Історія справи

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 квітня 2014 року Справа № 910/19381/13

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого - суддіГрека Б.М., - (доповідача у справі),суддів :Бондар С.В., Палія В.В.розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргуПублічного акціонерного товариства "Київгаз"на постановуКиївського апеляційного господарського суду від 04.03.14у справі№910/19381/13господарського судуміста Києваза позовомДочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України"доПублічного акціонерного товариства "Київгаз"простягнення сумиза участю представників від:позивачаТютюнник С.Б. (дов. від 01.04.14)відповідачаЛебедєва Ю.В. (дов. від 18.03.14)

В С Т А Н О В И В :

Дочірня компанія „Газ України" Національної акціонерної компанії „Нафтогаз України" звернулася до господарського суду міста Києва з позовом про стягнення із Публічного акціонерного товариства „Київгаз" про 4757688,55 грн. основного боргу за поставлений газ, 1776611,34 грн. пені, 753972,55 грн. суми, на яку збільшився борг внаслідок інфляційних процесів, 561753,74 грн. 3% річних.

Рішенням господарського суду міста Києва від 20.11.13 (суддя Паламар П.І.), залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 04.03.14 (колегія суддів у складі: головуючого-судді Гаврилюка О.М., суддів: Зубець Л.П.,

Коротун О.М.), провадження у справі в частині вимог про стягнення 4 757 688,68 грн. боргу припинено. Позов в іншій частині задоволений частково: з ПАТ „Київгаз" на користь ДК „Газ України" НАК „Нафтогаз України" стягнуто 753972,55 грн. збитків внаслідок інфляції за час прострочення, 561753,74 грн. 3% річних з простроченої суми, 308 881,59 грн. пені, 14242,69 грн. витрат по оплаті судового збору. В решті позову відмовлено. Суди обґрунтували свою позицію тим, що факт прострочення оплати дійсно мав місце, тому з відповідача на користь позивача підлягають стягненню інфляційні, 3% річних та пеня.

Не погоджуючись із судовими актами в частині стягнення пені та інфляційних, відповідач звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить їх скасувати в оскаржуваній частині, стягнути з відповідача 287414,11 грн. пені та 130330,40 грн. інфляційних. Скарга мотивована тим, що додатковою угодою від 12.04.11 змінена умова п.9.3 договору в редакції 20.12.10, при чому дія редакції договору від 12.04.11 (відповідно до п.11.4) поширюється на правовідносини сторін, що виникли до 01.04.11. судами цього не враховано, та застосований подовжений (3 роки) строк для стягнення пені, який був встановлений п.9.3 договору від 20.12.10. Крім того, скаржник посилається на те, що при розрахунку позивачем не враховані періоди, коли мала місце дефляція, що є порушенням ст. 625 Цивільного кодексу України. В іншій частині судові акти не оскаржуються, а тому не перевіряються судами та підлягають залишенню без змін.

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи касаційної скарги та пояснення, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами, 20.12.10 Дочірня компанія „Газ України" Національної акціонерної компанії „Нафтогаз України" (постачальник) та Публічне акціонерне товариство„Київгаз" (покупець) уклали договір № 06/10-2009 про закупівлю природного газу за державні кошти. Протягом січня-вересня 2011 позивач поставив відповідачу природний газ на суму 103212444,26 грн., який був оплачений відповідачем у повному обсязі, у т.ч. 4757688,55 грн. після звернення позивача до суду з цим позовом.

Оскільки заявлена до стягнення сума боргу в розмірі 4757688,55 грн. відповідачем сплачена після звернення позивача в суд з позовом, предмет спору в цій частині між сторонами відсутній, то провадження у справі в цій частині вимог відповідно до вимог п. 1-1 ч. 1 ст. 80 ГПК України підлягає припиненню. Тому судові акти в цій частині є законними і обґрунтованими, сторонами не оскаржуються та підлягають залишенню без змін.

