Історія справи

Постанова ВГСУ від 06.08.2014 року у справі №910/19667/13
Постанова ВГСУ від 23.04.2014 року у справі №910/19667/13

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 квітня 2014 року Справа № 910/19667/13

Колегія суддів Вищого господарського суду України у складі:

Головуючого судді Кузьменка М.В.,

суддів Палій В.М.,

Цвігун В.Л.,

розглянувши

касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Укртрансгаз"

на рішення господарського суду міста Києва від 16.12.2013р. та

постанову Київського апеляційного господарського суду

від 12.03.2014р.

у справі №910/19667/13 господарського суду міста Києва

за первісним

позовом Товариства з обмеженою відповідальністю

"Компанія Енергомонтаж"

до Публічного акціонерного товариства "Укртрансгаз"

про стягнення 718 832,57 грн.

за зустрічним

позовом Публічного акціонерного товариства "Укртрансгаз"

до Товариства з обмеженою відповідальністю

"Компанія Енергомонтаж"

про стягнення 170 969,40 грн. пені та 66 488,04 грн. штрафу за

несвоєчасне виконання господарських зобов'язань,

за участю представників:

ТОВ "Компанія Енергомонтаж" - Габрієль Я.В.;

ПАТ "Укртрансгаз" - Шикерниця Р.І.;

в с т а н о в и л а :

Товариство з обмеженою відповідальністю "Компанія "Енергомонтаж" звернулося до господарського суду міста Києва з позовом до Публічного акціонерного товариства "Укртрансгаз" і просило суд стягнути з останнього 718 832,57 грн., у т.ч.: 656 790,12 грн. основного боргу, 19813,28 грн. пені, 37806,34 грн. штрафу та 4422,83 грн. 3% річних.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем свого зобов'язання за договором №1206000740 від 21.06.2012р. щодо оплати виконаних позивачем та прийнятих відповідачем послуг з монтажу, технічного обслуговування і ремонту електроустаткування.

У своєму відзиві на позов відповідач проти його задоволення заперечував, посилаючись на неповне та несвоєчасне виконання позивачем умов договору (т.3 а.с.200-205).

До прийняття рішення по суті відповідач подав зустрічний позов і просив стягнути з ТОВ "Компанія "Енергомонтаж" 170 969,40 грн. пені та 66 488,04 грн. штрафу, посилаючись на порушення останнім надання послуг за ціною, визначеною договором (т.5 а.с.3-5).

Рішенням господарського суду міста Києва від 16.12.2013р. первісний позов задоволено повністю. В задоволенні зустрічного позову відмовлено повністю (т.5 а.с.32-40).

При цьому суд виходив з обґрунтованості та доведеності вимог первісного позову, про що свідчать підписані сторонами акти приймання виконаних будівельних робіт та довідки про їх вартість на загальну суму 675096,90 грн., які відповідач оплатив лише на суму 18306,78 грн.

Відмовляючи в задоволенні вимог зустрічного позову, суд зазначив, що станом на 29.03.2013р., з урахуванням змін, внесених додатковою угодою №1 до договору, відповідач за зустрічним позовом у повному обсязі та в межах встановленого для цього терміну (до 01.05.2013 року) виконав своє зобов'язання за договором, надавши позивачеві за зустрічним позовом послуги на загальну суму 675096,90 грн., що відповідає розміру договірної ціни, і, як наслідок, виключає застосування штрафних санкцій.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 12.03.2014р. рішення суду першої інстанції залишено без змін (т.5 а.с.94-99).

Не погоджуючись з прийнятими у справі судовими актами, ПАТ "Укртрансгаз" звернулося до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою та просить їх скасувати в частині задоволення первісного позову і прийняти нове рішення про відмову у його задоволенні.

Вимоги касаційної скарги мотивовані порушенням судами норм матеріального та процесуального права (т.5 а.с.104-108).

Колегія суддів, приймаючи до уваги межі перегляду справи у касаційній інстанції, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування норм матеріального і процесуального права при винесенні оскаржуваних судових актів, знаходить касаційну скаргу такою, що не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Під час вирішення спору по суті та перегляду прийнятого рішення в апеляційному порядку, судами першої та апеляційної інстанції встановлені наступні обставини.

21.06.2012р. між ТОВ "Компанія "Енергомонтаж" (виконавець) та ДК "Укртрансгаз" НАК "Нафтогаз України", правонаступником якої є ПАТ "Укртрансгаз" (замовник) укладено договір №1206000740, за умовами якого замовник доручає, а виконавець зобов'язується надати послуги з монтажу, технічного обслуговування і ремонту електроустаткування (технічне обслуговування систем пожежовиявлення на об'єктах Управління магістральних газопроводів "Черкаситрансгаз").

На момент підписання договору сторони відповідно до пункту 3.1 визначили, що його ціна становить 1624926,0 грн. (у т.ч. ПДВ) та визначається згідно договірної ціни (Додаток № 2).

Пунктом 3.2 договору сторони передбачили, що його ціна може бути зменшена за взаємною згодою сторін. Також, у пункті 6.2 договору визначено право замовника зменшувати обсяг послуг, що закуповуються замовником за договором, зокрема, в залежності від розміру реального фінансування видатків замовника, із відповідним зменшенням загальної суми договору, про що сторони, з урахуванням вимог ч. 5 ст. 40 Закону України "Про здійснення державних закупівель" від 1 червня 2010 №2289-VІ та чинного законодавства, укладають додаткову угоду.

Відповідно до умов наведених пунктів сторони 29.03.2013р. уклали додаткову угоду №1 до договору, якою визначили, що ціна за договором становить 675096,90 грн. (у т.ч. ПДВ) (т.1 а.с.37).

