Історія справи

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 липня 2014 року Справа № 26/327 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Головуючого Кота О.В.,суддів Кочерової Н.О. (доповідач), Саранюка В.І.,розглянувши касаційну скаргу закритого акціонерного товариства "УКРГАЗ-ЕНЕРГО"на постановуКиївського апеляційного господарського суду від 20.05.2014у справі№ 26/327 господарського суду міста Києва за позовомпублічного акціонерного товариства "Родовід Банк"дозакритого акціонерного товариства "УКРГАЗ-ЕНЕРГО"провизнання додаткової угоди недійсною за участю представників сторін:

від позивача: Горобець Р.В., дов. від 01.08.2013

від відповідача: Волосна Я.О., дов. від 30.12.2013

ВСТАНОВИВ:

В жовтні 2011 року публічне акціонерне товариство "Родовід Банк" звернулося до господарського суду з позовом до закритого акціонерного товариства "УКРГАЗ-ЕНЕРГО" про визнання недійсною додаткової угоди № 3 від 10.03.2009 до договору строкового банківського вкладу в національній валюті юридичної особи-резидента № 79.1/18-Д-08 від 29.02.2008.

В обґрунтування вимог позивач, з урахуванням заяви про зміну підстав позову, поданої до суду 08.11.2013, зазначав, що спірна додаткова угода:

- не відповідає вимогам розумності та справедливості, оскільки визначена в ній процентна ставка в розмірі 48% річних є значно завищеною відносно затвердженої позивачем граничної процентної ставки (17%) та середньої ставки за вкладами в національній валюті станом на 10.03.2009 по банківській системі України в цілому, зазначеної на сайті НБУ (18 %);

- суперечить ст. 78 Закону України "Про банки і банківську діяльність", оскільки фактично була укладена пізніше, ніж 10.03.2009, тобто після призначення тимчасової адміністрації ПАТ "Родовід Банк";

- суперечить ч.ч. 1, 3 ст. 92, ч. 2 ст. 203, ч. 1 ст. 241 ЦК України, оскільки підписана від імені Банку неуповноваженою особою - головою правління, який не мав повноважень на укладення угод, що перевищують 25 % статутного капіталу, (в т.ч. і спірної додаткової угоди) без попереднього погодження з Правлінням банку, що відповідно до ст.ст. 203, 215 ЦК України та ч. 1 ст. 207 ГК України тягне недійсність вказаної додаткової угоди.

Рішенням господарського міста Києва від 17.01.2014 (колегія суддів у складі: Шкурдова Л.М. - головуючий, Ковтун С.А., Літвінова М.Є.) позов задоволено. Визнано недійсною додаткову угоду № 3 до договору № 79.1/18-Д-08 від 29.02.2008, укладену між ПАТ "Родовід Банк" та ЗАТ "УКРГАЗ-ЕНЕРГО". Стягнуто з ЗАТ "УКРГАЗ-ЕНЕРГО" на користь ПАТ "Родовід Банк" 85,00 грн. державного мита та 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 20.05.2014 (колегія суддів у складі: Сухового В.Г. - головуючий, Арикова О.В., Рудченко С.Г.) апеляційну скаргу закритого акціонерного товариства "УКРГАЗ-ЕНЕРГО" залишено без задоволення, а рішення господарського суду міста Києва від 17.01.2014 - без змін.

Судові рішення та постанова мотивовані тим, що спірна додаткова угода згідно ст.ст. 203, 215 ЦК України є недійсною, оскільки суперечить вимогам ст. ст. 92, 161, 241, 509, 627 ЦК України, а саме: не відповідає принципам розумності та справедливості в частині визначення завищеної процентної ставки в розмірі 48 % річних, укладена особою, яка не мала не те відповідних повноважень та в наступному не була схвалена Банком.

