ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 вересня 2016 року Справа № 910/13862/15 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді: суддів:Іванової Л.Б. (доповідач), Гольцової Л.А., Козир Т.П., розглянувши касаційні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтербізнесконсалт" Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції Українина постанову Київського апеляційного господарського суду від 07.06.2016за скаргою Публічного акціонерного товариства "Укрнафта"на дії Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції Україниу справі№ 910/13862/15 Господарського суду міста Києваза позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Інтербізнесконсалт"до1. Публічного акціонерного товариства "Укрнафта"; 2. Товариства з обмеженою відповідальністю "Транспортні автоматизовані системи"про стягнення 1033270,08 дол. США, що еквівалентно 21956989,20 грн.за участю представників сторін:

позивача: не з'явилися

відповідача-1: Сєров Є.І.

відповідача-2: не з'явилися

ВДВС: Рухер Н.П.

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 22.04.2016 у справі № 910/13862/15 (суддя Балац С.В.) скаргу Публічного акціонерного товариства "Укрнафта" на дії відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України про визнання протиправними та скасування постанов ВП № 50366945 від 10.03.2016 про стягнення з публічного акціонерного товариства "Укрнафта" виконавчого збору у розмірі 1418362,99 грн. та про арешт коштів боржника на суму 1418362,99 грн. залишено без задоволення.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 07.06.2016 (колегія суддів у складі: головуючого судді Тищенко О.В., суддів Іоннікової І.А., Гончарова С.А.) ухвалу Господарського суду міста Києва від 22.04.2016 у справі № 910/13862/15 скасовано; заяву Публічного акціонерного товариства "Укрнафта" про визнання протиправними та скасування постанов ВП № 50366945 від 10.03.2016 відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України про стягнення з ПАТ "Укрнафта" виконавчого збору у розмірі 1418362,99 грн. та про арешт коштів боржника на суму 1418362,99 грн. задоволено; визнано протиправною та скасовано постанову головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Медведєва Олександра В'ячеславовича ВП № 50366945 від 10.03.2016 про стягнення виконавчого збору; визнано протиправною та скасовано постанову головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Медведєва Олександра В'ячеславовича ВП № 50366945 від 10.03.2016 про арешт коштів боржника.

Не погоджуючись із постановою суду апеляційної інстанції, Товариство з обмеженою відповідальністю "Інтербізнесконсалт" звернулося до Вищого господарського суду України із касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Київського апеляційного господарського суду від 07.06.2016 у справі № 910/13862/15, ухвалу Господарського суду міста Києва від 22.04.2016 у цій справі залишити без змін.

Обґрунтовуючи підстави звернення з касаційною скаргою до суду, скаржник посилається на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права. Скаржник вказує на те, що на момент повідомлення боржником державного виконавця про зарахування зустрічних однорідних вимог, останнім уже здійснювалося примусове виконання рішення; підстави для зарахування вимог за заявою боржника № 10/582 від 09.03.2016 відсутні з огляду на ненастання строку виконання та наявності між сторонами спору стосовно суми зарахування; зазначає про те, що правочин про зарахування зустрічних вимог може бути лише підставою для укладення сторонами мирової угоди на стадії виконання рішення або підставою визнання наказу таким, що не підлягає виконанню.

До Вищого господарського суду України надійшов відзив Публічного акціонерного товариства "Укрнафта" на касаційну скаргу, в якому відповідач-1 просить оскаржувану постанову суду апеляційної інстанції без змін, касаційну скаргу - без задоволення.

15.08.2016 до суду касаційної інстанції надійшло клопотання Публічного акціонерного товариства "Укрнафта" про зупинення провадження у справі № 910/13862/15 за касаційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтербізнесконсалт" та надіслання матеріалів оскарження до Київського апеляційного господарського суду у зв'язку із поданням ПАТ "Укрнафта" заяви про прийняття додаткової постанови.

Не погоджуючись із постановою суду апеляційної інстанції, Департамент державної виконавчої служби Міністерства юстиції України також звернувся до Вищого господарського суду України із касаційною скаргою, в якій просить відмовити у задоволенні скарги Публічного акціонерного товариства "Укрнафта", скасувати постанову Київського апеляційного господарського суду від 07.06.2016 у справі № 910/13862/15.

