Історія справи

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 липня 2014 року Справа № 905/7129/13

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Дроботової Т.Б. - головуючого, Волковицької Н.О., Рогач Л.І.розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргуВідділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у Новоазовському районі Донецької областіна постановуДонецького апеляційного господарського суду від 18.03.2014у справі№ 905/7129/13Господарського суду Донецької областіза позовомВідділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у Новоазовському районі Донецької областідоПублічного акціонерного товариства "Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча"за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача ОСОБА_4простягнення в порядку регресу 55441,35грн. страхових виплат, сплачених потерпілому ОСОБА_5за участю представників: позивачане з'явилися (про час та місце судового засідання повідомлений належно)відповідачаОмельченко О.О., дов. від 24.04.2014третьої особине з'явилися (про час та місце судового засідання повідомлений належно)

ВСТАНОВИВ:

Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у Новоазовському районі Донецької області звернулось до господарського суду з позовом про стягнення з Публічного акціонерного товариства "Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча" в порядку регресу 55441,35 грн. страхових виплат, сплачених потерпілому ОСОБА_5 за період з 01.05.2009 по 01.07.2013.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що відповідно до статті 228 Господарського кодексу України, статей 1187, 1191 Цивільного кодексу України він як особа, що відшкодувала шкоду, має право зворотної вимоги (регресу) до винної у ДТП особи.

У відзиві на позов Публічне акціонерне товариство "Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча" вказав, що відповідно до статей 1166, 1191 Цивільного кодексу України здійснення позивачем виплат за договором особистого соціального страхування у разі настання страхового випадку застрахованій особі не є шкодою і відповідно Фонд соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України не є особою, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, а тому не набуває права зворотної вимоги до відповідача.

Рішенням Господарського суду Донецької області від 23.01.2014 (суддя О.М.Шилова) у задоволенні позову відмовлено.

Судове рішення обгрунтоване відсутністю підстав для стягнення в порядку регресу страхових виплат, сплачених потерпілому, оскільки вимогами Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" не передбачено для страховика, який здійснив страхову виплату застрахованій особі за договором особистого соціального страхування, права зворотньої вимоги до винної особи.

Постановою Донецького апеляційного господарського суду від 18.03.2014 (судді: І.В.Москальова -головуючий, Н.В.Будко, Е.В.Сгара) рішення Господарського суду Донецької області від 23.01.2014 залишено без змін з огляду на його законність та обгрунтованість.

Не погоджуючись з висновками господарських судів попередніх інстанцій, Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у Новоазовському районі Донецької області подало до Вищого господарського суду України касаційну скаргу, в якій просить ухвалені по справі судові рішення скасувати та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги.

Обґрунтовуючи касаційну скаргу, скаржник зазначив на невірне застосування господарськими судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, а саме статей 55, 134 Конституції України, статей 999, 1166, 1191 Цивільного кодексу України, статті 228 Господарського кодексу України та статей 6, 13, 14 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності ", за змістом яких позивач має право зворотної вимоги до відповідача щодо виплачених коштів; також скаржник посилається на порушення судами статті 35 Господарського процесуального кодексу України, оскільки у справі № 33/204 за участю одних і тих самих осіб, та з одних і тих самих підстав, вимоги про стягнення в порядку регресу було задоволено.

Відповідач відзив на касаційну скаргу не надав, у судовому засіданні заперечив доводи касаційної скарги; позивач та третя особа не скористалися правом на участь представників у судовому засіданні.

Заслухавши доповідь судді - доповідача, пояснення представника відповідача, присутнього у судовому засіданні, перевіривши наявні матеріали справи на предмет правильності юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення в судових рішеннях, колегія суддів не вбачає підстав для задоволення касаційної скарги з огляду на таке.

Відповідно до статті 1117 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підстав встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Касаційна інстанція не має права встановлювати чи вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду або відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або перевіряти докази.

