Історія справи

Постанова ВГСУ від 25.02.2015 року у справі №5015/4453/12
Постанова ВГСУ від 22.01.2014 року у справі №5015/4453/12

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 лютого 2015 року Справа № 5015/4453/12

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого суддіБожок В.С.,суддівКостенко Т.Ф., Сибіги О.М.розглянувши матеріали касаційної скаргиЗаступника прокурора Львівської області, м. Львівна постановуЛьвівського апеляційного господарського суду від 26.11.2014 рокуу справі господарського суду Львівської областіза позовомПрокурора Бродівського району, м. Броди, Львівська обл. в інтересах держави в особі: 1. Міністерства аграрної політики та продовольства України, м. Київ, 2. Корпорації "Українська Універсальна Агропромислова біржа", м. Київдо1. Приватної агрофірми "Ватра" с. Батьків, Львівська обл., 2. Відкритого акціонерного товариства "Бродівське хлібоприймальне підприємство", м. Броди, Львівська обл.за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача1. Бродівської районної державної адміністрації Львівської області, м. Броди, Львівська обл, 2. Головного управління Державної казначейської служби України у Львівській області, м. Львівпровилучення комбайну "Джон Дір" М-9500 НО 9500х666774, двигуна RG 6076Н57566, жатки для зернових, ремінного підбирача, одного комплекту запасних частин у ПА "Ватра" та передання Корпорації "Українська Універсальна Агропромислова біржа" за рахунок коштів відповідачів; стягнення з ПА "Ватра" на користь Корпорації "Українська Універсальна Агропромислова біржа" 849 080,40 грн. заборгованості за кредитом

за участю представників

прокуратури: Клюге Л.М., посвідчення ГПУ від 17.01.2013 року № 014652,

позивача-1: не з'явився,

позивача-2: Кеба А.В.,

відповідача-1: не з'явився,

відповідача-2: не з'явився,

третьої особи-1: не з'явився,

третьої особи-2: не з'явився

В С Т А Н О В И В:

Прокурор Бродівського району Львівської області в інтересах держави в особі Міністерства аграрної політики та продовольства України та корпорації "Українська Універсальна Агропромислова біржа" (далі за текстом - корпорація "Украгропромбіржа") звернувся до господарського суду Львівської області з позовом до приватної агрофірми "Ватра" (далі за текстом - ПА "Ватра") про вилучення комбайну фірми "Джон Дір" М-9500, шасі HO9500x66774, двигун RG 6076H575666, жатку для зернових, ремінний підбирач, один комплект запасних частин у ПА "Ватра" на користь корпорації "Украгропромбіржа" за рахунок коштів відповідача та про стягнення з ПА "Ватра" на користь корпорації "Украгропромбіржа" 849 080, 40 грн. заборгованості за кредитом, залученим під державні гарантії і наданим для закупівлі сільськогосподарської техніки іноземного виробництва, переданої ПА "Ватра".

Ухвалою господарського суду Львівської області від 04.01.2013 року до участі у справі було залучено: відкрите акціонерне товариство "Бродівське хлібоприймальне підприємство" (далі за текстом - ВАТ "Бродівське хлібоприймальне підприємство") в якості відповідача-2 та Бродівську районну державну адміністрацію і Головне управління Державної казначейської служби України у Львівській області - в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача.

Справа розглядалась судами неодноразово.

Останнім рішенням господарського суду Львівської області від 02.07.2014 року залишеним без змін постановою Львівського апеляційного господарського суду від 26.11.2014 року у задоволенні позовних вимог відмовлено.

Вищезазначені судові акти мотивовано необхідністю відмови у задоволенні позовних вимог через сплив строків позовної давності за заявою зробленою стороною у спорі.

Не погоджуючись з судовими актами попередніх інстанцій, заступник прокурора Львівської області звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду Львівської області від 02.07.2014 року та постанову Львівського апеляційного господарського суду від 26.11.2014 року та прийняти нове рішення у справі, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

Відповідачами відзивів на касаційну скаргу подано не було.

