ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 березня 2017 року Справа № 915/849/16

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Корнілової Ж.О. - головуючого (доповідач), Стратієнко Л.В., Грека Б.М.,розглянувши матеріали касаційної скарги Вітовського управління водного господарствана постановуОдеського апеляційного господарського суду від 29.11.2016у справі№ 915/849/16 Господарського суду Миколаївської областіза позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Техноторг Дон"доЖовтневого управління водного господарствапро за участю від позивача: від відповідача:стягнення збитків в сумі 271200 грн., Лопушанський О. І., не з'явились,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Техноторг-Дон" у серпні 2016 року звернулось до Господарського суду Миколаївської області з позовом до Жовтневого управління водного господарства в якому просить стягнути з відповідача на свою користь збитків у розмірі 271200,00 грн.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що відповідачем, в порушення умов ст. 692 ЦК України та договору про закупівлю товару за державні кошти від 30.12.2013, невчасно здійснено оплату за поставлений товар (трактор "Беларус 82.1"), внаслідок чого позивачем зазнано матеріальних збитків, у вигляді неодержаних доходів, які він міг би одержати у разі належного виконання відповідачем зобов'язання за зазначеним договором.

Рішенням Господарського суду Миколаївської області від 12.10.2016 у справі № 915/849/16 (суддя Мавродієва М. В.) у задоволенні позову відмовлено повністю.

Рішення мотивоване тим, що позивачем не доведено суду того факту, що у разі належного виконання відповідачем свого обов'язку з оплати отриманого трактора у 2013 році, позивач отримав би дохід у сумі 271200,00 грн., тобто позивачем не доведено причинний зв'язок між невчасним виконанням відповідачем своїх зобов'язань та завданням збитків позивачу. В діях відповідача відсутній склад цивільного правопорушення, тому позивачем не доведено підстави покладення відповідальності на відповідача за законом.

Постановою Одеського апеляційного господарського суду від 29.11.2016 у справі № 915/849/16 ( у складі колегії суддів: Лисенко В. А. - головуючого, Ліпчанської Н. В., Ярош А. І.) рішення Господарського суду Миколаївської області від 12.10.2016 у справі № 915/849/16 скасовано. Прийнято нове рішення. Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Техноторг-Дон" до Жовтневого управління водного господарства про стягнення 271200, 00 грн. задоволено. Стягнуто із Жовтневого управління водного господарства на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Техноторг-Дон" 271200, 00 грн. в рахунок відшкодування збитків за договором про закупівлю товару за державні кошти від 30.12.2013.

Постанову мотивовано тим, що обставини справи свідчать про наявність протиправної поведінки відповідача у вигляді: порушення зобов'язання за договором щодо оплати за поставлений товар; порушення права власності позивача; наявністю збитків, що виражені в сумі коштів, які є різницею між фактичною вартістю товару на момент його оплати, та сумою, яку фактично сплачено відповідачем. Причинний зв'язок полягає в неотриманні позивачем доходу, який він отримав би будучи не зв'язаним зобов'язаннями за договором про закупівлю товару за державні кошти від 30.12.2013 через продаж трактору "Беларус 82.1" (універсальний сільськогосподарський трактор тягового класу 1,4 кН з двигуном потужністю 82 к.с.) на дату фактичної сплати його вартості відповідачем.

Не погоджуючись з постановою Одеського апеляційного господарського суду від 29.11.2016 у справі № 915/849/16, Вітовське управління водного господарства звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Одеського апеляційного господарського суду від 29.11.2016 у справі № 915/849/16, а рішення Господарського суду Миколаївської області від 12.10.2016 у справі № 915/849/16 залишити в силі.

У касаційній скарзі заявник посилається на порушення норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права судом апеляційної інстанцій.

Заслухавши суддю-доповідача Корнілову Ж.О., обговоривши доводи касаційної скарги, заслухавши представника позивача, перевіривши правильність застосування норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню частково, виходячи з наступного.

