Історія справи

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 червня 2014 року Справа № 5028/10/131/2011

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого-судді суддів:Воліка І.М. (доповідача), Прокопанич Г.К., Ємельянова А.С.,розглянувши у відкритому судовому засіданнікасаційну скаргуПублічного акціонерного товариства "ВТБ Банк" в особі відділення "Харківська регіональна дирекція" ПАТ "ВТБ Банк" на рішеннявід 25.02.2014господарського суду Чернігівської області та на постанову від 20.05.2014Київського апеляційного господарського судуу справі№ 5028/10/131/2011 господарського суду Чернігівської області за позовом Публічного акціонерного товариства "ВТБ Банк" в особі відділення "Харківська регіональна дирекція" ПАТ "ВТБ Банк" доТовариства з обмеженою відповідальністю "Семенівська взуттєва фабрика"за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачаТовариства з обмеженою відповідальністю "Багатопрофільне виробничо-комерційне підприємство "СВ"прозвернення стягнення на заставлене майноВ судове засідання представники сторін не прибули.

Відповідно до Розпорядження секретаря першої судової палати Вищого господарського суду України від 23.06.2014 для розгляду касаційної скарги у цій справі призначено колегією суддів у наступному складі: головуючий-суддя - Волік І.М. (доповідач), судді - Ємельянов А.С., Прокопанич Г.К.

ВСТАНОВИВ:

У грудні 2011 року позивач - Публічне акціонерне товариство "ВТБ Банк" в особі відділення "Харківська регіональна дирекція" ПАТ "ВТБ Банк" (надалі - ПАТ "ВТБ Банк" в особі відділення "Харківська регіональна дирекція" ПАТ "ВТБ Банк") звернулося до господарського суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Семенівська взуттєва фабрика" (надалі - ТОВ "Семенівська взуттєва фабрика"), за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю "Багатопрофільне виробничо-комерційне підприємство "СВ" (надалі - ТОВ "БВКП "СВ") про звернення стягнення на предмет іпотеки за Іпотечним договором № 169-Z/6 від 18.04.2008, укладеним між сторонами, для задоволення вимог позивача за Договором про відкриття кредитної лінії № 169-Ю/2 від 07.04.2008 у загальному розмірі 5 626 949,09 грн.

Рішенням господарського суду Чернігівської області від 25.02.2014 у справі № 5028/10/131/2011 (суддя Мурашко І.Г.), залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 20.05.2014 (колегія суддів: Дідиченко М.А. - головуючий, судді - Пономаренко Є.Ю., Руденко М.А.), відмовлено у задоволені позову.

Не погоджуючись з постановленими судовими актами судів попередніх інстанції, позивач - ПАТ "ВТБ Банк" в особі відділення "Харківська регіональна дирекція" ПАТ "ВТБ Банк" звернулося до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить постанову Київського апеляційного господарського суду від 20.05.2014 та рішення господарського суду Чернігівської області від 25.02.2014 скасувати, і прийняти нове рішення про задоволення позову у повному обсязі. В обґрунтування скарги позивач посилається на те, що судами попередніх інстанцій надано невірну правову оцінку правовідносинам сторін, невірно застосовані норми матеріального та процесуального права, зокрема, ст. 1, частини 5 ст. 3 Закону України "Про іпотеку", частини 1 та 2 ст. 543 Цивільного кодексу України, що є підставою для скасування оскаржуваних судових актів.

Відповідач не скористався правом, наданим ст. 1112 ГПК України, та відзив на касаційну скаргу позивача до Вищого господарського суду України не надіслав, що не перешкоджає касаційному перегляду судових актів, які оскаржуються.

Сторони та третя особа у судове засідання касаційної інстанції не з'явились про час, місце та дату розгляду справи повідомлені належним чином.

