ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 вересня 2016 року Справа № 909/144/13-г

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Мележик Н.І. - головуючого (доповідача),

Барицької Т.Л.,

Владимиренко С.В.,

розглянувши у відкритому

судовому засіданні

касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю

"Живиця Плюс"

на ухвалу господарського суду Івано-Франківської області

від 19.04.2016 року

та постанову Львівського апеляційного господарського суду

від 19.05.2016 року

за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю

"Живиця Плюс"

про визнання наказів господарського суду Івано-

Франківської області № 67, № 69, № 71

від 21.01.2014 року такими, що не підлягають

виконанню в порядку ст. 117 ГПК України

у справі № 909/144/13-г

господарського суду Івано-Франківської області

за позовом Публічного акціонерного товариства

"Акціонерний комерційний промислово-

інвестиційний банк"

до відповідачів: 1. Публічного акціонерного товариства "Живиця"

2.Товариства з обмеженою відповідальністю

"Живиця Плюс"

про стягнення в солідарному порядку заборгованості

за участю представників:

позивача - Туніка Г.В.

відповідачів - 1) не з'явились

2) Цапак Н.В.

В С Т А Н О В И В:

Рішенням господарського суду Івано-Франківської області від 12.03.2013 року у справі № 909/144/13-г задоволено позов Публічного акціонерного товариства "Акціонерний комерційний промислово - інвестиційний банк" до Публічного акціонерного товариства "Живиця" та Товариства з обмеженою відповідальністю "Живиця плюс" про стягнення в солідарному порядку заборгованості по кредитному договору № 7 від 04.08.2010р. в сумі 1456626,59 грн., з яких: прострочена заборгованість за кредитом - 1 166 625,78 грн.; прострочені відсотки за користування кредитом - 21 4975,70 грн.; пеня за несвоєчасну сплату суми кредиту - 69 378,76 грн.; пеня за несвоєчасну сплату суми відсотків - 5 646,35 грн. та по кредитному договору № 8 від 04.08.2010р. в сумі 318 078,28 доларів США, з яких: прострочена заборгованість за кредитом - 255 235,91 доларів США; прострочені відсотки за користування кредитом - 45991,36 доларів США; пеня за несвоєчасну сплату суми кредиту - 15 673,28 доларів США; пеня за несвоєчасну сплату суми відсотків - 1 177,73 доларів США.

Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 22.07.2013 року у справі № 909/144/13-г рішення господарського суду Івано-Франківської області від 12.03.2013 року у даній справі скасовано в частині солідарного стягнення з Публічного акціонерного товариства "Живиця" та Товариства з обмеженою відповідальністю "Живиця плюс" на користь Публічного акціонерного товариства "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк" 46 425,31 грн. пені за несвоєчасну сплату суми кредиту і 5 131,86 грн. пені за несвоєчасну сплату суми відсотків та прийнято в цій частині нове рішення; стягнуто солідарно з Публічного акціонерного товариства "Живиця" та Товариства з обмеженою відповідальністю "Живиця плюс" на користь позивача Публічного акціонерного товариства "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк" 22 953,45 грн. пені за несвоєчасну сплату суми кредиту та 514,49 грн. пені за несвоєчасну сплату суми відсотків по кредитному договору № 7 від 04.08.2010 року; стягнуто солідарно з Публічного акціонерного товариства "Живиця та Товариства з обмеженою відповідальністю "Живиця плюс" на користь позивача Публічного акціонерного товариства "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк" 67 925,34 грн. судового збору за розгляд позовної заяви; в решті частині рішення залишено без змін; стягнуто з Публічного акціонерного товариства "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Живиця плюс" 269,26 грн. судового збору за розгляд апеляційної скарги.

21.01.2014 року на виконання судових актів видано відповідні накази №№ 66, 67, які пред"явлені до виконання до Відділу державної виконавчої служби Долинського районного управління юстиції в Івано-Франківській області.

