Історія справи

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 листопада 2016 року Справа № 910/8892/16

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого - судді Малетича М.М.,

суддів: Стратієнко Л.В.,

Корнілової Ж.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Моторного (транспортного) страхового бюро України на постанову Київського апеляційного господарського суду від 27.09.2016 року у справі №910/8892/16 господарського суду міста Києва за позовом Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Українська страхова група" до Моторного (транспортного) страхового бюро України про стягнення 13298,80 грн.,

за участю представників:

Позивача: не з'явився,

Відповідача: не з'явився.

В с т а н о в и в :

Приватне акціонерне товариство "Страхова компанія "Українська страхова група" (далі - ПрАТ "СК "Українська страхова група", Позивач) звернулось до господарського суду міста Києва з позовом до Моторного (транспортного) страхового бюро України (далі - МтСБ України, Відповідач) про стягнення 13298,80 грн. страхового відшкодування в порядку регресу.

Рішенням господарського суду міста Києва від 06.06.2016 року, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 27.09.2016 року, позов ПрАТ "СК "Українська страхова група" задоволено повністю.

У поданій касаційній скарзі та поясненнях до неї, МтСБ України, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, зокрема, ст.ст. 619, 993 Цивільного кодексу України, ст. 27 Закону України "Про страхування", ст.ст. 36, 41, 43 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", просить скасувати судові рішення у даній справі та прийняти нове рішення, яким у позові відмовити.

Сторони не скористались своїм правом на участь у засіданні суду касаційної інстанції.

Вивчивши матеріали справи та обговоривши доводи касаційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, з наступних підстав.

Апеляційний господарський суд, з посиланням на положення ст.ст. 979, 993 Цивільного кодексу України, ст.ст. 20, 27 Закону України "Про страхування", ст.ст. 1, 41 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", п. 1.3. Положення про централізований страховий резервний фонд захисту потерпілих у дорожньо-транспортних пригодах, затв. рішенням Президії МтСБ України 10.02.2005 року (протокол № 121) та 31.03.2005 року (протокол № 128), погодж. Рішенням Координаційної ради 06.04.2005 року (протокол № 3), та представлені докази у справі, які свідчать про те, що ПрАТ "СК "Українська страхова група" відповідно до договору добровільного страхування наземних транспортних засобів, цивільно-правової відповідальності водія та від нещасного випадку з водієм та пасажирами на транспорті № 28-2001-00123 від 27.10.2015 року виплатила 11.03.2016 року потерпілому в дорожньо-транспортній пригоді страхове відшкодування у розмірі 13298,80 грн., а відтак - отримало від останнього права кредитора за завдану шкоду, тоді як обов'язок відшкодування такої шкоди на умовах, встановлених вищезгаданим Законом України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", зокрема, у разі її заподіяння транспортним засобом, власник якого не застрахував свою цивільно-правову відповідальність, крім шкоди, заподіяної незабезпеченому транспортному засобу та майну, яке знаходилося в ньому, покладається на МтСБ України, дійшов висновку про обґрунтованість та законність рішення суду першої інстанції про задоволення даного позову, залишивши його без змін.

Разом з тим, з такими висновками судів попередніх інстанцій погодитись не можна, з огляду на таке.

Статтею 22 Цивільного кодексу України встановлено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є, зокрема, втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).

При цьому, відповідно до ст. 1166 Цивільного кодексу України шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Згідно ст. 1192 Цивільного кодексу України з урахуванням обставин справи суд за вибором потерпілого може зобов'язати особу, яка завдала шкоди майну, відшкодувати її в натурі (передати річ того ж роду і такої ж якості, полагодити пошкоджену річ тощо) або відшкодувати завдані збитки у повному обсязі. Розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

При цьому, статтею 3 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" передбачене обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності, яке здійснюється з метою забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров'ю та/або майну потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди та захисту майнових інтересів страхувальників.

Водночас, згідно частини 2 ст. 8 Закону України "Про страхування" страховим випадком є подія, передбачена договором страхування або законодавством, яка відбулася і з настанням якої виникає обов'язок страховика здійснити виплату страхової суми (страхового відшкодування) страхувальнику, застрахованій або іншій третій особі.