Доводи касаційної скарги обґрунтовані тим, що суд апеляційної інстанції помилково виходив з наявності факту зарахування зустрічних однорідних вимог, оскільки між сторонами існує спір щодо виконання зобов'язання у сумі 451156,66 грн., що підтверджується поданням ПАТ "Укрнафта" заяви від 24.02.2016 про поворот виконання постанови суду апеляційної інстанції; зобов'язання сторін, встановлені судовим рішенням, на стадії його примусового виконання можуть бути припинені шляхом зарахування зустрічних вимог лише у разі дотримання вимог Закону України "Про виконавче провадження" і укладення стягувачем і боржником мирової угоди про закінчення виконавчого провадження, яка, у разі її затвердження судом, є підставою для закінчення виконавчого провадження.

29.08.2016 до Вищого господарського суду України надійшло клопотання Публічного акціонерного товариства "Укрнафта" про зупинення провадження у справі № 910/13862/15 за касаційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтербізнесконсалт" та надіслання матеріалів оскарження до Київського апеляційного господарського суду у зв'язку із подання ПАТ "Укрнафта" заяви про прийняття додаткової постанови, оскільки апеляційним господарським судом при прийнятті оскаржуваної постанови не було вирішено питання про розподіл судових витрат.

Як передбачено ч. 1 ст. 79 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд зупиняє провадження у справі в разі неможливості розгляду даної справи до вирішення пов'язаної з нею іншої справи, що розглядається іншим судом, а також у разі звернення господарського суду із судовим дорученням про надання правової допомоги до іноземного суду або іншого компетентного органу іноземної держави.

Згідно із ст. 88 Господарського процесуального кодексу України господарський суд має право за заявою сторони, прокурора, який брав участь в судовому процесі, або за своєю ініціативою прийняти додаткове рішення, ухвалу, якщо, зокрема не вирішено питання про розподіл судових витрат або про повернення судового збору з бюджету.

Додаткове рішення, ухвала можуть бути оскаржені в установленому порядку.

Враховуючи те, що нормами ГПК не встановлено будь-яких обмежень строків подання заяв про прийняття додаткового рішення (постанови) та стадії судового процесу, на якій можливий розгляд такої заяви, зважаючи на те, що заявник просить винести додаткову постанову у зв'язку із невирішенням питання розподілу судових витрат, виходячи з можливості самостійного оскарження додаткової постанови у касаційному порядку окремо від первісного судового рішення та беручи до уваги відсутність передбачених ст. 79 Господарського процесуального кодексу України підстав для зупинення провадження у справі, колегія суддів колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення клопотання ПАТ "Укрнафта" про зупинення провадження у справі.

Посилання Публічного акціонерного товариства "Укрнафта" на те, що первісне судове рішення підлягає розгляду в сукупності з додатковим судовим рішенням, колегія суддів вважає помилковими, оскільки зазначене стосується випадків оскарження первісного судового рішення, щодо якого вже було прийнято додаткове судове рішення.

Сторони згідно з приписами статті 1114 Господарського процесуального кодексу України були належним чином повідомлені про день, час і місце розгляду касаційної скарги, однак представники позивача та відповідача-2 не скористалися передбаченим законом правом на участь у перегляді справи в суді касаційної інстанції.

Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи у касаційній інстанції, обговоривши доводи касаційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування норм матеріального та процесуального права при ухваленні оскаржуваного судового акту, вважає касаційні скарги такими, що не підлягають задоволенню, з огляду на наступне.

Як встановлено судами попередніх інстанцій та підтверджується матеріалами справи, Товариство з обмеженою відповідальністю "Інтербізнесконсалт" звернулося до Господарського суду міста Києва із позовом до Публічного акціонерного товариства "Укрнафта" та Товариства з обмеженою відповідальністю "Транспортні автоматизовані системи" про стягнення 1033270,08 дол. США, що еквівалентно 21956989,20 грн.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 19.08.2015 у справі № 910/13862/15 в задоволені позову відмовлено повністю.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 29.10.2015:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтербізнесконсалт" на рішення Господарського суду міста Києва від 19.08.2015 по справі № 910/13862/15 - задоволено.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 19.08.2015 по справі № 910/13862/15 - скасовано в частині відмови у задоволенні позовних вимог про стягнення з відповідача-1 998634,84 дол. США, що станом на день звернення позивача з позовом (20.05.2015) еквівалентно 21008490 грн. 35 коп. заборгованості і стягнення із відповідачів солідарно 10000 доларів, що станом на день звернення позивача з позовом (20.05.2015) еквівалентно 212500 грн. 00 коп. заборгованості та прийнято нове рішення, яким позовні вимоги в цій частині задоволено; в решті рішення Господарського суду міста Києва від 19.08.2015 по справі № 910/13862/15 - залишено без змін.

