Історія справи

Постанова ВГСУ від 14.10.2014 року у справі №904/4953/13
Постанова ВГСУ від 21.01.2014 року у справі №904/4953/13

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 січня 2014 року Справа № 904/4953/13

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів :

головуючого суддіОвечкіна В.Е.,суддівЧернова Є.В., Цвігун В.Л.,розглянув касаційну скаргу Заступника прокурора Дніпропетровської областіна постановувід 31.10.2013 р. Дніпропетровського апеляційного господарського суду у справі№904/4953/13 господарського суду Дніпропетровської областіза позовомЗаступника прокурора Дніпропетровської області в інтересах держави в особі: Головного управління Держземагенства у Дніпропетровській областідо1. Дніпропетровської районної державної адміністрації; 2. Управління Держземагенства у Дніпропетровській області; 3. Комунального підприємства "Спорт-Інвест" Дніпропетровської міської радипровизнання недійсними розпорядження, державних актів на право постійного користування земельними ділянкамиза участю представників:

позивача: не з'явився;

відповідача 1: не з'явився;

відповідача 2: не з'явився;

відповідача 3: Стародуба К.В., дов. б/н від 01.07.2013;

Генеральної прокуратури України: прокурора відділу Гудименко Ю.В., посвідчення №014715, видане 21.01.2013 (дійсне до 21.01.2018);

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 27.08.2013 (суддя О. Ліпинський), залишеним без змін постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 31.10.2013 (судді Л. Коваль, Н. Пархоменко, А. Чередко) в задоволенні позову про визнання недійсними розпорядження Дніпропетровської РДА від 28.12.2012 №2193-р, державних актів на право постійного користування земельними ділянками та зобов'язання КП "Спорт-Інвест" повернути земельні ділянки - відмовлено.

Не погоджуючись із прийнятими у справі судовими актами, заступник прокурора Дніпропетровської області звернувся із касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду Дніпропетровської області від 27.08.2013 та постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 31.10.2013, прийняти нове рішення, яким позов задовольнити. Вважає, що судами до спірних правовідносин невірно застосовано приписи ст.ст. 19,20,22,150 ЗК України, ст.ст. 1,2,50,51,52 ЗУ "Про землеустрій", ст. 37 ЗУ "Про охорону земель", ст. 9,35 ЗУ "Про державну експертизу землевпорядної документації", Порядку розроблення проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок, затверджених постановою КМ України від 26.05.2004 №677. Судами недотримано вимог ст. 43 ГПК України та допущено неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи.

Ознайомившись з матеріалами та обставинами справи на предмет надання їм попередніми судовими інстанціями належної юридичної оцінки та повноти встановлення обставин, дотримання норм матеріального та процесуального права, згідно з вимогами ст.1115 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню частково з наступних підстав.

Відповідно ст.1117 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права. Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Судами попередніх інстанцій встановлено наступне.

14.12.2012р. Комунальне підприємство "Спорт-Інвест" Дніпропетровської міської ради звернулось до голови Дніпропетровської районної державної адміністрації з заявою (а.с. 127, т. 1), у якій навело прохання надати дозвіл на розробку проекту відведення щодо передачі у постійне користування земельних ділянок, які знаходяться за межами населеного пункту на території Новоолександрівської сільської ради, орієнтовною площею 600 га, за рахунок категорії земель: рілля (300 га), пасовища (200 га), господарські дороги (100 га) для ведення сільськогосподарського виробництва.

17.12.2012 розпорядженням голови Дніпропетровської районної державної адміністрації № 1970-р (а.с. 20, т. 1) Комунальному підприємству "Спорт-Інвест" Дніпропетровської міської ради надано дозвіл на складання проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 600 га в постійне користування для ведення товарного сільськогосподарського виробництва за рахунок земель сільськогосподарського призначення запасу - рілля, пасовища, полезахисні лісові насадження, інші лісові землі, інші захисні насадження, господарські дороги, за межами населеного пункту на території Новоолександрівської сільської ради.

25.12.2012 року на підставі договору, укладеного між Комунальним підприємством "Спорт-Інвест" Дніпропетровської міської ради (замовник) та Приватним підприємством "Ніколенд" (виконавець), яке має ліцензію Державного комітету України із земельних ресурсів на проведення робіт із землеустрою (серія АВ № 440220, строком дії з 30.03.2009р. по 29.03.2014р.) (а.с. 188, т.1), останньому замовником видано завдання на виконання робіт з розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки. Як зазначено в завданні на виконання робіт, підставою для їх виконання є розпорядження голови Дніпропетровської районної державної адміністрації, характеристика об'єкта: місце розташування - за межами населеного пункту на території Новоолександрівської сільської ради, форма власності - державна, цільове призначення - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

На підставі заявки Комунального підприємства "Спорт-Інвест" Дніпропетровської міської ради Приватним підприємством "Ніколенд" розроблений проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки в постійне користування Комунальному підприємству "Спорт-Інвест" Дніпропетровської міської ради для ведення товарного сільськогосподарського виробництва за межами населеного пункту на території Новоолександрівської сільської ради.

