Історія справи

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 квітня 2014 року Справа № 922/4642/13 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді: суддів:Козир Т.П. Губенко Н.М., Іванової Л.Б. (доповідач)розглянувши касаційну скаргу Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань Українина рішення та постановуГосподарського суду Харківської області від 24.12.2013 Харківського апеляційного господарського суду від 10.02.2014у справі№ 922/4642/13 Господарського суду Харківської областіза позовомФонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань Українидо Державного підприємства "Спеціальне проектно - технологічне бюро виробничих потужностей"простягнення коштів у сумі 411000,00 грн.за участю представників сторін:

позивача: Павловська Н.В., дов. від 31.12.2013 №1265-06-1

відповідача: Горецький О.В., дов. від 13.11.2013 б/н

ВСТАНОВИВ:

Фонд соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України звернувся до Господарського суду Харківської області з позовом до Державного підприємства "Спеціальне проектно-технологічне бюро виробничих потужностей" про стягнення штрафу за порушення договірних зобов'язань у розмірі 210000,00 грн. та збитків у розмірі 201000,00 грн.

Рішенням Господарського суду Харківської області від 24.12.2013 у справі № 922/4642/13 (суддя Калініченко Н.В.) у позові відмовлено повністю.

Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 10.02.2014 (колегія суддів у складі: головуючий суддя Слободін М.М., судді Гончар Т.В., Гребенюк Н.В.) рішення Господарського суду Харківської області від 24.12.2013 у справі № 922/4642/13 залишено без змін.

Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції та постановою суду апеляційної інстанції, Фонд соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України звернувся до Вищого господарського суду України із касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Харківської області від 24.12.2013 та постанову Харківського апеляційного господарського суду від 10.02.2014 у справі № 922/4642/13, прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити.

Обґрунтовуючи підстави звернення з касаційною скаргою, скаржник посилається на порушення та неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права.

До Вищого господарського суду України надійшов відзив Державного підприємства "Спеціальне проектно-технологічне бюро виробничих потужностей" на касаційну скаргу, в якому відповідач просить рішення Господарського суду Харківської області від 24.12.2013 та постанову Харківського апеляційного господарського суду від 10.02.2014 у справі № 922/4642/13 залишити без змін, касаційну скаргу - без задоволення.

Сторони згідно з приписами статті 111-4 Господарського процесуального кодексу України були належним чином повідомлені про день, час і місце розгляду касаційної скарги, та скористалися передбаченим законом правом на участь у перегляді справи в суді касаційної інстанції.

Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи у касаційній інстанції, обговоривши доводи касаційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування норм матеріального та процесуального права при ухваленні оскаржуваних судових актів, вважає касаційну скаргу такою, що не підлягає задоволенню, з огляду на наступне.

Як встановлено господарськими судами попередніх інстанцій та підтверджується матеріалами справи, 17.11.2011 між Фондом соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України (далі - замовник) та Державним підприємством "Спеціальне проектно-технологічне бюро виробничих потужностей" (далі - виконавець) було укладено договір № 212-Ф-11 Державне управління загального характеру 75.11.1. (Розроблення та перегляд нормативно-правових актів з охорони праці (НПАОП) згідно з планами, затвердженими уповноваженим центральним органом виконавчої влади з охорони праці (п.1.1.) "Правила охорони праці під час газоелектричного, контактного, кисневого та плазмового різання металів" (далі - Договір), відповідно до умов якого виконавець зобов'язався протягом строку дії договору надати замовникові послуги Державне управління загального характеру 75.11.1. (Розроблення та перегляд нормативно-правових актів з охорони праці (НПАОП) згідно з планами, затвердженими уповноваженим центральним органом виконавчої влади з охорони праці (надалі - послуги), а замовник - прийняти і оплатити такі послуги.

Пунктом 1.2. Договору передбачено, що найменування послуг, кількість, обсяг, ціна та строки надання послуг тощо, визначені Технічними вимогами (додаток №1), Календарним планом (Додаток №2), Калькуляцією кошторисної вартості (додаток №3), які є невід'ємними частинами цього Договору.

Відповідно до п. 3.1. Договору ціна Договору встановлюється в національній валюті України та становить 210000,00 гривень, у тому числі ПДВ 35000,00 грн. Розрахунок вартості послуг надається виконавцем у Калькуляції кошторисної вартості (додаток №3), що є невід'ємною частиною цього Договору.

