Історія справи

Постанова ВГСУ від 21.01.2015 року у справі №924/1133/13
Постанова ВГСУ від 25.11.2015 року у справі №924/1133/13

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 січня 2015 року Справа № 924/1133/13

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Корсака В.А. - головуючого, Данилової М.В. (доповідача), Данилової Т.Б.,за участю представників:позивача Солдатов Є.Г. (дов. від 06.02.2014 № 481/0/4-14відповідачаСивак В.М. (дов. від 27.01.2014 № 22)прокуратуриКривоклуб Т.В. (посв. від 17.08.2012 № 000762)розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Державного агентства резерву України та Військового прокурора Хмельницького гарнізону на постановуРівненського апеляційного господарського суду від 07.10.2014у справі № 924/1133/13 Господарського суду Хмельницької областіза позовомЗаступника Хмельницького прокурора з нагляду за додержанням законів у воєнній сфері в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції у спірних відносинах Державного агентства резерву України доПублічного акціонерного товариства "Завод "Темп"про зобов'язання повернути матеріальні цінності та стягнення 116539, 00 грн. штрафу, 212139, 47 грн. пені

В С Т А Н О В И В :

09.09.2013 заступник Хмельницького прокурора з нагляду за додержанням законів у воєнній сфері в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції у спірних відносинах звернувся до Господарського суду Хмельницької області з позовом до Приватного акціонерного товариства "Завод "Темп" з позовом, в якому просить зобов'язати ПАТ "Завод "Темп", яке є правонаступником Відкритого акціонерного товариства "Темп" повернути (закласти) до державного резерву 32,587 км авіапроводу, 0,121 тонни дроту сталевого нержавіючого, 0,106 тонни припою олов'яно-алюмінієвого, 0,147 тонни прокату мідного, 0,268 тонни прокату титанового, 0,777 тонни сталі листової нержавіючої холоднокатаної нікелевмістної жароміцної, 0,181 тонни сталі листової конструкційної гарячекатаної, 0,073 тонни сталі листової конструкційної холоднокатаної декапірованої, 0,355 тонни сталі сортової конструкційної, 0,061 тонни сталі сортової швидкорізальної, 0,5 тонни текстоліту, 1,041 тонни труб тягнених підшипникових, загальна вартість яких становить 116 539 грн., та стягнути з ПАТ "Завод "Темп" в дохід державного бюджету України 116 539 грн. штрафу та 212 139, 47 грн. пені.

Позовні вимоги мотивовані тим, що за результатами проведеної Хмельницькою прокуратурою з нагляду за додержанням законів у воєнній сфері перевірки упродовж березня - серпня 2013 року було встановлено факт незабезпечення збереження шляхом самовільного відчуження переданих Відкритому акціонерному товариству "Темп" на відповідальне зберігання матеріальних цінностей мобілізаційного резерву, які є державною власністю і перебувають в оперативному управлінні Державного агентства резерву України.

Рішенням Господарського суду Хмельницької області від 25.11.2013 у справі №924/1133/13 (суддя Гладій С.В.) позов задоволено; зобов'язано Приватне акціонерне товариство "Завод "Темп" повернути до державного резерву авіапровід в кількості 32,587 км, дріт сталевий нержавіючий в кількості 0,121 тонни, припій олов'яно-свинцевий в кількості 0,106 тонни, провід обмотувальний в кількості 0,013 тонни, прокат алюмінієвий в кількості 0,357 тонни, прокат мідний в кількості 0,147 тонни, прокат титановий в кількості 0,268 тонни, сталь листова нержавіюча холоднокатана нікелевмісна жароміцна в кількості 0,777 тонни, сталь листова конструкційна гарячекатана в кількості 0,181 тонни, сталь листова конструкційна холоднокатана декапірована в кількості 0,073 тонни, сталь сортова конструкційна в кількості 0,355 тонни, сталь сортова швидкорізальна в кількості 0,061 тонни, текстоліт в кількості 0,05 тонни, труби тягнені підшипникові в кількості 1,041 тонни, текстоліт в кількості 0,450 тонни; стягнуто з Приватного акціонерного товариства "Завод "Темп" в дохід державного бюджету України 116 539 грн. штрафу, 212 139, 47 грн. пені.

Суд першої інстанції погодився з доводами заступника Хмельницького прокурора з нагляду за додержанням законів у воєнній сфері, дійшовши висновку про наявність правових підстав для зобов'язання відповідача повернути до державного резерву матеріальні цінності мобілізаційного резерву у зв'язку з незабезпеченням їх збереження, та сплатити відповідні штраф та пеню, посилаючись як на правове обґрунтування свого рішення на приписи статей 1, 2, 4, 12, 14 Закону України "Про державний матеріальний резерв" та статей 944, 945 Цивільного кодексу України.

Постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 07.10.2014 (колегія суддів: головуючий Савченко Г.І., судді Бригинець Л.М., Павлюк І.Ю.) рішення Господарського суду Хмельницької області від 25.11.2013 скасовано; прийнято нове рішення, яким в позові відмовлено.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд апеляційної інстанції зазначив про їх безпідставність та необґрунтованість, посилаючись на відсутність належних доказів оформлення між сторонами договірних правовідносин, зокрема, підписаного між сторонами акту про приймання та розміщення на місці постійного зберігання матеріальних цінностей мобілізаційного резерву, належним чином оформлених відповідних бухгалтерських документів складського обліку, укладеного договору відповідального зберігання матеріальних цінностей мобілізаційного резерву та складеної номенклатури закладення матеріальних цінностей, а також відсутність доказів самовільного відчуження Відкритим акціонерним товариством "Темп" матеріальних цінностей державного резерву.

Державне агентство резерву України та Військовий прокурор Хмельницького гарнізону звернулись до Вищого господарського суду України з касаційними скаргами, в яких просять скасувати постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 07.10.2014 та залишити в силі рішення Господарського суду Хмельницької області від 25.11.2013, посилаючись на неповне та неналежне встановлення судом апеляційної інстанції обставин справи та невідповідність висновків суду цим обставинам, що стало підставою порушення норм матеріального та процесуального права під час прийняття судом оскаржуваної постанови, в той час як рішення суду першої інстанції, на думку скаржників, прийнято при повному та належному дослідженні всіх обставин та доказів, які мають значення для справи, у відповідності до норм матеріального та процесуального права.

Зокрема, скаржники посилаються на те, що дані про наявність договірних відносин між сторонами та, власне, наявність переданих на зберігання Відкритому акціонерному товариству "Темп" матеріальних цінностей мобілізаційного резерву як на початок, так і на кінець звітного року, містяться в матеріалах справи та підтверджується звітами форми 12-мр і висновком судово-економічної експертизи за № 5930/14-45 від 08.08.2014, призначеної апеляційним судом, що, при цьому, було залишено судом без уваги та надання відповідної юридичної оцінки всупереч приписам статті 43 Господарського процесуального кодексу України.

У відзиві на касаційні скарги Публічне акціонерне товариство "Завод "Темп" просить залишити постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 07.10.2014 без змін як законну та обґрунтовану, а касаційні скарги Державного агентства резерву України та Військового прокурора Хмельницького гарнізону - без задоволення як безпідставні, оскільки апеляційним судом достеменно встановлено відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог.

Ухвалою Вищого господарського суду України від 05.12.2014 касаційні скарги Державного агентства резерву України та Військового прокурора Хмельницького гарнізону прийнято до провадження та призначено до розгляду на 17.12.2014.

17.12.2014 ухвалою Вищого господарського суду України продовжено строк розгляду касаційних скарг за клопотанням Публічного акціонерного товариства "Завод "Темп" на 15 днів, в судовому засідання оголошено перерву до 21.01.2015.

Ухвалою Вищого господарського суду України від 24.12.2014 зобов'язано Державне агентство резерву України надати для ознайомлення постанову Кабінету Міністрів України № 100-03 від 29.01.1998 (має гриф "Для службового користування").

20.01.2015 на виконання вимог вищезазначеної ухвали Державне агентство резерву України подало до Вищого господарського суду України за допомогою відповідного клопотання затверджені постановою Постанову Кабінету Міністрів України № 100-03 від 29.01.1998 "Особливості формування, розміщення та проведення операцій з матеріальними цінностями мобілізаційного резерву" (мають гриф "Для службового користування"), та копію Порядку відшкодування підприємствами, установами та організаціями витрат, пов'язаних з відповідальним зберіганням матеріальних цінностей державного резерву, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.04.2002 № 532.

Заслухавши доповідь судді-доповідача та пояснення присутніх у судовому засіданні касаційної інстанції 21.01.2015 прокурора та представників сторін, перевіривши наявні матеріали справи на предмет правильності застосування судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційні скарги підлягають частковому задоволенню з таких підстав.

Як встановлено судами попередніх інстанцій та вбачається з матеріалів справи, Державне агентство резерву України як правонаступник Державного комітету України з державного матеріального резерву має функції щодо організації відповідального зберігання матеріальних цінностей, в тому числі мобілізаційного резерву відповідно до встановлених мобілізаційних та інших спеціальних завдань, а також функції щодо контролю за виконанням підприємствами - відповідальними зберігачами зобов'язань по зберіганню, освіженню матеріальних цінностей державного резерву, за дотриманням порядку їх відпуску, своєчасного повернення позичених матеріальних цінностей, а також за відповідністю даних цінностей затвердженій номенклатурі.