Відповідно до пояснювальної записки проекту межі земельної ділянки, необхідної для ведення товарного сільськогосподарського виробництва та відведення Комунальному підприємству "Спорт-Інвест" Дніпропетровської міської ради, погоджено згідно з існуючими вимогами з Відділом регіонального розвитку, містобудування, архітектури та житлово-комунального господарства Дніпропетровської райдержадміністрації, Державним управлінням охорони навколишнього природного середовища в Дніпропетровській області, Відділом Держкомзему у Дніпропетровському районі Дніпропетровської області, Дніпропетровським обласним центром з охорони історико-культурних цінностей, Дніпропетровською районною санітарно-епідеміологічною станцією (листи - погодження наявні в матеріалах справи).

Зазначений вище проект землеустрою затверджено розпорядженням голови Дніпропетровської районної державної адміністрації від 28.12.2012р. № 2193-р (а.с. 28, т. 1). Цим же розпорядженням передано Комунальному підприємству "Спорт-Інвест" Дніпропетровської міської ради в постійне користування земельні ділянки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва загальною площею - 336, 3399 га, із них: ріллі - 195, 9808 га, пасовищ - 134, 1491 га, для видалення відходів - 6,21 га, розташовані за межами населеного пункту на території Новоолександрівської сільської ради, за рахунок земель сільськогосподарського призначення земельного запасу (рілля, пасовища).

На підставі вказаного розпорядження Комунальному підприємству "Спорт-Інвест" Дніпропетровської міської ради видано державні акти на право постійного користування земельною ділянкою (а.с. 21-23, т. 1).

Заступник прокурора Дніпропетровської області звернувся до господарського суду Дніпропетровської області з позовом в інтересах держави в особі Головного управління Держземагенства у Дніпропетровській області (надалі Позивач), в якому просить суд:

- визнати недійсним розпорядження голови Дніпропетровської районної державної адміністрації "Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок в постійне користування комунальному підприємству "Спорт-Інвест" Дніпропетровської міської ради для ведення товарного сільськогосподарського виробництва" № 2193-р від 28.12.2012;

- визнати недійсними Державні акти на право постійного користування земельною ділянкою серії ЯЯ № 046433 від 29.12.2012, ЯЯ № 046434 від 29.12.2012, ЯЯ № 046435 від 29.12.2012 по яким відповідач отримав спірні земельні ділянки загальною площею 336,3399 га в постійне користування та повернути землю державі.

Обґрунтовуючи звернення до суду, прокурор вказує на наявність численних грубих порушень вимог земельного законодавства при розробці та погодженні проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок загальною площею 336,3399 га в постійне користування КП "Спорт-Інвест" Дніпропетровської міської ради (надалі Відповідач-3).

Зокрема, прокурор зазначає, що затверджений спірним розпорядженням Дніпропетровської районної державної адміністрації (Відповідач-1) проект землеустрою:

1. не містить кадастровий план з експлікацією угідь, та збірний кадастровий план земельних ділянок площею 205,5373 га та 57,7277 га;

2. в кадастровому плані на земельну ділянку площею 73,0749 га, відсутнє погодження відділу Держкомзему у Дніпропетровському районі, та не зазначено землі якої сільської ради є суміжними, відсутнє погодження суміжних землекористувачів, що є порушенням вимог ст. 50 Закону України "Про землеустрій";

3. відсутні на час затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки агрохімічні паспорти полів як складової частини проекту землеустрою, що забезпечує еколого-економічне обґрунтування сівозмін та впорядкування угідь і передбачають заходи охорони земель;

4. відсутні в проекті інформації щодо врахування вимог погоджувального листа Дніпропетровського обласного центру з охорони історико-культурних цінностей відносно необхідності вилучення із складу земельних ділянках площею 205,5373 га та 73,0749 га площі пам'яток археології разом із охоронними зонами, та необхідності передбачити сервітути для проїзду та проходу до вказаних пам'яток.