Згідно із п. 5.1. Договору строк (термін) надання послуг зазначений в Календарному плані (Додаток № 2), що є невід'ємною частиною даного Договору.

Як передбачено п.п. 5.2-5.4 Договору, місце передачі наданих послуг: виконавча дирекція Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України. Результати наданих послуг передаються по кожному етапу виконавцем замовнику з супровідним листом. Приймання послуг здійснюється поетапно, з підписанням актів приймання-передачі по кожному етапу.

Згідно із п. 10.1 Договору, цей договір набирає чинності з дати його підписання та діє до 15 грудня 2012 року.

Як встановлено судами першої та апеляційної інстанції, Додатковою угодою № 2 від 14.12.2012 сторонами було продовжено строк дії Договору до 28.12.2012, а Додатковою угодою № 3 від 28.12.2012 сторонами змінено строки надання послуг за 4 етапом, а саме з 28.12.2012 по 01.10.2013 та подовжено строк дії договору до 01.10.2013.

Пунктом 7.3. Договору передбачено, що у разі затримки надання послуг або надання їх не в повному обсязі, заявленому замовником, виконавець сплачує неустойку у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми ненаданих послуг за кожний день затримки; у разі ненадання послуг за договором з вини виконавця останній сплачує штраф в розмірі 1% від суми договору.

В подальшому, пунктом 2 Додаткової угоди № 3 від 28.12.2012 до Договору, сторони внесли зміни до Договору, відповідно до яких, у разі ненадання послуг в повному обсязі в межах строку дії договору, виконавець сплачує штраф в розмірі вартості договору.

Предметом позову у справі є позовні вимоги про стягнення з відповідача штрафу за порушення зобов'язань за Договором у розмірі 210000,00 грн. та збитків у розмірі 201000,00 грн.

Обґрунтовуючи заявлені позовні вимоги, позивач зазначає, що у строки, передбачені календарним планом, послуги за 4 етапом та послуги за Договором в цілому відповідач не надав, що є підставою для нарахування штрафу у розмірі вартості договору відповідно до п. 2 Додаткової угоди № 3 від 28.12.2012. Крім цього, позивач вказує на те, що відповідачу за договором було сплачено 201000,00 грн., однак оскільки відповідачем послуги не були надані, позивачеві заподіяні збитки у вказаному розмірі.

Місцевий господарський суд, вирішуючи спір по суті, та відмовляючи у задоволенні позову виходив з того, що відповідач вчасно подав Правила на затвердження Держгірпромнагляду; відповідач позбавлений повноважень щодо контролю, керування процесом затвердження Правил і затвердження Правил центральним органом виконавчої влади безпосередньо не залежить від відповідача; відповідачем вживались заходи щодо належного виконання зобов'язання, однак затримка виконання робіт за договором була зумовлена зміною законодавчого порядку погодження документації.

За таких обставин, місцевий господарський суд, з яким погодився і суд апеляційної інстанції, дійшов висновку про відсутність вини у порушенні зобов'язання з боку відповідача, та відсутність у позивача права вимагати стягнення штрафних санкцій за порушення зобов'язання відповідачем.

Відмовляючи у позові в частині стягнення збитків за порушення виконання зобов'язання, суди попередніх інстанцій дійшли висновку про безпідставність вказаних вимог, оскільки кошти у сумі 201000,00 грн. були сплачені відповідачу за виконання перших трьох етапів робіт за Договором, які прийняті позивачем без зауважень.

З урахуванням встановлених господарськими судами попередніх інстанцій обставин справи, колегія суддів Вищого господарського суду України, переглядаючи у касаційному порядку рішення суду першої інстанції та постанову суду апеляційної інстанції у цій справі, виходить з наступного.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України, приписи якої кореспондуються з нормами ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України).

Як передбачено ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Статтями 610, 611 Цивільного кодексу України визначено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Наслідки порушення зобов'язання передбачені також ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України. Згідно норм зазначених статей у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Згідно з ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до приписів ч.ч. 1 та 2 ст. 614 Цивільного кодексу України особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що на виконання умов Договору і в межах встановлених договором строків відповідач листом № 14-20 від 29.02.2012 року надіслав до Держгірпромнагляду України остаточну редакцію Правил, що є предметом договору.