24.03.2014 року заступником начальника Відділу державної виконавчої служби Долинського районного управління юстиції у Івано-Франківській області винесено постанови про відкриття виконавчого провадження ВП №№42627023, 42634623 на виконання наказів господарського суду Івано-Франківської області №№ 66, 67 від 21.01.2014 р. про стягнення солідарно з ПАТ "Живиця" та ТОВ "Живиця плюс" на користь ПАТ "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк" 1 381 601,48 грн. та 318 078,28 доларів США (еквівалент 2 542 399,69 грн. по курсу НБУ станом на 12.03.2013 року).

30.04.2014 року цим же Відділом державної виконавчої служби винесено постанову про приєднання виконавчого провадження до зведеного виконавчого провадження № 33523442 у банкрутній справі № 5010/1025/2012-Б-24/39 ТОВ "Живиця Плюс".

02.03.2016 р. керуючий санацією ТОВ "Живиця плюс" Хлібейчук І.М. звернувся до господарського суду Івано-Франківської області в порядку ст. 117 ГПК України із заявою про визнання наказів № 67, № 69, № 71 від 21.01.2014 року такими, що не підлягають виконанню.

Ухвалою господарського суду Івано-Франківської області від 19.04.2016 р. у справі № 909/144/13-г (суддя Гриняк Б.П.), залишеною без змін постановою Львівського апеляційного господарського суду від 19.05.2016 року (судді: Дубник О.П., Матущак О.І., Скрипчук О.С.), в задоволені вказаної заяви відмовлено.

Не погоджуючись з ухвалою місцевого та постановою апеляційного господарських судів, керуючий санацією ТОВ "Живиця плюс" Хлібейчук І.М. звернувся до касаційної інстанції з касаційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу першої інстанції від 19.04.2016 року та постанову Львівського апеляційного господарського суду від 19.05.2016 року, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального та порушення норм процесуального права.

Колегія суддів, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши матеріали справи, юридичну оцінку її обставин та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування господарськими судами першої й апеляційної інстанцій норм матеріального та порушення норм процесуального права, вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Заява ТОВ "Живиця плюс" про визнання наказів такими, що не підлягають виконанню обґрунтована відсутністю обов'язку товариства виконувати вищевказані накази у зв'язку з припиненням діяльності товариства, в той час як вимоги ПАТ "Промінвестбанк" на момент подання заяви про визнання наказів такими, що не підлягають виконанню, є погашеними. При цьому, товариство послалось на Закон України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" у редакції чинній до 19.01.2013 року, за яким вимоги конкурсних кредиторів заявлені після закінчення строку, встановленого для їх подання, або не заявлені взагалі, не розглядаються і вважаються погашеними.

ПАТ "Промінвестбанк", в свою чергу, заперечило проти вимог ТОВ "Живиця плюс", посилаючись на відсутність у керуючого санацією повноважень, передбачених Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", для подання заяви про визнання наказу таким, що не підлягає виконанню. Крім того, банк стверджував про затягування процедури санації ТОВ "Живиця плюс" у справі про банкрутство №5010/1025/2012-Б-24/39 і існування можливості не відновлення платоспроможності товариства, в той час як за приписами частини 4 статті 23 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" особи, вимоги яких заявлені після закінчення строку, встановленого для їх подання, або не заявлені взагалі, не є конкурсними кредиторами, а їх вимоги погашаються в шосту чергу ліквідаційної процедури.

Місцевим господарським судом, з висновками якого погодилась апеляційна інстанція, відмовлено у задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "Живиця плюс" про визнання вищевказаних наказів господарського суду такими, що не підлягають виконанню з посиланням на роз'яснення, викладені в Постанові Пленуму Вищого господарського суду України № 9 від 17.10.2012 року "Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України", яка містить вичерпний перелік підстав для визнання наказу таким, що не підлягає виконанню, а, крім того, суди вказали, що за Законом України "Про відновлення платоспроможності або визнання його банкрутом" (в редакції, чинній з 19.01.2013 року) у особи, вимоги якої заявлені після закінчення строку, встановленого для їх подання, або не заявлені взагалі, не є конкурсними кредиторами і погашаються в шосту чергу ліквідаційної процедури.