Розпорядженням від 25.02.2015 року № 03-05/278 сформовано наступний склад колегії суддів: головуючий суддя - Божок В.С., судді - Костенко Т.Ф., Сибіга О.М.

В судовому засіданні прокурор та представник позивача-2 просили касаційну скаргу задовольнити, рішення господарського суду Львівської області від 02.07.2014 року та постанову Львівського апеляційного господарського суду від 26.11.2014 року - скасувати та прийняти нове рішення у справі, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

Позивача-1, відповідачів та третіх осіб згідно з приписами ст. 1114 ГПК України було належним чином повідомлено про день, час і місце розгляду касаційної скарги, однак вони не скористались передбаченим процесуальним законом правом на участь у розгляді справи касаційною інстанцією.

Заслухавши пояснення прокурора та представника позивача-2, приймаючи до уваги межі перегляду справи в суді касаційної інстанції, перевіривши повноту встановлення господарськими судами обставин справи та правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з огляду на наступне.

Господарськими судами попередніх інстанцій встановлено, що 30.06.1996 року між корпорацією "Украгропромбіржа" (постачальник, продавець), СВСГ "Міжгір'я" (товаровиробник, покупець) та Бродівським ХПП (хлібоприймальне підприємство) укладено Договір № 2 про поставку сільгосптоваровиробнику зернозбиральних комбайнів фірми "Джон Дір" на умовах розстрочки платежу та поставку в рахунок держрезерву сільгосппродукції, як плати за одержану техніку.

З матеріалів справи вбачається, що відповідно до рішення зборів товариства з обмеженою відповідальністю "Ватра" від 25.06.1998 року, протокол № 3 від 25.06.1998 року, товариство з обмеженою відповідальністю "Ватра" виступило правонаступником майна і сплати всіх боргів СВСГ "Міжгір'я". Згідно розпорядження голови Бродівської районної державної адміністрації від 21.07.1998 року № 296 зареєстровано вказані доповнення до Статуту товариства з обмеженою відповідальністю "Ватра".

Згідно з розпорядженням голови Бродівської районної державної адміністрації Львівської області від 27.02.2002 року № 96 проведено державну реєстрацію змін до Статуту товариства з обмеженою відповідальністю "Ватра" у зв'язку з реорганізацією останнього у ПА "Варта".

Відтак, ПА "Варта" є правонаступником СВСГ "Міжгір'я" по зобов'язаннях, що виникли на підставі Договору № 2 від 30.06.1996 року про поставку сільгосптоваровиробнику зернозбиральних комбайнів фірми "Джон Дір" на умовах розстрочки платежу та поставку в рахунок держрезерву сільгосппродукції, як плати за одержану техніку.

Відповідно до п. 1.1. Договору № 2 предметом останнього є поставка товаровиробнику (покупцю техніки) зернозбиральних комбайнів, адаптерів та запчастин фірми "Джон Дір" на умовах розстрочки платежу та поставку в рахунок держрезерву сільгосппродукції, як плати за одержану техніку.

Згідно з п. 2.1. Договору № 2 постачальник (продавець) зобов'язувався поставити і передати товаровиробнику в повнокомплектному і якісному стані: комбайн М-9500 в кількості 1 шт. за ціною 163 183,4 дол. США, жатку для зернових Ф 22 в кількості 1 шт. за ціною 21 267,8 дол. США, ремінний підбирач в кількості 1 шт. за ціною 13 962,3 дол. США, запасні частини на суму 11 055,8 дол. США (без % ставок - 8 511,0), всього на суму 209 469 дол. США. Запасні частини поставляються щорічно протягом 5 років в залежності від потреби до повного вибору в межах загальної суми, вказаної в п. 2.1. Договору. Зберігаються запчастини на складах станцій технічного обслуговування, де ведеться облік видачі запчастин на кожний комбайн. Витрати на зберігання запчастин відшкодовуються товаровиробником (покупцем техніки), постачальнику (продавцю техніки) (за рахунок суми запасних частин, вказаної в цьому договорі або за додаткову плату за узгодженням).