Спростовуючи доводи прокурора в цій частині, суди застосували ст. 50 ЗУ "Про землеустрій", якою визначено документи, які включає проект землеустрою. Це, зокрема: завдання на розроблення проекту землеустрою; пояснювальну записку; копію клопотання (заяви) про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки (у разі формування та/або зміни цільового призначення земельної ділянки за рахунок земель державної чи комунальної власності); рішення Верховної Ради Автономної Республіки Крим, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки (у випадках, передбачених законом); письмову згоду землевласника (землекористувача), засвідчену нотаріально (у разі викупу (вилучення) земельної ділянки в порядку, встановленому законодавством), або рішення суду; довідку з державної статистичної звітності про наявність земель та розподіл їх за власниками земель, землекористувачами, угіддями; матеріали геодезичних вишукувань та землевпорядного проектування (у разі формування земельної ділянки); відомості про обчислення площі земельної ділянки (у разі формування земельної ділянки); копії правовстановлюючих документів на об'єкти нерухомого майна, розташовані на земельній ділянці (за наявності таких об'єктів); розрахунок розміру втрат сільськогосподарського та лісогосподарського виробництва (у випадках, передбачених законом); розрахунок розміру збитків власників землі та землекористувачів (у випадках, передбачених законом); акт приймання-передачі межових знаків на зберігання (у разі формування земельної ділянки); акт перенесення в натуру (на місцевість) меж охоронних зон, зон санітарної охорони, санітарно-захисних зон і зон особливого режиму використання земель за їх наявності (у разі формування земельної ділянки); перелік обмежень у використанні земельних ділянок; викопіювання з кадастрової карти (плану) або інші графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки (у разі формування земельної ділянки); кадастровий план земельної ділянки; матеріали перенесення меж земельної ділянки в натуру (на місцевість) (у разі формування земельної ділянки); матеріали погодження проекту землеустрою.

Судами встановлено, що наявна в матеріалах справи копія проекту включає усі вищезазначені документи. Документи, на які вказує прокурор не мали б бути включені до проекту відведення земельної ділянки. Так, згідно положень ст. 52 ЗУ "Про землеустрій" та Порядку розроблення проектів землеустрою, що забезпечують еколого-економічне обґрунтування сівозміни та впорядкування угідь, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 02.11.2011р. № 1134, копії агрохімічних паспортів полів, земельних ділянок є складовою частиною проектів землеустрою, що забезпечують еколого-економічне обґрунтування сівозміни та впорядкування угідь, які, в свою чергу, розробляються безпосередньо для використання земельних ділянок сільськогосподарського призначення для ведення товарного сільськогосподарського виробництва (ч. 4 ст. 22 Земельного кодексу України), та не є складовою частиною проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок.

Не випливає обов'язковість наявності агрохімічного паспорту (його копії) у складі проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки сільськогосподарського призначення для ведення товарного сільськогосподарського виробництва і з положень Порядку ведення агрохімічного паспорта поля, земельної ділянки, затвердженого наказом Міністерства аграрної політики та продовольства України від 11.10.2011 року № 536, на який в обґрунтування доводів апеляційної скарги посилається заступник прокурора.

Судами слушно зауважено, що ЗУ "Про землеустрій" визначає як самостійні види проекту землеустрою проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки та проект землеустрою, що забезпечує еколого-економічне обґрунтування сівозміни та впорядкування угідь. Разом з тим, у спірних відносинах розпорядженням Дніпропетровської районної державної адміністрації від 28.12.2012р. № 2193-р затверджено саме проект землеустрою щодо відведення земельних ділянок.

Спростовуючи доводи прокурора про те, що в проекті землеустрою відсутня інформація про врахування вимог погоджувального листа Дніпропетровського обласного центру з охорони історико-культурних цінностей (а.с. 162-163, т. 1), складеного на стадії погодження проекту землеустрою, щодо необхідності вилучення із складу земельних ділянок площею 205, 5373 га та площею 73, 0749 га площі пам'яток археології - об'єктів культурної спадщини разом з охоронними зонами та щодо необхідності передбачити сервітути для проїзду та проходу до вказаних пам'яток, суди попередніх інстанцій встановили, що порівняльний аналіз графічних матеріалів проекту землеустрою з урахуванням актів перенесення в натуру (на місцевість) меж земельного сервітуту (а.с. 12, 13, 16, 17, 18, 19, 20, том 2), плану розміщення пам'яток (а.с. 197, 198, том 1), планів меж земельних ділянок до державних актів на право постійного користування земельними ділянками (а.с. 21 - 23, том 1) свідчить про те, що затвердженим проектом землеустрою враховані вимоги зазначеного погоджувального листа та вилучені з площ земельних ділянок, які передбачались проектом, площі, зайняті курганами разом з охоронними зонами. Судами також зауважено, що про зазначені вище обставини також свідчить факт наявності різниці в площі земельних ділянок, яка була запроектована до відведення на початку розробки проекту - 338, 7854 га, та яка зазначена у затвердженому проекті, - 336, 3399 га, що склалась в результаті виключення зі складу земельних ділянок пам'яток археології (курганів) разом з охоронними зонами, та виключення інших лінійних споруд (стовпів та інше), які знаходяться на земельних ділянках. Також, вказані обставини підтвердив розробник проекту - Приватне підприємство "Нікаленд" (письмові пояснення - а.с. 64 - 66, т. 2).

