Історія справи

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 червня 2014 року Справа № 904/8896/13

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Дроботової Т.Б. - головуючого, Волковицької Н.О., Рогач Л.І.розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргуФізичної особи-підприємця ОСОБА_4на постановуДніпропетровського апеляційного господарського суду від 16.04.2014у справі№ 904/8896/13господарського суду Дніпропетровської областіза позовомДепартаменту корпоративних прав та правового забезпечення Дніпропетровської міської радидоФізичної особи-підприємця ОСОБА_4третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Комунальне підприємство "Житлове господарство Самарського району" Дніпропетровської міської радипростягнення 13892,49 грн.за участю представників: позивачане з'явився (про час та місце судового засідання повідомлений належно)відповідачане з'явився (про час та місце судового засідання повідомлений належно)третьої особине з'явився (про час та місце судового засідання повідомлений належно)

ВСТАНОВИВ:

Департамент корпоративних прав та правового забезпечення Дніпропетровської міської ради звернувся до господарського суду з позовом про стягнення з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 13892,49 грн., з них: 12788,15 грн. - заборгованість з орендної плати, 1104,34 грн. - пеня.

Позов вмотивований порушенням відповідачем договірних зобов'язань зі сплати орендної плати за договором оренди нерухомого майна, що належить до комунальної власності територіальної громади міста, від 27.03.2009 № 43-УКВ/09 за період з грудня 2012 року по листопад 2013 року, приписами статті 188 Господарського кодексу України, статей 18,19 Закону України "Про оренду державного і комунального майна", статей 526, 530, 615 Цивільного кодексу України.

14.01.14 до суду від позивача надійшла заява про збільшення розміру позовних вимог, відповідно до якої позивач просив стягнути з відповідача 16850,24 грн., з них: 15745,90 грн. - заборгованості з орендної плати, 1104,34грн. - пені.

Відповідач у судовому засіданні від 29.01.2014 позовні вимоги не визнав та просив суд відмовити позивачу в їх задоволенні у повному обсязі, посилаючись на припинення договору оренди з огляду на повернення орендованого майна.

Представник третьої особи вказав, що відповідач повернув йому нежитлове приміщення як балансоутримувачу згідно з підписаним актом приймання-передачі.

Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 29.01.2014 (суддя Петренко Н.Е.) позов задоволено частково; стягнуто з відповідача на користь позивача до міського бюджету заборгованість з орендної плати у розмірі 15745,90 грн., пеню у розмірі 1059,25 грн., витрати по сплаті судового збору у розмірі 1715,90 грн; в решті позовних вимог - відмовлено.

Судове рішення обгрунтоване порушенням відповідачем умов договору оренди та вимог статей 525, 526, 599, 629 Цивільного кодексу України, статей 18,19 Закону України "Про оренду державного і комунального майна" у зв'язку з відсутністю доказів оплати оренди за спірний період та належних доказів повернення об'єкту оренди за актом приймання передачі.

Постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 16.04.2014 (судді: Дармін М.О. - головуючий, Іванова О.Г., Подобєда І.М.) рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 29.01.2014 залишено без змін з мотивів його законності та обґрунтованості.

Не погоджуючись з господарськими судами попередніх інстанцій, відповідач подав до Вищого господарського суду України касаційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалені у даній справі судові рішення та прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог повністю. Касаційну скаргу вмотивовано доводами про порушення судами норм матеріального та процесуального права, а саме, статей 220, 654, 793 Цивільного кодексу України, частини 1 статті 17 Закону України "Про оренду державного і комунального майна", висновок судів щодо продовження договору оренди до 01.03.2014 та відповідно стягнення орендної плати з грудня 2012 року по листопад 2013 року є безпідставним та необгрунтованим; договір оренди від 27.03.2009, продовжений до 10.03.2014 є нікчемним у зв'язку з недодержанням вимог про його нотаріальне посвідчення; об'єкт оренди звільнено, що підтерджується актом приймання-передачі від 28.02.2013, підписаним балансоутримувачем. Разом з цим відповідач посилається на необгрунтованість розрахунку пені, здійсненої судами з порушенням вимог частини 6 статті 232 Господарського кодексу України.