В свою чергу згідно з п. 3.1. Договору товаровиробник (покупець) зобов'язувався прийняти від постачальника техніку, вказану в пункті 2.1. Договору, по акту передачі-приймання зернозбиральних комбайнів фірми "Джон Дір" згідно з додатком 3 "Порядку" і взяти її на баланс.

Крім того, відповідно до п. п. 3.2., 3.4 Договору товаровиробник (покупець) зобов'язувався поставити хлібоприймальному підприємству (ХПП) для розрахунків з корпорацією "Украгропромбіржа" за отриману техніку, за обслуговування кредиту і за витрати на гарантійне і технічне обслуговування протягом 6 років (з 1996 року по 2001 року) 1 822 т. продовольчого зерна м'якої пшениці 3-го класу в строки не пізніше 1 жовтня щорічно у визначеному рахунку. Кількість зерна, що здається, може змінюватися щорічно в зв'язку із можливою зміною на світовому ринку процентних ставок за використання кредиту. Постачальницько-збутові витрати по навантажувально-розвантажувальних роботах, по доставці і зберіганню техніки і запчастин товаровиробник (покупець) зобов'язувався відшкодовувати корпорації "Украгропромбіржа" за рахунок зменшення суми поставлених запасних частин, що входять у вартість техніки (розділ 2, п. 2.1. і Таблиці п. 6 "Запасні частини" цього Договору).

Відповідно до п. п. 4.1, 4.2 Договору Хлібоприймальне підприємство (ХПП) зобов'язувалось прийняти від товаровиробника протягом 6 років всього 1 822 т. продовольчого зерна м'якої пшениці 3-го класу, в тому числі по роках, визначених у Договорі, а також забезпечити зберігання, окремий облік та передачу прийнятого від товаровиробника зерна до державного резерву та корпорації "Украгропромбіржа".

На виконання умов Договору від 30.06.1996 року № 2 сторонами підписано Акт № 2 передачі-приймання зернозбиральних комбайнів фірми "Джон Дір" від 30.06.1996 року (Додаток № 3 до Договору), згідно якого корпорація "Украгропромбіржа" передала СВСГ "Міжгір'я", а СВСГ "Міжгір'я" на підставі доручень № 233, № 234 від 30.06.1996 року та накладної № 1 отримало техніку фірми "Джон Дір" - комбайн фірми "Джон Дір" М-9500, шасі HO9500x666774, двигун RG 6076H575664 в кількості 1 шт., за ціною 123 548 дол. США, жатку для зернових в кількості 1 шт. за ціною 16 073 дол. США, ремінний підбирач в кількості 1 шт. за ціною 10 479 дол. США, запасні частини в кількості 1 комплект, на загальну суму 150 100 дол. США.

У відповідності до п. п. 5.3., 5.4. Договору вказаний договір набирає чинності з моменту підписання всіма сторонами і діє до повного виконання сторонами своїх зобов'язань; у разі невиконання сторонами зобов'язань керуватись чинним законодавством України.

Господарські суди попередніх інстанцій в своїх судових актах посилались на Довідку корпорації "Украгропромбіржа" про стан розрахунків з державним бюджетом товариства з обмеженою відповідальністю "Ватра" за отриману зернозбиральну техніку фірми "Джон Дір" станом на 01.09.2012 року, згідно якої протягом 1996 - 1998 років товаровиробником (ПА "Ватра") проводились наступні розрахунки з корпорацією "Украгропромбіржа" по Договору № 2 від 30.06.1996 року, а саме: у 1996 року товаровиробником проведено взаємозалік на суму 103 000 грн. або 54 641,90 дол. США (курс 1,885 грн./дол.), у 1997 року - зерном через ДАК "Хліб України" (форми ПК-9, ПК-10) на суму, еквівалентну 640,30 дол. США та проведено взаємозалік на загальну суму 71 000 грн. або 37 447,30 дол. США (курс 1,896 грн./дол.), у 1998 року - зерном через Держкомрезерв (форма Р-16) на суму, еквівалентну 6 624,10 дол. США; всього проведено розрахунків з державним бюджетом за період 1996 - 1998 роки - на суму 99 353,60 дол. США, протягом 1999 - 2012 років розрахунки не проводились, а тому заборгованість товариства з обмеженою відповідальністю "Ватра" перед державним бюджетом становить 106 228 дол. США, що за офіційним курсом НБУ на 04.10.2012 року складає 849 080,40 грн.