Матеріали справи свідчать, що згідно із листом № 3515/0/4.1-13/6/12 від 27.04.2012 проект остаточної редакції Правил був направлений Держгірпромнагляд до Національного науково-дослідного інституту промислової безпеки та охорони праці для проведення погодження з центральними органами виконавчої влади, подальшого затвердження і реєстрації в Міністерстві юстиції України.

Суди першої та апеляційної інстанцій з огляду на зміни, що сталися у системі органів центральної виконавчої влади згідно із Указом Президента України "Про деякі заходи з оптимізації системи центральних органів виконавчої влади" № 726/2012 від 24.12.2012, встановили, що причиною затримки виконання робіт, передбачених четвертим етапом Договору, стало підпорядкування Держгірпромнагляду Міністерству енергетики та вугільної промисловості України та необхідність у зв'язку із цим направлення Правил, що є предметом Договору, на перепогодження до Міненерговугілля.

Судами також з'ясовано, що відповідач систематично інформував позивача про стан виконання робіт за Договором та неодноразово звертався до нього та Держгірпромнагляду України із заявами щодо сприяння прискоренню процедури затвердження Правил.

З огляду на викладене, суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку, з яким погоджується колегія суддів касаційної інстанції, що відповідачем вжито всіх необхідних заходів щодо належного виконання зобов'язань за Договором, оскільки він своєчасно подав проект Правил на затвердження Держгірпромнагляду, систематично інформував позивача про стан виконання зобов'язань за Договором та про причини затримки їх виконання. Наведене свідчить про відсутність вини відповідача у порушенні строків виконання зобов'язань за 4 етапом Договору, а отже і відсутність правових підстав для стягнення з відповідача штрафу.

Колегія суддів касаційної інстанції також погоджується із висновками судів попередніх інстанцій щодо відмови у задоволенні позовних вимог в частині стягнення з відповідача 201000,00 грн. збитків, з огляду на наступне.

Наявність завданих збитків позивач обґрунтовує витратами, які понесені позивачем за договором, як оплата наданих відповідачем послуг за трьома попередніми етапами.

Так, згідно ст. 22 Цивільного кодексу України, під збитками визнаються втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати , які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права; доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушено.

Відповідно до ч. 2 ст. 224 Господарського кодексу України, під збитками розуміються витрати, зроблені управленою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управлена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

При цьому позивач повинен довести наявність збитків, котрі були заподіяні відповідачем, факт протиправної поведінки відповідача, безпосередній причинний зв'язок між його поведінкою і заподіянням збитків та їх розмір.

Зі змісту положень ст.ст. 614, 623 Цивільного кодексу України, ст. 226 Господарського кодексу України вбачається, що для застосування такої міри відповідальності, як стягнення збитків, потрібна наявність усіх елементів складу правопорушення: порушення зобов'язання; наявність збитків; причинний зв'язок між порушенням зобов'язання та збитками; вина.

Суди попередніх інстанцій, встановивши, що сума у розмірі 201000,00 грн., які позивач просить стягнути як збитки, була сплачена позивачем на виконання умов договору за надані відповідачем послуги за трьома попередніми етапами і які були прийняті позивачем без зауважень, дійшли вірного висновку про недоведеність позивачем того, що внаслідок неналежного виконання умов договору відповідачем позивач зазнав збитків.

Матеріали справи свідчать про те, що господарськими судами першої та апеляційної інстанції в порядку ст. 43 Господарського процесуального кодексу України всебічно, повно і об'єктивно досліджено матеріали справи в їх сукупності і вірно застосовано норми процесуального та матеріального права.

Відповідно до ст. 1117 Господарського процесуального кодексу України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Твердження скаржника про порушення і неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм законодавства при прийнятті оскаржуваних судових рішень не знайшли свого підтвердження, у зв'язку з чим підстав для зміни чи скасування рішення Господарського суду Харківської області від 24.12.2013 та постанови Харківського апеляційного господарського суду від 10.02.2014, колегія суддів не вбачає.

Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України,-

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Харківської області від 24.12.2013 та постанову Харківського апеляційного господарського суду від 10.02.2014 у справі № 922/4642/13 залишити без змін.

Головуючий суддя: Т. Козир

судді: Н. Губенко

Л. Іванова