Історія справи

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 лютого 2017 року Справа № 922/2038/16 Колегія суддів Вищого господарського суду України у складі :

головуючого суддіХодаківської І.П.,суддівБакуліної С.В., Яценко О.В.,розглянувши касаційну скаргуЗаступника прокурора Харківської областіна постанову від 07.11.2016 Харківського апеляційного господарського судуу справі№922/2038/16 господарського суду Харківської областіза позовомКерівника Харківської місцевої прокуратури №1 Харківської області в інтересах держави в особі Регіонального відділення Фонду державного майна України по Харківській областідо третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачаФізичної особи - підприємця ОСОБА_4 Харківський національний університет ім. В.Н. Каразіна провизнання недійсним договору та повернення майна

За участю представників сторін:

Від позивача - не з'явились

Від відповідача - Тютюнник О.А. (дог. від 12.09.16)

Від Генеральної прокуратури України - Зарудяна Н.О.

ВСТАНОВИЛА:

Керівник Харківської місцевої прокуратури № 1 Харківської області звернувся до господарського суду з позовною заявою в інтересах держави, в особі Регіонального відділення Фонду державного майна України по Харківській області, до Фізичної особи - підприємця ОСОБА_4, м.Харків, в якій просив визнати недійсним договір оренди №4420-Н від 28.12.2009, укладений між позивачем і відповідачем, та додаткові угоди до нього: № 1 від 20.12.2012, № 2 від 20.12.2012, № 3 від 29.09.2015; зобов'язати відповідача звільнити нежитлове приміщення на першому поверсі 9-поверхової будівлі гуртожитку АДРЕСА_1 (вартістю 339840,00 грн.), та повернути його Регіональному відділенню Фонду державного майна України по Харківській області.

Рішенням господарського суду Харківської області від 08.08.2016 (суддя Кухар Н.М.) позов задоволено, визнано недійсним договір оренди № 4420-Н від 28.12.2009, укладений між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Харківській області та Фізичною особою - підприємцем ОСОБА_4 та додаткові угоди до нього: № 1 від 20.12.2012, № 2 від 20.12.2012 та № 3 від 29.09.2015. Зобов'язано Фізичну особу - підприємця ОСОБА_4 звільнити нежитлові приміщення на першому поверсі 9-поверхової будівлі гуртожитку АДРЕСА_1 (вартістю 339840,00 грн.), та повернути їх Регіональному відділенню Фонду державного майна України по Харківській області.

Рішення мотивоване тим, що передача в оренду приміщень Харківського національного університету імені В.Н.Каразіна, який є об'єктом державної власності та фінансується з державного бюджету для здійснення діяльності, не пов'язаної з навчально-виховним процесом, суперечить вимогам чинного законодавства.

Постановою колегії суддів Харківського апеляційного господарського суду від 07.11.2016 у складі: Тихого П.В., Гетьман Р.А., Россолова В.В. рішення господарського суду першої інстанції скасовано, прийнято нове рішення, яким в позові відмовлено.

Заступник прокурора Харківської області у касаційній скарзі просить постанову апеляційної інстанції скасувати, рішення господарського суду першої інстанції залишити без змін. Скарга мотивована неправильним застосуванням та порушенням Харківським апеляційним господарським судом норм чинного законодавства, зокрема, ст. 4 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", ст.63 Закону України "Про освіту".

ФОП ОСОБА_4 у запереченнях на касаційну скаргу просить постанову апеляційної інстанції залишити без змін.

Розглянувши матеріали справи та касаційної скарги, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права, колегія суддів зазначає наступне.

Господарськими судами попередніх інстанцій встановлено, що 28.12.2009 між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Харківській області та ФОП ОСОБА_4 укладено договір оренди № 4420-Н, відповідно до п. 1.1. якого позивач (орендодавець) передав, а відповідач (орендар) прийняла в строкове платне користування державне окреме індивідуально визначене майно - нежитлове приміщення на 1-му поверсі 9-поверхової будівлі гуртожитку АДРЕСА_1, що перебуває на балансі Харківського національного університету імені В.Н. Каразіна (балансоутримувач), вартість якого визначена згідно зі звітом про незалежну оцінку станом на 04.08.2009 і становить 278700,00 грн.

Листом від 13.11.2009 № 1/10-3371 Міністерство освіти і науки України повідомило Регіональне відділення Фонду державного майна України по Харківській області, що не заперечує проти передачі в оренду вищевказаного нежитлового приміщення.

Факт передачі зазначеного майна підтверджується Актом приймання-передачі орендованого майна від 28.12.2009.

Спірні приміщення були передані відповідачу в оренду з метою розміщення буфету, що не здійснює продажу товарів підакцизної групи.

В подальшому, сторонами за договором оренди було укладено додаткову угоду № 1 від 20.12.2012, якою п. 1.1. розділу 1 "Предмет договору" викладено в новій редакції "вартість майна визначена згідно з незалежною оцінкою станом на 28.11.2012 і становить 339840,00 грн.".

