи доказів знаходження керівника позивача в момент підписання спірних правочинів у відрядженні, та з огляду на висновок судово-почеркознавчої експертизи про неможливість визначення оригінальності підпису Шаповала Р.М. по наданих відповідачем копіях правочинів.

З урахуванням викладеного, суд першої інстанції дійшов висновків, що відповідачем не доведено належними доказами факт укладення між сторонами договорів поруки, а отже, не надано і належних доказів в обґрунтування правових підстав набуття ним спірної суми грошових коштів.

За таких обставин, місцевий господарський суд дійшов висновків про відсутність у відповідача підстав для набуття грошових коштів у сумі 256 932,55 грн., у зв'язку з чим у ПАТ КБ "Приватбанк" виник обов'язок щодо повернення цієї суми, а також сплати інфляційних втрат, трьох процентів річних та процентів за користування грошовими коштами.

Разом з тим, господарським судом апеляційної інстанції встановлено, що на підтвердження факту укладання договорів поруки від 21.05.2007 р. та від 26.10.2007 р. відповідач надав до матеріалів судової справи ксерокопії цих договорів із посвідчувальним написом, відповідно до якого копії завірено згідно із документами, що зберігаються в електронному вигляді, та посвідчені заступником керівника архіву Миколаївського регіонального управління.

Пунктом 12.3 наказу ЗАТ КБ "Приватбанк" № 1827 від 08.12.2006 р. затверджено комплектність кредитної справи за кредитами по програмі мікрокредитування, що включає договір поруки. У ЗАТ КБ "Приватбанк" діє електронний документообіг, що полягає в зберіганні, обробці та архівуванні електронних копій документів, що складають кредитну справу. Функції із сканування документів на паперових носіях надані окремим категоріям співробітників банку, а електронні копії вважаються належним відтворенням документу.

З урахуванням викладеного, апеляційний господарський суд дійшов висновку, що виготовлені та засвідчені відповідачем копії вказаних договорів поруки можуть відтворювати форму і зміст оригінальних екземплярів цих договорів.

Відповідно до ч. 1 ст. 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Дослідивши постанову Прокуратури Миколаївської області про відмову в порушенні кримінальної справи від 06.10.2008 р. та постанову ВВС Центрального району м. Миколаєва про відмову в порушенні кримінальної справи від 21.07.2008 р., суд апеляційної інстанції дійшов обґрунтованих висновків про те, що сукупність фактів, встановлених у цих доказах (факт викрадення кредитних справ та невстановлення факту фальсифікацій договорів поруки працівниками Банку), разом із іншими фактами, які мали місце під час укладання та виконання зазначених кредитних договорів зі сторони ТОВ "Нола-инвест" та ТОВ "Старметал", дають підстави вважати обґрунтованими твердження відповідача, що на забезпечення виконання цих договорів були укладені відповідні договори поруки від 21.05.2007 р. та від 26.10.2007 р., оригінали яких не можуть бути надані відповідачем з поважних причин - внаслідок викрадення цих документів разом із іншими документами відповідних кредитних справ невстановленою до цього часу особою.

Також, встановивши, що відповідно до копій вказаних договорів поруки місцем складання договорів є місто Миколаїв, апеляційний господарський суд обґрунтовано відхилив як непереконливі доводи позивача про неможливість підписання зазначених договорів керівником ТОВ "Фалькон-інвест" у зв'язку із відрядженнями саме у ті дні, коли були датовані ці договори, з огляду на те, що місце відрядження знаходилось у Миколаївській області, що не виключало можливості для керівника ТОВ "Фалькон-інвест" бути присутнім під час підписання цих договорів у м. Миколаєві, а до того ж, ці договори дійсно могли бути підписані і в іншій день, що не спричиняє їх недійсності.

За таких обставин, суд апеляційної інстанції дійшов обґрунтованих висновків про те, що між сторонами мало місце укладення вказаних договорів поруки від 21.05.2007 р. та від 26.10.2007 р., а зміст зобов'язань сторін підлягає визначенню із тексту цих договорів по засвідчених відповідачем їх копіях.

Відповідно до ст. 554 ЦК України у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед боржником як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

Апеляційним господарським судом встановлено, що п. 6 договорів поруки від 21.05.2007 р. та від 26.10.2007 р. передбачено право Кредитора в рахунок погашення боргу за кредитним договором здійснювати договірне списання коштів, які належать Поручителю, у випадку порушення Поручителем зобов'язань, передбачених цими договорами, тобто зобов'язань по сплаті кредиту та процентів, нарахованих за користування кредитом.

Також, судом апеляційної інстанції встановлено, що обставини, встановлені господарським судом Миколаївської області під час розгляду справи № 2/58/08 про банкрутство ТОВ "Старметал" та справи № 5/285/08 про банкрутство ТОВ "Нола-инвест", а також у заочному рішенні Центрального районного суду м. Миколаєва від 09.06.2008 р. у справі № ц2-4042/08, підтверджують факт того, що між ЗАТ КБ "Приватбанк" та зазначеними боржниками дійсно укладались кредитні договори № 53ОМС/2007 від 21.05.2007 р. та № 97ОМС/2007 від 26.10.2007 р., зобов'язання з яких щодо повернення клієнтами отриманих у Банку кредитних коштів фактично виконані не були.

При цьому, апеляційний господарський суд встановив, що кредиторські вимоги як до ТОВ "Старметал", так і до ТОВ "Нола-инвест" були заявлені Банком до дати (18.07.2008 р.) договірного списання суми 256 932,55 грн. з рахунку позивача у даній справі - ТОВ "Фалькон-інвест".

З урахуванням встановлених обставин справи, апеляційний господарський суд вірно вказав про помилковість висновків суду першої інстанції щодо відсутності у відповідача підстав для набуття грошових коштів, що були ним списані з рахунку позивача.

За таких обставин, суд апеляційної інстанції, на відміну від місцевого господарського суду, дійшов правильних висновків про відсутність у відповідача обов'язку щодо повернення позивачу грошових коштів у розмірі 256 932,55 грн. як безпідставно набутих.

З огляду на викладене, колегією суддів касаційної інстанції визнається обґрунтованим висновок апеляційного господарського суду про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог про стягнення з відповідача безпідставно отриманих грошових коштів у розмірі 256 932,55 грн., а також похідних позовних вимог про стягнення з відповідача 92 495,72 грн. інфляційних втрат, 38 054,17 грн. трьох процентів річних та 112 793,39 грн. процентів за користування грошовими коштами.

Враховуючи викладене, апеляційний господарський суд правомірно скасував рішення господарського суду Дніпропетровської області від 09.09.2013 р. у даній справі та прийняв нове рішення про відмову у позові.

Згідно з положеннями ч. 2 ст. 1115 ГПК України та ч.ч. 1, 2 ст. 1117 ГПК України касаційна інстанція на підставі вже встановлених фактичних обставин справи перевіряє судові рішення виключно на предмет правильності юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення в рішенні та постанові господарських судів. Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Твердження скаржника про порушення і неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті постанови не знайшли свого підтвердження, у зв'язку з чим підстав для зміни чи скасування законного та обґрунтованого судового акта колегія суддів не вбачає.

Відповідно до п. 1 ст. 1119 ГПК України касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити рішення першої інстанції або постанову апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.

Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119, 11111 ГПК України, Вищий господарський суд України

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Фалькон-інвест" залишити без задоволення.

Постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 04.11.2013 р. у справі № 13/5005/7506/2012 залишити без змін.

Головуючий суддя А.М. Демидова

Судді І.М. Волік

О.А. Кролевець