Згідно довідки Управління державної казначейської служби України у Бродівському районі Львівської області від 05.12.2012 року № 2.03-9/1570, прострочена заборгованість ПА "Ватра" перед державним та місцевими бюджетами по бюджетних позичках та фінансових допомогах, яка обліковується в управлінні Державної казначейської служби України у Бродівському районі Львівської області станом на 05.12.2012 року, відсутня.

Згідно довідки Управління агропромислового розвитку Бродівської районної державної адміністрації Львівської області від 07.12.2012 року № 658 у останнього відсутня інформація щодо заборгованості ПА "Ватра" перед бюджетом.

На виконання постанови Кабінету Міністрів України від 07.02.1996 року № 166 "Про забезпечення сільського господарства зернозбиральною технікою" наказом Міністерства сільського господарства і продовольства України, Міністерства фінансів України, Державного комітету України по матеріальних ресурсах від 22.05.1996 року № 155/113/63 затверджено Порядок передачі сільськогосподарським товаровиробникам та іншим суб'єктам господарювання зернозбиральних комбайнів фірми "Джон Дір", проведення розрахунків за отриману ними техніку і поставку до державного резерву сільськогосподарської продукції.

Наказом Міністерства агропромислового комплексу України, Міністерства фінансів України, ДАК "Хліб України" від 22.08.1997 року № 14/185/56 затверджено Порядок передачі сільськогосподарським товаровиробникам та іншим суб'єктам господарювання зернозбиральної техніки фірми "Джон Дір" та проведення розрахунків за отриману ними техніку і поставки до державних ресурсів продовольчого зерна в рахунок державного замовлення та погашення кредитів.

Як вбачається з преамбули даного Порядку, його дія поширюється на всіх сільськогосподарських товаровиробників та інших суб'єктів господарювання незалежно від форм власності, які отримали зернозбиральні комбайни фірми "Джон Дір", тобто і на відповідача-1, що отримав техніку згідно Договору № 2 від 30.06.1996 року.

На підставі Наказу від 22.08.1997 року № 14/185/56 Порядок, що затверджений Наказом від 22.05.1996 року № 155/113/63, втратив чинність.

Згідно пункту 1 цього Порядку корпорація "Украгропромбіржа", яка виконує функції державного агента (прямого постачальника), отримує в рахунок кредитів Ексімбанку США та інших банків-кредиторів зернозбиральну техніку фірми "Джон Дір", запасні частини, мастила та інші технічні рідини до неї і поставляє їх сільськогосподарським товаровиробникам та іншим суб'єктам господарювання під заставу продовольчого зерна, яке буде вирощуватись в період з 1997 року по 2001 рік, на підставі укладених з ними договорів поставки на умовах розстрочки платежу терміном на п'ять років, та забезпечує здійснення сільськогосподарськими товаровиробниками та іншими суб'єктами господарювання розрахунків з державним бюджетом за отриману зернозбиральну техніку фірми "Джон Дір" з урахуванням сплати відсотків та всіх витрат, пов'язаних з обслуговуванням кредитів, у терміни та обсяги, визначених договорами поставки. В цьому пункті також вказано, що договори про поставку техніки на умовах розстрочки платежу під заставу продовольчого зерна укладаються між корпорацією "Украгропромбіржа" і сільськогосподарськими товаровиробниками та іншими суб'єктами господарювання за формами згідно з додатками № 1 і № 2.

