ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 січня 2017 року Справа № 910/3007/16 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Т. Дроботової - головуючого І. Алєєвої, Л. Рогач

за участю представників: позивача Власюк Д.В. - за дов. від 26.12.2016 р. відповідачів не з'явились (про час і місце судового засідання повідомлено належно) третя особа не з'явились (про час і місце судового засідання повідомлено належно) розглянувши матеріали касаційної скарги Державного підприємства спиртової та лікеро-горілчаної промисловості "Укрспирт" на постановувід 24.10.2016 Київського апеляційного господарського суду у справі№910/3007/16 господарського суду міста Києва за позовомДержавного підприємства спиртової та лікеро-горілчаної промисловості "Укрспирт"

до третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачів -Головного територіального управління юстиції у Київській області -Державної казначейської служби України -Головного управління Державної казначейської служби України у Київській області Товариство з обмеженою відповідальністю "Полісервіс" простягнення 100000 грн.

ВСТАНОВИВ:

У лютому 2016 р. Державне підприємство спиртової та лікеро-горілчаної промисловості "Укрспирт" звернулося до господарського суду міста Києва з позовом до Головного територіального управління юстиції у Київській області, Державної казначейської служби України, Головного управління Державної казначейської служби України у Київській області про стягнення з Державного бюджету України через Головне управління Державної казначейської служби України на користь Державного підприємства спиртової та лікеро-горілчаної промисловості "Укрспирт" грошових коштів в розмірі 100000 грн. в рахунок відшкодування шкоди, завданої незаконними діями Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Київській області, на підставі статей 15, 16, 22, 1166, 1173, 1174 Цивільного кодексу України.

Позивач посилався на те, що внаслідок незаконних дій Управління Державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Київській області, зокрема, щодо неврахування при проведенні розподілу коштів платіжного доручення від 06.06.2012 р. №177188 про перерахування позивачем ТОВ "Полісервіс" 100000 грн., з позивача було безпідставно списано 100000 грн. на виконання рішення господарського суду Київської області від 23.11.2011 р. у справі №23/120-11. При цьому, неправомірність дій державного виконавця встановлена ухвалою господарського суду Київської області від 11.11.2015 р. у справі №23/120-11, яка набрала законної сили.

Від Головного управління Державної казначейської служби України у Київській області надійшов відзив на позовну заяву, в якому воно просило відмовити у позові та посилалося на те, що у призначенні платежу платіжного доручення № 177188 від 06.06.2012 р. вказано про перерахування грошових коштів у розмірі 100000 грн. за теплову енергію за червень 2011 року згідно рахунку № СО-0042 та не вказано, що зазначена сума сплачена на виконання рішення суду від 23.11.2011 р. № 23/120-11.

Рішенням господарського суду міста Києва від 13.06.2016 р. (суддя Пригунова А.Б.) відмовлено у задоволенні позову.

Мотивуючи судове рішення, місцевий господарський суд визнав недоведеним позивачем наявність вини органів державної виконавчої служби у здійсненні списання з рахунку ДП "Укрспирт" спірних грошових коштів у зв'язку з чим відмовив у позові.

За апеляційною скаргою Державного підприємства спиртової та лікеро-горілчаної промисловості "Укрспирт" Київський апеляційний господарський суд (судді: Зеленін В.О., Мартюк А.І., Ткаченко Б.О.), переглянувши рішення господарського суду міста Києва від 13.06.2016 р. в апеляційному порядку, постановою від 24.10.2016 р. залишив його без змін з тих же підстав.

Державне підприємство спиртової та лікеро-горілчаної промисловості "Укрспирт" подало до Вищого господарського суду України касаційну скаргу, в якій просить постанову Київського апеляційного господарського суду від 24.10.2016 р. та рішення господарського суду міста Києва від 13.06.2016 р. скасувати, посилаючись на порушення судами статті 58 Конституції України, статей 11, 22, 166, 1173, 1174 Цивільного кодексу України, статей 35, 43, 117 Господарського процесуального кодексу України, пункту 3.8 Інструкції про безготівкові розрахунки в України в національній валюті.

