Історія справи

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 липня 2015 року Справа № 910/27202/14

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого - суддіДерепи В.І.суддів :Грека Б.М., - (доповідача у справі), Кривди Д.С.розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргуПриватного акціонерного товариства "Страхова компанія "ВУСО"на постановуКиївського апеляційного господарського суду від 08.04.15у справі№910/27202/14 господарського судум. Києваза позовомПриватного акціонерного товариства "Страхова компанія "ВУСО"доПриватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Провідна"простягнення сумиза участю представників від:позивачане з'явилися, були належно повідомлені,відповідачане з'явилися, були належно повідомлені,

В С Т А Н О В И В :

Приватне акціонерне товариство "Страхова компанія "ВУСО" звернулось до господарського суду міста Києва з позовом про стягнення з Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Провідна" суми в розмірі 1719,48 грн. в порядку регресу.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач, виплативши страхове відшкодування власнику автомобіля, пошкодженого при дорожньо-транспортній пригоді, винним у якій визнано водія іншого автомобіля, отримав, в силу приписів статті 27 Закону України "Про страхування" та статей 993, 1191 Цивільного кодексу України в межах виплаченого відшкодування, право зворотної вимоги до відповідальної за збитки особи, якою є відповідач як страховик цивільної відповідальності винної у ДТП особи. Спір виник внаслідок того, що відповідачем лише частково виконано свій обов'язок здійснити регресну виплату.

Рішенням господарського суду міста Києва від 20.01.15 (суддя Морозов С.М.), залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 08.04.15 (колегія суддів у складі: головуючого-судді Іоннікової І.А., суддів: Зубець Л.П.,

Мартюк А.І.), в задоволенні позову відмовлено повністю. Судові акти обґрунтовані тим, що обов'язок відповідача щодо доплати суми страхового відшкодування в порядку регресу в розмірі 1719,48 грн. не є доведеним, оскільки має значення не реальна страхова виплата, здійснена позивачем, а попередній звіт експерта.

Не погоджуючись із судовими актами у справі, Приватне акціонерне товариство "Страхова компанія "ВУСО" звернулося до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить їх скасувати, позовні вимоги задовольнити.

Скарга обґрунтована тим, що звіт, на який послалися суди апеляційної, є лише попереднім оціночним документом, в якому зазначається лише можлива, але не кінцева сума, витрачена на відновлення транспортного засобу. До того ж, відповідно до цього ж висновку, коефіцієнт фізичного зносу застрахованого автомобіля дорівнює нулю.

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено судами та вбачається з матеріалів справи, 19.07.11 між позивачем, як страховиком, та Дзерія Б.П., як страхувальником, укладено договір добровільного страхування наземного транспорту №272107-02-10-01, згідно з умовами якого позивач прийняв на себе обов'язок по страхуванню автомобіля Daewoo Nexia, реєстраційний номер АА 9407 КР.

05.12.12 відбулась дорожньо-транспортна пригода за участю транспортного засобу "БМВ", реєстраційний номер АІ 9712 АВ під керуванням водія Соловей О.А. та транспортного засобу Daewoo Nexia, реєстраційний номер АА 9407 КР під керуванням водія Дзерія Б.П., що підтверджується довідкою Оболонського РУ м. Києва МВС України №9119415 про дорожньо-транспортну пригоду.

Постановою Оболонського районного суду міста Києва від 21.12.12 у справі №3-9098/12 2605/20291/12 визнано винним Соловей О.А. у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП України та накладено на нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 425 грн. на користь держави.

Отже, Соловей О.А. є винною особою у спричиненні пошкоджень автомобілю Daewoo Nexia, реєстраційний номер АА 9407 КР.

З полісу обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів АВ/5885357 вбачається, що транспортний засіб - автомобіль марки "БМВ", реєстраційний номер АІ 9712 АВ, яким спричинено ДТП, застрахований у відповідача. За вказаним полісом ліміт відповідальності за шкоду майну становить 50000,00 грн., франшиза - 510 грн.

Згідно розрахунку вартості відновлювального ремонту №1317/585/580004 від 30.07.13, зробленого фізичною особою-підприємцем Давидович О.О., вартість відновлювального ремонту автомобіля Daewoo Nexia, реєстраційний номер АА 9407 КР з урахуванням коефіцієнта фізичного зносу складає 15875,52 грн.

У відповідності до наявного в матеріалах справи рахунку-фактури №УСЧ1021962 від 17.12.12 вартість відновлювального ремонту пошкодженого автомобіля складає 17595,00 грн.

Відповідно до складеного позивачем Страхового акту №984-02 від 21.03.13 сума страхового відшкодування становить 17595,00 грн.

На виконання умов Договору страхування позивач виплатив страхове відшкодування в сумі 17595,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням №3031 від 21.03.13.

Відповідачем здійснено виплату регресного страхового відшкодування в розмірі 15365,52 грн. на рахунок ПАТ "Укрсоцбанк" з вирахуванням встановленої полісом франшизи в розмірі 510,00 грн.

