Історія справи

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 липня 2014 року Справа № 925/43/14

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів :

головуючого суддіОвечкіна В.Е.,суддівЧернова Є.В., Цвігун В.Л.,розглянув касаційну скаргу Дочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України"на постановувід 27.05.2014 р. Київського апеляційного господарського суду у справі№925/43/14 господарського суду Черкаської областіза позовомДочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України"доПриватного підприємства "Імперіал плюс"простягнення 9 426,03 грн.за участю представників:

позивача: Мицько Р.М., ьдов. від 30.12.2013 №49/70;

відповідача: Доброштан О.М., дов. від 20.07.2014 б/н;

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Черкаської області від 28.02.2014 (суддя Н. Спаських), позовні вимоги задоволено, стягнуто з приватного підприємства "Імперіал плюс" на користь дочірньої компанії "Газ України" НАК "Нафтогаз України" 6 853,14 грн. основного боргу, 1753,89 грн. пені, 117,64 грн. інфляційних, 701,36 грн. 3 % річних та 1 827,00 грн. судового збору.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 27.05.2014 (судді М. Яковлєв, П. Авдеєв, В. Куксов) рішення місцевого суду скасовано, прийняте нове, яким у позові відмовлено. Стягнуто з дочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" на користь приватного підприємства "Імперіал плюс" 913,50 грн. судового збору.

Не погоджуючись із прийнятою у справі постановою, Дочірня компанія "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" звернулася із касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Київського апеляційного господарського суду від 27.05.2014 та залишити в силі рішення господарського суду Черкаської області від 28.02.2014. Вважає, що судом апеляційної інстанції неправильно застосовано норми матеріального та процесуального права, а саме, ст.ст. 601, 1089, 1090 ЦК України, ст.ст. 43, 83, 84 ГПК України.

Ознайомившись з матеріалами та обставинами справи на предмет надання їм попередніми судовими інстанціями належної юридичної оцінки та повноти встановлення обставин, дотримання норм матеріального та процесуального права, згідно з вимогами ст.1115 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню з огляду на таке.

Відповідно ст.1117 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права. Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Місцевим судом встановлене наступне

30.08.2011 року між дочірньою компанією "Газ України" НАК "Нафтогаз України" (позивач, постачальник) та приватним підприємством "Імперіал плюс" (відповідач, покупець) укладено договір №55/340/11 поставки природного газу (а.с. 9).

Відповідно до п. 1.2. договору постачальник передає покупцю в період з 06.08.2011 року по 30.09.2011 року природний газ, а покупець зобов'язався прийняти і оплатити природний газ в обсязі, зазначеному у п. 1.2. цього договору (серпень 2011 року - 7,746 тис. куб., вересень 2011 року - 2,5 тис. куб.). Газ, що постачається за цим договором, використовується покупцем виключно для власних потреб (п. 1.1. договору).

Додатковою угодою до договору від 11.10.2011 року (а.с. 16) сторонами було погоджено, що поставка газу відповідачу здійснюється до 31.10.2011 року і в період з 11 по 31.10.2011 року позивач повинен поставити відповідачу 0,100 тис, куб. газу.

Пунктом 10.1 договору встановлено, що він набуває чинності з моменту його підписання повноваженими представниками сторін та скріплення печатками сторін, поширює дію на відносини, які склались між сторонами з 06.08.2011 року і діє в частині поставки газу до 30.09.2011 включно, а в частині розрахунків за газ - до їх повного здійснення.

Укладений між сторонами у справі договір № 55/340/11 від 30.08.2011 року, є за своєю правовою природою договором купівлі-продажу.

Пунктом 4.1 договору передбачено, що оплата за природний газ з врахуванням вартості транспортування територією України проводиться покупцем виключно грошовими коштами в такому порядку:

за серпень 2011 року - протягом трьох банківський днів з дати укладення цього договору;

за вересень 2011 року:

- оплата в розмірі по 34 % від вартості запланованих місячних обсягів проводять протягом трьох банківських днів з дати укладення цього договору;

- оплати в розмірі по 33 % від варт ості запланованих місячних обсягів проводиться до 5 числа та до 15-го числа поточного м'ясця поставки.

Остаточний розрахунок за спожитий газ з урахуванням вартості транспортування територією України здійснюється на підставі акту приймання-передачі газу до 5 числа місяця, наступного за місяцем поставки газу.

На виконання умов укладеного договору позивачем за період з 31.08.2011 року по 30.09.2011 року поставив, а відповідач прийняв природний газ, що підтверджуються актами приймання - передачі природного газу на загальну суму 35 102,49 грн. (а.с. 17-18).