3. Викладено резолютивну частину рішення Господарського суду міста Києва від 19.08.2015 по справі № 910/13862/15 в наступній редакції:

"1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути з публічного акціонерного товариства "Укрнафта" (04053, м. Київ, пров. Нестерівський, 3-5; код ЄДРПОУ 00135390) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Інтербізнесконсалт" (01103, м. Київ, вул. Залізничне шосе, 47; код ЄДРПОУ 36185164) 988634 (дев'ятсот вісімдесят вісім тисяч шістсот тридцять чотири) доларів США 84 центи, що станом на 20.05.2015 еквівалентно сумі заборгованості у розмірі 21008490 (двадцять один мільйон вісім тисяч чотириста дев'яносто) грн. 35 коп.

3. Стягнути солідарно з публічного акціонерного товариства "Укрнафта" (04053, м. Київ, пров. Нестерівський, 3-5; код ЄДРПОУ 00135390) та товариства з обмеженою відповідальністю "Транспортні автоматизовані системи" (01004, м. Київ, вул. Крутий узвіз, 6/2, літера А; код ЄДРПОУ 37881975) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Інтербізнесконсалт" (01103, м. Київ, вул. Залізничне шосе, 47; код ЄДРПОУ 36185164) 10000 (десять тисяч) доларів США, що станом на 20.05.2015 еквівалентно сумі заборгованості в розмірі 212500 (двісті дванадцять тисяч п'ятсот) 00 грн. 00 коп.

4. В іншій частині позовних вимог відмовити".

4. Стягнуто з публічного акціонерного товариства "Укрнафта" (04053, м. Київ, пров. Нестерівський, 3-5; код ЄДРПОУ 00135390) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "ІНТЕРБІЗНЕСКОНСАЛТ" (01103, м. Київ, вул. Залізничне шосе, 47; код ЄДРПОУ 36185164) судовий збір за подачу позову в розмірі 73080 (сімдесят три тисячі вісімдесят) грн. 00 коп, 80390 (вісімдесят тисяч триста дев'яносто) грн. 00 коп. судового збору за подачу апеляційної скарги та 400000 (чотириста тисяч) грн. 00 грн. понесених адвокатських витрат.

Господарським судом міста Києва на виконання постанови апеляційного суду від 29.10.2015, видано три накази від 06.11.2015 № 910/13862/15 про примусове виконання вказаної постанови.

Постановою Вищого господарського суду від 18.02.2016 постанову Київського апеляційного господарського суду від 29.10.2015 у справі № 910/13862/15 змінено.

Пункт 2 частини 3 резолютивної частини постанови Київського апеляційного господарського суду від 29.10.2015 викладено в такій редакції:

"2. Стягнути з Публічного акціонерного товариства "Укрнафта" (04053, м. Київ, пров. Нестерівський, 3-5; код ЄДРПОУ 00135390) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтербізнесконсалт" (01103, м. Київ, вул. Залізничне шосе, 47; код ЄДРПОУ 36185164) 14183629 (чотирнадцять мільйонів сто вісімдесят три тисячі шістсот двадцять дев'ять) грн. 97 коп., що станом на 20.05.2015 еквівалентно сумі заборгованості у розмірі 32820321 (тридцять два мільйони вісімсот двадцять тисяч триста двадцять один) рубль РФ 10 коп.". У решті вимог про стягнення основного боргу відмовлено .

Пункт 3 частини 3 резолютивної частини постанови Київського апеляційного господарського суду від 29.10.2015 скасовано та прийнято нове рішення, яким у позові до Товариства з обмеженою відповідальністю "Транспортні автоматизовані системи" відмовлено.

