Історія справи

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 липня 2014 року Справа № 916/1036/13 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючий суддя : Корсак В.А.

судді: Данилова М.В., Данилова Т.Б. (доповідач)

розглянувши матеріали касаційної скаргипублічного акціонерного товариства "Концерн Стирол" на постановуОдеського апеляційного господарського суду від 13.05.2014р. у справі господарського суду№916/1036/13 Одеської області за позовомпублічного акціонерного товариства "Концерн Стирол" до державного підприємства "Одеська залізниця" третя особатовариство з обмеженою відповідальністю "Тіс-Міндобрива" про за участю представників сторін: позивача - відповідача - третьої особи -стягнення 38 731,44грн. пр. Демидас Д.А. - дов. №20 від 27.01.14р. пр. Слюсар М.М. - дов. №13 від 02.01.14р. не з'явився

В С Т А Н О В И В:

У квітні 2013 року ПАТ "Концерн Стирол" звернулось до господарського суду Одеської області з позовом до державного підприємства "Одеська залізниця", в якій просило суд стягнути з залізниці суму збитків, заподіяних в результаті нестачі вантажу міндобрив у розмірі 38731,44 грн.

Рішенням господарського суду Одеської області від 28.08.2013р., залишеним без змін постановою Одеського апеляційного господарського суду від 17.10.2013р. позов задоволено, стягнуто з державного підприємства "Одеська залізниця" на користь Публічного акціонерного товариства "Концерн Стирол" збитки за недостачу вантажу у розмірі 38731,44грн. та судового збору 1720,50грн.

Постановою Вищого господарського суду України від 11.12.2013р. вказані судові рішення скасовано, а справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.

Під час нового розгляду справи господарським судом Одеської області 25.02.2014р. прийнято рішення (суддя Демешин О.А.) позовні вимоги задоволено, стягнуто з державного підприємства "Одеська залізниця" на користь публічного акціонерного товариства "Концерн Стирол" збитки за недостачу вантажу у розмірі 38731,44грн. та 1720,50грн. судового збору.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, державне підприємство "Одеська залізниця" звернулось до Одеського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права, просило скасувати рішення господарського суду Одеської області від 25.02.2014р. та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.

Постановою Одеського апеляційного господарського суду від 13.05.2014р. (судді Журавльов О.О., Гладишева Т.Я., Головей В.М.) рішення господарського суду Одеської області від 25.02.2014р. скасовано та прийнято нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись з постановою суду апеляційної інстанції, публічне акціонерне товариство "Концерн Стирол" звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального права, просить скасувати постанову та прийняти нове рішення, яким позов задовольнити в повному обсязі.

Заслухавши присутніх представників сторін, перевіривши наявні матеріали справи на предмет правильності юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення в рішенні і постанові та доводи касаційної скарги, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права.

Як встановлено судами попередніх інстанцій та вбачається з матеріалів справи, 09.10.2012р. за накладною №53196291 Донецькою залізницею було прийнято до перевезення від ПАТ"Концерн Стирол" за маршрутом із 60 вагонів 3302,18 тон карбаміду(мочевина штучна), призначенням на станцію Чорноморська-експорт Одеської залізниці вантажоодержувачу ТОВ "ТІС -Міндобрива".

Під час переважування вагонів №№59256313, 58864216, 58864620 у присутності прийомоздавальника вантажоодержувача 11.10.2012р. було виявлено недостачу вантажу, у зв'язку з чим ТОВ "Транінвестсервіс" було направлено вимогу щодо видачі комерційного акту за відправленням по накладній №53196291 у зв'язку з встановленим фактом прибуття вищезазначених вагонів з нестачею вантажу. Комерційний акт по даному випадку залізницею складено не було.

Тієї ж дати начальником ЖДЦ було подано начальнику ст.Чорноморська Сливці М.І. заявку з проханням виділити прийомоздавальника для участі в перевірці маси вантажу та тари вагону на вагах вантажоодержувача, яка була отримана Одеською залізницею, про що свідчить штемпель Одеської залізниці.