Разом з тим, пунктом 36.4 ст. 36 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" встановлено, що виплата страхового відшкодування (регламентна виплата) здійснюється безпосередньо потерпілому (іншій особі, яка має право на отримання відшкодування) або погодженим з ним особам, які надають послуги з ремонту пошкодженого майна, сплатили страхове відшкодування за договором майнового страхування (крім регламентної виплати, передбаченої пп. "а" п. 41.1 ст. 41 цього Закону), лікування потерпілих та інші послуги, пов'язані з відшкодуванням збитків.

Також, пунктом 39.1 статті 39 згаданого Закону передбачено, що Моторне (транспортне) страхове бюро України є єдиним об'єднанням страховиків, які здійснюють обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів за шкоду, заподіяну третім особам. Участь страховиків у МТСБУ є умовою здійснення діяльності щодо обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів.

При чому, згідно п.п. "а" п. 41.1 ст. 41 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" МТСБУ за рахунок коштів фонду захисту потерпілих відшкодовує шкоду на умовах, визначених цим Законом, у разі її заподіяння, зокрема, транспортним засобом, власник якого не застрахував свою цивільно-правову відповідальність, крім шкоди, заподіяної транспортному засобу, який не відповідає вимогам п. 1.7 ст. 1 цього Закону, та майну, яке знаходилося в такому транспортному засобі.

В даному випадку, як видно з матеріалів справи та встановлено судами попередніх інстанцій, 27.10.2015 року між ПрАТ "СК "Українська страхова група" (Страховик) і Товариством з обмеженою відповідальністю "Натурпродукт-Вега" (Страхувальник) було укладено договір добровільного страхування наземних транспортних засобів, цивільно-правової відповідальності водія та від нещасного випадку з водієм та пасажирами на транспорті № 28-2001-00123 (далі - Договір № 28-2001-00123), відповідно до умов якого (п.п. 1., 2.) Позивачем було застраховано майнові інтереси, Страхувальника, пов'язані з експлуатацією наземного транспортного засобу - автомобіля "FORD FUSION", державний знак НОМЕР_1.

Згідно п. 11.1. Договору № 28-2001-00123, до страхових випадків відноситься, зокрема, дорожньо-транспортна пригода.

Зальний розмір страхової премії - 44676,00 грн., період страхування - з 27.11.2015 року до 26.11.2016 року (п. 5. Договору № 28-2001-00123).

Судами також встановлено, що 24.01.2016 року у м. Києві, по вул. Дмитрівській сталася дорожньо-транспортна пригода за участю застрахованого автомобіля " FORD FUSION", державний знак НОМЕР_1, та автомобіля "BMW X5", державний знак НОМЕР_2, під керуванням водія ОСОБА_2, в результаті якої транспортні засоби одержали механічні пошкодження.

В наступному, згідно умов Договору № 28-2001-00123 Позивачем було складено страховий акт № ДККА-4861 від 09.03.2016р. та виплачено за вказаним страховим випадком страхове відшкодування у розмірі 13298,80 грн.

При цьому, судами також встановлено, що цивільно-правова відповідальність водія ОСОБА_2 за шкоду, заподіяну життю, здоров'ю, майну третіх осіб внаслідок експлуатації ним транспортного засобу автомобіля марки "BMW X5", державний номер НОМЕР_2, на момент дорожньо-транспортної пригоди застрахована не була.

Водночас, постановою Шевченківського районного суду м. Києва від 18.02.2016 року у справі № 761/3600/16-п, ОСОБА_2 було визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП (протокол серії АП2 № 324930 від 24.01.2016 року) і застосовано до нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 340,00 грн.

ПрАТ "СК "Українська страхова група", обґрунтовуючи свої позовні вимоги у даній справі про стягнення з МтСБ України 13298,80 грн., з доводами якого погодились і суди попередніх інстанцій, посилалось на положення ст.ст. 22, 990, 993, 1191, 1192 Цивільного кодексу України, і на те, що ним було здійснено страхове відшкодування за договором добровільного страхування наземних транспортних засобів, цивільно-правової відповідальності водія та від нещасного випадку з водієм та пасажирами на транспорті № 28-2001-00123 від 27.10.2015 року, яке на його думку, згідно вимог ст. 41 Закону України "Про обо'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", повинно бути відшкодоване МтСБ України за рахунок коштів фонду захисту потерпілих.