Як встановлено господарськими судами попередніх інстанцій, та вбачається з матеріалів справи 08.10.2002 у с.Тельманове Донецької області на перехресті вул. Жовтневої і пров. Шкільний трапилося зіткнення автомобіля КАМАЗ - 5320, д.н. НОМЕР_1, що належав ЗАТ "Новоазовська птахофабрика", під керуванням водія ОСОБА_5, та автомобіля ЗІЛ - 554 д.н. НОМЕР_2, що належав ВАТ "Маріупольський металургійний комбінат ім. Ілліча", під керуванням водія ОСОБА_4.

ЗАТ "Новоазовська птахофабрика" і ВАТ "Металургійний комбінат ім. Ілліча" є страхувальниками, що зареєстровані у Фонді соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України та сплачують страхові внески. ОСОБА_5 потрапив у ДТП під час виконання своїх трудових обов'язків, у зв'язку з чим ЗАТ "Новоазовська птахофабрика" 15.10.2003 був складений Акт №1 про нещасний випадок. ОСОБА_5 внаслідок ДТП отримав 2 групу інвалідності у зв'язку з втратою 60% професійної працездатності (Постанова Відділення виконавчої дирекції ФССНВВПЗ України у Новоазовському районі Донецької області №0552/116/116/11 від 19.05.2009) та переведений на 3 групу інвалідності у зв'язку зі стійкою втратою 50% професійної працездатності (виписки з актів огляду МСЕК). У квітні 2003 року ОСОБА_5 звернувся до позивача з заявою про призначення страхових виплат у зв'язку з втратою професійної працездатності під час виконання трудових обов'язків, яка була прийнята Відділенням виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у Новоазовському районі Донецької області.

Відносно працівника ВАТ "Маріупольський металургійний комбінат ім. Ілліча" ОСОБА_4 було порушено кримінальну справу за ознаками злочину, передбаченого частиною 2 статті 286 Кримінального кодексу України, постановою Тельманівського районного суду Донецької області від 17.10.2003 ОСОБА_4 звільнено від кримінальної відповідальності на статей 1, 6 Закону України "Про амністію". Відповідно до ухвали Верховного Суду України від 02.03.2006 ОСОБА_4 повністю визнав себе винним у вчиненні 08.10.2002 вищезазначеного ДТП.

Наведені обставини встановлені постановою Донецького апеляційного господарського суду від 05.10.2009, залишеною постановою Вищого господарського суду України від 02.03.2010 у справі №33/204 за позовом прокурора Новоазовського району в інтересах держави в особі Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у Новоазовському районі Донецької області до відповідача Відкритого акціонерного товариства "Маріупольський металургійний комбінат ім. Ілліча" за участю третьої особи ОСОБА_4 про стягнення 43640,92 грн. за період з 01.03.2005 по 01.05.2009.

У червні 2010 року Відкрите акціонерне товариство "Маріупольський металургійний комбінат ім. Ілліча" змінило найменування на Публічне акціонерне товариство "Маріупольський металургійний комбінат ім. Ілліча".

Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування здійснило страхові виплати ОСОБА_5 за період з 01.05.2009 по 30.06.2013 у розмірі 55441,35 грн.

19.07.2013 позивач звернувся до відповідача з претензією, в якій просив відшкодувати фактичні витрати відділення Фонду за період з 01.05.2009 по 30.06.2013 у розмірі 55441,35 грн., однак відповідач залишив претензію без задоволення відповідно до листа від 05.08.13 №09/3166.

На підставі зазначеного, позивач звернувся до господарського суду з позовом про стягнення з Публічного акціонерного товариства "Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча" в порядку регресу 55441,35 грн. страхових виплат, сплачених потерпілому ОСОБА_5 за період з 01.05.2009 по 30.06.2013.

Судова колегія зазначає, що згідно з частиною 2 статті 999 Цивільного кодексу України до відносин, що випливають із обов'язкового страхування, застосовуються положення цього Кодексу, якщо інше не встановлено актами цивільного законодавства.