При цьому, під час розгляду заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "Живиця плюс" судами попередніх інстанцій встановлено, що 26.05.2014 року Державною виконавчою службою винесено постанови про зупинення виконавчих проваджень, у зв'язку з порушенням господарським судом Івано-Франківської області 31.10.2012 р. провадження у справі №5010/1025/2012- Б-24/39 про банкрутство ТОВ "Живиця Плюс", а ухвалами цього ж місцевого господарського суду від 19.12.2013 р. та від 26.01.2016 р. введено процедуру санації ТОВ "Живиця Плюс", яку в подальшому продовжено на 5 місяців і станом на даний час ТОВ "Живиця плюс" перебуває на стадії санації.

Згідно частини 4 статті 117 ГПК України господарський суд ухвалою вносить виправлення до наказу, а у разі якщо його було видано помилково або якщо обов'язок боржника відсутній повністю чи частково у зв'язку з його припиненням добровільним виконанням боржником чи іншою особою або з інших причин, господарський суд визнає наказ таким, що не підлягає виконанню повністю або частково.

В пункті 3.3. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України" № 9 від 17.10.2012 роз'яснено, що частина 4 статті 117 ГПК містить підстави визнання наказу таким, що не підлягає виконанню повністю або частково, за заявами стягувачів або боржників, поданими в порядку зазначеної статті. Зокрема, якщо обов'язок боржника відсутній повністю чи частково у зв'язку з його припиненням добровільним виконанням боржником чи іншою особою або з інших причин (наприклад, у разі скасування чи зміни в апеляційному або в касаційному порядку чи за результатами перегляду за нововиявленими обставинами рішення, на підставі якого наказ було видано, якщо на момент таких скасування чи зміни наказ ще не було виконано повністю або частково).

Пунктом 1-1 Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", який набрав чинності 19.01.2013 року, передбачено, що положення цього Закону застосовуються господарськими судами під час розгляду справ про банкрутство, провадження в яких порушено після набрання чинності цим Законом. Положення цього Закону, що регулюють ліквідаційну процедуру, застосовуються господарськими судами під час розгляду справ про банкрутство, провадження у яких порушено до набрання чинності цим Законом, якщо на момент набрання ним чинності господарським судом не було прийнято постанову про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури.

Разом з тим, ТОВ "Живиця плюс" після набрання чинності цим Законом перебуває на стадії санації, оскільки постанова про визнання боржника банкрутом відсутня.

Відповідно до частини 5 статті 124 Конституції України судові рішення є обов'язковими до виконання на всій території України і тому вважаються законними, доки вони не скасовані в апеляційному чи касаційному порядку або не переглянуті компетентним судом в іншому порядку, визначеному процесуальним законом, у межах провадження справи, в якій вони ухвалені.

В силу статей 115, 116 ГПК України рішення, ухвали, постанови господарського суду, що набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України і виконуються у порядку, встановленому Законом України "Про виконавче провадження". Виконання рішення господарського суду провадиться на підставі виданого ним наказу, який є виконавчим документом.

Згідно частини 1 статті 32 та статей 33, 34 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення спору. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень; докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу; господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи; обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Оскільки твердження ТОВ "Живиця плюс" про визнання наказів господарського суду Івано-Франківської області № 67, № 69, № 71 від 21.01.2014 р. такими, що не підлягають виконанню в порядку статті 117 ГПК України з підстав, зазначених у заяві, є необгрунтованими, висновки господарських судів першої й апеляційної інстанцій про залишення без задоволення заяви цього ж товариства, грунтуються на вимогах закону.

З огляду на викладене, постанова апеляційного господарського суду відповідає нормам господарського процесуального законодавства і підстав для її скасування, за наведених у касаційній скарзі мотивів, судова колегія не вбачає.

Керуючись ст.ст. 1115 - 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України Вищий господарський суд України, -

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Живиця Плюс" залишити без задоволення.

Постанову Львівського апеляційного господарського суду від 19.05.2016 року у справі № 909/144/13-г залишити без змін.

Головуючий суддяН.І. Мележик СуддіТ.Л. Барицька С.В. Владимиренко