Як вбачається із матеріалів справи, Хмельницькою прокуратурою з нагляду за додержанням законів у воєнній сфері проведеною перевіркою упродовж березня -серпня 2013 року встановлено, що у 2002 році представниками Західного КРВ КРУ Держрезерву України на підставі службового завдання проводилась перевірка наявності, якісного стану, умов зберігання, обліку та звітності матеріальних цінностей мобілізаційного резерву, які знаходяться на відповідальному зберігання у Відкритого акціонерного товариства "Темп", за результатами якої складено акт від 26.12.2002.

В ході наведеної перевірки встановлено ознаки незабезпечення Відкритим акціонерним товариством "Темп" зберігання матеріальних цінностей мобілізаційного резерву, а саме: авіапроводів в кількості 32,587 км на суму 59 634, 21 грн., дроту сталевого нержавіючого в кількості 0,121 тонни на суму 1 612, 93 грн., припою олов'яно-свинцевого в кількості 0,106 тонни на суму 1 765, 96 грн., проводу обмотувального в кількості 0,013 тонни на суму 215, 80 грн., прокату алюмінієвого в кількості 0,357 тонни на суму 38 66, 31 грн., прокату мідного в кількості 0,147 тонни на суму 1 837, 50 грн., прокату титанового в кількості 0,268 тонни на суму 26 800 грн., сталі листової нержавіючої холоднокатаної нікелевмісної жароміцної в кількості 0,777 тонни на суму 6 449, 10 грн., сталі листової конструкційної гарячекатаної в кількості 0,181 тонни на суму 226, 25 грн., сталі листової конструкційної холоднокатаної декапірованої в кількості 0,073 тонни на суму 103, 66 грн., сталі сортової конструкційної в кількості 0,355 тонни на суму 443, 75 грн., сталі сортової швидкорізальної в кількості 0,061 тонни на суму 762, 50 грн., текстоліту в кількості 0,5 тонни на суму 875 грн., труб тягнених підшипникових в кількості 1,041 тонни на суму 2 946,03 грн., всього на загальну вартість 107 539 грн.

Відповідно до акту від 23.03.2005 КРУ Держкомрезерву України проведено перевірку Відкритого акціонерного товариства "Темп" на наявність матеріальних цінностей мобілізаційного резерву, відповідно до якої встановлено нові ознаки незабезпечення збереження матеріальних цінностей мобілізаційного резерву, а саме: текстоліту в кількості 0,450 тонн на суму 9 000 грн.

Посилаючись на вищезазначені акти від 26.12.2002 та від 23.03.2005 як на підтвердження самовільного відчуження Відкритим акціонерним товариством "Темп" матеріальних цінностей мобілізаційного резерву на загальну суму 116 539 грн. та керуючись приписами Закону України "Про державний матеріальний резерв", заступник Хмельницького прокурора з нагляду за додержанням законів у воєнній сфері в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції у спірних відносинах звернувся до господарського суду з позовом до Приватного акціонерного товариства "Завод "Темп", яке є правонаступником Відкритого акціонерного товариства "Темп", про зобов'язання відповідача повернути (закласти) до державного резерву вищезазначені матеріальні цінності мобілізаційного резерву у вказаному розмірі, та стягнути з ПАТ "Завод "Темп" в дохід державного бюджету України 116 539 грн. штрафу та 212 139, 47 грн. пені у зв'язку з незабезпеченням збереження таких матеріальних цінностей.

Враховуючи те, що правовідносини між сторонами у даній справі виникли до набрання чинності відповідними положеннями Цивільного та Господарського кодексів України, та продовжують діяти після набрання ними чинності (з 01.01.2004), до таких правовідносин слід застосовувати приписи Цивільного кодексу України, з урахування особливостей визначених Господарського кодексу України.

Стаття 11 Цивільного кодексу України передбачає, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки, й серед підстав виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, передбачає договори та інші правочини.

Як зазначено в статті 174 Господарського кодексу України господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, із господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Відповідно до статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідносини, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Таке ж положення містить стаття 173 Господарського кодексу України, де зазначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

За загальним правилом господарський договір викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Необхідність дотримання письмової форми обумовлена статтею 208 Цивільного кодексу України.

Разом з тим, згідно зі статтею 207 Цивільного кодексу України та статтею 181 Господарського кодексу України договір може бути укладений в письмовій формі не тільки шляхом складання єдиного документу, правочин/договір вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, якими обмінялись сторони.