Відповідно до п. 4 цього ж Порядку товаровиробники, які отримали техніку за рахунок кредитів США, наданих під гарантії Кабінету Міністрів України та Міністерства фінансів України, розраховуються з Державним бюджетом щорічно до 1 жовтня шляхом поставки, починаючи з 1997 року, до державних ресурсів у рахунок державного замовлення продовольчого зерна за середньозваженими цінами, що фактично складуться на біржових торгах України за спотовими контрактами на момент його поставки, до повного погашення вартості техніки з урахуванням сплати відсотків та всіх витрат, пов'язаних з обслуговуванням кредиту. Суми бюджетної заборгованості товаровиробників на підставі розрахунків Державного експортно-імпортного банку України уточнюються постачальником у зв'язку зі змінами на світовому кредитному ринку процентних ставок за використання кредитів та їх обслуговування. Витрати постачальника на виконання робіт, передбачених договором поставки техніки, відшкодовуються товаровиробником власними коштами або за рахунок зменшення суми запасних частин, які будуть поставлятись товаровиробнику протягом п'яти років згідно з договором поставки техніки.

Крім цього, постановами Кабінету Міністрів України від 23.12.1998 року № 2057 та від 16.11.2000 року № 1708 внесено часткові зміни в п. 4 постанови Кабінету Міністрів України від 07.02.1996 року № 166 "Про забезпечення сільського господарства зернозбиральною технікою", відповідно до яких, починаючи з 1998 року сільськогосподарські товаровиробники та інші суб'єкти господарювання, які отримали сільськогосподарську техніку американських фірм "Джон Дір" та "КейсКорпорейшн" за рахунок кредитів США, наданих під гарантії Кабінету Міністрів України та Міністерства фінансів, розраховуються за отриману техніку (з урахуванням сплати відсотків та всіх витрат, пов'язаних з обслуговуванням кредитів) власними коштами.

Пунктом 13 Порядку передачі сільськогосподарським товаровиробникам та іншим суб'єктам господарювання зернозбиральної техніки фірми "Джон Дір" передбачено, що в разі невиконання протягом 6 місяців після встановленого терміну зобов'язань по розрахунках за отриману техніку, відшкодування відсотків та всіх витрат на обслуговування іноземних кредитів та витрат постачальника на виконання робіт, вказаних в п. 2 цього Порядку та передбачених договором поставки, товаровиробник зобов'язаний повернути отриману техніку постачальнику та сплатити штраф, передбачений договором поставки техніки. Повернення техніки Постачальнику та сплата штрафу не звільняють товаровиробника від виконання зобов'язань по розрахунках згідно з договором поставки. Без офіційного погодження з постачальником товаровиробник не має права здійснювати відчуження та заставу отриманої техніки.

Відтак, господарські суди попередніх інстанцій дійшли висновків про те, що повернення техніки постачальнику та сплата штрафу не звільняють товаровиробника від виконання зобов'язань по розрахунках згідно з договором поставки, а тому вбачається можливість одночасного покладення на товаровиробника (відповідача у справі) повернення техніки та здійснення розрахунків згідно договором поставки у випадку порушення договірних зобов'язань.

Крім того, господарськими судами попередніх інстанцій встановлено, що відповідачем-1 зобов'язання по проведенню розрахунків за Договором від 30.06.1996 року № 2 про поставку сільгосптоваровиробнику зернозбиральних комбайнів фірми "Джон Дір" на умовах розстрочки платежу та поставку в рахунок держрезерву сільгосппродукції, як плати за одержану техніку, виконано частково, на суму 99 353,60 дол. США, у зв'язку з чим має місце заборгованість відповідача на суму 106 228 дол. США, що за офіційним курсом НБУ на 04.10.2012 року становить 849 080,40 грн., що підтверджується наявними у матеріалах справи актом звірки заборгованості, підписаним зі сторони відповідача-1 та довідкою про стан розрахунків. Доказів сплати вказаного боргу відповідачем-1 судам не надано, розмір вказаного боргу належним чином не спростовано.