Клопотання відповідача про залучення до матеріалів справи на підставі 22 Господарського процесуального кодексу України письмових пояснень з доданим документом, в якості доказу у справі, відхиляється судовою колегією з огляду на межі перегляду справи в касаційній інстанції, передбачені статтею 1117 Господарського процесуального кодексу України.

Сторони та третя особа не скористалися правом на участь представників у судовому засіданні.

Заслухавши доповідь судді - доповідача, перевіривши наявні матеріали справи на предмет правильності юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення в судових рішеннях, колегія суддів не вбачає підстав для задоволення касаційної скарги з огляду на таке.

Відповідно до статті 1117 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підстав встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Касаційна інстанція не має права встановлювати чи вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду або відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або перевіряти докази.

Як встановлено господарськими судами попередніх інстанцій та вбачається з матеріалів справи, 27.03.2009 Управлінням комунальної власності Дніпропетровської міської ради, правонаступником якого є Департамент корпоративних прав та правового забезпечення Дніпропетровської міської ради та Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_4 був укладений договір № 43-УКВ/09 оренди нерухомого майна, що належить до комунальної власності територіальної громади міста, відповідно до умов пункту 1.1 якого, з метою ефективного використання комунального майна позивач на підставі рішення міської ради від 21.03.2007 № 41/11 зі змінами та доповненнями передає, а відповідач приймає в строкове платне користування комунальне нерухоме майно - нежитлові вбудовані приміщення загальною площею 67,80 м2, розміщені за адресою: м. Дніпропетровськ, вул. 20-річчя Перемоги, 3, літ. А-5, у цокольному поверсі 5-ти поверхового будинку, вартість яких, згідно з незалежною оцінкою становить 304252 грн., що перебувають на балансі КВ ЖРЕП Самарського району, для використання під розміщення торговельного об'єкту з продажу продовольчих товарів, крім товарів підакцизної групи

Згідно з пунктом 2.2. Договору оренди, відповідач вступає у строкове платне користування об'єктом оренди з дати підписання сторонами цього договору та акта приймання-передачі об'єкта оренди.

Відповідно до пунктів 2.6, 2.7 цього Договору Орендар зобов'язаний повернути об'єкт оренди за актом приймання передачі об'єкта оренди, підписаним балансоутримувачем, Орендодавцем та Орендарем. Майно вважається повернутим з моменту підписання Сторонами акта приймання передачі. Обов'язок щодо складання акта приймання - передачі при передачі об'єкта в оренду покладається на балансоутримувача, а при поверненні об'єкта з оренди - на Орендаря.

Пунктом 3.1. вказаного Договору визначено, що розрахунок орендної плати здійснюється за Методикою розрахунку і порядку використання плати за оренду комунального нерухомого майна, затвердженою міською радою, при цьому орендна ставка за використання комунального майна, встановлена згідно з Протоколом № 11/09 від 24.03.2009 року засідання комісії з проведення конкурсів на право оренди об'єктів нерухомого майна, що належить до комунальної власності територіальної громади міста.

За умовами пункту 3.2. Договору, розмір орендної плати відповідно до розрахунку орендної плати, що є невід'ємною частиною цього договору, становить 2 162,96 грн. без ПДВ.

В пункті 3.3. Договору оренди зазначено, за користування об'єктом оренди відповідач сплачує орендну плату, яку спрямовує:

- 50% від загальної суми орендної плати до загального фонду міського бюджету м. Дніпропетровська на розрахункові рахунки, які відкриті управліннями Державного казначейства за місцем реєстрації відповідача, як платника податків та зборів, в районних податкових інспекціях м. Дніпропетровська, відповідно з кодом бюджетної класифікації 22080401 - у розмірі 1 081,48 грн.;

- 50% від загальної суми орендної плати у розмірі 1 081,48 грн. на рахунок балансоутримувача об'єкта оренди.