Додатковою угодою № 2 від 20.12.2012 сторонами продовжено дію договору строком на 2 роки 11 місяців, тобто з 28.11.2012 до 28.10.2015.

Додатковою угодою № 3 від 29.09.2015 продовжено сторонами строком на 2 роки 11 місяців, тобто до 28.10.2018.

Спеціалістами регіонального відділення Фонду державного майна України по Харківській області, згідно графіку проведення контрольних заходів по виконанню умов договорів оренди, укладених Регіональним відділенням Фонду державної майна України по Харківській області на перший квартал 2016 року, з метою контролю за станом та використанням державного майна було проведено огляд майна, яке передано в оренду ФОП ОСОБА_4 за договором оренди № 4420-Н від 28.12.2009.

Відповідно до умов договору оренди, майно було передано в оренду під розміщення буфету, що не здійснює продаж товарів підакцизної групи. Застосовано орендну ставку за результатами конкурсу - 6,428%.

Оглядом спірного приміщення встановлено, що дане приміщення використовується під розміщення кафе "ІНФОРМАЦІЯ_1", яке не здійснює продаж товарів підакцизної групи. При цьому, в приміщенні знаходяться три посадкових місця з обладнанням, призначеним для комп'ютерних ігор (три монітора з приставками). Та при такому використанні державного нерухомого майна повинні застосовуватись орендні ставки у розмірі 8% (під кафе) та 15% (під комп'ютерні ігри - інше використання).

Посилаючись на результати перевірки Керівник Харківської місцевої прокуратури № 1 Харківської області звернувся до господарського суду з даним позовом.

Колегія суддів зазначає, що відповідно до ч. 1 ст. 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Згідно з ч. 1 ст. 203 Цивільного кодексу України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Вирішуючи спори про визнання правочинів (господарських договорів) недійсними, господарський суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов'язує визнання таких правочинів (господарських договорів) недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків, та в разі задоволення позовних вимог зазначати в судовому рішенні, в чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та яким нормам законодавства не відповідає оспорюваний правочин.

При цьому на підставі ст. 215 Цивільного кодексу України недійсними можуть визнаватися не лише правочини, які не відповідають цьому Кодексу, а й такі, що порушують вимоги інших законодавчих актів України, указів Президента України, постанов Кабінету Міністрів України, інших нормативно-правових актів, виданих державними органами, у тому числі відомчих, зареєстрованих у встановленому порядку.

Відповідно до ч. 2 ст. 18 Закону України "Про освіту", навчальні заклади, що засновані на загальнодержавній або комунальній власності, мають статус державного навчального закладу.

Матеріально-технічна база навчальних закладів та установ, організацій, підприємств системи освіти включає будівлі, споруди, землю, комунікації, обладнання, транспортні засоби, службове житло та інші цінності. Майно навчальних закладів та установ, організацій, підприємств системи освіти належить їм на правах, визначених чинним законодавством (ч. 1 ст. 63 Закону України "Про освіту").

Відповідно до ч. 1 ст. 759, ч. 3 ст. 760 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк; особливості найму окремих видів майна встановлюються цим Кодексом та іншим законом.

Згідно з абз. 5 ч. ст. 4 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" (в редакції на момент укладення Договору оренди) не можуть бути об'єктами оренди, зокрема, об'єкти державної власності, що мають загальнодержавне значення і не підлягають приватизації відповідно до частини другої статті 5 Закону України "Про приватизацію державного майна".

Згідно з положеннями ч. 2 ст. 5 Закону України "Про приватизацію державного майна" (в редакції на момент укладення Договору оренди) приватизації не підлягають об'єкти, що мають загальнодержавне значення, а також казенні підприємства. До об'єктів, що мають загальнодержавне значення, відносяться майнові комплекси підприємств, їх структурних підрозділів, основним видом діяльності яких є виробництво товарів (робіт, послуг), що мають загальнодержавне значення.

Загальнодержавне значення мають, зокрема, об'єкти освіти, фізичної культури, спорту і науки, що фінансуються з державного бюджету.

Частиною 2 п.8 постанови Кабінету Міністрів України від 27.08.2010 №796 "Про затвердження переліку платних послуг, які можуть надаватися навчальними закладами, іншими установами та закладами системи освіти, що належать до державної і комунальної форми власності" передбачено можливість надання в оренду будівель, споруд, окремих тимчасово вільних приміщень і площ, іншого рухомого та нерухомого майна або обладнання, що тимчасово не використовується у освітній, навчально-виховній, навчально-виробничній, науковій діяльності, у разі коли це не погіршує соціально-побутових умов осіб, які навчаються або працюють у навчальному закладі.