Разом з тим, з матеріалів справи вбачається, що 12.06.2014 року ПА "Ватра" було подано заяву № 25598/14 від 12.06.2014 року про застосування строку позовної давності.

Господарськими судами попередніх інстанцій встановлено, що правовідносини між сторонами розпочались у 1996 року, а кінцевим строком поставки товаровиробником продовольчого зерна відповідно до п. 3.2. Договору є 01.10.2001 року.

Відповідно до п.5.3. Договору він набирає чинності з моменту підписання всіма сторонами і діє до повного виконання сторонами своїх зобов'язань.

Відповідно до ст. 256 Цивільного кодексу України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Статтею 257 Цивільного кодексу України встановлено, що загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Перебіг позовної давності відповідно до статті 261 Цивільного кодексу України починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Згідно з ч. 3 ст. 267 Цивільного кодексу України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.

В п. 4.1. постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів" від 29.05.2013 року № 10 роз'яснено, що початок перебігу позовної давності визначається за правилами статті 261 Цивільного кодексу України. Якщо у передбачених законом випадках з позовом до господарського суду звернувся прокурор, що не є позивачем, то позовна давність обчислюватиметься від дня, коли про порушення свого права або про особу, яка його порушила, довідався або мав довідатися саме позивач, а не прокурор.

Згідно п. 3.2. Договору товаровиробник (покупець) зобов'язується поставити хлібоприймальному підприємству (ХПП) для розрахунків з корпорацією "Украгропромбіржа" за отриману техніку, за обслуговування кредиту і за витрати на гарантійне і технічне обслуговування протягом 6 (з 1996 року по 2001 року) років 1 822 т. продовольчого зерна м'якої пшениці 3-го класу в строки не пізніше 1 жовтня щорічно у визначеному рахунку.

Відповідно до п. 4.2. постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів" від 29.05.2013 року № 10 у зобов'язальних правовідносинах, в яких визначено строк виконання зобов'язання, перебіг позовної давності починається з дня, наступного за останнім днем, у який відповідне зобов'язання мало бути виконане.

Якщо договором чи іншим правочином визначено різні строки виконання окремих зобов'язань, що з нього виникають (наприклад, у зв'язку з поетапним виконанням робіт або з розстроченням оплати), позовна давність обчислюється окремо стосовно кожного з таких строків. Позовна давність за позовами, пов'язаними з простроченням почасових платежів (проценти за користування кредитом, орендна плата тощо), обчислюється окремо за кожним простроченим платежем.

За зобов'язаннями, строк виконання яких не визначений або визначений моментом вимоги, перебіг позовної давності починається від дня, коли у кредитора виникає право пред'явити вимогу про виконання зобов'язання (абзац 2 ч. 5 ст. 261 Цивільного кодексу України), тобто після закінчення: або передбаченого частиною другою статті 530 Цивільного кодексу України семиденного строку від дня пред'явлення вимоги; або передбаченого іншим актом цивільного законодавства чи договором іншого пільгового строку, в який боржник має виконати зобов'язання. Виняток з цього правила становлять випадки, коли із закону або з договору випливає обов'язок негайного виконання зобов'язання: у такому разі перебіг позовної давності починається від дня пред'явлення вимоги кредитором.

Отже, починаючи з 01.10.2001 року, тобто з дати коли мала бути здійснена остання поставка, корпорація "Українська Універсальна Агропромислова біржа" не могла не знати про порушення свого права у зв'язку з припиненням ПА "Ватра" розрахунків за отриману техніку, а також з вказаної дати у позивача-2 виникло право пред'явити вимогу про виконання зобов'язання.