Скаржник наголошує на тому, що внаслідок незаконних дій державного виконавця щодо неврахування при проведенні розподілу коштів платіжного доручення від 06.06.2012 р. №177188 про перерахування позивачем ТОВ "Полісервіс" 100000 грн., з позивача було здійснено подвійне списання грошових коштів у сумі 100000 грн. на виконання рішення господарського суду Київської області від 23.11.2011 р. у справі №23/120-11.

При цьому, як зазначає скаржник, неправомірність дій державного виконавця встановлена ухвалою господарського суду Київської області від 11.11.2015 р. у справі №23/120-11, яка набрала законної сили.

Скаржник вказує на доведеність матеріалами справи наявності повного складу цивільного правопорушення в діях органу державної виконавчої служби, що за приписами законодавства, є підставою для покладення на останнього відповідальності у вигляді відшкодування збитків у спірній сумі.

Від Головного управління Державної казначейської служби України у Київській області надійшов відзив на касаційну скаргу, в якому воно просить залишити без змін судові акти у справі, а касаційну скаргу - без задоволення.

Від Головного територіального управління юстиції у Київській області та Державної казначейської служби України відзивів на касаційну скаргу судом не отримано.

Заслухавши доповідь судді - доповідача, пояснення представника позивача, перевіривши наявні матеріали справи на предмет правильності юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення в рішенні та постанові, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено господарськими судами попередніх інстанцій, рішенням господарського суду Київської області від 23.11.2011 р. у справі № 23/120-11, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 16.01.2012 р. та постановою Вищого господарського суду України від 20.03.2012 р., стягнуто з Державного підприємства спиртової та лікеро-горілчаної промисловості "Укрспирт" на користь ТОВ "Полісервіс" 1930727,35 грн. та судові витрати.

31.01.2012 р. господарським судом Київської області видано наказ на виконання рішення від 23.11.2011 р. у справі № 23/120-11.

Постановою Відділу державної виконавчої служби Броварського міськрайонного управління юстиції від 06.12.2013 р. відкрито виконавче провадження з виконання наказу господарського суду Київської області від 30.01.2012 р. № 23/120-11 про стягнення з Державного підприємства спиртової та лікеро-горілчаної промисловості "Укрспирт" на користь ТОВ "Полісервіс" 1930727, 35 грн. боргу.

Платіжними дорученнями № 176139 від 04.05.2012 р. та № 176735 від 21.05.2012 р. Державне підприємство спиртової та лікеро-горілчаної промисловості "Укрспирт" перерахувало на користь ТОВ "Полісервіс" грошові кошти на загальну суму 60000 грн. призначення платежу - "оплата зг. ріш. суду у справі №23/120-11 від 23.11.2011 р.

Платіжним дорученням № 177188 від 06.06.2012 р. Державне підприємство спиртової та лікеро-горілчаної промисловості "Укрспирт" перерахувало на рахунок ТОВ "Полісервіс" 100000 грн. призначення платежу - "оплата за теплову енергію за червень 2011 зг. рах. №СФ-0042 від 30.06.2011 р.".

При цьому, як стверджував позивач, вказані кошти у розмірі 100000 грн. були перераховані ним на виконання рішення Господарського суду Київської області від 23.11.2011 р. у справі № 23/120-11.

Господарські суди також встановили, що платіжним дорученням №23920 від 13.11.2014 р. Відділом державної виконавчої служби Броварського міськрайонного управління юстиції були перераховані на користь ТОВ "Полісервіс" грошові кошти у розмірі 648223,56 грн., стягнуті відповідно до наказу господарського суду Київської області від 30.01.2012 р. № 23/120-11.

