Історія справи

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 лютого 2016 року Справа № 910/17685/15

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючогоПолянського А.Г.суддівКравчука Г.А., Мачульського Г.М. (доповідач),розглянувши у відкритому судовому засіданнікасаційну скаргуТовариства з обмеженою відповідальністю "АВІС"на постановуКиївського апеляційного господарського судувід01.12.2015у справі№910/17685/15Господарського судуміста Києваза позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "АВІС"доТовариства з обмеженою відповідальністю "Ферреро Україна"провизнання правочину недійсним

за участю

- позивача:Іванов І.А. (довіреність від 12.01.2016)- відповідача:1) Римар С.Ю. (довіреність від 24.07.2015) 2) Оніщенко О.В. (довіреність від 24.07.2015),

В С Т А Н О В И В:

Звернувшись в суд з даним позовом, Товариство з обмеженою відповідальністю "АВІС" (далі - позивач) просило визнати недійсним правочин, вчинений Товариством з обмеженою відповідальністю "Ферреро Україна" (далі - відповідач) щодо одностороннього розірвання договору дистрибуції №UA-DA000205 від 01.09.2014.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідачем неправомірно та безпідставно прийнято рішення (вчинено правочин) щодо одностороннього розірвання договору дистрибуції на підставі п.2.3 договору з причин невиконання позивачем п.2.2.15 вказаного договору.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 15.09.2015 (суддя Комарова О.С.), залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 01.12.2015 (колегія суддів у складі: головуючий суддя - Чорногуз М.Г., судді Агрикова О.В., Рудченко С.Г.), в позові відмовлено.

У касаційній скарзі позивач просить скасувати судові рішення та прийняти нове, про задоволення позову, посилаючись на порушення судами норм матеріального і процесуального права.

У відзиві відповідач просить залишити касаційну скаргу без задоволення, вказуючи, що суди обох інстанцій повно встановили обставини справи та правильно застосували норми права.

Постанову прийнято 24.02.2016 у зв'язку з оголошеною у судовому засіданні 10.02.2016, відповідно до приписів статей 77, 1115 Господарського процесуального кодексу України, перервою.

Переглянувши у касаційному порядку оскаржені судові рішення, колегія суддів Вищого господарського суду України, приймаючи до уваги межі перегляду справи в касаційній інстанції, виходить з наступного.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, 01 вересня 2014 року між відповідачем (Компанія) та позивачем (Дистриб'ютор) було укладено договір дистрибуції №UA-DA000205 (далі - Договір).

Відповідно до п.1.1. Договору Компанія зобов'язується поставити дистриб'ютору, а дистриб'ютор зобов'язується оплатити, прийняти товари, які є власністю компанії, та виконувати інші обов'язки, передбачені цим Договором.

Пунктом 2.2.2. Договору визначено, що Дистриб'ютор зобов'язується здійснювати закупівлю повного асортименту товарів виключно у Компанії та активно розповсюджувати повний (100%) асортимент товарів Компанії, використовуючи при цьому торгових агентів.

За умовами п.2.2.3. Договору Дистриб'ютор зобов'язаний мати у наявності на своєму складі та реалізовувати повний (100%) асортимент товарів, що зазначений в Прайс-листі Компанії.

Пунктом 2.2.4. Договору встановлено обов'язок Дистриб'ютора надавати Компанії інформацію щодо продажу товару та залишку товару на складі по кожній асортиментній позиції (SKU) у кількісному та грошовому вимірі та щотижня надавати Компанії інформацію щодо прогнозування продажів товарів на наступні 4 (чотири) тижні та інформацію щодо кінцевих строків реалізації товарів, що знаходяться на його складах.

Загальна кількість товарів, що рекомендована Дистриб'ютору до продажу своїм клієнтам, визначається Планом продажів, який розробляється Компанією на базі аналізу стану ринку на кожну сесію та узгоджується сторонами у додатку №8, що становить невід'ємну частину договору (п. 4.2. Договору).

У пункті 10.1.4. Договору сторони погодили, що замовлення передається через систему "ОПТИМУМ" згідно розкладу, який встановлюється компанією за погодженням з дистриб'ютором на певний період часу, в окремих випадках - по факсу, поштою або через представника Компанії. У випадку несвоєчасного розміщення замовлення своєчасна поставка товару не є гарантованою.

Відповідно до п.17.1.1. Договору задля надання інформації, зазначеної в п.2.2.4. договору, Дистриб'ютор зобов'язаний встановити систему "ОПТИМУМ", запропоновану Компанією, та забезпечити безперебійність роботи системи, коректність даних у цій системі та своєчасність їх надходження у відповідності до додатку №6 до договору, що є невід'ємною частиною договору.

Як визначено в п.5 Додатку №6 від 01.09.2014 до Договору, з метою перевірки виконання Дистриб'ютором плану зі збільшення кількості покупців (клієнтів) згідно п.2.2.6 Договору, а також рівня виконання заявок клієнтів згідно з п.2.2.12 Договору всі дані повинні бути завантажені в інформаційно-аналітичну систему "ОПТИМУМ" до 07-00 10 числа місяця, наступного за звітним періодом. Дані, що надійшли після зазначеного часу, до розрахунку братись не будуть.