Пунктами 3.4, 3.5, 3.8 Договору оренди передбачено, що за кожний наступний місяць орендна плата визначається шляхом коригування орендної плати за попередній місяць з урахуванням індексу інфляції за поточний місяць. Орендна плата сплачується відповідачем щомісяця у термін не пізніше 15 числа місяця, наступного за звітним, і не залежить від наслідків господарської діяльності відповідача. Орендна плата сплачується відповідачем за весь час фактичного використання об'єкта оренди до дати підписання акта приймання-передачі об'єкта оренди, включно. Орендна плата, перерахована несвоєчасно або не в повному обсязі, підлягає індексації і стягується відповідно до чинного законодавства України, з урахуванням штрафних санкцій, у співвідношенні, визначеному пунктом 3.3 цього договору

За умовами пунктів 5.2., 5.5 Договору оренди, відповідач зобов'язаний своєчасно і у повному обсязі сплачувати орендну плату за весь час фактичного використання об'єкта оренди до дати підписання акта приймання-передачі об'єкта оренди, включно. У разі припинення цього договору протягом 5 календарних днів з дати припинення повернути об'єкт оренди за актом приймання-передачі, підписаним балансоутримувачем, позивачем та відповідачем, у належному стані, не гіршому ніж на момент передачі його в оренду, з урахуванням нормального фізичного зносу, та відшкодувати балансоутримувачу збитки у разі погіршення стану або втрати (повної або часткової) об'єкта оренди з вини відповідача один екземпляр такого акта приймання-передачі надається позивачу.

Згідно з пунктами 9.1., 9.2 Договору оренди за невиконання або неналежне виконання зобов'язань за цим договором сторони несуть відповідальність згідно з умовами цього договору та чинним законодавством України. За несвоєчасну сплату суми орендної плати відповідач зобов'язаний сплатити пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ на дату нарахування пені від несплаченої суми орендної плати за кожен день прострочення платежу у співвідношенні, визначеному у пункті 3.3. цього договору.

Відповідно до пункту 10.1 Договір оренди діє з 27.03.2009 до 11.03.2012 включно.

Судами також встановлено, що на виконання умов вищезазначеного Договору оренди, 27.03.2009 позивач передав за узгодженням з балансоутримувачем, а відповідач прийняв у строкове платне користування комунальне нерухоме майно, що підтверджується актом приймання-передачі від 27.02.2009.

06.07.2009 сторонами укладено додаткову угоду № 1 до Договору оренди, якою доповнено Договір оренди пунктом 3.2.1. з згідно яким орендна плата, визначена пунктом 3.2. цього договору в період до 31.12.2009 включно, сплачується відповідачем в обсязі 45 відсотків встановленого розміру. Зміни до Договору оренди, внесені цією додатковою угодою набувають чинності з моменту підписання цієї додаткової угоди і діють до 31.12.2009 включно. З 01.01.2010 орендна плата сплачується відповідачем у повному обсязі відповідно до умов Договору оренди.

10.03.2010 позивачем та відповідачем укладено додаткову угоду № 2 до Договору оренди, відповідно до умов якої термін дії змін щодо розміру орендної плати, передбачений пунктом 3.2.1. договору, внесений додатковою угодою № 1 від 06.07.2009, вважається продовженим до 01.01.2011 з дня внесення. З 01.01.2011 орендна плата сплачується орендарем у повному обсязі відповідно до умов Договору оренди.

01.02.2012 позивач направив на адресу відповідача лист, в якому зазначив, що відповідно до частини 1 статті 17 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" та пункту 5 прикінцевих положень Закону України "Про внесення змін до деяких законів України щодо спрощення умов ведення бізнесу в Україні", термін дії договору оренди від 27.03.2009 № 43-УКВ/09 продовжено до 10.03.2014.