Також з матеріалів справи вбачається, що 11.10.2012р. вантажоодержувачем ТОВ "ТІС-Міндобрива" направлено заявку про виділення прийомоздавальника для участі в перевірці маси вантажу та тари вагону на вагах вантажоодержувача, перевірка маси вантажу буде проведено в присутності працівника ТПП України, начало приймання 11.10.2012р. в період з 12:00-14:00 год. Вказану заявку працівники Одеської залізниці не прийняли, що підтверджується написом на заявці та актом №171 від 11.10.2012р. про відмову підписати повідомлення, складеним представниками ТОВ "ТІС" в присутності свідків.

В той же день, 11.10.2012р. ТОВ "ТІС " направлено лист начальнику служби комерційної роботи та маркетингу Масло В.А., начальнику комерційного відділу Одеської дирекції залізничних перевезень Войцех С.В., начальнику ст. Чорноморська Сливці М.І., в якому повідомлено про те, що комерційні агенти ст. Чорноморська Одеської залізниці систематично відмовляються приймати заявки та листи від підприємства ТОВ "ТІС" на участь комерційного агента в перевірці маси вантажу, огляді вагонів, комісійній видачі вантажу, складанні комерційних актів на вагони, та в якому просив забезпечити присутність комерційного агента 11.10.2012р. на переважуванні вагонів та комісійній видачі вантажу в присутності експерта ТПП України, який отримано Одеською залізницею згідно штампу вхідної кореспонденції 11.10.2012р.

Тієї ж дати, 11.10.2012р. ТОВ "ТІС-Міндобрива" звернувся до начальника Одеської дирекції залізничних перевезень Войцех С.В. та начальника станції Чорноморська Сливка М.І. зі скаргою на відмову від складання комерційного акту, в якій вимагав надати мотивовану відповідь по суті скарги не пізніше трьохденного строку, та надати розпорядження про складання комерційного акту для засвідчення обставин невідповідності маси вантажу даним, вказаним в перевізних документах. Відповіді на скаргу надано не було.

Того ж дня, 11.10.2012р. експертом Одеської регіональної Торгово-промислової палати України було проведено експертизу, та 12.10.2012р. було складено акт експертизи №УТЭ-2842. Експерту були надані залізничні вагони: №59256313, №58864216, №58864620. При зовнішньому огляді вагонів експертизою встановлено: усі ЗПУ на вагонах зі слідами деформації, деформовані запірні штоки люків №1,2,4, явні сліди їх згинання та розгинання. Запірний шток завантажувального люку №2 вагону №59256313 був відламаний. На запірному штоку завантажувального люку №1 вагону №58864620 малась тріщина.

На цих підставах суд першої інстанції дійшов до висновку, що Одеською залізницею не доведено належними та допустимими доказами відсутність своєї вини у втраті вантажу, оскільки втрата вантажу відбулась саме у період від часу його прийняття для перевезення і до моменту видачі одержувачу, а також Одеська залізниця безпідставно відмовилася від складання комерційного акту та комісійної видачі вантажу, при цьому висновком експертизи від 11.10.2012р. підтвердився факт недостачі вантажу, та стягнули вартість недостачі міндобрив з перевізника.

З таким висновком суду першої інстанції не погодився суд апеляційної інстанції зазначивши, що ст.909 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.

В силу ст.909 ЦК України, ст.307 ГК України, ст.6 Статуту залізниць України письмовою формою договору перевезення є залізнична накладна. Залізнична накладна №53196291 свідчить про укладення між ПАТ "Концерн "Стирол" (відправник) і Донецькою залізницею (перевізник) договору перевезення вантажу на користь ТОВ "ТІС-Міндобрива" ( вантажоодержувач).

