Історія справи

Постанова ВГСУ від 16.04.2014 року у справі №5021/321/12
Постанова ВГСУ від 12.02.2014 року у справі №5021/321/12
Постанова ВГСУ від 10.06.2015 року у справі №5021/321/12
Постанова ВГСУ від 24.12.2014 року у справі №5021/321/12
Постанова ВГСУ від 12.02.2014 року у справі №5021/321/12
Постанова ВГСУ від 12.02.2014 року у справі №5021/321/12
Постанова ВГСУ від 12.02.2014 року у справі №5021/321/12
Постанова ВГСУ від 24.12.2014 року у справі №5021/321/12
Постанова ВГСУ від 22.04.2015 року у справі №5021/321/12

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 грудня 2014 року Справа № 5021/321/12 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Полякова Б.М., - головуючого (доповідач у справі), Коваленка В.М., Короткевича О.Є.,розглянувши касаційні скарги 1. публічного акціонерного товариства "Нафтопроммаш"; 2. Управління Пенсійного фонду України в м. Охтирці та Охтирському районі Сумської області на ухвалувід 04.09.2014 господарського суду Сумської області та постановувід 11.11.2014 Харківського апеляційного господарського суду у справі№ 5021/321/12 господарського суду Сумської областіпро банкрутствопублічного акціонерного товариства "Нафтопроммаш", м. Охтирка Сумської області ліквідаторПересадько Р.І., м. Сумиголова комітету кредиторів товариство з обмеженою відповідальністю "Горобина", м. Сумиза участюпублічного акціонерного товариства комерційного банку "ПриватБанк" представники сторін у судове засідання не з'явилися.

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою господарського суду Сумської області від 06.03.2012 порушено провадження у справі № 5021/321/12 про банкрутство публічного акціонерного товариства "Нафтопроммаш" (далі - ПАТ "Нафтопроммаш", боржник) за загальною процедурою банкрутства.

Постановою господарського суду Сумської області від 20.09.2012 визнано боржника банкрутом, відкрито щодо нього ліквідаційну процедуру, призначено ліквідатора та інше.

Ухвалою господарського суду Сумської області від 04.09.2014 (суддя Спиридонова Н.О.) частково задоволено скаргу ліквідатора на дії учасників ліквідаційної процедури від 12.12.2013 №88-юр: визнано погашення грошових вимог Управління Пенсійного фонду України в м. Охтирці та Охтирському районі Сумської області (далі - УПФУ в Охтирському районі, кредитор) на загальну суму 191 985,12 грн., які були сплачені за платіжними дорученнями у період з 15.11.2012 по 26.06.2013, у порядку черговості, встановленої ст. 31 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (у редакції, чинній до 19.01.2013, далі - Закон про банкрутство), а саме, спочатку погашено заборгованість із єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування із заробітної плати за період жовтень 2012 - листопад 2013 р., а решта суми - в порядку календарної черговості виникнення кредиторської заборгованості відповідної черги. Частково задоволено скаргу ліквідатора на дії учасника ліквідаційної процедури від 07.03.2014 №26-юр: визнано неправомірними дії ПАТ КБ "ПриватБанк" щодо самовільного списання з рахунку боржника грошових коштів у період з 15.10.2012 по 07.03.2014.

Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 11.11.2014 (судді: Гетьман Р.А. - головуючий, Плахов О.В., Пуль О.А.) вказану ухвалу залишено без змін.

Не погоджуючись з прийнятими судовими рішеннями, кредитор звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить їх скасувати в частині задоволення скарги ліквідатора на дії кредитора та прийняти в цій частині нове рішення, яким у задоволенні скарги відмовити.

Касаційна скарга мотивована порушенням судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, зокрема, ст. 25 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування", ст. 31 Закону про банкрутство, ст.ст. 32, 33, 80 ГПК України. На думку кредитора, погашення вимог правомірно здійснено ним у порядку, встановленому спеціальним законодавством, яке регулює порядок погашення внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування. Більше того, даний спір не підвідомчий господарському суду, а повинен розглядатись в порядку адміністративного судочинства.

Також не погоджуючись із зазначеними судовими рішеннями боржник в особі ліквідатора звернувся до суду касаційної інстанції з касаційною скаргою, в якій просить їх скасувати в частині відмови в задоволенні скарг ліквідатора стосовно: зобов'язання Охтирської ОДПІ ГУ Міндоходів в Сумській області зарахувати сплачений боржником в ліквідаційній процедурі єдиний соціальний внесок в порядку черговості визначеної ст. 31 Закону про банкрутство; стягнення з ПАТ КБ "ПриватБанк" на користь боржника безпідставно списаних грошових коштів в сумі 62 103,7 грн. та прийняти в цій частині нове рішення про задоволення скарг ліквідатора в повному обсязі.

Касаційна скарга обґрунтована неправильним застосуванням судами попередніх інстанцій норм матеріального права, зокрема, ст. 41 Податкового кодексу України, ст. 24 Закону про банкрутство.

Обговоривши доводи касаційних скарг, перевіривши наявні матеріали справи, проаналізувавши застосування судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що касаційні скарги не підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Після порушення справи про банкрутство щодо боржника діє спеціальний правовий режим, який встановлюється Законом про банкрутство. З цього моменту Закон про банкрутство має пріоритет перед іншими законодавчими актами і усі правовідносини щодо боржника повинні відбуватись згідно з порядком, визначеним вказаним Законом.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, постановою Харківського апеляційного господарського суду від 12.06.2013 у даній справі визнано поточні кредиторські вимоги УПФУ в Охтирському районі до боржника в розмірі 750156,95 грн. з включенням їх до четвертої черги реєстру вимог кредиторів.