Як зазначив позивач, відповідач не сплатив заборгованість своєчасно та станом на подання позову за ним склалась заборгованість 6 853,14 грн.

Суд першої інстанції прийшов до висновку щодо встановлення факту наявності основної заборгованості за поставлений природний газ у відповідача перед позивачем в сумі 6 853,14 грн., та задовольнив позов.

Натомість судом апеляційної інстанції встановлено наступне.

Між сторонами було укладено два договори №55/340/11 від 30.08.2011 року та №01/296/11 від 01.06.2011 року (а.с. 84-88, 99-102).

Під час виконання зазначених договорів покупцем було здійснено оплату товару на суму 170 249,34 грн., що підтверджується платіжними дорученнями №186 від 25.06.2011 року на суму 35 000,00 грн. та №242 від 26.07.2011 року на суму 19 850,00 грн. по договору №1/296/11 від 01.06.2011 року, виписками з рахунку позивача: 14.07.2011 року було оплачено 25 000,00 грн. по договору № 1/296/11 від 01.06.2011 року; 26.07.2011 року було оплачено 14 150,00 грн. по договору №1/296/11 від 01.06.2011 року; 28.07.2011 року було оплачено 20 000,00 грн. по договору № 1/296/11 від 01.06.2011 року; 08.08.2011 року було оплачено 13 000,00 грн. по договору №1/296/11 від 01.06.2011 року; 25.08.2011 року було оплачено 15 000,00 грн. по договору №1/296/11 від 01.06.2011 року; 15.12.2011 року було оплачено 249,34 грн. по договору № 55/340/11 від 30.08.2011 року та 28 000,00 грн. відповідно до бухгалтерської довідки позивача (а.с.89-96).

З огляду на зазначене вбачається, що по договору № 1/296/11 від 01.06.2011 року здійснено оплату товару на суму 142 000,00 грн., а по договору № 55/340/11 від 30.08.2011 року лише 28 249,34 грн. в той час, з акту звірки взаєморозрахунків сторін за 2011 рік, який підписано від імені постачальника директором Черкаської філії ДК "Газ України" Ткаченком Р.В. та від імені покупця директором Павленком О.С. та завіренні відтисками печаток підприємств, вбачається що по договору № 01/296/11 від 01.06.2011 року було здійснено поставку газу на суму 135 146,86 грн., а по договору № 55/340/11 від 30.08.2011 року на суму 35 102,49 грн., що в сумі складає 170 249,34 грн. та сальдо на кінець періоду складає 0,01 грн. (а.с. 98).

Тобто, по договору № 1/296/11 від 01.06.2011 року наявна переплата у сумі 6 853,14 грн., а по договору № 55/340/11 від 30.08.2011 року недостача у сумі 6 853,14 грн.

Відповідно до п. 4.3. договору зазначено, що у платіжних дорученнях покупець повинен обов'язково зазначати номер договору, дату його підписання, зазначення платежу. За наявності заборгованості за цим договором постачальник зараховує кошти, що надійшли від покупці, як погашення заборгованості за спожитий газ, поставлений в минулі періоди за цим договором, незалежно від зазначеного в платіжному доручення призначення платежу.

Таким чином, апеляційний суд дійшов висновку про відсутність заборгованості, оскільки по договору № 1/296/11 від 01.06.2011 року наявна переплата у сумі 6 853,14 грн., а по договору № 55/340/11 від 30.08.2011 року недостача у сумі 6 853,14 грн., то відповідно до п. 4.3 договору постачальник повинен її закрити, що ним і було здійснено, що підтверджується актом звіряння розрахунків від 26.11.2012 року, який підписаний представниками сторін та завіренний відтисками печаток підприємств, в якому зазначено, що сальдо на користь постачальника становить 0,00 грн. (а.с. 97).

Переглядаючи оскаржувані судові рішення у касаційному порядку колегія суддів зазначає наступне.

Нормами ст. 174 ГК України встановлено, що господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, із господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

За своєю правовою природою правовідносини, які склалися між сторонами у справі, є правовідносинами поставки товару.

Згідно із ч. ч. 1 та 2 ст. 712 ЦК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ч.ч.1 та 2 ст. 692 ЦК України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Частиною першою ст.530 ЦК України встановлено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Як встановлено господарським судом першої інстанції ПП "Імперіал плюс" не провело розрахунки за поставлений ДК "Газ України" НАК "Нафтогаз України" природний газ в повному обсязі та у визначені договором терміни.

Спростовуючи висновок місцевого суду про наявність боргу апеляційним судом зазначено, що по договору № 1/296/11 від 01.06.2011 року наявна переплата у сумі 6 853,14 грн., а по договору № 55/340/11 від 30.08.2011 року (спірний договір) недостача у сумі 6 853,14 грн.