03.09.2013 позивачем на адресу відповідача направив лист-претензію з вих. № 7/3-1169 від 28.08.2013 з вимогою сплатити до 23.09.2013 заборгованість з орендної плати та пеню, а у разі несплати з'явитись до 23.09.2013 для розірвання Договору оренди.

Докази надсилання відповідачем відповіді на претензію в матеріалах справи відсутні та суду не надано.

Згідно з актом приймання - передачі комунального нерухомого майна від 28.02.2013 без підпису Орендодавця, Орендар передав, а Балансоутримувач прийняв об'єкт оренди відповідно до умов договору оренди від 27.03.2009. № 43-УКВ/09.

Задовольняючи позовні вимоги в частині стягнення заборгованості з орендної плати у сумі 15745,90грн. та 1059,25 грн. пені, суди попередніх інстанцій виходили з доведеності порушення відповідачем взятих на себе договірних зобов'язань, з підстав відсутності доказів внесення орендної плати за спірний період та повернення об'єкту оренди за актом приймання - передачі, в порядку передбаченому пунктом 2.6 договору оренди.

Судова колегія зазначає, що відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно з частиною 3 статті 18 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" та частиною 3 статті 285 Господарського кодексу України орендар зобов'язаний вносити орендну плату своєчасно і у повному обсязі.

Частиною 1 статті 19 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", частиною 4 статті 286 Господарського кодексу України передбачено, що орендар за користування об'єктом оренди вносить орендну плату незалежно від наслідків господарської діяльності, строки внесення орендної плати визначаються у договорі.

Статтею 526 Цивільного кодексу України визначено, що зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до частини 1 статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Як зазначено в частині 2 статті 218 Господарського кодексу України учасник, господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання.

У відповідності до статей 599, 610 Цивільного кодексу України, зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином. Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Частиною 1 статті 759 та частинами 1, 5 статті 762 цього Кодексу визначено, що за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк; за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором .

Статтею 764 Цивільного кодексу України унормовано, що якщо наймач продовжує користуватися майном після закінчення строку договору найму, то, за відсутності заперечень наймодавця протягом одного місяця, договір вважається поновленим на строк, який був раніше встановлений договором.

Відповідно до частини 2 статті 795 цього Кодексу повернення наймачем предмета договору найму оформляється відповідним документом (актом), який підписується сторонами договору. З цього моменту договір найму припиняється.

Частиною 6 статті 232 Господарського кодексу України визначено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Відповідно до статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Господарські суди попередніх інстанцій дослідивши, що відповідач продовжував користуватися майном після закінчення договору оренди від 27.03.2009 № 43-УКВ/09, заперечень наймодавця протягом одного місяця після закінчення строку договору найму не надходило, а надана копія акту приймання-передачі комунального нерухомого майна не підписана орендодавцем, отже не є належним доказом повернення об'єкту оренди, вірно встановили факт невиконання відповідачем умов договору оренди нерухомого майна, що належить до комунальної власності територіальної громади міста від 27.03.2009 № 43-УКВ/09 щодо сплати орендних платежів за користування майном за період з грудня 2012 року по листопад 2013 року, який відповідачем не спростовано, доказів оплати цього боргу не надано, та прийшли до обгрунтованого висновку про недоведеність відповідачем підстав для припинення договору оренди 11.03.2012, та правомірністю вимог позивач про продовження дії договору оренди до 10.03.2014.