Перевіряючи юридичну оцінку встановлених судом фактичних обставин справи та їх повноту, Вищий господарський суд України, заслухавши суддю-доповідача та перевіривши матеріали справи, дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що на підставі Генеральної угоди № 169 від 02.04.2008 (з урахуванням додаткових угод) та Договору про відкриття кредитної лінії № 169-Ю/2 від 07.04.2008, укладених між Відкритим акціонерним товариством "ВТБ Банк", (назву якого змінено на Публічне акціонерне товариство "ВТБ Банк") (Банк) та ТОВ "Багатопрофільне виробничо-комерційне підприємство "СВ" (Позичальник), Банком перераховано на поточний рахунок Позичальника кредитні кошти у розмірі 3 200 000,00 грн., які останній зобов'язаний був повернути у строк до 06.10.2009.

В забезпечення належного виконання Позичальником (ТОВ "Багатопрофільне виробничо-комерційне підприємство "СВ") взятих на себе кредитних зобов'язань (по Генеральній угоді № 169 від 02.04.2008 та по Договорах про відкриття кредитної лінії: № 169-Ю/1 від 02.04.2008, № 169-Ю/2 від 07.04.2008, № 169-Ю/3 від 09.04.2008, № 169-Ю/4 від 17.04.2008 (з урахуванням змін внесених Додатковими угодами)), 18.04.2008 між ПАТ "ВТБ Банк" (Іпотекодержатель) та ТОВ "Семенівська взуттєва фабрика" (Іпотекодавець) укладений Іпотечний договір № 169-Z/6, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_4, зареєстрованого в реєстрі за № 1350, за умовами якого Іпотекодавець передав Іпотекодержателю в іпотеку нерухоме майно вартістю у 1 069 200,00 грн., що знаходяться за адресою: Чернігівська область, Семенівський район, м. Семенівка, вул. Червона площа, № 20, яке належить Іпотекодателю на праві власності (п.п. 1.3., 1.4. Іпотечного договору).

Згідно з пунктами 4.1., 4.2. Іпотечного договору, за рахунок предмета іпотеки Іпотекодержатель має право задовольнити свої вимоги за кредитними договорами в повному обсязі, включаючи сплату основної суми боргу, неустойки, процентів та інших платежів, витрат, пов'язаних з пред'явленням вимоги і звернення стягнення на предмет іпотеки, збитків, завданих порушенням основного зобов'язання та/або цього договору іпотеки. У разі невиконання зобов'язань Іпотекодавця за будь-яким договором, що є невід'ємною частиною генеральної угоди, Іпотекодержатель має право достроково вимагати виконання зобов'язань в повному обсязі за всіма іншими договорами, укладеними на підставі генеральної угоди та задовольнити свої вимоги шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки.

Позичальник не здійснив повернення кредитних коштів у строки встановлені договором, а тому 09.10.2009 Банк направив відповідачу як майновому поручителю письмове повідомлення про наявність невиконаного Позичальником зобов'язання у розмірі 3 377 075,70 грн. за Договором про відкриття кредитної лінії № 169-Ю/2, та необхідність його виконання майновим поручителем, оскільки у разі не погашення кредитної заборгованості на протязі 30 днів з моменту одержання такого повідомлення, Банк задовольнить свої вимоги за рахунок заставленого іпотечного майна.

Зазначене повідомлення майновим поручителем залишено без реагування та відповіді, а тому Банк з урахуванням пунктів 4.1., 4.2. Іпотечного договору, ст. ст. 572, 589, 590 Цивільного кодексу України, ст. ст. 7, 33 Закону України "Про іпотеку" звернувся з позовом до суду про стягнення кредитної заборгованості, яка на момент звернення до суду становить 5 626 949,09 грн. та складається з простроченої заборгованості по кредиту у розмірі 3 200 000,00 грн. за період з 07.10.2009 по 29.11.2011 включно, 1 483 397,22 грн. простроченої заборгованості по сплаті процентів нарахованих з 01.07.2009 по 24.10.2011 включно, 54 356, 16 грн. заборгованості по сплаті процентів, нарахованих з 25.10.2011 по 24.11.2011 включно, шляхом звернення стягнення на заставлене майно майнового поручителя (відповідача).