Це підтверджено актом звіряння розрахунків від 26.11.2012 (арк. 43).

Колегія суддів вважає висновок апеляційного суду неправомірним з огляду на таке.

Так, апеляційним судом зауважено, що відповідно до п. 4.3. договору зазначено, що у платіжних дорученнях покупець повинен обов'язково зазначати номер договору, дату його підписання, зазначення платежу. За наявності заборгованості за цим договором постачальник зараховує кошти, що надійшли від покупця, як погашення заборгованості за спожитий газ, поставлений в минулі періоди за цим договором, незалежно від зазначеного в платіжному доручення призначення платежу. В даному пункті не йде мова про те, що усі кошти, які сплачує відповідач за укладеними із позивачем договорами йдуть на погашення заборгованості. Вказаним пунктом врегульовано порядок розрахунку лише за цим договором.

Також, в основу постанови апеляційного суду покладено акт звіряння розрахунків від 26.11.2012, в якому зазначено, що сальдо на користь постачальника становить 0,00 грн. (а.с. 97).

Між тим, колегія суддів наголошує на тому, що відповідно до чинного законодавства акт звірки - це документ, за яким бухгалтери підприємств звіряють бухгалтерський облік операцій, а наявність чи відсутність будь-яких зобов'язань сторін підтверджується первинними документами - договором,актами, накладними, платіжними дорученнями, розрахунками, тощо. Відповідно акт звірки не може використовуватись як письмова форма визнання боргу або взаємозарахування зобов'язань.

Первинні документи повинні містити дату здійснення господарської операції, суму платежу або суму на яку проведено залік, інші реквізити.

Саме такі первинні документи, а не складені на їх підставі акти звірки взаємних розрахунків, виступають належними доказами у підтвердження проведеної тієї чи іншої господарської операції, здійснення тих чи інших дій, виконання цивільних прав та обов'язків.

Так, судами були досліджені первинні платіжні доручення,якими підтверджено розрахунки відповідача перед позивачем, та встановлено недоплату по спірному договору.

Отже, колегія суддів констатує, що апеляційним судом не спростовано висновків місцевого суду про наявність у відповідача перед позивачем боргу за поставлений природний газ.

Відповідно до ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також сплатити 3% річних з простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором, або законом.

Так як місцевим судом з посиланням на належні докази встановлено факт прострочки виконання зобов'язання по оплаті за спірним договором, ним проведено перерахунок штрафних санкцій та встановлено, що він є правильним, колегія суддів погоджується з висновком місцевого суду про необхідність задоволення позову і в частині стягнення штрафних санкцій.

За таких обставин, місцевий суд дійшов цілком обґрунтованого висновку про задоволення позовних вимог.

Натомість, апеляційним судом не спростовано, з посиланням на норми права та докази наявні в матеріалах справи, висновки місцевого суду, не вказано доводи, за якими апеляційна інстанція не погодилась з висновками суду першої інстанції, а тому, колегія суддів прийшла до висновку, що апеляційним судом порушено приписи ст. 105 ГПК України. Юридична оцінка обставин справи апеляційним судом не відповідає дійсним обставинам справи. Апеляційний суд неповно дослідив обставини справи, ним неправильно застосовані норми матеріального права, що регулюють спірні правовідносини, зокрема ст.ст. 525,526,601,712 ЦК України, ст.ст. 199,232 ГК України. Доводи скаржника в цій частині є обгрутованими.

Беручи до уваги викладене вище, колегія суддів дійшла висновку про те, що оскаржувана постанова апеляційного суду підлягає скасуванню як така, що прийнята з порушенням вимог процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права, в той час як місцевий суд повно та всебічно дослідив обставини справи, застосував норми матеріального права, що регулюють спірні правовідносини, виніс обґрунтоване та законне рішення суду.

Керуючись ст.ст.1115, 1117, 1119, 11110, 11111 Господарського процесуального кодексу України, - Вищий господарський суд України, -

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну Дочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" задовольнити.

Постанову Київського апеляційного господарського суду від 27.05.2014 - скасувати, а рішення господарського суду Черкаської області від 28.02.2014 залишити без змін.

Стягнути з приватного підприємства "Імперіал плюс" (ідентифікаційний код 30284277, Черкаська область, Чорнобаївський район, смт. Чорнобай, вул. Леніна, 177) на користь дочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" (ідентифікаційний код 31301827, м. Київ, вул. Шолуденка, 1) 913,50 грн. судового збору за перегляд постанови в касаційному порядку.

Видачу наказу на виконання постанови доручити господарському суду Черкаської області.

Головуючий, суддяВ. Овечкін Судді:Є. Чернов В. Цвігун