Разом з тим, приймаючи рішення про задоволення позову, місцевий господарський суд, в порушення вимог ч. 1 ст. 47 та ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, не проаналізував належним чином усіх обставин справи та не врахував вимог норм матеріального права і їх правильного застосування до конкретних правовідносин, у зв'язку з наступним.

Так, стягуючи з МтСБ України суму страхового відшкодування у розмірі 13298,80 грн., суд першої інстанції посилався на те, що відповідно до норм Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" (ст. 41), МтСБ України відшкодовує шкоду у разі її заподіяння транспортним засобам, власник якого не застрахував свою цивільно-правову відповідальність, крім шкоди, заподіяної незабезпеченому транспортному засобу та майну, яке знаходилося в ньому.

Разом з тим, суд не врахував те, що п. 36.4 ст. 36 вищевказаного Закону містить обмеження щодо регламентних виплат, зазначених в пп. "а" п. 41.1 ст. 41 цього ж Закону, положення якого виключає можливість компенсації МтСБ України витрат страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором добровільного страхування, за шкоду, заподіяну з вини осіб, які на дату дорожньо-транспортної пригоди не застрахували цивільно-правову відповідальність, а такі витрати повинна компенсувати особа, винна у вчиненні дорожньо-транспортної пригоди.

При цьому, задовольняючи позовні вимоги про стягнення з МтСБ України виплаченого ПрАТ "СК "Українська страхова група" страхового відшкодування у розмірі 13298,80 грн., суд першої інстанції, посилаючись на відповідні норми Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", не врахував, що Позивач не є потерпілим в результаті дорожньо-транспортної пригоди, а тому, не має право на відшкодування саме Відповідачем шкоди, завданої транспортним засобом і, крім того, останній не являється особою, відповідальною за збиток, завданий у результаті дій іншої особи.

Залишаючи без змін рішення суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції, який, відповідно до положень ст.ст. 99 та 101 Господарського процесуального кодексу України, під час перегляду судових рішень в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції та здійснює за наявними у справі і додатково поданими доказами повторний розгляд справи, в порушення вимог ч. 1 ст. 47 Господарського процесуального кодексу України, щодо прийняття судового рішення за результатами обговорення усіх обставин справи та ч. 1 ст. 43 Господарського процесуального кодексу України стосовно всебічного, повного і об'єктивного розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, також не приділив у повній мірі уваги вказаним нормам Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", також не з'ясував у повній мірі обставини справи та не встановив дійсні права і обов'язки сторін у даному спорі, та невірно застосував норми матеріального права, погодившись з передчасними необґрунтованими висновками місцевого господарського суду.

У зв'язку з таким, висновки суду апеляційної інстанції про залишення без змін рішення суду першої інстанції про задоволення позову є передчасними і такими, що суперечать вищезазначеним нормам матеріального та процесуального права.

Водночас, згідно ч. 1 ст. 11110 ГПК України, підставами для скасування чи зміни рішення місцевого чи апеляційного господарського суду або постанови апеляційного господарського суду є порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.

За таких обставин, прийняті у справі судові рішення не можна визнати законними і обґрунтованими, а тому, постанова суду апеляційної інстанції та рішення суду першої інстанції підлягають скасуванню, а справа - її направленню на новий розгляд до суду першої інстанції.

При новому розгляді справи суду слід врахувати наведене, витребувати належні докази по справі, встановити фактичні обставини справи, з'ясувати дійсні права і обов'язки сторін у даній справі, і в залежності від встановленого та вимог закону, прийняти законне та обґрунтоване рішення.

Керуючись ст.ст. 1115, 1117 - 11112 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України, -

П О С Т А Н О В И В :

1. Касаційну скаргу Моторного (транспортного) страхового бюро України задовольнити частково.

2. Постанову Київського апеляційного господарського суду від 27.09.2016 року та рішення господарського суду міста Києва від 06.06.2016 року у справі № 910/8892/16 скасувати повністю, а справу передати на новий розгляд до господарського суду міста Києва в іншому складі суду.

Головуючий - суддя Малетич М.М.

Судді Стратієнко Л.В.

Корнілова Ж.О.