Приймаючи рішення про відмову у задоволенні позовних вимог, місцевий господарський суд, з яким погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що рішенням господарського суду Чернігівської області від 04.07.2013 по справі № 922/328/13-г, залишеним в силі постановою Київського апеляційного суду України від 22.10.2013 та постановою Вищого господарського суду України від 10.02.2014, визнано припиненими правовідносини, що виникають із Іпотечного договору № 169-Z/6 від 18.04.2008, який укладений між Відкритим акціонерним товариством "ВТБ Банк" та ТОВ "Семенівська взуттєва фабрика", посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_4, зареєстрованого в реєстрі за № 1350.

Відповідно до частини 2 ст. 35 Господарського процесуального кодексу України (в редакції, яка діяла на час прийняття рішення у даній справі), факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори) під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

Таким чином, факт щодо припинення правовідносин за Іпотечного договору № 169-Z/6 від 18.04.2008 встановлений у рішенні господарського суду Чернігівської області від 04.07.2013 по справі № 922/328/13-г, є преюдиційним для даної справи, тобто зазначений факт не доводиться знову, і свідчить про відсутність правових підстав для задовлення позову про звернення стягнення на предмет іпотеки.

Колегія суддів Вищого господарського суду України вважає такі висновки правомірними виходячи з наступного.

Відповідно до частини 5 ст. 3 Закону України "Про іпотеку", іпотека має похідний характер від основного зобов'язання і є дійсною до припинення основного зобов'язання або до закінчення строку дії іпотечного договору.

За приписами ст. 17 Закону України "Про іпотеку", іпотека припиняється у разі: припинення основного зобов'язання або закінчення строку дії іпотечного договору; реалізації предмета іпотеки відповідно до цього Закону; набуття іпотекодержателем права власності на предмет іпотеки; визнання іпотечного договору недійсним; знищення (втрати) переданої в іпотеку будівлі (споруди), якщо іпотекодавець не відновив її; з інших підстав, передбачених цим Законом.

Згідно із частиною 1 ст. 609 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється ліквідацією юридичної особи (боржника або кредитора).

Зі змісту вищенаведених норм вбачається, що іпотека припиняється у разі припинення основного зобов'язання, оскільки припинення юридичної особи у зв'язку з визнанням її банкрутом є підставою припинення іпотеки, з огляду на те, що зобов'язання за Генеральною угодою № 169 від 02.04.2008 та кредитними договорами припинилося.

Таким чином, господарські суди попередніх інстанцій дійшли обгрунтованих висновків щодо відсутності правових підстав для задоволення позову.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що зазначені висновки господарських судів попередніх інстанцій відповідають встановленим обставинам справи та вимогам закону, а також правовим позиціям Верховного Суду України, викладеним у численних постановах у справах даної категорії, що, в силу ст. 11128 ГПК України, є обов'язковими для застосування судами нижчих інстанцій.

Отже, з урахуванням наведених правових положень та встановлених обставин справи колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що доводи, викладені позивачем у касаційній скарзі, є необґрунтованими, оскільки вони спростовуються зібраними по справі доказами і не відповідають вимогам закону.

На підставі викладеного, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що судами першої та апеляційної інстанцій було повно та всебічно з'ясовано обставини, що мають значення для справи, надано їм належну правову оцінку та винесені рішення з дотриманням норм матеріального та процесуального права, що дає підстави для залишення їх без змін.

З огляду на приписи ст. 49 ГПК України, судові витрати за подання касаційної скарги покладаються на позивача.

Керуючись ст. ст. 1115, 1117, 1119-11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України -

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "ВТБ Банк" в особі відділення "Харківська регіональна дирекція" ПАТ "ВТБ Банк" залишити без задоволення.

Постанову Київського апеляційного господарського суду від 20.05.2014 та рішення господарського суду Чернігівської області від 25.02.2014 у справі № 5028/10/131/2011 залишити без змін.

Головуючий, суддя І.М. Волік

Судді : Г.К. Прокопанич

А.С. Ємельянов