Пунктом 2.3 Договору передбачено, що у разі порушення Дистриб'ютором пунктів 2.2.1. - 2.2.15 цього договору Компанія має право негайно в односторонньому порядку розірвати договір шляхом надіслання письмового повідомлення на адресу Дистриб'ютора.

Відповідно до п 2.2.15 договору Дистриб'ютор зобов'язується дотримуватися правила щодо наявності на складі Дистриб'ютора на момент розміщення замовлення товарного запасу в обсязі не менше 3-х (трьох) тижнів запланованого обсягу продажу по кожній асортиментній позиції (SKU), за виключенням сезонного асортименту.

Відповідно до Додатку №7 сторони визначили асортимент товару, а саме 58 найменувань з яких 3-и сезонних позиції.

22.01.2015 відповідач листом №1316-01 повідомив позивача про розірвання договору дистрибуції №UA-DA000205 від 01.09.2015 з 01.02.2015, у зв'язку з тим, що позивачем було порушено умови п.2.2.15 Договору в частині дотримання правил щодо наявності на складі Дистриб'ютора на момент розміщення замовлення товарного запасу в обсязі не менше 3-х (трьох) тижнів запланованого обсягу продажу по кожній асортиментній позиції (SKU), за виключенням сезонного асортименту, у зв'язку з чим відповідач, скористувався своїм правом на одностороннє розірвання договору, на підставі п.2.3 Договору.

24.02.2015 відповідач листом №1341/02 повторно повідомив позивача про одностороннє розірвання договору.

Суди попередніх інстанцій, відмовляючи в позові, виходили з того, що право відповідача на розірвання договору передбачено умовами договору, докази, надані позивачем, не спростовують законності дій відповідача, позивачем не доведено наявність підстав, з якими закон пов'язує недійсність правочину.

Між тим, судові рішення прийнято при неповному з'ясуванні усіх обставин справи виходячи із наступного.

Судами розглянуто спір про визнання недійсним одностороннього правочину, вчиненого відповідачем щодо розірвання договору дистрибуції №UA-DA000205 від 01.09.2014.

Відповідно до приписів статті 202 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (ч.1). Одностороннім правочином є дія однієї сторони, яка може бути представлена однією або кількома особами (ч.3). До правовідносин, які виникли з односторонніх правочинів, застосовуються загальні положення про зобов'язання та про договори, якщо це не суперечить актам цивільного законодавства або суті одностороннього правочину (ч.5).

Згідно із положеннями статті 208 цього кодексу у письмовій формі належить вчиняти правочини між юридичними особами (ч.1 п.1).

Таким чином якщо згідно наведених норм права правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків, визначальним є встановлення строку, з якого такі цивільні права та обов'язки набуваються або припиняються.

Вирішуючи спір суди у своїх рішеннях лише зазначили, що 22.01.2015 відповідач листом №1316-01 повідомив позивача про розірвання договору дистрибуції №UA-DA000205 від 01.09.2015 з 01.02.2015, у зв'язку з наведеними вище обставинами. Також вказали, що 24.02.2015 відповідач листом №1341/02 повторно повідомив позивача про одностороннє розірвання договору.

Разом з тим судами не встановлено дату вчинення спірного правочину, у позовній заяві дату його вчинення також не зазначено.

Застосовуючи до спірних правовідносин положення Цивільного кодексу України суди обох інстанцій наведеного не врахували, а отже не дослідили дійсних прав та обов'язків сторін, обставини справи встановили не повно у зв'язку із не встановленням дати укладення спірного правочину.

Не з'ясування цієї обставини за наявності судових рішень у даній справі щодо законності вчиненого правочину, може призвести до виникнення інших спорів, пов'язаних із наслідками вчиненого правочину, отже обставини справи судами встановлено не повно.

Відповідно до частини першої статті 47 Господарського процесуального кодексу України судове рішення приймається суддею за результатами обговорення усіх обставин справи. Частина перша статті 43 названого Кодексу містить вимоги щодо всебічного, повного і об'єктивного розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності. Відповідно до вимог ст.84 ч.1 п.3 цього кодексу обставини справи, встановлені місцевим господарським судом, вказуються в мотивувальній частині рішення суду, а встановлені судом апеляційної інстанції, згідно ст.105 ч.2 п.7 вказаного кодексу, в постанові.

Оскільки передбачені положеннями статті 1117 Господарського процесуального кодексу України межі перегляду справи в касаційній інстанції не дають суду касаційної інстанції права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази, рішення та постанова згідно приписів статей 1115, 1117 цього кодексу підлягають скасуванню, а справа - передачі на новий розгляд до суду першої інстанції.

Під час нового розгляду справи суду першої інстанції слід взяти до уваги викладене в цій постанові, всебічно, повно й об'єктивно встановити обставини справи та вирішити спір відповідно до вимог чинного законодавства.

Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119 п.3, 11110 ч.1, 11111, 11112 Господарського процесуального кодексу України,

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "АВІС" задовольнити частково.

Постанову Київського апеляційного господарського суду від 01.12.2015 та рішення Господарського суду міста Києва від 15.09.2015 у справі №910/17685/15, скасувати, справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.

Головуючий суддя А.Г. Полянський

Судді Г.А. Кравчук

Г.М. Мачульський