В п.п. 7.3.1 договору від 20.12.10 № 06/10-2009 сторони узгодили, що у разі порушення покупцем умов п. 4.1 цього договору (100% поточна оплата протягом місяця поставки), покупець зобов'язується (крім суми заборгованості) сплатити на користь постачальника пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який стягується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу.

ДК „Газ України" НАК „Нафтогаз України" просило стягнути пеню за період з 11.02.11 по 11.04.12, що становить 1776611,34 грн. Відповідачем заявлено про застосування строку позовної давності.

Додатковою угодою від 12.04.11 № 4 сторони виклали умови договору від 20.12.10 № 06/10-2009 у новій редакції. Згідно змісту вказаної угоди сторонами зменшено строк позовної давності до вимог про стягнення неустойки з трьох років до одного. Згідно умов п. 4 угоди від 12.04.11 № 4 ця додаткова угода складена у двох примірниках, по одному для кожної із сторін, які мають однакову юридичну силу, набуває чинності з дати підписання та скріплення печатками сторін, поширює дію на відносини, що фактично склались між сторонами з 01.04.11 і діє протягом дії договору.

Позивач звернувся до суду 04.10.13, тобто з пропуском встановленого ст. 258 ЦК України річного строку позовної давності в частині вимог про стягнення пені за прострочення оплати природного газу, одержаного протягом березня-вересня 2011 року, про застосування якого заявив відповідач. Тому судами в цій частині в позові відмовлено.

Разом з тим, суд касаційної інстанції звертає увагу на те, що для пені, нарахованої за ряд інших періодів строк позовної давності також сплив, оскільки нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано (ч. ст. 232 Господарського кодексу України). Строк позовної давності (ст. 258 Цивільного кодексу України) для даного виду нарахування складає 1 рік. Але судами позовні вимоги щодо стягнення пені задоволені без належного врахування строку позовної давності за окремі періоди.

До того ж, судами не дано правової оцінки п.7.2 договору в редакції додаткової угоди №4 від 12.04.11 (а.с. 34 т.1) на предмет її відповідності законодавству (вимогам статей 260, 261, 258 ЦК України та положенням частини шостої статті 232 ГК України), а відтак дійсності.

Тому судові акти в частині стягнення пені підлягають скасуванню з направленням справи в цій частині на новий розгляд. При новому розгляді, суду слід з'ясувати наведені в цій постанові обставини справи, дослідити наявні у справі докази, дати їм, та доводам сторін належну правову оцінку та ухвалити законне та обґрунтоване рішення. Під час нового розгляду справи суду слід врахувати, що рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального закону і всебічно перевіривши обставини, вирішив спір у відповідності з нормами матеріального права, а обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини, що мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, підтвердженими в судовому засіданні.

Щодо посилань скаржника на неврахування ні позивачем, ні судом періодів дефляції, то вони не відповідають дійсності, оскільки були враховані від'ємні показники інфляції за липень-серпень 2011, травень-серпень 2012, листопад 2012, та березень 2013, в той час, як контррозрахунок відповідача включає нові періоди нарахування втрат від інфляції - липень - вересень 2013 року, що є збільшенням позовних вимог і не передбачено правами відповідача, визначеними ст. 22 ГПК України.

Отже, судові акти підлягають скасуванню лише в частині стягнення пені, а справа - направленню в цій частині на новий розгляд до господарського суду м. Києва, в решті постанова Київського апеляційного господарського суду підлягає залишенню без змін.

На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119, 11111 ГПК України Вищий господарський суд України,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Київгаз" задовольнити частково, рішення господарського суду міста Києва від 20.11.13 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 04.03.14 суду скасувати в частині стягнення пені, справу в цій частині направити на новий розгляд до господарського суду м. Києва. В решті постанову Київського апеляційного господарського суду від 04.03.14 у справі №910/19381/13 залишити без змін.

Головуючий - суддя Б. М. Грек

Судді С. В. Бондар

В.В. Палій