Історія справи

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 червня 2015 року Справа № 910/12476/13 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді: суддів:Іванової Л.Б. (доповідач), Гольцової Л.А., Кролевець О.А.,розглянувши касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Акціонерна компанія "Київводоканал"на постановуКиївського апеляційного господарського суду від 06.04.2015у справі№ 910/12476/13 Господарського суду міста Києваза позовомПублічного акціонерного товариства "Акціонерна компанія "Київводоканал"до Житлово-будівельного кооперативу "Річковик-2"простягнення 654581,51 грн.за участю представників сторін:

позивача: Залерцов М.О., дов. від 31.03.2015 № 325

відповідача: Гутгарц Д.І., дов. від 10.03.2015 № 10/03-1

ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство "Акціонерна компанія "Київводоканал" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Житлово-будівельного кооперативу "Річковик-2" про стягнення 518108,63 грн. заборгованості за послуги з водопостачання та водовідведення, надані в період з 01.05.2009 по 30.04.2013 на підставі договору № 7475/4-13 від 11.01.2000, 2343,39 грн. пені, 20522,46 грн. - трьох процентів річних, 9985,30 грн. інфляційних втрат та 103621,73 грн. штрафу.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 12.09.2013 у справі № 910/12476/13 позов задоволено частково; стягнуто з Житлово-будівельного кооперативу "Річковик-2" на користь Публічного акціонерного товариства "Акціонерна компанія "Київводоканал" 303875,98 грн. основного боргу, 7361,78 грн. збитків від інфляції, 18153,78 грн. трьох процентів річних, 2343,39 грн. пені, 60775,20 грн. штрафу та 7850,21 грн. судового збору. В іншій частині позову відмовлено.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 03.03.2014 у цій справі рішення Господарського суду міста Києва від 12.09.2013 змінено; позов задоволено частково; стягнуто з Житлово-будівельного кооперативу "Річковик-2" на користь Публічного акціонерного товариства "Акціонерна компанія "Київводоканал" 129024,59 грн. основного боргу, 6409,17 грн. збитків від інфляції, 11484,38 грн. - 3% річних, 571,55 пені, 25804,92 грн. штрафу, а також 3465,89 грн. за розгляд справи в суді першої інстанції та 1732,96 грн. за розгляд справи в суді апеляційної інстанції; в іншій частині позову відмовлено.

Постановою Вищого господарського суду України від 21.05.2014 рішення Господарського суду міста Києва від 12.09.2013 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 03.03.2014 у справі № 910/12476/13 скасовано, справу передано на новий розгляд до Господарського суду міста Києва.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 09.10.2014 у справі № 910/12476/13 (колегія суддів у складі: головуючий суддя Марченко О.В., судді Васильченко Т.В., Ломака В.С.) позов задоволено частково; з Житлово-будівельного кооперативу "Річковик-2" на користь Публічного акціонерного товариства "Акціонерна компанія "Київводоканал" 208375,63 грн. основного боргу; 7318,50 грн. втрат від інфляції; 14812,01 грн. 3% річних; 932,90 грн.; 41675,13 грн. штрафу; 5462,28 грн. судового збору за розгляд справи в суді першої інстанції; 1093,45 грн. судового збору за розгляд справи в суді апеляційної інстанції і 2008,10 грн. судового збору за розгляд справи в суді касаційної інстанції; у задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 06.04.2015 (колегія суддів у складі: головуючого судді Коршун Н.М., суддів Алданової С.О., Дикунської С.Я.), рішення Господарського суду міста Києва від 09.10.2014 року у справі № 910/12476/13 скасовано та прийнято нове, яким у позові відмовлено повністю.

Не погоджуючись з постановою суду апеляційної інстанції, Публічне акціонерне товариство "Акціонерна компанія "Київводоканал" звернулося до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Київського апеляційного господарського суду від 06.04.2015 у справі № 910/12476/13, справу передати на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Обґрунтовуючи підстави звернення з касаційною скаргою до суду, скаржник посилається на порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права.

Сторони згідно з приписами статті 1114 Господарського процесуального кодексу України були належним чином повідомлені про день, час і місце розгляду касаційної скарги, та скористалися передбаченим законом правом на участь у перегляді справи в касаційній інстанції.

Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи у касаційній інстанції, обговоривши доводи касаційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування норм матеріального та процесуального права при ухваленні оскаржуваного судового акту, вважає касаційну скаргу такою, що підлягає задоволенню, з огляду на наступне.