При цьому, за частиною 7 статті 179, частиною 1 статті 181 Господарського кодексу України та частиною 2 статті 207 Цивільного кодексу України правочин, який вчиняє юридична особа, підписуються особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства, та скріплюється печаткою.

Як вбачається з матеріалів справи, спір виник у зв'язку з наявністю встановленого проведеною Хмельницькою прокуратурою з нагляду за додержанням законів у воєнній сфері перевіркою незабезпечення Відкритим акціонерним товариством "Темп" збереження матеріальних цінностей мобілізаційного резерву на загальну суму 116 539 грн.

Загальні принципи формування, розміщення, зберігання, використання, поповнення та освіження (поновлення) запасів державного матеріального резерву та відносини в цій сфері визначає і регулює Закон України "Про державний матеріальний резерв" від 24.01.1997.

Статтею 1 Закону України "Про державний матеріальний резерв" визначено, що державний резерв є особливим державним запасом матеріальних цінностей, призначених для використання в цілях і в порядку, передбачених цим Законом. У складі державного резерву створюється незнижуваний запас матеріальних цінностей (постійно підтримуваний обсяг їх зберігання).

Згідно приписів статті 2 вказаного Закону під відповідальним зберіганням матеріальних цінностей державного резерву розуміється зберігання закладених до державного резерву матеріальних цінностей у постачальника (виробника) або одержувача (споживача) без надання йому права користуватися цими матеріальними цінностями до прийняття у встановленому порядку рішення про їх відпуск з державного резерву.

Статтею 4 Закону передбачено, що державний резерв створює Кабінет Міністрів України. Організація формування, зберігання і обслуговування державного резерву забезпечуються уповноваженим на це центральним органом виконавчої влади, який здійснює управління державним резервом (Державний комітет України з державного матеріального резерву).

Відповідно до пунктів 3, 4 статті 11 Закону України "Про державний матеріальний резерв" перелік підприємств, установ і організацій усіх форм власності, що виконують відповідальне зберігання матеріальних цінностей державного резерву, номенклатура та обсяги їх накопичення визначаються мобілізаційними та іншими спеціальними планами. Підприємства, установи і організації всіх форм власності, яким встановлені мобілізаційні та інші спеціальні завдання, зобов'язані забезпечити розміщення, зберігання, своєчасне освіження, заміну, а також відпуск матеріальних цінностей із державного резерву згідно із зазначеними завданнями власними силами.

Відповідно до статті 12 Закону України "Про державний матеріальний резерв" державний резерв матеріальних цінностей є недоторканим і може використовуватися лише за рішенням Кабінету Міністрів України.

Задовольняючи позовні вимоги заступника Хмельницького прокурора з нагляду за додержанням законів у воєнній сфері, суд першої інстанції як на належний та достатній доказ існування між Держкомрезервом України та Відкритим акціонерним товариством "Темп" договірних правовідносин та, власне, підтвердження закладення і зберігання матеріальних цінностей мобілізаційного резерву, посилається на наявні в матеріалах справи звіти по формі 12-мр станом на 01.01.2003, 01.01.2004 та 01.01.2006, в яких містяться дані про наявність матеріальних цінностей мобілізаційного резерву як на початок, так і на кінець звітного року, та які підписані від імені голови правління, головного бухгалтера та відповідального за мобілізаційний резерв ВАТ "Завод "Темп", та скріплені печаткою підприємства.

Як на підставу своїх доводів, суд першої інстанції посилається на положення затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 29.01.1998 № 100-03 "Особливостей формування, розміщення та проведення операцій з матеріальними цінностями мобілізаційного резерву" (мають гриф "Для службового користування"), відповідно до пункту 19 яких підприємства подають Держкомрезерву України, міністерствам, іншим центральним і місцевим органам виконавчої влади, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, які довели їх мобілізаційні завдання, звіти про наявність та якісний стан матеріальних цінностей мобілізаційного резерву станом на 1 січня поточного року до 1 лютого року, що настає за звітним.

При цьому, спростовуючи заперечення Публічного акціонерного товариства "Завод "Темп" стосовно наявності належних доказів оформлення між сторонами договірних правовідносин, враховуючи відсутність, зокрема, підписаного між сторонами акту про приймання та розміщення на місці постійного зберігання матеріальних цінностей мобілізаційного резерву, належним чином оформлених відповідних бухгалтерських документів складського обліку, укладеного договору відповідального зберігання матеріальних цінностей мобілізаційного резерву та складеної номенклатури закладення матеріальних цінностей, суд першої інстанції посилається на положення пункту 16 вищевказаних "Особливостей…", де зазначено, що підприємства ведуть бухгалтерський облік на позабалансову рахунку підприємства. Внесення даних про наявність мобілізаційного резерву до загальної статистичної звітності підприємства не допускається.