Відповідно до ч. 5 ст. 63 Закону України "Про освіту" (в редакції на момент укладення Договору оренди) об'єкти освіти і науки, що фінансуються з бюджету, а також підрозділи, технологічно пов'язані з навчальним та науковим процесом, не підлягають приватизації, перепрофілюванню або використанню не за призначенням.

Таким чином, законодавством передбачена можливість отримання навчальними закладами доходів від передачі в оренду тимчасово вільних приміщень і площ, іншого рухомого та нерухомого майна або обладнання, що тимчасово не використовується у навчально-виховній, навчально-виробничій, науковій діяльності, у разі, коли це не погіршує соціально-побутових умов осіб, які навчаються або працюють у навчальному закладі.

Статтею 9 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" визначено порядок укладення договору оренди, зокрема, даною нормою передбачено отримання орендодавцем від органу, уповноваженого управляти державним майном, згоди на укладення договору оренди.

На виконання вимог ст. 9 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" Регіональне відділення Фонду державного майна України звернулось до органу, уповноваженому управляти державним майном - Міністерства освіти і науки України, щодо надання дозволу на передачу в оренду державного нерухомого майна, що знаходиться на балансі Харківського національного університету імені В.Н.Каразіна.

Міністерство освіти і науки України в своєму листі №1/10-3378 від 13.11.2009 не заперечувало щодо передачі в оренду (на конкурсній основі) державного нерухомого майна. Крім того, Міністерство зазначило, що згадані площі не підпадають під критерії заборони до приватизації орендарем, визначені у частині 2 статті 5 Закону України "Про приватизацію державного майна".

Судом апеляційної інстанції встановлено, що за договором оренди №4420-Н від 28.12.2009 в оренду передано не об'єкт, не підрозділ та не цілісний майновий комплекс, а нежитлові приміщення на 1-му поверсі 9-поверхової будівлі гуртожитку, які потребували поточного ремонту, які безпосередньо не використовувалося в освітній, навчально-виховній, навчально-виробничій, науковій діяльності.

При цьому, згідно умов спірного договору саме ФОП ОСОБА_4 здійснює за власний рахунок поточний та капітальний ремонт майна (п.5.8), забезпечує його страхування (п.5.9), несе всі витрати, пов'язані з утриманням спірного майна, включаючи оплату комунальних платежів та плати за землю" (п.5.13).

В матеріалах справи відсутні докази того, що передача спірного майна в оренду погіршує соціально-побутові умови осіб, які навчаються або працюють у навчальному закладі, або що спірне приміщення може використовуватись у навчально-виховній, навчально-виробничій, науковій діяльності.

Крім того, до моменту передачі майна в оренду, спірне майно потребувало поточного ремонту, який було здійснено відповідачем.

Судом апеляційної інстанції також встановлено, що укладення спірного договору не порушує положення частини 5 статті 63 Закону України "Про освіту", оскільки майно, що передано в оренду, не використовується, а тому і не пов'язано з навчальним та науковим процесом та передано в оренду за умов, передбачених як нормами Закону України "Про освіту", так і Постанови Кабінету Міністрів України від 27.08.2010 №796 "Про затвердження переліку платних послуг, які можуть надаватися навчальними закладами, іншими установами та закладами системи освіти, що належать до державної і комунальної форми власності".

Відповідно до положень частини 1 статті 215 та частин 1-3, 5, 6 статті 203 Цивільного кодексу України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) наступних вимог - зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам, волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі, правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним, правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Підстави для визнання спірного договору недійсним судом апеляційної інстанції не встановлені.

Враховуючи викладене, суд дійшов правомірного висновку про відмову в позові в частині визнання недійсним договору оренди нежитлового приміщення №4420-Н від 28.12.2009.

З огляду на відмову у задоволенні позовних вимог в частині визнання спірного договору недійсним, суд правомірно відмовив у позові в частині позовних вимог про зобов'язання ФОП ОСОБА_4 звільнити нежитлові приміщення за договором оренди нежитлового приміщення №4420-Н від 28.12.2009 та повернути їх РВ ФДМУ по Харківській області, оскільки ці позовні вимоги є похідними від позовної вимоги про визнання спірного договору недійсним.

Посилання касатора на використання відповідачем спірних орендованих приміщень не за цільовим призначенням, визначеним умовами договору, не приймаються до уваги, оскільки не можуть бути підставою для визнання договору оренди нежитлового приміщення №4420-Н від 28.12.2009 недійсним відповідно до положень чинного законодавства.

З огляду на викладене, постанова апеляційної інстанції про відмову в позові відповідає нормам чинного законодавства і має бути залишена без змін.

Керуючись, ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9, 111-11 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Вищого господарського суду України

ПОСТАНОВИЛА:

Касаційну скаргу Заступника прокурора Харківської області залишити без задоволення.

Постанову від 07.11.2016 Харківського апеляційного господарського суду у справі №922/2038/16 господарського суду Харківської області залишити без змін.

Головуючий суддя І. Ходаківська

Судді С. Бакуліна

О. Яценко