Як встановлено судом апеляційної інстанції, 11.01.2000 між Державним комунальним об'єднанням "Акціонерна компанія "Київводоканал" (правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство "Акціонерна компанія "Київводоканал") (далі - постачальник) та Житлово-будівельним кооперативом "Річковик-2" (далі - абонент) було укладено договір № 7475/4-13 на послуги водопостачання та водовідведення, за умовами якого постачальник зобов'язується забезпечити абоненту постачання питної води та прийняття від абонента каналізаційних стоків, а абонент зобов'язався оплатити вказані послуги на умовах, передбачених Договором та Правилами користування системами комунального водопостачання та водовідведення в містах та селищах України, затвердженими наказом Державного комітету по житлово-комунальному господарству України від 01.07.1994 № 65 (далі - Правила № 65).

Відповідно до п. 2.1 договору постачальник забезпечує постачання питної води, якість якої відповідає ДОСТу 2874-82 "Вода питна" та приймає каналізаційні стоки, які не перевищують гранично допустимих концентрацій шкідливих речовин, здійснює заміну, ремонт несправних водолічильників, їх держперевірку за письмовою заявкою абонента, за його рахунок та попередньою оплатою вартості послуг, що надаються.

Згідно з пп. а) п. 2.2. договору абонент зобов'язаний сплачувати вартість наданих послуг за тарифами, встановленими в порядку, передбаченому чинним законодавством. У разі зміни тарифів сплата послуг абонентом здійснюється за новим тарифом з часу його введення в дію без внесення змін до договору.

Як визначено п. 3.1 договору, кількість води, що подається постачальником та використовується абонентом, визначається за показниками водолічильників, зареєстрованих постачальником. Зняття показників водолічильників здійснюється, як правило, щомісячно представником постачальника спільно з представником абонента.

Пунктом 3.4 договору сторони погодили, що кількість стічних вод, які надходять у каналізацію, визначається за кількістю води, що надходить із комунального водопроводу та інших джерел водопостачання, згідно із показниками водолічильника, а при його відсутності за узгодженням з постачальником, за діючими нормами водоспоживання, або іншим засобом, передбаченим пунктом 21.21 Правил.

Відповідно до п. 3.6 договору абонент розраховується за послуги водопостачання та водовідведення у порядку, встановленому чинним законодавством, у п'ятиденний термін з дня надання постачальником платіжних документів до банківської установи.

Пунктом 3.7 договору передбачено, що у разі незгоди щодо кількості або вартості отриманих послуг абонент зобов'язаний у 5-ти денний термін з дня представлення постачальником платіжних документів до банківської установи направити повноважного представника з обґрунтовуючи ми документами для проведення звірки розрахунків та підписання відповідного акта в цей же термін. При невиконанні цієї умови дані постачальника вважаються прийнятими абонентом.

Неналежне виконання відповідачем передбачених договором обов'язків щодо оплати отриманих ним послуг стало підставою звернення позивача із позовом до суду про стягнення з відповідача заборгованості за надані послуги у розмірі 518108,63 грн. за період з 01.05.2009 по 30.04.2013, а також інфляційних втрат, процентів річних, штрафу та пені у зв'язку із порушенням відповідачем зобов'язань за договором.

Скасовуючи рішення судів попередніх інстанцій та передаючи справу на новий розгляд, Вищий господарський суд України у постанові від 21.05.2014 вказав, що при вирішенні спору судами не було враховано, що до вартості послуг, нарахованих за кодом № 3-50423 у сумі 381194,13 грн., включено і послуги з прийняття стоків гарячої води і при цьому не надано оцінки твердженням позивача про те, що обов'язок зі сплати стоків гарячого водопостачання покладений на відповідача; суди не надали оцінки і доводам відповідача щодо включення до вартості послуг стоків гарячої води, обсяги яких не підтверджуються первинними документами; не досліджено стан розрахунків сторін за період, за який заявлено про застосування позовної давності, а саме з травня 2009 року по червень 2010 року та не з'ясовано фактичних обставин, пов'язаних із вчиненням у цей період боржником дій, які можуть свідчити про визнання ним свого боргу і визнаватися як підстава для переривання строку позовної давності.

Вирішуючи спір по суті з урахуванням зазначених вказівок суду касаційної інстанції, місцевий господарський суд виходив з того, що матеріалами справи підтверджується заборгованість відповідача за послуги з холодного водопостачання і водовідведення холодної води за період з 01.05.2009 по 30.04.2013 у розмірі 129024,59 грн.; у відповідача відсутні зобов'язання за договором з оплати питної води, що використовується для виготовлення гарячої води; на відповідача покладений обов'язок оплати послуг з прийняття каналізаційних стоків, в тому числі і стоків гарячої води; заява відповідача про застосування позовної давності є необґрунтованою, оскільки відповідачем були вчинені дії, які свідчать про визнання ним боргу, що є підставою для переривання позовної давності.

За таких обставин, суд першої інстанції дійшов висновку про часткове задоволення позову, стягнувши з відповідача 208375,63 грн. основного боргу; 7318,50 грн. втрат від інфляції; 14812,01 грн. 3% річних; 932,90 грн.; 41675,13 грн. штрафу.