Натомість, суд апеляційної інстанції, відмовляючи у задоволенні позовних вимог заступника Хмельницького прокурора з нагляду за додержанням законів у воєнній сфері, посилається на помилковість висновків суду першої інстанції щодо належності звітів форми 12-мр у якості доказу на підтвердження виникнення між Держкомрезервом України та Відкритим акціонерним товариством "Темп" договірних відносин, адже в розумінні Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" та Положення про документальне забезпечена записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 № 88, вищевказані звіти за своєю правовою природою не є первинними бухгалтерськими документами, які могли б підтверджувати факт здійснення господарської операції, зокрема, закладення цінностей державного матеріального резерву та, відповідно, виникнення обов'язку зі зберігання зазначених в таких документах цінностей.

Так, суд апеляційної інстанції зазначає, що звіт форми 12-мр не містить всіх істотних умов договору відповідального зберігання матеріальних цінностей, зокрема, строку, ціни та предмету, а в матеріалах справи відсутні договори відповідального зберігання цінностей державного резерву у формі єдиного документа, укладені між Відкритим акціонерним товариством "Темп" та Державним комітетом України з державного матеріального резерву, або акти, які є результатами звірки наявності матеріальних цінностей державного матеріального резерву у ВАТ "Темп" з даними бухгалтерського обліку Держкомрезерву України.

Крім того, положення затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 29.01.1998 № 100-03 "Особливостей формування, розміщення та проведення операцій з матеріальними цінностями мобілізаційного резерву" (мають гриф "Для службового користування"), згідно з якими підтвердженням закладення і зберігання матеріальних цінностей мобілізаційного резерву є річні звіти, суд апеляційної інстанції до уваги не взяв, посилаючись на те, що вказана постанова відсутня в базах даних нормативних документів України, а також відсутні будь-які посилання на неї.

Таким чином, апеляційний суд дійшов висновку, що суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги у даній справі, безпідставно посилався на встановлений факт наявності договірних відносин між сторонами.

Разом з тим, під час здійснення апеляційного розгляду даної справи суд апеляційної інстанції встановив, що згідно із затвердженою номенклатурою накопичення від 09.08.1988 № МТ-915 та змін до неї від 30.11.1989 № МТ-804 здійснювалось накопичення матеріальних цінностей мобілізаційного резерву на відповідальне зберігання до Відкрите акціонерне товариство "Темп", з чого вбачається, що останнє отримало мобілізаційне завдання та являється відповідальним зберігачем матеріальних цінностей мобілізаційного резерву.

До того ж, у своїй постанові апеляційний суд зазначив, що фактична наявність матеріальних цінностей державного резерву на зберіганні у Відкритого акціонерного товариства "Темп" підтверджується саме наявними в матеріалах справи звітами форми 12-мр.

Теж саме підтверджується висновком судово-економічної експертизи Київського науково-дослідного інституту судових експертиз Міністерства юстиції України за №5930/14-45 від 08.08.2014, призначеної апеляційним судом ухвалою від 06.05.2014 для вирішення питань щодо підтвердження закладення матеріальних цінностей Відкритому акціонерному товариству "Темп", їх розбронювання та повернення матеріальних цінностей до Державного комітету України з Державного матеріального резерву, відповідно до якого встановлено, що у звітах форми 12-мр станом на 01.01.2003, 01.01.2004 та 01.01.2006 містяться дані про наявність матеріальних цінностей мобілізаційного резерву як на початок, так і на кінець звітного року, звіти підписані від імені голови правління, головного бухгалтера та відповідального за мобілізаційний резерв ВАТ "Завод "Темп", та скріплені печаткою підприємства.

Враховуючи вищевикладене, вбачається, що суд апеляційної інстанції дійшов суперечливих висновків щодо наявності між Держкомрезервом України та Відкритим акціонерним товариством "Темп" договірних відносин стосовно закладення на відповідальне зберігання матеріальних цінностей мобілізаційного резерву, що свідчить про недостатнє та неналежне дослідження дійсних обставин справи та доказів, які містяться в матеріалах справи та мають суттєве значення для вирішення спору, та ненадання цим обставинам та доказам відповідної правової оцінки.

Поряд з цим, не можна стверджувати, що суд першої інстанції достеменно встановив факт наявності між Держкомрезервом України та Відкритим акціонерним товариством "Темп" договірних правовідносин, беручи до уваги, що суд не зазначає в яких саме документах був зафіксований зміст відносин між сторонами стосовно відповідального зберігання матеріальних цінностей, де, відповідно до вимог статті 180 Господарського кодексу України, були б визначені істотні умови договору.