Спростовуючи доводи прокурора про відсутність погодження суміжних землекористувачів, суди встановили, що діюча на час прийняття оспорюваного розпорядження редакція Земельного кодексу України не вимагала від особи, зацікавленої у наданні земельної ділянки в користування, погодження проекту відведення земельної ділянки із суміжними землекористувачами.

Спростовуючи доводи прокурора про те, що при наданні спірних земельних ділянок у користування було порушено приписи ст. 20 ЗК України та не змінено цільове призначення земельної ділянки, що перебувала в оренді ВАТ "Дніпрошина" суди зауважили, що в матеріалах справи відсутні належні докази того, що зазначена земельна ділянка площею 6, 21 га раніше у встановленому законом порядку була віднесена до категорії земель: землі промисловості.

Спростовуючи доводи прокурора про те, що згідно листа державного підприємства "Дніпропетровський науково-дослідний та проектний інститут землеустрою", ґрунтовий покрив земельної ділянки, яка надана в постійне користування Відповідача-3 представлений групами ґрунтів, що належать до особливо цінних, в зв'язку з чим, в силу приписів ст. 9 Закону України "Про державну експертизу землевпорядної документації", зазначений проект землеустрою підлягав обов'язковій державній експертизі, яка фактично не проводилася, суди зауважили, що в матеріалах справи відсутні належні докази віднесення спірних ділянок до земельних ділянок з особливо цінними ґрунтами.

Застосовуючи до спірних правовідносин приписи ст.ст. 116,123,186-1 ЗК України, ст. 9 ЗУ "Про державну експертизу землевпорядної документації", ст. 50 ЗУ "Про землеустрій" суди не знайшли підстав для задоволення позову.

Переглядаючи прийняті у справі рішення та постанову у касаційному порядку, колегія суддів дійшла висновку про те, що висновки судів про відмову в задоволенні позову є передчасними. Не досліджено обставини справи, що мають значення для вирішення спору по суті з огляду на таке.

Статтею 21 ЦК України передбачено, що суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він прийнятий з перевищенням повноважень, суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси позивача у справі.

Отже, для вирішення спору по суті необхідно встановити те, що:

Дніпропетровська РДА приймаючи оскаржуване розпорядження перевищила свої повноваження;

воно суперечить актам чинного законодавства;

порушує права позивача у справі.

Судами попередніх інстанцій не в повній мірі досліджено питання наявності повноважень та дотримання порядку головою Дніпропетровської РДА при наданні спірних земельних ділянок в оренду. Місцевим судом взагалі це питання не досліджувалося, апеляційний зробив висновок про те, що оскаржуване розпорядження прийнято головою Дніпропетровської районної державної адміністрації в межах повноважень, однак, в постанові суду посилання на норми матеріального права, які б регулювали питання повноважень органів виконавчої влади у сфері надання земельних ділянок у користування - відсутні.

Колегія суддів зауважує, що відповідно до ч. 3 ст. 122 ЗК України в редакції, чинній на момент прийняття оскаржуваного розпорядження районні державні адміністрації на їх території передають земельні ділянки із земель державної власності (крім випадків, визначених частиною сьомою цієї статті) у власність або у користування у межах сіл, селищ, міст районного значення для всіх потреб та за межами населених пунктів зокрема для сільськогосподарського використання.

Приписами ст. 22 ЗК України (в редакції, чинній на момент прийняття спірного розпорядження) врегульовано, що землями сільськогосподарського призначення визнаються землі, надані для виробництва сільськогосподарської продукції, здійснення сільськогосподарської науково-дослідної та навчальної діяльності, розміщення відповідної виробничої інфраструктури, у тому числі інфраструктури оптових ринків сільськогосподарської продукції, або призначені для цих цілей.