Із залізничної накладної судом встановлено, що завантаження вантажу у вагони здійснювалося відправником, а відповідно до вимог ч.3 ст.308 ГК України, які кореспондуються з вимогами ч.2 ст.917 ЦК України, вантажовідправник зобов'язаний підготувати вантаж до перевезення з урахуванням необхідності забезпечення транспортабельності та збереження його в процесі перевезення. Аналогічні вимоги щодо обов'язку вантажовідправника підготувати вантаж до перевезення містяться і у п.4 Правил приймання вантажів до перевезення.

При цьому в силу вимог ст.918 ЦК України завантаження вантажу здійснюється відправником у порядку, встановленому договором, із додержанням правил, встановлених транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.

Відповідно до ст.129 Статуту залізниць України, обставини, що можуть бути підставою для матеріальної відповідальності залізниці, вантажовідправника, вантажоодержувача, пасажирів під час залізничного перевезення, засвідчуються комерційними актами або актами загальної форми, які складають станції залізниць.

Пунктом 16 Правил складання актів встановлено, що у разі відмови начальника станції від складання комерційного акта (акта загальної форми) або оформлення акта з порушенням цих Правил, одержувач має право до вивезення вантажу зі станції, а при вивантаженні на місцях не загального користування - протягом 24 годин з моменту прийняття від залізниці вагону з вантажем подати про це письмову скаргу начальнику Дирекції залізничних перевезень.

Щодо листів та заяв ТОВ "Трансінвестсервіс" та ТОВ "Тіс", то апеляційним судом вони підставно не прийняті як належні та допустимі докази, оскільки вказані організації не є вантажовідправниками, не є вантажоодержувачами та не є сторонами по даній справі.

Розглядаючи справу по суті, апеляційним судом встановлено, що 11.10.2012р. по прибутті на станцію призначення Чорноморську Одеської залізниці, було встановлено, що при огляді вагонів №58864216, №59256313 та №58864620 на 32 колії зернового парку після виводу з під ЛЕП запірно-пломбувальні пристрої відповідають перевізному документу, виконують свої функції, протікання вантажу відсутнє, у зв'язку з чим було складено акт загальної форми №5677 від 11.10.2012р.

Також, апеляційним судом зазначено, що сторонами не надано жодних доказів на підтвердження оскарження відомостей, зазначених у акті загальної форми від 11.10.2012р. №5677, як то передбачено п.16 Правил складання актів.

Таким чином, апеляційний суд дійшов до висновку, що позивач погодився з відомостями, викладеними у акті загальної форми від 11.10.2012р. №5677, зокрема з тим, що всі ЗПУ відповідають перевізному документу, виконують свої функції, а протікання вантажу відсутнє.

Згідно із п.16 Правил видачі вантажів вантажі, що прибули в справному контейнері з непошкодженими пломбами відправника, порту, експедитора, видаються залізницею одержувачу без перевірки їх маси, стану й кількості місць, а тому у залізниці були відсутні підстави для перевірки маси та стану вантажу у спірних вагонах, оскільки пошкодження пломб не відбулось.

Щодо наданого ПАТ "Концерн "Стирол" в обґрунтування заявлених позовних вимог акту експертизи Одеської регіональної торгово-промислової палати від 12.10.2012р. №УТЕ-2842, то апеляційним судом встановлено, що відповідно до п.30 Правил видачі вантажів у разі потреби встановлення розміру або причини недостачі, псування або пошкодження вантажу і суми, на яку знизилась його вартість, залізниця за власною ініціативою або на вимогу одержувача запрошує експертів бюро товарних експертиз, інспекції якості, ветеринарно-санітарного нагляду або відповідних спеціалістів організацій і підприємств, які не належать до системи Міністерства транспорту.

Експертиза провадиться в присутності начальника станції (його заступника або іншого працівника, уповноваженого начальником станції).

Результати експертизи повинні бути мотивованими з посиланням на нормативно-правові акти, стандарти і не можуть ґрунтуватися на припущенні про причини недостачі, псування або пошкодження вантажу.