Частину 4 резолютивної частини постанови Київського апеляційного господарського суду від 29.10.2015 щодо розподілу судових витрат викладено в такій редакції:

"Стягнути з Публічного акціонерного товариства "Укрнафта" (04053, м. Київ, пров. Нестерівський, 3-5; код ЄДРПОУ 00135390) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтербізнесконсалт" (01103, м. Київ, вул. Залізничне шосе, 47; код ЄДРПОУ 36185164) 48720 (сорок вісім тисяч сімсот двадцять) грн. витрат зі сплати судового збору за подання позовної заяви, 53593 (п'ятдесят три тисячі п'ятсот дев'яносто три) грн. 34 коп. - за подання апеляційної скарги."

В решті постанову Київського апеляційного господарського суду від 29.10.2015 у справі № 910/13862/15 залишено без змін.

Господарським судом міста Києва на виконання постанови Вищого господарського суду від 18.02.2016, видано три накази від 25.02.2016 № 910/13862/15 про примусове виконання вказаної постанови.

02.03.2016 за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтербізнесконсалт" відділом примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України (державний виконавець Медведєв Олександр В'ячеславович) відкрито виконавче провадження № 50366945 про стягнення з Публічного акціонерного товариства "Укрнафта" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтербізнесконсалт" 14183629,97 грн.

Постановою ВП № 50366945 від 02.03.2016 про відкриття виконавчого провадження боржнику надано строк до семи днів з моменту винесення постанови самостійно виконати рішення суду.

09.03.2016 Публічне акціонерне товариство "Укрнафта" частково виконало рішення згідно з виконавчим документом у виконавчому провадженні № 50366945 шляхом зарахування однорідних вимог на суму 480388,66 грн., про що повідомило державного виконавця 10.03.2016.

Так, як встановлено судом апеляційної інстанції, постановою Київського апеляційного господарського суду від 29.10.2015 у цій справі з Публічного акціонерного товариства "Укрнафта" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтербізнесконсалт" стягнуто 400000,00 грн. адвокатських витрат, 73080,00 грн. судового збору за подання позовної заяви та 80390,00 грн. судового збору за подання апеляційної скарги, що разом становить 553470,00 грн.

У виконавчому провадженні № 49278561, відкритому на виконання наведеної частини постанови Київського апеляційного господарського суду від 29.10.2015, з Публічного акціонерного товариства "Укрнафта" стягнуто 609117,00 грн., що складається з суми заборгованості 553470,00 грн., а також 55347,00 грн. виконавчого збору та 300,00 грн. витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій, що підтверджується наявними в матеріалах справи документами виконавчого провадження № 49278561 та платіжним дорученням 1857/19-57 від 09.12.2015.

Разом з тим, постановою Вищого господарського суду України від 18.02.2016 постанову Київського апеляційного господарського суду від 29.10.2015 у вищенаведеній частині змінено, постановлено стягнути з Публічного акціонерного товариства "Укрнафта" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтербізнесконсалт" 48720,00 грн. судового збору за подання позовної заяви та 53593,34 грн. судового збору за подання апеляційної скарги, що разом становить 102313,34 грн., та, крім того, з Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтербізнесконсалт" на користь Публічного акціонереного товариства "Укрнафта" стягнуто 29232,00 грн. витрат зі сплати судового збору за подання касаційної скарги.

За вказаних обставин, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про те, що у позивача в силу положень ч. 1 ст. 122 Господарського процесуального кодексу України виникло зобов'язання повернути Публічному акціонерному товариству "Укрнафта" 553470,00 грн. та, крім цього, сплатити Публічному акціонерному товариству "Укрнафта" 29232,00 грн., а отже починаючи з 18.02.2016 у Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтербізнесконсалт" виник обов'язок по сплаті на користь Публічного акціонерного товариства "Укрнафта" 582702,00 грн. (553470,00 + 29232,00), тобто між сторонами виникли зустрічні однорідні зобов'язання, строк виконання яких настав.