17.09.2015 р. позивач звернувся до Відділу державної виконавчої служби Броварського міськрайонного управління юстиції із заявою про врахування факту самостійного виконання боржником рішення № 23/120-11 від 23.11.2011 р. на суму 160000 грн. при проведенні розподілу стягнутих грошових коштів. При цьому, він вказував на те, що 15.09.2015 р. Відділом державної виконавчої служби Броварського міськрайонного управління юстиції було проведено списання з рахунку ДП "Укрспирт" на користь ТОВ "Полісервіс" 1497190,40 грн., що перевищує залишок заборгованості позивача; що при такому списанні виконавчою службою не враховано сплачені позивачем на виконання рішення господарського суду Київської області від 23.11.2011 р. у справі № 23/120-11 грошові кошти у розмірі 100000 грн., що призвело до безпідставного стягнення вказаної суми в порядку виконавчого провадження.

Розпорядженням державного виконавця від 21.09.2015 р. №41086050/6 та платіжним дорученням від 22.09.2015 р. №274 грошові кошти у сумі 1242047,06 грн. були перераховані ТОВ "Полісервіс".

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено господарськими судами попередніх інстанцій, предметом даного судового розгляду є вимога Державного підприємства спиртової та лікеро-горілчаної промисловості "Укрспирт" заявлена до Головного територіального управління юстиції у Київській області, Державної казначейської служби України, Головного управління Державної казначейської служби України у Київській області про стягнення з Державного бюджету України через Головне управління Державної казначейської служби України на користь Державного підприємства спиртової та лікеро-горілчаної промисловості "Укрспирт" грошових коштів в розмірі 100000 грн. в рахунок відшкодування шкоди, завданої незаконними діями Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Київській області, на підставі статей 15, 16, 22, 1166, 1173, 1174 Цивільного кодексу України.

Ухвалюючи судові акти у справі, господарський суд першої інстанції, з яким погодився і апеляційний господарський суд, дійшов висновку про необґрунтованість та недоведеність вказаних вимог.

Проте, такі висновки господарських судів колегією суддів визнаються передчасними через нез'ясування усіх обставин справи, з ненаданням оцінки зібраним у справі доказам та доводам, що є суттєвим для правильного вирішення даного спору.

Згідно з приписами статті 16 Цивільного кодексу України одним із способів захисту цивільних прав та інтересів може бути відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди.

Відповідно до статті 22 Цивільного кодексу України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Згідно з частиною 2 статті 87 Закону України "Про виконавче провадження" (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) збитки, завдані державним виконавцем фізичним чи юридичним особам під час проведення виконавчого провадження, підлягають відшкодуванню в порядку, встановленому законом.

За приписами статті 11 Закону України "Про державну виконавчу службу" (чинного на момент виникнення спірних правовідносин) шкода, заподіяна державним виконавцем юридичним особам під час виконання рішення, підлягає відшкодуванню у порядку, передбаченому законом, за рахунок держави.

Статтею 1166 Цивільного кодексу України унормовано, що майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини. Шкода, завдана правомірними діями, відшкодовується у випадках, встановлених цим Кодексом та іншим законом.

Разом з тим, згідно з приписами статті 1173 Цивільного кодексу України шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні ними своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цих органів.

Шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю посадової або службової особи органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні нею своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цієї особи (статті 1174 Цивільного кодексу України).

У розумінні приписів наведених норм підставою для цивільно-правової відповідальності за завдання шкоди у такому випадку є неправомірні дії цього органу, наявність шкоди та причинний зв'язок між неправомірними діями і заподіяною шкодою. Шкода відшкодовується незалежно від вини таких органів.

При цьому, факт неправомірності (незаконності) дій (бездіяльності) державного виконавця, що призвели до завдання шкоди, повинен бути встановлений у передбаченому законом порядку (ухвалою, рішенням, постановою, вироком суду).

Втім, здійснюючи судовий розгляд справи, господарські суди обох інстанцій наведене залишили поза увагою.