Вищезазначене стосується і зернозбиральної техніки, оскільки пунктом 13 Порядку передачі сільськогосподарським товаровиробникам та іншим суб'єктам господарювання зернозбиральної техніки фірми "Джон Дір" та проведення розрахунків за отриману ними техніку і поставки до державних ресурсів продовольчого зерна в рахунок державного замовлення та погашення кредитів, затвердженого наказом Міністерства агропромислового комплексу України, Міністерства фінансів України, Державної акціонерної компанії "Хліб України "від 22.08.1997 року № 14/185/56, передбачено, що в разі невиконання протягом 6 місяців після встановленого терміну зобов'язань по розрахунках за отриману техніку, відшкодування відсотків та всіх витрат на обслуговування іноземних кредитів та витрат постачальника на виконання робіт, вказаних в п. 2 цього Порядку та передбачених договором поставки, товаровиробник зобов'язаний повернути отриману техніку постачальнику та сплатити штраф, передбачений договором поставки техніки.

Отже з огляду на викладене, враховуючи фактичну дату подачі прокурором позовної заяви лише в жовтні 2012 року, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що трирічний строк позовної давності за вимогами, які заявлені у позовній заяві, сплив.

Відповідно до ч. 4 ст. статті 267 Цивільного кодексу України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

За таких обставин, колегія суддів Вищого господарського суду України погоджується з висновками господарських судів попередніх інстанцій про необхідність відмови у задоволенні позовних вимог через сплив строків позовної давності за заявою зробленою стороною у спорі.

Також суд касаційної інстанції вважає вірними висновки судів попередніх інстанцій про те, що заява прокурора про накладення арешту на майно та на грошові кошти відповідача-1 є необґрунтованою і задоволенню не підлягає, з огляду на те, що відповідно до положень ст. 66 ГПК України, господарський суд за заявою сторони, прокурора або з власної ініціативи має право вжити передбачених статтею 67 цього Кодексу заходів до забезпечення позову. Забезпечення позову допускається в будь-якій стадії провадження у справі, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.

В той же час, прокурором не подано доказів про те, що невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.

Крім того, відповідно до ст. 67 ГПК України позов забезпечується накладанням арешту на майно або грошові суми, що належать відповідачеві, а одночасне застосування судом таких двох способів нормами процесуального закону не передбачено.

З урахуванням викладеного, колегія суддів Вищого господарського суду України приходить до висновку, що під час розгляду справи господарськими судами попередніх інстанцій фактичні обставини справи встановлено на основі повного, всебічного і об'єктивного дослідження поданих доказів, висновки судів відповідають цим обставинам і їм надана вірна юридична оцінка з правильним застосуванням норм матеріального і процесуального права.

Поряд з цим, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає за необхідне відзначити, що доводи заступника прокурора Львівської області, викладені в касаційній скарзі, зводяться до переоцінки наявних у справі доказів, вільного тлумачення правових норм та не спростовують законних і обгрунтованих висновків господарських судів попередніх інстанцій.

Відповідно до п. 1 ст. 1119 ГПК України касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити рішення першої інстанції або постанову апеляційної інстанції без змін, а скаргу - без задоволення.

Касаційна скарга залишається без задоволення, коли суд визнає, що рішення місцевого та постанова апеляційного господарських судів прийняті з дотриманням вимог матеріального та процесуального права, з'ясуванням всіх обставин, які мають значення для правильного вирішення спору.

За таких обставин, колегія суддів Вищого господарського суду України погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, які відповідають матеріалам справи та чинному законодавству, у зв'язку з чим підстав для скасування чи зміни оскаржуваних судових актів не вбачається.

Враховуючи викладене, керуючись ст. ст. 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України,

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу залишити без задоволення.

2. Постанову Львівського апеляційного господарського суду від 26.11.2014 року у справі № 5015/4453/12 - залишити без змін.

Головуючий суддяВ.С. Божок СуддіТ.Ф. Костенко О.М. Сибіга