Поряд з цим, відповідно до пункту 4 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 11 від 17.10.2012 "Про деякі питання практики застосування законодавства про державний матеріальний резерв" господарські суди повинні у кожному конкретному випадку з'ясовувати дійсний зміст правовідносин сторін на предмет наявності між ними договірних відносин щодо зберігання відповідних матеріальних цінностей. Доказами такої наявності можуть бути, зокрема, документи, зазначені у пункті 10 Порядку формування, розміщення та проведення операцій з матеріальними цінностями державного резерву, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.10.1997 № 1129, а саме - акт про приймання матеріальних цінностей та належно оформлені бухгалтерські документи складського обліку.

Задовольняючи позовні вимоги заступника Хмельницького прокурора з нагляду за додержанням законів у воєнній сфері про зобов'язання Приватного акціонерного товариства "Завод "Темп", яке є правонаступником Відкритого акціонерного товариства "Темп", повернути (закласти) до державного резерву матеріальних цінностей мобілізаційного резерву на загальну суму 116 539 грн., суд першої інстанції посилається на самовільне відчуження Відкритим акціонерним товариством "Темп" закладених на його відповідальне зберігання матеріальних цінностей мобілізаційного резерву, встановлене вищезгаданими актами перевірок наявності, якісного стану, умов зберігання, обліку і звітності ресурсів державного резерву, проведених органами державної контрольно-ревізійної служби та уповноваженими особами Держкомрезерву України від 26.12.2002 та від 23.03.2005.

При цьому, суд першої інстанції звертає увагу, що в актах від 26.12.2002 та від 23.03.2005 Відкритому акціонерному товариству "Темп" запропоновано негайно повернути самовільно відчужені матеріальні цінності мобілізаційного резерву, про хід виконання чого повідомити Державний комітет України з Державного матеріального резерву до 15.04.2005, а також посилається на приписи вищезазначених статей 1, 4, 12 Закону України "Про державний матеріальний резерв" та статей 944, 945 Цивільного кодексу України.

Так, відповідно до статті 944 Цивільного кодексу України зберігач не має права без згоди поклажодавця користуватися річчю, переданою йому на зберігання, а також передавати її у користування іншій особі.

Згідно статті 949 Цивільного кодексу України зберігач зобов'язаний повернути поклажодавцеві річ, яка була передана на зберігання, або відповідну кількість речей такого самого роду та такої самої якості. Річ має бути повернена поклажодавцю в такому стані, в якому вона була прийнята на зберігання, з урахуванням зміни її природних властивостей.

Поряд з цим, відповідно до статті 2 Закону України "Про державний матеріальний резерв" самовільне відчуження матеріальних цінностей державного резерву - це використання або реалізація відповідальним зберігачем матеріальних цінностей державного резерву, що перебувають у нього на відповідальному зберіганні, без відповідного рішення на це центрального органу виконавчої влади, що здійснює управління державним резервом.

Разом з тим, судом апеляційної інстанції встановлено, що Відкрите акціонерне товариство "Темп" неодноразово зверталось до уповноважених державою органів із проханням розбронювати матеріальні цінності мобілізаційного резерву у зв'язку із відсутністю умов для їх подальшого зберігання, внаслідок чого Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 26.07.2005 № 286-р було розброньовано матеріальні цінності мобілізаційного резерву у зв'язку із закінченням строку їх зберігання та неможливістю освіження, згідно з додатком до розпорядження.

Відповідно до Довідки про виконання постанов і розпоряджень Кабінету Міністрів України щодо розбронювання матеріальних цінностей мобілізаційного резерву за період з 01.01.1992 до 2006 року (форма 17мр), яка підписана від імені голови правління, головного бухгалтера та відповідального за мобілізаційний резерв Відкритого акціонерного товариства "Темп", та підписи скріплено печаткою товариства, зазначені у додатку до Розпорядження Кабінету Міністрів України від 26.07.2005 № 286-р матеріальні цінності "розброньовані, але знаходяться на складі".

При цьому, судом апеляційної інстанції встановлено, що відпуск матеріальних цінностей мобілізаційного резерву здійснювався Відкритим акціонерним товариством "Темп" згідно наряду Державного комітету України з Державного матеріального резерву №122/5 від 29.03.2006, в якому було зазначено, що виконання наряду здійснюється згідно з розпорядженням КМУ від 06.07.2005 № 286-р по договору №ЮР-233/2006 від 10.01.2006 та додатковій угоді-специфікації № 3 від 16.02.2006, шляхом відпуску на користь Державного підприємства "Укрспецавтобаза" (Товариство з обмеженою відповідальністю "Укрспецмет плюс") відповідних товарів і матеріалів, які являли собою матеріальні цінності мобілізаційного резерву.