Позивачем не заперечується факт виплати відповідачем страхового відшкодування за вказаним вище страховим випадком у розмірі 15365,52 грн., проте ним зазначається, що звіт про оцінку транспортного засобу є лише попереднім оціночним документом, в якому зазначається про можливу, але не кінцеву суму, що витрачена на відновлення транспортного засобу. Реальним же підтвердженням виплати суми страхового відшкодування страхувальнику, є саме платіжне доручення. І оскільки позивачем було здійснено виплату страхового відшкодування своєму страхувальнику в розмірі 17595,00 грн., відповідач має доплатити різницю страхового відшкодування, а саме 1719,48 грн. (17595,00 - 15365,52 - 510,00 грн. = 1719,48).

Суди прийняли до уваги не платіжне доручення, яким позивач сплатив застрахованій особі страхове відшкодування в сумі 17595,00 грн., а розрахунок вартості відновлювального ремонту №1317/585/580004 від 30.07.13, зробленого фізичною особою-підприємцем Давидович О.О., відповідно до якого, вартість відновлювального ремонту автомобіля Daewoo Nexia, реєстраційний номер АА 9407 КР з урахуванням коефіцієнта фізичного зносу складає 15875,52 грн. На думку судів, цей звіт є обов'язковим документом, що відповідно до ст.ст.22,29 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" та положень Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів (КТЗ), затвердженої спільним наказом Міністерства юстиції України та Фонду державного майна України №142/5/2092 від 24.11.03 та зареєстрованої в Мінюсті України 24.11.2003р. за №1074/8395 (Методика), визначає реальну суму матеріального збитку з урахуванням коефіцієнта фізичного зносу пошкодженого внаслідок ДТП автомобіля.

Колегія суддів Вищого господарського суду не може погодитися з такими висновками з огляду на наступне.

Статтею 38 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" передбачено право страховика після виплати страхового відшкодування подати регресний позов. Таким чином, після виплати страхового відшкодування у позивача виникає право зворотної вимоги до особи, відповідальної за завдану шкоду.

Відповідно до статті 979 ЦК України за договором страхування одна сторона (страховик) зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.

Згідно з частиною першою статті 990 ЦК України страховик здійснює страхову виплату відповідно до умов договору на підставі заяви страхувальника (його правонаступника) або іншої особи, визначеної договором, і страхового акта (аварійного сертифіката).

За змістом статті 12 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" страхове відшкодування зменшується на суму франшизи.

Згідно з частинами четвертою і вісімнадцятою статті 9 Закону України "Про страхування" розмір страхової суми та (або) розміри страхових виплат визначаються за домовленістю між страховиком та страхувальником під час укладання договору страхування.

Пунктами 12.1.1,12.4.1 Договору сторони передбачили, що розмір збитків і виплата страхового відшкодування визначається на підставі страхового акта та рахунку СТО, рекомендованого Страховиком.

Із матеріалів справи вбачається, що полісом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів встановлена франшиза в розмірі 510,00 грн.

Законами України "Про страхування" та "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" не передбачено зобов'язання страховика за договором добровільного страхування визначати розмір страхового відшкодування тільки в розмірі суми, встановленої звітом про оцінку транспортного засобу, оскільки цей звіт є попереднім оціночним документом, що визначає можливу, але не остаточну суму, необхідну для відновлення транспортного засобу. (Вказаної позиції дотримується також Верховний суд України у постанові №910/7163/14 від 15.04.15.) Реальним же підтвердженням виплати суми страхового відшкодування страхувальнику, є саме платіжне доручення.

Згідно до ст. 27 Закону України "Про страхування" та ст. 993 ЦК України до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.

У відповідності до вимог ст.1191 ЦК України особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.

Отже, як місцевий, так і апеляційний господарські суди припустились неправильного застосування приписів ч. 1 ст. 43 цього Кодексу стосовно всебічного, повного і об'єктивного розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, що відповідно до ч.1 ст. 111-10 ГПК України є підставою для скасування судового рішення у справі та направлення справи на новий розгляд до господарського суду м. Києва.

При новому розгляді, суду слід з'ясувати наведені в цій постанові обставини справи, дослідити наявні у справі докази, дати їм, та доводам сторін належну правову оцінку та ухвалити законне та обґрунтоване рішення. Під час нового розгляду справи суду слід врахувати, що рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального закону і всебічно перевіривши обставини, вирішив спір у відповідності з нормами матеріального права, а обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини, що мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, підтвердженими в судовому засіданні.

На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119, 11111 ГПК України Вищий господарський суд України,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "ВУСО" задовольнити частково, рішення господарського суду міста Києва від 20.01.15 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 08.04.15 у справі №910/27202/14 скасувати, справу направити на новий розгляд до господарського суду м. Києва.

Головуючий - суддя В. І. Дерепа

Судді Б. М. Грек

Д. С. Кривда