Згідно пункту 4.1 договору оплата вартості наданих послуг з технічного обслуговування здійснюється замовником по факту надання послуг протягом 180 (сто вісімдесяти) банківських днів від дати підписаного сторонами відповідного акту.

У пункті 7.5. договору сторони визначили, що у випадку несвоєчасної сплати замовником за надані послуги виконавець має право нарахувати замовнику пеню у розмірі 0,1% від вартості послуг, з яких допущено прострочення сплати, за кожний день прострочення, а за прострочення понад 30-ти календарних днів додатково стягнути штраф у розмірі 7% від вартості простроченого зобов'язання.

Термін надання послуг: з дати укладення договору до 1 травня 2013 року (п.5.1. договору).

Укладений між сторонами договір за своєю правовою природою є договором про надання послуг і в силу ст.ст.173-175 ГК України є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов'язань, а саме майново-господарських зобов'язань.

Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України, що визначено ст.175 ГК України.

Відповідно до ст.901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Згідно ч.1 ст.903 ЦК України, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Судами встановлено,що на виконання умов договору, з урахуванням зміненою додатковою угодою №1 до договору ціною, ТОВ "Компанія Енергомонтаж" надало ПАТ "Укртрансгаз" передбачені договором послуги на загальну суму 675096,90 грн., що підтверджено актами приймання виконаних будівельних робіт (форма № КБ-2в) та довідками про вартість виконаних будівельних робіт/ та витрати/ (форма № КБ-3) за серпень, вересень, жовтень, листопад та грудень 2012 року. При цьому вказані акти та довідки підписані уповноваженими представниками обох сторін без будь-яких зауважень та скріплені відбитками печаток товариств.

ПАТ "Укртансгаз" своє зобов'язання щодо оплати наданих послуг виконав частково, сплативши лише 18306,78 грн., що стало підставою для звернення ТОВ "Компанія Енергомонтаж" до суду з позовом про стягнення заборгованості, передбачених п.7.5 договору пені та штрафу, а також 3% річних відповідно до ч.2 ст.625 ЦК України.

В силу ст.526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст.525 ЦК України). Зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (ст.599 ЦК України).

Частиною 1 ст.530 ЦК України визначено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

В силу ч.1 ст.612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ст.611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Судами встановлено, що ПАТ "Укртрансгаз", підписавши відповідні акти, які підтверджують факт отримання ним послуг, у порушення умов п.4.1. договору протягом 180 банківських днів їх вартість не оплатив.

З огляду на встановлений судами факт виконання ТОВ "Компанія Енергомонтаж" обумовлених договором №1206000740 від 21.06.2012р. послуг, доведеність існування у ПАТ "Укртрансгаз" заборгованості, висновок судів про наявність правових та фактичних підстав для її стягнення, з урахуванням встановлених п.7.5. договору штрафу і пені, а також передбачених ст.625 ЦК України 3% річних, є правомірним.

Доводи скаржника про те, що підставою несплати заборгованості стало неналежне фінансування та відсутність відповідних грошових коштів колегією суддів не приймаються до уваги, оскільки за змістом частини першої статті 229 ГК України та частини першої ст.625 ЦК України, за невиконання грошового зобов'язання боржник відповідає, хоч би його виконання стало неможливим не тільки в результаті його винних дій чи бездіяльності, а і внаслідок дії непереборної сили або простого випадку. Відповідальність боржника означає можливість стягнення за рахунок майна боржника суми невиконаного грошового зобов'язання. Тобто боржник не звільняється від відповідальності за невиконання чи неналежне виконання грошового зобов'язання за будь-яких обставин.

Окрім того, частина 2 статті 218 ГК України передбачає, що відсутність у боржника необхідних коштів не вважається обставою, яка є підставою для звільнення боржника від господарсько-правової відповідальності.

Відповідно до частини другої статті 617 ЦК України відсутність у боржника необхідних коштів не вважається випадком, з настанням якого можливе звільнення від відповідальності за порушення зобов'язання.

Що ж до вимог зустрічного позову, то прийняті у справі судові акти про відмову у їх задоволенні є законними та обґрунтованими, враховуючи таке.

Зустрічний позов обґрунтований тим, що оскільки згідно п. 3.1 договору його ціна становить 1 624 926 грн., а виконавцем надані послуги лише на суму 675 096,90 грн., то з останнього підлягає стягненню передбачені п.7.4. договору пеня та штраф.

Однак, як було встановлено судами, додатковою угодою №1 до договору, сторони зменшили його ціну до 675 096,90 грн., на яку і були надані послуги у повному обсязі без порушення строку їх надання, встановленого договором.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що вирішуючи спір по суті заявлених вимог за первісним та зустрічним позовами, суди двох інстанцій повно та всебічно дослідили обставини справи, дали їм належну правову оцінку, дійшли правильних висновків щодо прав та обов'язків сторін, які ґрунтуються на належних та допустимих доказах, й ухвалили судові акти з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а тому підстави для зміни чи скасування постанови Київського апеляційного господарського суду від 12.03.2014р., якою залишено без змін рішення господарського суду міста Києва від 16.12.2013р., відсутні.

З огляду на викладене, керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119- 11111 ГПК України, колегія суддів

П О С Т А Н О В И Л А :

постанову Київського апеляційного господарського суду від 12.03.2014р. у справі №910/19667/13 господарського суду міста Києва залишити без змін, а касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Укртрансгаз" - без задоволення.

Головуючий суддя Кузьменко М.В.

Судді Палій В.М.

Цвігун В.Л.