Судами встановлено, що між Товариством з обмеженою відповідальністю "Техноторг Дон" та Жовтневим управлінням водного господарства 30.12.2013 укладено договір про закупівлю товару за державні кошти, за умовами якого позивач зобов'язався в 2013 році поставити відповідачу товар, зазначений у п. 1.2 цього договору (трактори сільськогосподарські 28.30.2), а відповідач - прийняти і оплатити такий товар.

Пунктом 1.2 договору передбачено, що найменування, номенклатура, асортимент товару, що підлягає поставці за цим договором, визначається рахунками, видатковими накладними, складеними позивачем. Кількість товару: трактор "Беларус 82.1". Ціна товару становить 148800,00 грн. (п. 3.1 договору).

Відповідно до п. 4.1 - 4.2 договору розрахунки проводяться шляхом оплати відповідачем після пред'явлення позивачем рахунка на оплату товару або після підписання сторонами накладної. До рахунку додається накладна. Строк поставки товару: грудень 2013 року; місце поставки товару: Жовтневе управління водного господарства (п. 5.1 - 5.2 договору).

Положеннями п. 6.1 договору передбачено, що відповідач зобов'язаний своєчасно та в повному обсязі сплачувати за поставлений товар; приймати поставлений товар відповідно до накладної.

Відповідно до п. 6.4.1 договору передбачено право позивача своєчасно та в повному обсязі отримувати плату за поставлений товар.

Відповідно до п. 10.1 договору договір набув чинності з дня його підписання сторонами та строк його дії до 31.12.2013.

На виконання умов договору позивачем поставлено відповідачу товар на загальну суму 148000,00 грн., що підтверджується видатковою накладною № 17263 від 30.12.2013 та довіреністю № 144 від 30.12.2013.

Проте за поставлений товар, в строки визначені договором про закупівлю товару за державні кошти, відповідач не розрахувався у зв'язку з чим позивач звернувся з позовом до Господарського суду Миколаївської області про стягнення з відповідача 273291,24 грн., з яких: 148800,00 грн. борг за трактор "Беларус 82.1", поставлений на підставі договору про закупівлю товару за державні кошти від 30.12.2013, а також 8426,56 грн. 3 % річних та 116064, 68 грн. втрат від інфляції.

Рішенням Господарського суду Миколаївської області від 22.12.2015 у справі № 915/1941/15 позов частково задоволено, стягнуто із Жовтневого управління водного господарства на користь ТОВ "Техноторг-Дон" заборгованість за договором про закупівлю товарів за державні кошти від 30.12.2013 в сумі 148800,00 грн. В частині стягнення 116064,68 грн. втрат від інфляції та 8426,56 грн. 3 % річних в позові відмовлено.

Постановою Одеського апеляційного господарського суду від 05.04.2016 у справі № 915/1941/15 рішення Господарського суду Миколаївської області від 22.12.2015 у справі № 915/1941/15 скасовано в частині відмови у задоволенні позовних вимог про стягнення збитків від інфляції та 3% річних. Позовні вимоги в цій частині задоволено частково, стягнуто із Жовтневого управління водного господарства на користь ТОВ "Техноторг-Дон" 148800,00 грн. основного боргу, 110448,03 грн. збитків від інфляції та 8426,56 грн. 3 % річних.

Частиною 3 статті 35 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, крім встановлених рішенням третейського суду, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

На виконання постанови Одеського апеляційного господарського суду від 05.04.2016 у справі № 915/1941/15 відповідачем перераховано позивачу грошові кошти за товар за договором про закупівлю товарів за державні кошти від 30.12.2013, що підтверджується платіжним дорученням № 430 від 19.05.2016 на суму 148800,00 грн., яке проведене банком 20.05.2016, про що свідчить відмітка на платіжному дорученні. Платіжними дорученням № № 431, 432 від 19.05.2016 відповідачем перераховано позивачу 110448,03 грн. втрат від інфляції та 8426,56 грн. 3 % річних.

Відповідачем 20.05.2016 (зарахування грошових коштів на рахунок позивача) виконано свої зобов'язання за договором про закупівлю товару за державні кошти від 30.12.2013, тобто з часу поставки товару і до часу оплати його вартості пройшло майже 2,5 роки.