При цьому, суди попередніх інстанцій виходили з того, що Голова правління ПАТ "Родовід Банк" не є самостійним органом управління товариства; виконавчим органом останнього згідно статуту є Правління Банку (колегіальний орган), до компетенції якого статутом віднесено прийняття рішень про вчинення Банком правочинів на суму, що перевищує 25 % статутного капіталу Банку; сума спірної угоди (проценти, що підлягали нарахуванню та виплаті за її умовами), значно перевищувала допустиму суму (25 % статутного капіталу Банку), на яку Голова Правління міг укладати угоди без погодження з Правлінням Банку; Правління Банку не надавало згоди на укладення спірної додаткової угоди (відповідні докази в матеріалах справи відсутні). Крім того, за висновком суду, наступне схвалення додаткової угоди не відбулось, оскільки розпорядження щодо виплати відповідачу процентів за додатковою угодою № 3 у сумі 283 289 424,65 грн. було винесено неуповноваженою особою, яка не була погоджена та затверджена Правлінням Національного банку України на виконання функцій тимчасового адміністратора.

В касаційній скарзі закрите акціонерне товариства "УКРГАЗ-ЕНЕРГО" просить рішення місцевого та постанову апеляційного господарських судів скасувати та прийняти нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити, посилаючись на порушення судами попередніх інстанції норм матеріального права.

Заслухавши пояснення представників сторін, перевіривши повноту встановлених судами обставин справи та їх юридичну оцінку, Вищий господарський суд України вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Зі змісту ст.1117 Господарського процесуального кодексу України вбачається, що завданням господарського суду касаційної інстанції є перевірка застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права на підставі встановлених судами фактичних обставин справи.

Як встановлено судами попередніх інстанцій та підтверджується матеріалами справи, 29.02.2008 між відкритим акціонерним товариством "Родовід Банк", яке в подальшому перейменоване у публічне акціонерне товариство "Родовід Банк", (банк, позивач) та закритим акціонерним товариством "УКРГАЗ-ЕНЕРГО" (вкладник, відповідач) укладено договір строкового банківського вкладу в національній валюті юридичної особи-резидента № 79.1/18-Д-08, відповідно до п.1.1. якого банк зобов'язався прийняти від вкладника на строковий депозитний рахунок грошові кошти в сумі 552 000 000,00 грн. та повернути вкладникові суму вкладу 29.08.2008 і сплатити нараховані відсотки за вкладом на умовах та в порядку визначених договором.

У п.2.7. договору сторони погодили, що за повний строк зберігання вкладу, що зазначений у п. 1.1. цього договору, банк нараховує вкладнику 9% річних.

29.02.2008 між сторонами укладено Додаткову угоду № 1 до договору № 79.1/18-Д-08 від 29.02.2008, якою змінено п.2.9. договору та передбачено окрему виплату відсотків, нарахованих у відповідності до договору, при поверненні вкладу зі спливом строку або при достроковому поверненні.

21.07.2008 між сторонами укладено додаткову угоду № 2, якою продовжено термін дії договору до 10.03.2009.

Крім того, 10.03.2009 між сторонами договору укладено додаткову угоду № 3 до договору, якою змінено п.п. 1.1., 2.7. договору та погоджено обов'язок банку повернути вкладнику суму вкладу 08.02.2010 і сплатити нараховані відсотки за вкладом на умовах та в порядку, встановлених цим договором; банк зобов'язався за повний строк зберігання вкладу, що зазначений у п. 1.1. цього договору, нарахувати вкладнику 24% річних, а у разі, якщо протягом строку з 01.01.2009 по 08.02.2010 включно на рахунку буде знаходитися сума вкладу в розмірі не менше ніж 550 000 000,00 грн., то за період з 01.01.2009 по 08.02.2010 банк зобов'язався нарахувати та виплатити вкладнику на суму вкладу 48% річних.

На виконання умов договору відповідачем внесено на відкритий в банку рахунок кошти в розмірі 552 000 000,00 грн., що підтверджується випискою за особовим рахунком відповідача.