Преамбулою Закону України від 23.09.1999 № 1105-ХІV "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" передбачено, що страхування від нещасного випадку є самостійним видом загальнообов'язкового державного соціального страхування, за допомогою якого здійснюється соціальний захист, охорона життя та здоров'я громадян у процесі їх трудової діяльності.

Відповідно до цього Закону страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності є обов'язковим особистим страхуванням та не передбачено права страховика, який здійснив страхову виплату застрахованій особі за договором особистого соціального страхування, зворотної вимоги до винної особи.

Відповідно до частини 1 статті 1191 Цивільного Кодексу України особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом. Вказана норма міститься у главі 82 ЦК України й регулює відносини щодо відшкодування шкоди, передбачає право регресу особи в разі, якщо вона відшкодувала потерпілому шкоду, завдану іншою особою в рамках деліктних правовідносин між нею та потерпілим.

Отже, здійснення позивачем виплат особі, застрахованій за договором особистого соціального страхування, у зв'язку з настанням страхового випадку не є шкодою в розумінні статті 1166 Цивільного кодексу України.

Враховуючи наведене, місцевий та апеляційний господарські суди прийшли до правомірного висновку, що Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у Новоазовському районі Донецької області не є особою, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, та згідно з частиною 1 статті 1191 цього Кодексу не набуває права зворотної вимоги до винної особи, Публічного акціонерного товариства "Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча".

Відтак, відмовляючи в задоволенні позову, суди відповідно до вимог статті 228 Господарського кодексу України, статей 1187, 1191 Цивільного кодексу України, Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" обґрунтовано виходили з недоведеності порушення відповідачем наведеного вище законодавства та відсутністю підстави для стягнення в порядку регресу 55441,35 грн. страхових виплат, сплачених потерпілому ОСОБА_5 за період з 01.05.2009 по 01.07.2013.

Відповідна правова позиція викладена у постановах Верховного суду України від 06.11.2012 у справі № 5028/18/110/2011, від 05.02.2013 у справі №5028/6/34/2012.

Посилаючись на постанову Вищого господарського суду України від 02.03.2010 у справі № 33/204, скаржник залишив поза увагою, що правова оцінка судів та застосування ними положень законодавства не є встановленням фактів (обставин) в розумінні статті 35 Господарського процесуального кодексу України, а за приписами статті 11128 цього Кодексу правова позиція Верховного суду України є обов'язковою для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначену норму права, та для всіх судів України, суди зобов'язані привести свою судову практику у відповідність із рішеннями Верховного Суду України.

Рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин. Обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини, які мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.

Перевіривши у відповідності до частини 2 статті 1115 Господарського процесуального кодексу України юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення у рішенні місцевого та постанові апеляційного господарського суду, колегія суддів дійшла висновків про те, що господарські суди в порядку статей 43, 99, 101 Господарського процесуального кодексу України всебічно, повно та об'єктивно розглянули у судовому процесі всі обставини справи в їх сукупності; дослідили подані сторонами в обґрунтування своїх вимог та заперечень докази; належним чином проаналізували спірні правовідносини, правильно застосували норми матеріального та процесуального права, що їх регулюють.

Доводи скаржника про порушення господарськими судами норм матеріального та процесуального права суперечать дійсним обставинам справи та приписам чинного законодавства, не спростовують обґрунтованих висновків судів, фактично зводяться до переоцінки обставин, належно та повно встановлених судами та не приймаються колегією суддів до уваги з огляду на положення статті 1117 Господарського процесуального кодексу України; підстав для скасування законних та обґрунтованих судових рішень не вбачається.

Керуючись статтями 43, 1117, пунктом 1 статті 1119, статтями 11110, 11111 Господарського процесуального кодексу України Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у Новоазовському районі Донецької області залишити без задоволення.

Постанову Донецького апеляційного господарського суду від 18.03.2014 у справі № 905/7129/13 Господарського суду Донецької області та рішення Господарського суду Донецької області від 23.01.2014 залишити без змін.

Головуючий Т. Дроботова

Судді Н. Волковицька

Л. Рогач