Відпуск мобілізаційного резерву оформлювався актом на виконання вказаного наряду, який був підписаний від імені керівника та головного бухгалтера Відкритого акціонерного товариства "Темп", та підписи скріплено печаткою, отримання Державним підприємством "Укрспецавтобаза" мобілізаційного резерву в загальній кількості 62,909 т (52,317 км) підтверджується довіреністю (ф. № М-2) серії ЯКЯ №827957 від 30.03.2006 одержувача та підписом представника підприємства-отримувача.

Враховуючи наведене, суд апеляційної інстанції, посилаючись на те, що відпуск матеріальних цінностей було здійснено Відкритим акціонерним товариством "Темп" на підставі наряду Державного комітету України з Державного матеріального резерву № 122/5 від 29.03.2006, що підтверджено відповідними документами, дійшов висновку про відсутність у даному випадку ознак та належних доказів самовільного відчуження ВАТ "Темп" матеріальних цінностей мобілізаційного резерву, а отже - про безпідставність та необґрунтованість позовної вимоги заступника Хмельницького прокурора з нагляду за додержанням законів у воєнній сфері про зобов'язання відповідача повернути матеріальні цінності на загальну суму 116 539 грн.

Поряд з цим, апеляційний суд звертає увагу, що на виконання наряду Державного комітету України з Державного матеріального резерву № 122/5 від 29.03.2006 Відкрите акціонерне товариство "Темп" відпустило на користь Державного підприємства "Укрспецавтобаза" матеріальних цінностей на загальну суму 391 000 грн., тоді як загальна сума майна, що підлягає поверненню у відповідності до позовних вимог, становить 116 539 грн. До того ж, як зазначає суд апеляційної інстанції, ВАТ "Темп" не отримало від ДП "Укрспецавтобаза" відшкодування вартості відпущених товарно-матеріальних цінностей.

Проте, відмовляючи у задоволенні позовних вимог у зв'язку з відсутністю у даному випадку доведених фактів самовільного відчуження Відкритим акціонерним товариством "Темп" матеріальних цінностей мобілізаційного резерву, а отже - і належних правових підстав для їх повернення, зокрема, на заявлену у позові суму, апеляційний суд, разом з тим, не приділив належної уваги вищезазначеним розбіжностям у сумі матеріальних цінностей, та у зв'язку з цим - тотожності матеріальних цінностей мобілізаційного резерву, відпущених на користь Державного підприємства "Укрспецавтобаза", тим матеріальним цінностям, про які йде мова у позовній заяві заступника Хмельницького прокурора з нагляду за додержанням законів у воєнній сфері.

Поряд з цим, суд першої інстанції в порушення приписів статті 43 Господарського процесуального кодексу України взагалі обставини відпустку матеріальних цінностей мобілізаційного резерву не дослідив, дійшовши необґрунтованого висновку про наявність у даному випадку самовільного відчуження Відкритим акціонерним товариством "Темп" матеріальних цінностей.

Крім того, як вбачається з матеріалів справи, заступник Хмельницького прокурора з нагляду за додержанням законів у воєнній сфері заявив про стягнення з Приватного акціонерного товариства "Завод "Темп", яке є правонаступником Відкритого акціонерного товариства "Темп", в дохід державного бюджету України 116 539 грн. штрафу та 212 139, 47 грн. пені у зв'язку з незабезпеченням збереження матеріальних цінностей мобілізаційного резерву, які є державною власністю і перебувають в оперативному управлінні Державного агентства резерву України.

Відповідно до частини 10 статті 14 Закону України "Про державний матеріальний резерв" у разі незабезпечення збереження матеріальних цінностей державного резерву, в тому числі самовільного відчуження, з юридичних осіб, на відповідальному зберіганні яких перебувають ці цінності, стягується штраф у розмірі 100 відсотків вартості виходячи з їх ринкової ціни на день виявлення факту відсутності (самовільного відчуження), а також пеня з вартості відсутнього їх обсягу за кожний день до повного повернення матеріальних цінностей.

Крім того, згідно з постановою Верховної Ради України від 20.02.1996 № 57-96-ВР "Про механізм застосування міри відповідальності юридичних осіб, на зберіганні яких знаходяться матеріальні ресурси державного резерву, за самовільне їх відчуження (використання, реалізацію)", Держкомрезерв України та його територіальні органи здійснюють перевірку стану зберігання матеріальних ресурсів державного резерву в юридичних осіб, на зберіганні яких вони знаходяться, за результатами яких складаються акти. За виявленими фактами самовільного відчуження (використання, реалізації) матеріальних цінностей до відповідальних зберігачів застосовуються фінансові санкції в судовому порядку.