Постановою Правління Національного банку України № 138 від 13.03.2009 у ВАТ "Родовід Банк" призначено тимчасову адміністрацію строком на один рік (16.03.2009 - 15.03.2010). Відповідно до постанов Правління НБУ № 551 від 15.09.2009 та № 616 від 15.10.2009 введено мораторій на задоволення вимог кредиторів банку з 16.03.2009 до 15.09.2009 та продовжено з 16.09.2009 до 15.12.2009. Постановою Правління НБУ № 743 від 15.12.2009 продовжено термін дії мораторію на задоволення вимог кредиторів банку шляхом введення повного мораторію на задоволення вимог кредиторів строком на три місяці - з 16.12.2009 до 15.03.2010 включно. Постановою Правління НБУ № 133 від 15.03.2010 "Про продовження дії тимчасової адміністрації в ПАТ "Родовід Банк" продовжено дію тимчасової адміністрації банку на два місяці з 16.03.2010 до 16.05.2010 та припинено з 16.09.2011 згідно Постанови НБУ № 313/БТ від 15.09.2011.

18.03.2010 виконуючим обов'язки тимчасового адміністратора Дробноходом Ю.М. видано розпорядження (службова записка від 18.03.2010) здійснити повернення закритому акціонерному товариству "УКРГАЗ-ЕНЕРГО" суми депозиту в сумі 552 000 000, 00 грн. та сплату відсотків за вкладом по депозитному рахунку у сумі 334 080 614, 40 грн. (в т.ч. 283 289 424,65 грн. донарахованих процентів за додатковою угодою № 3), на підставі якого 18.03.2010 депозитні кошти з нарахованими відсотками в загальній сумі 886 080 614, 40 були перераховані на поточний рахунок ЗАТ "УКРГАЗ-ЕНЕРГО" в АТ "Родовід Банк".

Публічне акціонерне товариство "Родовід Банк" звернулося до господарського суду з позовом у даній справі про визнання недійсною з моменту укладення додаткової угоди № 3 від 10.03.2009 до договору строкового банківського вкладу в національній валюті юридичної особи-резидента № 79.1/18-Д-08 від 29.02.2008, вважаючи, що спірна угода суперечить вимогам ст. ст. 92, 161, 241, 509, 627 ЦК України, а саме: не відповідає принципам розумності та справедливості в частині визначення завищеної процентної ставки в розмірі 48 % річних, укладена особою, яка не мала не те відповідних повноважень, без узгодження питання щодо її укладення з Правлінням Банку, як колегіальним виконавчим органом, та в наступному не була схвалена Банком.

Згідно з ч. 1 ст. 207 Господарського кодексу України господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Відповідно до ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою ст. 203 Цивільного кодексу України.

Відповідно до частин першої та другої статті 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності.

Відповідно до ст. 1058 ЦК України за договором банківського вкладу (депозиту) одна сторона (банк), що прийняла від другої сторони (вкладника) або для неї грошову суму (вклад), що надійшла, зобов'язується виплачувати вкладникові таку суму та проценти на неї або дохід в іншій формі на умовах та в порядку, встановлених договором.

З огляду на оплатний характер договору банківського вкладу умова про проценти є істотною умовою такого договору та підлягає погодженню сторонами при його укладанні.

Як встановлено судами попередніх інстанцій укладена між сторонами у справі спірна додаткова угода № 3 до договору строкового банківського вкладу в національній валюті юридичної особи-резидента №79.1/18-Д-08 від 29.02.2008 стосувалась внесення змін до договору в частині визначення особливого порядку нарахування процентів за депозитним договором та встановленням процентної ставки у розмірі 48% річних.

Процентні ставки за вкладними (депозитними) операціями встановлюються банками самостійно. Національний банк України встановлює індикативні розміри процентних ставок для банків з урахуванням ситуації на грошово-кредитному ринку.

Нормами ст. 509 ЦК України закріплено, що зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Відповідно до положень ст. 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Судами попередніх інстанцій встановлено та підтверджується матеріалами справи, що станом на дату укладення спірної додаткової угоди (10.03.2009) рішенням AT "Родовід Банк" (протокол Фінансового комітету ВАТ "Родовід Банк" № 40 від 04.03.2009) затверджена гранична процентна ставка на залучення грошових коштів в розмірі 17% річних.