Заявою № 10/582 від 09.03.2016 Публічне акціонерне товариство "Укрнафта" зарахувало заборгованість Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтербізнесконсалт" перед Публічним акціонерним товариством "Укрнафта" в розмірі 480388,66 грн., яка складається з:

451156,66 грн. - суми, яку позивач повинен повернути Публічному акціонерному товариству "Укрнафта" відповідно до постанови Вищого господарського суду України від 18.02.2016 та ст. 122 Господарського процесуального кодексу України з урахуванням обов'язку Публічного акціонерного товариства "Укрнафта" сплатити на користь позивача 102313,34 грн. відповідно до зазначеної постанови суду касаційної інстанції,

29232,00 грн. - суми витрат зі сплати судового збору за подання касаційної скарги, стягнутої з Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтербізнесконсалт" на користь Публічного акціонерного товариства "Укрнафта".

Судом апеляційної інстанції встановлено, що заява про зарахування однорідних вимог №10/582 від 09.03.2016 була направлена Публічним акціонерним товариством "Укрнафта" на адресу Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтербізнесконсалт" 09.03.2016.

10.03.2016 Публічне акціонерне товариство "Укрнафта" заявою № 10/591 від 10.03.2016 повідомило державного виконавця у виконавчому провадженні № 50366945 про здійснення зарахування зобов'язання по сплаті Товариству з обмеженою відповідальністю "Інтербізнесконсалт" заборгованості згідно постанови Вищого господарського суду України від 18.02.2016 у справі № 910/13862/15 на суму 480388,66 грн., вказавши при цьому, що обов'язок Публічного акціонерного товариства "Укрнафта" щодо виконання наказу господарського суду міста Києва, виданого на виконання постанови Вищого господарського суду України від 18.02.2016, є частково припиненим на суму 480388,66 грн.

Разом з тим, 10.03.2016 державним виконавцем було винесено постанову про стягнення з Публічного акціонерного товариства "Укрнафта" виконавчого збору у даному виконавчому провадженні у розмірі 1418362,99 грн. та постанову про накладення арешту на кошти боржника в сумі 1418362, 99 грн.

Не погоджуючись із вказаними постановами державного виконавця, Публічне акціонерне товариство "Укрнафта" звернулося до суду зі скаргою на дії відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України про визнання протиправними та скасування постанов ВП № 50366945 від 10.03.2016 про стягнення з Публічного акціонерного товариства "Укрнафта" виконавчого збору у розмірі 1418362,99 грн. та про арешт коштів Публічного акціонерного товариства "Укрнафта" на суму 1418362,99 грн.

Відмовляючи у задоволенні скарги, місцевий господарський суд виходив з того, що боржник не виконав в добровільному порядку рішення суду у строк, встановлений державним виконавцем.

Суд апеляційної інстанції, переглядаючи ухвалу суду першої інстанції у повному обсязі відповідно до положень ст. 101 Господарського процесуального кодексу України, не погодився із вказаним висновком місцевого господарського суду з тих підстав, що при винесенні оскаржуваних постанов ВП № 50366945 від 10.03.2016 про стягнення з Публічного акціонерного товариства "Укрнафта" виконавчого збору у розмірі 1418362,99 грн. та про арешт коштів боржника на суму 1418362,99 грн. державним виконавцем не було враховано здійснене боржником зарахування зобов'язань на суму 480388,66 грн., у зв'язку з чим передчасно було винесені вказані постанови.

За таких обставин, апеляційний господарський суд дійшов висновку про обґрунтованість скарги Публічного акціонерного товариства "Укрнафта" та задовольнив її.

Колегія суддів касаційної інстанції погоджується із вказаним висновком суду апеляційної інстанцій з огляду на таке.

Відповідно до ст.ст. 115, 116 Господарського процесуального кодексу України, рішення, ухвали, постанови господарського суду, що набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України і виконуються у порядку, встановленому Законом України "Про виконавче провадження". Виконання рішення господарського суду провадиться на підставі виданого ним наказу, який є виконавчим документом.

Відповідно до ч. 2 ст. 25 Закону України "Про виконавче провадження" державний виконавець протягом трьох робочих днів з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження.

У постанові державний виконавець вказує про необхідність боржнику самостійно виконати рішення у строк до семи днів з моменту винесення постанови (у разі виконання рішення про примусове виселення боржника - у строк до п'ятнадцяти днів) та зазначає, що у разі ненадання боржником документального підтвердження виконання рішення буде розпочате примусове виконання цього рішення із стягненням з боржника виконавчого збору і витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій, передбачених цим Законом.