Обмежившись посиланням на недоведеність позивачем вини державного виконавця, суди не врахували, що шкода, завдана юридичній особі незаконними діями чи бездіяльністю органу державної влади при здійсненні останніми своїх повноважень, відшкодовується державою, незалежно від вини цих органів; суди не звернули уваги на те, що неправомірність бездіяльності державної виконавчої служби у даному випадку встановлена ухвалою господарського суду Київської області від 11.11.2015 р. у справі №23/120-11 (яка набрала законної сили), якою було, зокрема, визнано незаконним розподіл коштів у сумі 1497190,40 грн., стягнутих з Державного підприємства спиртової та лікеро-горілчаної промисловості "Укрспирт", здійснений відповідно до розпорядження Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Київській області від 21.09.2015 р. за №41086050/6, та визнано незаконною бездіяльність Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Київській області щодо незадоволення заяви Державного підприємства спиртової та лікеро-горілчаної промисловості "Укрспирт" від 17.09.2015 р. №4-2/886 та неврахування при проведенні розподілу коштів платіжного доручення від 06.06.2012 р. №177188 про перерахування ТОВ "Полісервіс" 100000 грн.

На недослідженні вказаних обставин наголошував і позивач упродовж розгляду справи, проте ці доводи, як того вимагають приписи статей 43, 101, 105 Господарського процесуального кодексу України, господарськими судами оцінені не були.

Також господарськими судами не було надано оцінки і доводам позивача про те, що за платіжним дорученням від 06.06.2012 р. №177188 ним було сплачено 100000 грн. заборгованості за теплову енергію за червень 2011 року, яка підлягала стягненню за рішенням господарського суду Київської області від 23.11.2011 р. у справі №23/120-11 та входила до спірного періоду (з 28.02.2011 р. по 30.06.2011 р.), за який така заборгованість стягувалася; що внаслідок неврахування державною виконавчою службою сплати позивачем таких коштів відбулося їх подвійне списання, чим завдано позивачу шкоди у заявленій до стягнення сумі.

Таким чином, господарським судами для правильного вирішення даного спору, необхідно врахувати викладене, достеменно дослідити питання наявності чи відсутності складу цивільного правопорушення в діях органу державної виконавчої служби, тобто підстави цивільно-правової відповідальності останнього, надавши оцінку усім доказам та доводам у справі, взявши їх до уваги чи відхиливши такі.

За приписами процесуального законодавства рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши всі обставини справи, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин.

Статтею 33 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими і речовими доказами, висновками судових експертів; поясненнями представників сторін та інших осіб, які беруть участь в судовому процесі. В необхідних випадках на вимогу судді пояснення представників сторін та інших осіб, які беруть участь в судовому процесі, мають бути викладені письмово (стаття 32 цього Кодексу).

За приписами статті 34 Господарського процесуального кодексу України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до статті 43 цього Кодексу господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення, для господарського суду не є обов'язковим.

Наведене свідчить про те, що поза увагою судів залишилися питання, з якими пов'язане законне вирішення спору по суті, виходячи з предмету та підстав позову, а отже висновки господарських судів першої та апеляційної інстанцій, викладені у судових актах, не ґрунтуються на належним чином досліджених і оцінених судами доказах у справі та розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, а відтак судові рішення у справі ухвалені з порушенням приписів статей 33-36, 43, 82, 84, 99, 101, 105 Господарського процесуального кодексу України.

Оскільки в силу статті 1117 Господарського процесуального кодексу України, касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази, судові акти у даній справі підлягають скасуванню, а справа - направленню на новий розгляд до господарського суду міста Києва.

Керуючись статтями 43, 1117, пунктом 3 статті 1119, статтями 11110, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України,-

П О С Т А Н О В И В :

Постанову Київського апеляційного господарського суду від 24.10.2016 р. у справі № 910/3007/16 та рішення господарського суду міста Києва від 13.06.2016 скасувати, справу направити на новий розгляд до господарського суду міста Києва.

Касаційну скаргу задовольнити частково.

Головуючий суддя Т. Дроботова

Судді: І. Алєєва

Л. Рогач