Переглядаючи рішення суду першої інстанції, апеляційний господарський суд виходив з того, що без проведення судової експертизи неможливо встановити об'єм та суму наданих позивачем послуг з постачання питної води та водовідведення за тривалий період, а позивач оплату проведення експертизи не виконав. Враховуючи наведене, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про те, що позивачем не доведено належними доказами наявність заборгованості відповідача за надані позивачем послуги, а рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню у зв'язку з недоведеністю обставин, що мають значення для даної справи, які місцевий господарський суд у зазначеному рішенні визнав встановленими.

Колегія суддів касаційної інстанції вважає такі висновки апеляційного господарського суду передчасними з огляду на таке.

Відповідно до ч. 1 ст. 101 Господарського процесуального кодексу України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Додаткові докази приймаються судом, якщо заявник обґрунтував неможливість їх подання суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього.

Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі (ч. 2 ст. 101 Господарського процесуального кодексу України).

Згідно із ч. 1 ст. 104 Господарського процесуального кодексу України підставами для скасування або зміни рішення місцевого господарського суду є: неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які місцевий господарський суд визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні місцевого господарського суду, обставинам справи; порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.

Необґрунтованим є рішення, в якому неправильно встановлено або взагалі не встановлено фактичних обставин справи. Неповне з'ясування обставин справи свідчить про те, що господарський суд не поставив на свій розгляд і не дослідив усіх передбачених нормою матеріального права юридичних фактів чи доказових фактів, наявність або відсутність яких впливає на вирішення справи, а причиною недоведеності обставин, що мають значення для справи, є порушення судом правил дослідження й оцінки доказів.

Так, відповідно до п.п. 7, 8 ч. 2 ст. 105 Господарського процесуального кодексу України у постанові апеляційного господарського суду мають бути зазначені обставини справи, встановлені апеляційною інстанцією, доводи, за якими апеляційна інстанція відхиляє ті чи інші докази, мотиви застосування законів та інших нормативно-правових актів; у разі скасування або зміни рішення місцевого господарського суду - доводи, за якими апеляційна інстанція не погодилась з висновками суду першої інстанції.

Відповідно до ч. 1 ст. 47 Господарського процесуального кодексу України судове рішення приймається за результатами обговорення усіх обставин справи, а частиною першою статті 43 названого Кодексу передбачено всебічний, повний і об'єктивний розгляд в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності. Вказані вимоги стосуються і перегляду справи в апеляційному порядку.

Між тим, оскаржувана постанова вказаним вимогам не відповідає, всупереч вимогам ст.ст. 43, 101, 105 Господарського процесуального кодексу України, не містить підстав, з яких суд апеляційної інстанції не погодився із висновками суду першої інстанції про часткове задоволення позову, та мотивів відхилення поданих сторонами доказів.

Відповідно до ч. 1 ст. 41 Господарського процесуального кодексу України для роз'яснення питань, що виникають при вирішенні господарського спору і потребують спеціальних знань, господарський суд призначає судову експертизу.

Судова експертиза призначається лише у разі дійсної потреби у спеціальних знаннях для встановлення фактичних даних, що входять до предмета доказування, тобто у разі, коли висновок експерта не можуть замінити інші засоби доказування, а тому висновок суду апеляційної інстанції про недоведеність позивачем заявлених вимог з тих підстав, що без проведення судової експертизи неможливо встановити об'єм та вартість наданих послуг є передчасним і зроблений судом без наведення відповідних мотивів неможливості вирішення спору за наявними в матеріалах справи доказами.

Відповідно до п. 3) ст. 111-9 Господарського процесуального кодексу України касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має право: скасувати рішення першої інстанції або постанову апеляційної інстанції і передати справу на новий розгляд, якщо суд припустився порушень норм процесуального права, які унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи. Справа направляється на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, якщо порушення норм процесуального права, які унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, допущені тільки цим судом. У всіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції.

За таких обставин, оскаржувана постанова не може вважатися законною і обґрунтованою, оскільки, в порушення вимог ч. 1 ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, прийнята без повного та всебічного з'ясування всіх суттєвих обставин справи та оцінки доказів, що мають юридичне значення для її розгляду і вирішення спору по суті, а тому підлягає скасуванню з передачею справи на новий розгляд до Київського апеляційного господарського суду.

Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119 - 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Акціонерна компанія "Київводоканал" задовольнити.

Постанову Київського апеляційного господарського суду від 06.04.2015 у справі № 910/12476/13 Господарського суду міста Києва скасувати.

Справу № 910/12476/13 направити на новий розгляд до Київського апеляційного господарського суду.

Головуючий суддя Л. Іванова

Судді Л. Гольцова

О. Кролевець