Частинами 1, 3 статті 27 Закону України "Про виконавче провадження" передбачено, що у разі ненадання боржником у строки, встановлені частиною другою статті 25 цього Закону для самостійного виконання рішення, документального підтвердження повного виконання рішення державний виконавець на наступний день після закінчення відповідних строків розпочинає примусове виконання рішення.

У разі отримання документального підтвердження про повне виконання рішення боржником до початку його примусового виконання державний виконавець закінчує виконавче провадження в порядку, встановленому цим Законом. Виконавчий збір та витрати, пов'язані з організацією та проведенням виконавчих дій, у такому разі з боржника не стягуються.

Як передбачено ст. 28 Закону України "Про виконавче провадження" у разі невиконання боржником рішення майнового характеру у строк, встановлений частиною другою статті 25 цього Закону для самостійного його виконання, постановою державного виконавця з боржника стягується виконавчий збір у розмірі 10 відсотків суми, що підлягає стягненню чи поверненню, або вартості майна боржника, що підлягає передачі стягувачу за виконавчим документом.

Виконавчий збір стягується незалежно від вчинення державним виконавцем заходів примусового виконання, передбачених цим Законом.

Згідно із п.п. 3.7.1, 3.7.2 Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказ Міністерства юстиції України 02.04.2012 № 512/5, постанова про стягнення виконавчого збору виноситься при першому надходженні виконавчого документа державному виконавцю на наступний день після завершення строку, наданого боржнику для самостійного виконання рішення. У постанові про стягнення виконавчого збору визначається розмір виконавчого збору, що підлягає стягненню, зазначений у частині першій статті 28 Закону. Примусове стягнення виконавчого збору здійснюється відповідно до вимог Закону.

Якщо рішення про стягнення коштів було виконано боржником частково до початку його примусового виконання, виконавчий збір стягується з суми, яка не була сплачена боржником самостійно (п. 3.7.2 Інструкції).

Відповідно до ст.ст. 601, 602 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється зарахуванням зустрічних однорідних вимог, строк виконання яких настав, а також вимог, строк виконання яких не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги.

Зарахування зустрічних вимог може здійснюватися за заявою однієї із сторін.

Не допускається зарахування зустрічних вимог: 1) про відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю; 2) про стягнення аліментів; 3) щодо довічного утримання (догляду); 4) у разі спливу позовної давності; 4 1) за зобов'язаннями, стороною яких є неплатоспроможний банк, крім випадків, установлених законом;5) в інших випадках, встановлених договором або законом (ст. 602 Цивільного кодексу України).

За змістом наведених норм законодавства вимоги, які можуть підлягати зарахуванню, повинні бути: зустрічними (кредитор за одним зобов'язанням є боржником за іншим, а боржник за першим зобов'язанням є кредитором за другим); однорідними (зараховуватися можуть вимоги про передачу речей одного роду, у зв'язку із чим зарахування як спосіб припинення зазвичай застосовується до зобов'язань з передачі родових речей, зокрема грошей).

Правило про однорідність вимог поширюється на їх правову природу, але не стосується підстави виникнення таких вимог.

Отже, допускається зарахування однорідних вимог, які випливають з різних підстав; строк виконання таких вимог настав, не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги.

Ця норма не виключає часткового зарахування, згідно з яким менше за розміром зобов'язання припиняється повністю, а більше - збільшується на суму заліку.

Шляхом зарахування можуть припинятися зобов'язання на будь-якій стадії їх існування, навіть після порушення виконавчого провадження щодо виконання одного із зустрічних зобов'язань.

Наведеної правової позиції дотримується Верховний Суд України, зокрема, у постанові від 24.02.2016 у справі № 6-2784цс15.

Як передбачено ст. 122 Господарського процесуального кодексу України, якщо виконані рішення або постанова змінені чи скасовані і прийнято нове рішення про повну або часткову відмову в позові, або провадження у справі припинено, або позов залишено без розгляду, боржникові повертається все те, що з нього стягнуто на користь стягувача за зміненими чи скасованими у відповідній частині рішенням, постановою.

Видача наказу про повернення стягнутих грошових сум, майна або його вартості провадиться господарським судом за заявою боржника, до якої додається довідка, підписана керівником чи заступником керівника і головним (старшим) бухгалтером, про те, що суму, стягнуту за раніше прийнятим рішенням, списано установою банку або майно вилучено державним виконавцем.