Керуючись вищезазначеними нормами та приписами, суд першої інстанції задовольнив позовну вимогу про стягнення з відповідача в дохід державного бюджету відповідних штрафу та пені у заявленому розмірі, виходячи, при цьому, зі встановлених судом обставин та досліджених матеріалів справи, відповідно до яких суд дійшов висновку про встановлений факт самовільного відчуження Відкритим акціонерним товариством "Темп" матеріальних цінностей мобілізаційного резерву.

Натомість, апеляційний суд, виходячи з тих самих обставин та матеріалів справи, дійшов протилежного висновку - про відсутність правових підстав для стягнення з відповідача в дохід державного бюджету відповідних штрафу та пені, у зв'язку з відсутністю у даному випадку доведених фактів самовільного відчуження Відкритим акціонерним товариством "Темп" матеріальних цінностей мобілізаційного резерву.

Враховуючи вищевикладене, вбачається, що суди попередніх інстанцій дійшли суперечливих висновків у зв'язку з недостатнім дослідженням дійсних обставин справи, які мають суттєве значення для вирішення спору, та наданню цим обставинам належної правової оцінки.

Таким чином, не можна вважати, що судами попередніх інстанцій дотримано вимог, передбачених статтями 43, 84 Господарського процесуального кодексу України щодо всебічного, повного і об'єктивного розгляду справи на підставі встановлених обставин справи і доказів, які були предметом дослідження і оцінки судом, та повного і послідовного викладення рішення.

Ухвалюючи оскаржувані рішення, суди попередніх інстанцій залишили поза увагою положення пунктів 1, 2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про судове рішення" № 6 від 23.03.2012, згідно з якими рішення з господарського спору повинно прийматись у цілковитій відповідності з нормами матеріального і процесуального права та фактичними обставинами справи, з достовірністю встановленими господарським судом, тобто з'ясованими шляхом дослідження та оцінки судом належних і допустимих доказів у конкретній справі.

Рішення господарського суду має ґрунтуватись на повному з'ясуванні такого: чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у процесі, та якими доказами вони підтверджуються; чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин; яка правова кваліфікація відносин сторін, виходячи з фактів, установлених у процесі розгляду справи, та яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору.

З наведеного слідує, що приймаючи оскаржувані судові рішення, суди не забезпечили виконання вимог процесуального закону щодо об'єктивності та всебічності з'ясування дійсних обставин справи, оскільки не надали ґрунтовної юридичної оцінки наявним у матеріалах справи доказам, виходячи, зокрема, з принципу їх належності та допустимості, що мало своїм наслідком порушення судами попередніх інстанцій норм процесуального права.

Враховуючи, що в силу статті 1117 Господарського процесуального кодексу України у суду касаційної інстанції відсутнє право встановлювати або вважати доведеними обставини справи, які не були встановлені судами попередніх інстанцій, так само як і надавати їм власну юридичну оцінку, колегія суддів зазначає, що у розумінні статті 1119 названого Кодексу усі вищевикладені обставини є підставою для скасування судових рішень судів попередніх інстанцій у даній справі і передачі її на новий розгляд до місцевого господарського суду.

За таких обставин колегія суддів, беручи до уваги доводи, викладені в касаційних скаргах Державного агентства резерву України та Військового прокурора Хмельницького гарнізону, дійшла висновку, що касаційні скарги підлягають частковому задоволенню, а рішення судів першої та апеляційної інстанцій - скасуванню з передачею справи на новий розгляд до суду першої інстанції, під час здійснення якого суду необхідно врахувати вищезазначені обставини, які стали підставою для скасування оскаржуваних судових рішень, і повністю встановивши фактичні обставини справи, підтверджені належними та допустимими доказами, з наданням їм обґрунтованої юридичної оцінки, вирішити спір з приводу наявності чи відсутності підстав для задоволення позову із застосуванням до спірних правовідносин відповідних норм матеріального права, а також, враховуючи спеціалізацію спору, "Особливостей формування, розміщення та проведення операцій з матеріальними цінностями мобілізаційного резерву", затверджених постановою Постанову Кабінету Міністрів України № 100-03 від 29.01.1998 (мають гриф "Для службового користування"), та Порядку відшкодування підприємствами, установами та організаціями витрат, пов'язаних з відповідальним зберіганням матеріальних цінностей державного резерву, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.04.2002 № 532.

Керуючись статтями 1115, 1117, 1119 - 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

П О С Т А Н О В И В :

Касаційні скарги Державного агентства резерву України та Військового прокурора Хмельницького гарнізону задовольнити частково.

Постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 07.10.2014 у справі № 924/1133/13 та рішення Господарського суду Хмельницької області від 25.11.2013 скасувати, справу направити на новий розгляд до Господарського суду Хмельницької області.

Головуючий суддя В. Корсак

Судді М. Данилова

Т. Данилова