Посилання скаржника про відсутність в договорі умов щодо продовження терміну дії договором оренди від 27.03.2009 № 43-УКВ/09 до 10.09.2003, не приймається судовою колегією до уваги, оскільки приписами статті 764 Цивільного кодексу України передбачено можливість автоматичної пролонгації договору оренди в разі відсутності заперечень як зі сторони наймодавця, так і зі сторони наймача. Бажання наймача продовжувати відносини найму висловлюється шляхом продовження користування майном після закінчення строку договору найму, що стосується наймодавця, то підставою для продовження відносин найму є його мовчазна згода, яка виражається у відсутності заперечень та вимог до наймача повернути орендоване майно протягом одного місяця після закінчення строку договору найму. Отже, договір оренди вважається поновленим на той строк, на який він був попередньо укладений. І після збігу одного місяця з моменту закінчення строку дії договору найму наймодавець зможе вимагати його припинення тільки після закінчення нового строку або в разі настання підстав для дострокового розірвання або відмови від договору. Оскільки коментована стаття говорить про "поновлення" договору, тобто про продовження його на новий термін, всі інші умови користування орендованим майном залишаються такими самими. Відтак, доводи скаржника про відсутність в договорі умов щодо продовження терміну дії цього договору та обов'язку наймодавця повідомляти про продовження дії договору оренди не підтверджуються наведеним.

Щодо зазначення скаржником про порушення частини 1 статті 220 та частини 2 статті 793 Цивільного кодексу слід зазначити, що приписи вказаних статей визначають, що у разі недодержання сторонами вимоги закону про нотаріальне посвідчення договору такий договір є нікчемним; договір найму будівлі або іншої капітальної споруди (їх окремої частини) строком на три роки і більше підлягає нотаріальному посвідченню.

Відтак, якщо із закінченням строку договору найму його дію було продовжено і наведене призвело до збільшення загального строку користування орендованим майном, який складає понад три роки, це не може бути підставою для визнання такого договору нікчемним у зв'язку з відсутністю його нотаріального посвідчення, якщо на момент укладення такого договору він відповідно до частини другої статті 215 ЦК України відповідав вимогам частини другої статті 793 та статті 794 цього Кодексу. Вищенаведеним спростовуються доводи відповідача про обов'язковість нотаріального посвідчення спірного договору оренди.

Щодо необгрунтованості розрахунку пені, здійсненої судами з порушенням вимог частини 6 статті 232 Господарського кодексу України, слід зазначити, що за змістом судових рішень попередні судові інстанції перевірили наданий розрахунок, здійснений з урахуванням щомісячної сплати платежів; власного контррозрахунку відповідач не надав.

Отже, судова колегія погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, які грунтуються на положеннях чинного законодавства та належно встановлених обставинах справи про наявність правових підстав для стягнення з відповідача заборгованості з орендної плати у сумі15745,90грн. та пені - 1059,25 грн.,

Рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин. Обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини, які мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.

Перевіривши у відповідності до частини 2 статті 1115 Господарського процесуального кодексу України юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення у рішенні місцевого та постанові апеляційного господарського суду, колегія суддів дійшла висновків про те, що господарські суди в порядку статей 43, 99, 101 Господарського процесуального кодексу України всебічно, повно та об'єктивно розглянули у судовому процесі всі обставини справи в їх сукупності; дослідили подані сторонами в обґрунтування своїх вимог та заперечень докази; належним чином проаналізували спірні правовідносини, правильно застосували норми матеріального та процесуального права, що їх регулюють.

Доводи скаржника про порушення господарськими судами норм матеріального та процесуального права суперечать дійсним обставинам справи та приписам чинного законодавства, не спростовують обґрунтованих висновків судів, фактично зводяться до переоцінки обставин, належно та повно встановлених судами та не приймаються колегією суддів до уваги з огляду на положення статті 1117 Господарського процесуального кодексу України; підстав для скасування законних та обґрунтованих судових рішень не вбачається.

Керуючись статтями 43, 1117, пунктом 1 статті 1119, статтями 11110, 11111 Господарського процесуального кодексу України Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 залишити без задоволення.

Постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 16.04.2014 у справі № 904/8896/13 Господарського суду Дніпропетровської області та рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 29.01.2014 залишити без змін.

Головуючий Т. Дроботова

Судді Н. Волковицька

Л. Рогач