При цьому, апеляційним судом встановлено, що акт експертизи Одеської регіональної торгово-промислової палати від 12.10.2012р. №УТЕ-2842 не визначає причину нестачі вантажу, а вказує лише, що при огляді верхніх завантажувальних люків на всіх вагонах були деформовані запірні штоки люків №1, 2, 4, наявні сліди від згинання та розгинання, запірний шток завантажувального люку №2 вагону №59256313 був відламаний, на запірному штоку завантажувального люку №1 вагону №58864620 малась тріщина, однак не досліджувалось чи є зазначені деформації нового походження, або виникли внаслідок природного зносу. Також вказано, що ЗПУ було зрізано представником замовника експертизи в присутності експерта та при огляді вантажу експертом крізь відкриті люки, встановлено, що в даних вагонах на поверхні вантажу наявні нерівності, поглиблення у виді вибірок та сліди забруднення вантажу, таким чином, фактично не встановлено можливості доступу до вантажу без зняття та порушення відповідних ЗПП.

Також, зі змісту акту експертизи Одеської регіональної торгово-промислової палати від 12.10.2012р. №УТЕ-2842 апеляційним судом встановлено, що експертиза проводилась за відсутністю будь-яких представників зі сторони залізниці, при цьому, в матеріалах справи відсутні будь-які докази направлення саме або вручення третьою особою (ТОВ "Тіс-Міндобрива") виклику про проведення експертизи начальнику станції, його заступнику або іншому уповноваженому представнику залізниці.

Експертиза провадиться в присутності начальника станції (його заступника або іншого працівника, уповноваженого начальником станції).

Враховуючи вищевикладене, апеляційний суд дійшов до висновку, що експертиза Одеської регіональної торгово-промислової палати та складений акт експертизи від 12.10.2012р. №УТЕ-2842 здійснені та складені з порушенням порядку проведення експертизи, а тому такий акт не може бути належним та допустимим доказом вини залізниці у недостачі вантажу.

Відповідно до ст.110 Статуту залізниць України залізниця несе відповідальність за збереження вантажу від часу його прийняття для перевезення і до моменту видачі одержувачу. Водночас у ст.111 Статуту залізниць України наведено перелік обставин, наявність яких звільняє залізницю від відповідальності, зокрема, якщо вантаж прибув у непошкодженому відкритому рухомому складі, завантаженому засобами відправника, якщо не має ознак втрати, псування або пошкодження вантажу під час його перевезення.

Враховуючи викладене, апеляційний суд дійшов до висновку, що позивачем не доведено належними доказами, в розумінні ст.ст.32-34 ГПК України, наявності обставин вини перевізника у втраті вантажу під час перевезення та наявності самої втрати, тому відсутні підстави для задоволення позовних вимог ПАТ "Концерн Стирол".

За таких підстав та враховуючи, що апеляційним судом, у відповідності до ст.11112 ГПК України, виконано всі вказівки, викладені в попередній постанові суду касаційної інстанції, тому апеляційний суд правомірно скасував рішення суду першої інстанції та прийняв нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.

Статтею 1117 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

З огляду на викладене, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги публічного акціонерного товариства "Концерн Стирол", оскільки доводи касаційної скарги стосуються переоцінки доказів по справі, а судом апеляційної інстанції було повно та всебічно з'ясовано обставини, що мають значення для даної справи, їм надано належну правову оцінку та прийнято постанову з дотриманням норм матеріального та процесуального права, що дає підстави залишити її без змін.

Судові витрати, сплачені касатором до бюджету під час подання касаційної скарги, у зв'язку з відмовою в задоволенні касаційної скарги на підставі ст.49 ГПК України залишаються на касаторі.

Враховуючи наведене, та керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України, -

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу публічного акціонерного товариства "Концерн Стирол" залишити без задоволення.

Постанову Одеського апеляційного господарського суду від 13.05.2014р. у справі №916/1036/13 господарського суду Одеської області залишити без змін.

Головуючий суддя В. Корсак

Судді М. Данилова

Т. Данилова