Станом на березень 2009 облікова ставка Національного банку України, яка є орієнтиром щодо вартості залучених та розміщених грошових коштів на відповідний період, дорівнювала 12 % річних, а згідно офіційної статистичної інформації по процентним ставкам за залученими депозитами за даними статистичної звітності банків України за 2009 рік (із сайту НБУ) в середньому по банківській системі України процентні ставки за вкладами в національній валюті станом 10.03.2009 становили 18 %.

З огляду на викладене обґрунтованим є висновок судів попередніх інстанцій про те, що встановлена в спірній додатковій угоді процентна ставка в розмірі 48% річних не відповідала встановленим у банку позивача процентним ставкам, є значно завищеною порівняно із звичайними процентними ставками за депозитними договорами, що діяли у банку в цей період, а також у банківській системі України в цілому та така умова угоди не відповідає вимогам, встановленим ст.ст. 509, 627 ЦК України, зокрема принципам розумності та справедливості.

Крім того, згідно зі ст. 92 ЦК України юридична особа набуває цивільних прав та обов'язків і здійснює їх через свої органи, які діють відповідно до установчих документів та закону. Орган або особа, яка відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступає від її імені, зобов'язана діяти в інтересах юридичної особи, добросовісно і розумно та не перевищувати своїх повноважень.

Частиною другою статті 207 ЦК України визначено, що правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства, та скріплюється печаткою.

Установчим документом акціонерного товариства є його статут (ч. 1 ст. 154 ЦК України).

Статтею 4 Закону України "Про господарські товариства", в редакції чинній на момент укладення спірної угоди, передбачено, що акціонерне товариство створюється і діє на підставі статуту.

Відповідно до ст. 97 ЦК України управління товариством здійснюють його органи - загальні збори його учасників і виконавчий орган, якщо інше не встановлено законом.

Згідно зі ст. 161 та ст. 47 Закону України "Про господарські товариства" виконавчим органом акціонерного товариства, який здійснює керівництво його поточною діяльністю, є правління або інший орган, передбачений статутом. Виконавчий орган вирішує всі питання діяльності акціонерного товариства, крім тих, що віднесені до компетенції загальних зборів і наглядової ради товариства. Виконавчий орган акціонерного товариства може бути колегіальним (правління, дирекція) чи одноособовим (директор, генеральний директор).

Відповідно до ч. 1 ст. 88, ч. 2 ст. 184 ЦК України та ч. 2 ст. 4 Закону України "Про господарські товариства" установчі документи (статут) повинні містити відомості, зокрема про склад та компетенцію органів управління товариства.

Як встановлено судами попередніх інстанцій пунктами 1-3 Статуту ВАТ "Родовід Банк" в редакції від 19.04.2008 (чинній станом на дату укладення спірної угоди - 10.03.2009) визначено, що виконавчим органом Банку є Правління Банку, яке у межах своєї компетенції діє від імені Банку на підставі цього Статуту та Положення про Правління Банку, яке затверджується Спостережною Радою Банку. Роботою Правління Банку керує Голова Правління Банку.

Пунктом 40 Постанови Пленуму Верховного Суду України "Про практику розгляду судами корпоративних спорів" № 13 від 24.10.2008 визначено, що у разі, якщо в статуті товариства передбачено, що його виконавчий орган діє у складі кількох осіб, а отже, голова правління не є самостійним органом управління, тому для набуття товариством цивільних прав і обов'язків він на підставі частини другої статті 99 та статті 161 ЦК повинен виносити відповідні питання на розгляд засідання правління чи загальних зборів акціонерів.

Відповідно до п. 14 ст. 7 Статуту Голова Правління Банку вирішує всі питання діяльності банку, за виключенням тих питань, які віднесені до компетенції Загальних зборів акціонерів банку, Спостережної Ради банку, Правління банку, а також питання делеговані Загальними зборами акціонерів банку, Спостережною Радою банку, Правлінням банку. Зокрема, Голова Правління банку має право укладати від імені банку (у тому числі підписувати) договори (контракти, угоди), включаючи зовнішньоекономічні, та/або вчиняти правочини, окрім тих, що згідно цього Статуту від імені банку укладають інші особи. Укладення від імені банку договору (контракту, угоди) та/або вчинення правочину на суму, що перевищує 25 % статутного капіталу банку, можливе після прийняття Правлінням Банку відповідного рішення (пп. 14.10. п. 14 ст. 7 Статуту).