Як зазначалось вище, відповідачем, у порушення умов ст. 692 ЦК України та договору про закупівлю товару за державні кошти від 30.12.2013, невчасно здійснено оплату за поставлений позивачем товар, внаслідок чого позивач вважає, що зазнав матеріальних збитків, у вигляді неодержаного доходу (упущеної вигоди), які б міг одержати у разі належного виконання відповідачем зобов'язання за зазначеним договором.

Вказані обставини зумовили звернення позивача до суду з вимогою про стягнення з відповідача збитків у вигляді упущеної вигоди у розмірі 271200, 00 грн.

Відповідно до ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, відшкодування збитків.

Відповідно до ст. 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Відповідно до ч. 2 ст. 22 ЦК України збитками є: втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Частиною 1 ст. 224 ГК України передбачено обов'язок учасника господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено.

Частиною другою ст. 224 ГК України передбачено, що під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Відповідно до ч. 1 ст. 225, ч. 1 ст. 226 ГК України до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.

Учасник господарських відносин, який вчинив господарське правопорушення, зобов'язаний вжити необхідних заходів щодо запобігання збиткам у господарській сфері інших учасників господарських відносин або щодо зменшення їх розміру, а у разі якщо збитків завдано іншим суб'єктам, - зобов'язаний відшкодувати на вимогу цих суб'єктів збитки у добровільному порядку в повному обсязі, якщо законом або договором сторін не передбачено відшкодування збитків в іншому обсязі.

Аналіз наведених норм матеріального права дає підстави для висновку, що особа, яка порушила зобов'язання, несе цивільно-правову відповідальність, зокрема, у виді відшкодування збитків.

Тому для застосування такої міри відповідальності, як стягнення збитків у вигляді упущеної вигоди,необхідна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення: протиправної поведінки боржника, що пролягає у невиконанні або неналежному виконанні ним зобов'язання; наявності шкоди (збитки - це грошове вираження шкоди); причинного зв'язку між протиправною поведінкою боржника та збитками; вини боржника.

За відсутністю хоча б однієї із названих умов цивільно-правова відповідальність у виді відшкодування майнової шкоди не настає. Аналогічну правову позицію викладено у постанові Верховного суду України від 18.03.2015 у справі № 3-18 гс15.

Тобто збитки - це об'єктивне зменшення будь-яких майнових благ особи, що обмежує його інтереси, як учасника певних відносин і проявляється у витратах, зроблених особою, втраті або пошкодженні майна, а також не одержаних особою доходів, які б вона одержала при умові правомірної поведінки особи.

Збитки настають внаслідок неналежного виконання стороною своїх зобов'язань за договором.

Судам необхідно дослідити яку саме суму збитків необхідно стягнути з відповідача, враховуючи постанову Одеського апеляційного господарського суду від 05.04.2016 у справі № 915/1941/15, якою стягнуто із Жовтневого управління водного господарства на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Техно-Дон" 148800,00 грн. основного боргу, 110448,03 грн. збитків від інфляції, 8426,56 грн. 3 % річних, та отримання позивачем вказаних сум.

Відповідно до статті 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтуються на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення, для господарського суду не є обов'язковим.

Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Беручи до уваги наведене, враховуючи, що оскаржувані рішення прийняті судами за неповновстановленими обставинами, ці рішення підлягають скасуванню за передачею справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Керуючись статтями 1115, 1117, 1119 - 11112 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Вітовського управління водного господарства на постанову Одеського апеляційного господарського суду від 29.11.2016 у справі № 915/849/16 Господарського суду Миколаївської області частково задовольнити.

Рішення Господарського суду Миколаївської області від 12.10.2016 та постанову Одеського апеляційного господарського суду від 29.11.2016 у справі № 915/849/16 Господарського суду Миколаївської області скасувати, а справу передати на новий розгляд до Господарського суду Миколаївської області.

Головуючий, суддя:Корнілова Ж.О. Судді:Стратієнко Л.В. Грек Б.М.