Землі сільськогосподарського призначення передаються у власність та надаються у користування, зокрема:

сільськогосподарським підприємствам - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва;

несільськогосподарським підприємствам, установам та організаціям, релігійним організаціям і об'єднанням громадян - для ведення підсобного сільського господарства.

Згідно зі ст.24 ЗК України державним і комунальним сільськогосподарським підприємствам, установам та організаціям надаються земельні ділянки із земель державної і комунальної власності у постійне користування для науково-дослідних, навчальних цілей та ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

Податковим кодексом України встановлено, що сільськогосподарським вважається підприємство, основною діяльністю якого є постачання вироблених (наданих) ним сільськогосподарських товарів (послуг) на власних або орендованих основних фондах, а також на давальницьких умовах, в якій питома вага вартості сільськогосподарських товарів/послуг становить не менш як 75 відсотків вартості всіх товарів/послуг, поставлених протягом попередніх 12 послідовних звітних податкових періодів сукупно (ст. 209.6).

Законом України "Про стимулювання розвитку сільського господарства на період 2001 - 2004 років" від 18.01.2001 №2238-ІІІ визначено, що сільськогосподарським підприємством (включаючи селянське (фермерське), рибальське та рибницьке господарства) є юридична особа, основним видом діяльності якої є вирощування та переробка сільськогосподарської продукції, виручка від реалізації якої становить не менше 50 відсотків загальної суми виручки (ст. 1).

Судами не досліджувалося, чи є КП "Спорт-Інвест" сільськогосподарським підприємством та чи могло воно на підставі ст. 24 ЗК України набути у постійне користування спірні земельні ділянки. До вирішення цих питань, відсутні підстави стверджувати, що голова РДА передав спірні земельні ділянки правомірно.

Відтак, колегія суддів погоджується з доводами прокурора про порушення судами ст. 24 ЗК України, ст. 43 ГПК України, оскільки суди не дослідили обставини, що мають суттєве значення для вирішення спору.

Водночас, колегія суддів зауважує, що доводи прокурора про порушення судами ст.ст. 1,2,50,51,52 ЗУ "Про землеустрій", Порядку розроблення проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок, затверджених постановою КМ України від 26.05.2004 №677 спростовуються обставинами, встановленими судами попередніх інстанцій.

Пунктом 11 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 24.10.2011 №11 "Про деякі питання застосування розділу ХІІ1 Господарського процесуального кодексу України" встановлено, що недодержання судом першої або апеляційної інстанції ст.ст. 47,43 ГПК України процесуального права, якщо воно унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного розгляду справи, є підставою для скасування прийнятих у справі рішення господарського суду Дніпропетровської області від 27.08.2013 та постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 31.10.2013 з передачею справи на новий розгляд до господарського суду Дніпропетровської області (пункт 3 частини першої статті 1119 ГПК), оскільки касаційна інстанція не має права сама встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові місцевого чи апеляційного господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Під час нового розгляду справи необхідно усунути зазначені вище порушення.

Вирішити питання про те, чи прийняте головою Дніпропетровської РДА розпорядження від 28.12.2012 №2193-р з перевищенням повноважень, встановлених нормами земельного законодавства, чинного на момент його прийняття. Чи суперечить воно актам земельного законодавства, чинним на момент його прийняття, щодо надання спірних земельних ділянок в оренду та чи порушує воно права позивача.

Для цього з'ясувати з посиланням на належні докази та відповідні норми матеріального права чи належить КП "Спорт-Інвест" до сільськогосподарських підприємств. Чи наділена Дніпропетровська РДА надавати в постійне користування земельні ділянки сільськогосподарського призначення комунальним підприємствам.

Встановити з посиланням на належні докази, чи відносяться ґрунти, що знаходяться на спірних земельних ділянках до особливо цінних та вирішити питання про те, чи було обов'язковим проведення державної експертизи землевпорядної документації спірних земельних ділянок (ст. 9 ЗУ "Про державну експертизу землевпорядної документації", ст. 150 ЗК України). До встановлених обставин правильно застосувати норми матеріального права, що регулюють спірні правовідносини, та винести обґрунтоване, законне рішення суду.

Керуючись ст.ст. 1115 - 11112 Господарського процесуального кодексу України, - Вищий господарський суд України -

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу заступника прокурора Дніпропетровської області задовольнити частково.

Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 27.08.2013 та постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 31.10.2013 - скасувати.

Справу направити на новий розгляд до господарського суду Дніпропетровської області.

Головуючий, суддяВ. Овечкін Судді:Є. Чернов В. Цвігун