Згідно з пп. 4.14. п. 4 ст. 7 Статуту Правління Банку вирішує всі питання діяльності банку, крім питань, які відносяться до компетенції Загальних зборів акціонерів Банку й Спостережної Ради Банку, зокрема приймає рішення про укладення Банком договору (контракту, угоди) та/або вчинення правочину на суму, що перевищує 25% статутного капіталу Банку, що також закріплено в п. 3.14 Положення про Правління ВАТ "Родовід Банк", затвердженого протоколом Спостережної Ради ВАТ "Родовід Банк" № 3 від 30.03.2007.

Пунктом 3 статті 3 Статуту визначено, що статутний капітал Банку становить 435000000 (чотириста тридцять п'ять мільйонів) гривень.

У зв'язку з цим судами попередніх інстанцій вірно встановлено, що сума спірної угоди (проценти, що підлягали нарахуванню та виплаті за її умовами), значно перевищувала допустиму суму (25 % статутного капіталу Банку), на яку Голова Правління міг укладати угоди без погодження з Правлінням Банку. Однак, судами не встановлено обставин та в матеріалах справи відсутні докази, які б свідчили про прийняття Правлінням Банку відповідного рішення про надання згоди на укладення спірної додаткової угоди та уповноваження для її вчинення Голову Правління Банку.

З огляду на наведене, в силу положень Статуту спірна угоди належить до договорів, рішення на вчинення яких приймається Правлінням Банку, оскільки сума угоди перевищує суму у розмірі 108 750 000, 00 грн. (25 % статутного капіталу Банку), а Голова Правління не мав повноважень на її укладення без надання на те згоди Правління Банку.

Крім того, колегія суддів погоджується з висновком судів попередніх інстанцій про те, що факт виплати позивачем 283 289 424, 65 грн. процентів за додатковою угодою № 3 за розпорядженням виконуючого обов'язки тимчасового адміністратора Дробнохода Ю.М. (службова записка від 18.03.2010) не свідчить про схвалення спірної угоди позивачем, оскільки розпорядження щодо виплати відповідачу процентів за додатковою угодою № 3 було винесено неуповноваженою особою, яка не була погоджена та затверджена Правлінням Національного банку України на виконання функцій тимчасового адміністратора у відповідності до ч. 4 ст. 75 Закону України "Про банки і банківську діяльність" (в редакції від 24.07.2009, чинній станом на 18.03.2010), п. 4.4. глави 4 розділу V Постанови НБУ № 369 від 28.08.2001 "Про затвердження Положення про застосування Національним банком України заходів впливу за порушення банківського законодавства" (у редакції від 24.09.2009, чинній станом на 18.03.2010).

З огляду на викладене, колегія суддів касаційної інстанції погоджується з висновком судів попередніх інстанцій про наявність підстав для визнання додаткової угоди № 3 від 10.03.2009 до договору строкового банківського вкладу в національній валюті юридичної особи-резидента № 79.1/18-Д-08 від 29.02.2008 недійсною згідно ст.ст. 203, 215 ЦК України, оскільки угода суперечить вимогам ст. ст. 92, 161, 241, 509, 627 ЦК України, а саме: не відповідає принципам розумності та справедливості в частині визначення завищеної процентної ставки в розмірі 48 % річних, укладена особою, яка не мала не те відповідних повноважень та в наступному не була схвалена Банком.

За таких обставин, колегія суддів касаційної інстанції вважає, що оскаржувані відповідачем рішення місцевого та постанова апеляційного господарських судів прийняті з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а твердження скаржника про порушення і неправильне їх застосування судами попередніх інстанцій не знайшли свого підтвердження, у зв'язку з чим підстави для зміни чи скасування законних та обґрунтованих судових актів відсутні.

Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу закритого акціонерного товариства "УКРГАЗ-ЕНЕРГО" залишити без задоволення, а постанову Київського апеляційного господарського суду від 20.05.2014 у справі № 26/327 - без змін.

Головуючий О. Кот

Судді: Н. Кочерова

В. Саранюк