Починаючи з жовтня 2012 року, тобто вже в ліквідаційній процедурі, боржник щомісяця сплачував кредитору єдиний соціальний внесок із поточних нарахувань заробітної плати, а також на виконання постанови Харківського апеляційного господарського суду від 12.06.2013 частково погашав поточні вимоги кредитора, включені до реєстру в четверту чергу, сплативши загалом 191 985,12 грн.

Проте УПФУ в Охтирському районі здійснило зарахування сплачених ліквідатором коштів не в порядку черговості, встановленої ст. 31 Закону про банкрутство, а відповідно до календарної дати виникнення заборгованості. У результаті таких дій кредитора його вимоги першої (тобто пов'язані з діяльністю ліквідатора) та другої черг залишаються не погашеними, а відбувається індивідуальне погашення грошових вимог кредитора четвертої черги, без пропорційного погашення вимог решти вимог кредиторів однієї черги.

Встановивши обставини порушення кредитором встановленої спеціальними нормами Закону про банкрутство черговості погашення вимог кредиторів у справі про банкрутство, суд першої інстанції, з яким погодився і суд апеляційної інстанції, керуючись у тому числі приписами ст. 24 Закону про банкрутство, обґрунтовано здійснив коригування порядку погашення сплачених боржником на користь кредитора платежів, привівши їх у відповідність до вимог ст. 31 Закону про банкрутство.

Щодо доводів касаційної скарги кредитора про порушення правил підвідомчості розгляду скарги ліквідатора слід зазначити, що питання щодо розподілу коштів при задоволенні грошових вимог кредиторів в процедурі ліквідації безпосередньо пов'язані з розглядом справи про банкрутство та регулюються спеціальними нормами Закону про банкрутство. У зв'язку з чим такі питання правомірно вирішені в межах провадження у справі про банкрутство та не підлягають передачі на розгляд до суду адміністративної юрисдикції.

Разом з тим, колегія суддів звертає увагу, що відповідно до імперативних приписів ст. 25 Закону про банкрутство з дня визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури ліквідатор повідомляє працівників банкрута про звільнення та здійснює його відповідно до законодавства України про працю.

Отже, після визнання боржника банкрутом підлягають звільненню всі без виключення працівники боржника, що унеможливлює нарахування в ліквідаційній процедурі заробітної плати працівникам боржника та, відповідно, сплату пов'язаних з цим обов'язкових платежів. З цього моменту можуть мати місце лише відрахування, пов'язані з діяльністю ліквідатора (ліквідаційної комісії), у т.ч. у зв'язку з нарахуванням заробітної плати найманим працівникам ліквідатора, а не боржника.

Необгрунтованими є доводи касаційної скарги ліквідатора відносно безпідставності відмови у задоволенні його вимог про зобов'язання органа доходів і зборів (Охтирську ОДПІ), на який з 01.10.2013 законодавчо покладено обов'язок щодо адміністрування єдиного соціального внеску, здійснити зарахування сплаченого боржником внеску. Враховуючи, що відповідні платежі були здійснені боржником до 01.10.2013 на рахунок УПФУ в Охтирському районі, то відповідні вимоги до органу доходів і зборів про зарахування платежів повинні заявлятись не боржником, а УПФУ в Охтирському районі за наявності відповідних правових підстав для цього.

Стосовно оскарження дій ПАТ КБ "ПриватБанк", то судами встановлено, що ПАТ КБ "ПриватБанк" є визнаним кредитором боржника з грошовими вимогами в сумі 54 332,33 грн., які частково були погашені боржником в ліквідаційній процедурі.

Положеннями ст. 30 Закону про банкрутство чітко визначено призначення та порядок використання коштів, що надходять на основний рахунок боржника в ліквідаційній процедурі.

При цьому за нормою ст. 1071 Цивільного кодексу України банк може списати грошові кошти з рахунка клієнта на підставі його розпорядження. Грошові кошти можуть бути списані з рахунка клієнта без його розпорядження на підставі рішення суду, а також у випадках, встановлених законом чи договором між банком і клієнтом.

Проте судами встановлено, що протягом листопада 2013 - березня 2014 років ПАТ КБ "ПриватБанк" проводилось самовільне безпідставне списання грошових коштів з ліквідаційного рахунку боржника, частина з яких у подальшому поверталась на цей же рахунок.

Зазначене свідчить про грубе порушення банком вимог ст. 30 Закону про банкрутство та ст. 1071 ЦК України, тому правильними є висновки судів попередніх інстанцій про визнання таких дій банку неправомірними.

Разом з тим, суди попередніх інстанцій обґрунтовано відмовили у задоволенні вимог ліквідатора щодо стягнення з ПАТ КБ "ПриватБанк" безпідставно списаних коштів, оскільки така вимога повинна розглядатись в окремому позовному провадженні.

Враховуючи вищевикладене, оскаржувані судові рішення підлягають залишенню без змін, як законні та обгрунтовані.

З урахуванням наведеного та керуючись ст.ст. 23, 25, 31 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", ст. 1071 Цивільного кодексу України та ст. ст. 1115, 1117, 1119, 11111, 11128 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційні скарги публічного акціонерного товариства "Нафтопроммаш" та Управління Пенсійного фонду України в м. Охтирці та Охтирському районі Сумської області залишити без задоволення.

2. Ухвалу господарського суду Сумської області від 04.09.2014 та постанову Харківського апеляційного господарського суду від 11.11.2014 у справі № 5021/321/12 залишити без змін.

Головуючий Б.М. Поляков

Судді В.М. Коваленко

О.Є. Короткевич