Пунктом 3.2 Рішення Конституційного Суду України від 02.11.2011 № 13-рп/2011 визначено, що поворот виконання рішення - це цивільна процесуальна гарантія захисту майнових прав особи, яка полягає у поверненні сторін виконавчого провадження в попереднє становище через скасування правової підстави для виконання рішення та повернення стягувачем відповідачу (боржнику) всього одержаного за скасованим (зміненим) рішенням. Інститут повороту виконання рішення спрямований на поновлення прав особи, порушених виконанням скасованого (зміненого) рішення, та є способом захисту цих прав у разі отримання стягувачем за виконаним та у подальшому скасованим (зміненим) судовим рішенням неналежного, безпідставно стягненого майна (або виконаних дій), оскільки правова підстава для набуття майна (виконання дій) відпала.

Врахувавши вищенаведені норми законодавства, та встановивши, що у сторін у зв'язку із прийняттям постанови Вищого господарського суду України від 18.02.2016 виникли взаємні зустрічні зобов'язання щодо сплати грошових коштів, врахувавши, що заявою № 10/582 від 09.03.2016 Публічне акціонерне товариство "Укрнафта" зарахувало заборгованість Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтербізнесконсалт" в розмірі 480388,66 грн. в рахунок погашення заборгованості, стягнутої відповідно до вказаної постанови Вищого господарського суду України від 18.02.2016, та повідомило про це державного виконавця, апеляційний господарський суд дійшов правомірного висновку про те, що з 09.03.2016 у виконавчому провадженні № 50366945 з Публічного акціонерного товариства "Укрнафта" підлягало стягненню 13703241,31 грн. (14183629,97 - 480388,66), а тому державним виконавцем передчасно винесені постанови про стягнення виконавчого збору у розмірі 10 відсотків від 14183629,97 грн. та накладення арешту на кошти боржника у зазначеній сумі.

Перевіривши у відповідності до частини 2 статті 111-5 Господарського процесуального кодексу України юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення у постанові апеляційного господарського суду, колегія суддів дійшла висновку про те, що апеляційним судом розглянуто всебічно, повно та об'єктивно в судовому процесі всі істотні обставини справи в їх сукупності; належним чином проаналізовано правовідносини, що виникли між сторонами, висновки суду за наслідками розгляду спору є законними та обґрунтованими, а викладені у касаційних скаргах доводи скаржників не спростовують зроблених судом висновків і ґрунтуються на невірному розумінні норм матеріального права, що регулюють спірні правовідносини.

Посилання скаржників на спірний характер зобов'язань, за якими здійснено зарахування зустрічних вимог, колегія суддів вважає необґрунтованими, оскільки як вбачається із встановлених судом апеляційної інстанції обставин справи, зустрічні зобов'язання Публічного акціонерного товариства "Укрнафта" та Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтербізнесконсалт" виникли, зокрема у зв'язку із виконанням одного й того самого судового акту - постанови Вищого господарського суду України від 18.02.2016, яка в силу принципу правової визначеності не може піддаватися сумніву.

Доводи скаржників про те, що зарахування зустрічних однорідних вимог на стадії виконання рішення може бути підставою для укладення мирової угоди, яка є підставою для закінчення виконавчого провадження, колегія суддів також вважає необґрунтованими, оскільки у справі, що розглядається не йдеться про наявність підстав для закінчення виконавчого провадження, натомість добровільне виконання наказу господарського суду може здійснюватися у будь-який передбачений чинним законодавством спосіб, або у спосіб, що не суперечить вимогам чинного законодавства (наведена правова позиція викладена у постановах Верховного Суду України від 09.12.2008 у справі № 3-5281к08, від 11.11.2008 у справі № 3-4910к08/11/18).

Отже, твердження скаржників про порушення і неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм законодавства при прийнятті оскаржуваної постанови не знайшли свого підтвердження, у зв'язку з чим підстав для її зміни чи скасування колегія суддів не вбачає.

Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119, 11111, 11113 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтербізнесконсалт" і Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України залишити без задоволення.

Постанову Київського апеляційного господарського суду від 07.06.2016 у справі № 910/13862/15 Господарського суду міста Києва залишити без змін.

Головуючий суддя: Л. Іванова

судді: Л. Гольцова

Т. Козир