Історія справи

Постанова ВГСУ від 14.05.2014 року у справі №910/24277
Постанова ВГСУ від 20.05.2015 року у справі №910/24277

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 травня 2015 року Справа № 910/24277

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого суддіКорсака В.А., суддівДанилової М.В.(доповідача), Данилової Т.Б.за участю представників:позивачаГерасименко І.В. (дов. від 31.03.2015 р. №317)відповідача, третьої особи не з'явились (про час та місце судового засідання повідомлено належним чином)розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргуПублічного акціонерного товариства "Акціонерна компанія "Київводоканал"на постановуКиївського апеляційного господарського суду від 25.02.2015 р.у справі № 910/24277 господарського суду міста Києваза позовомПублічного акціонерного товариства "Акціонерна компанія "Київводоканал"до Комунального підприємства "Чоколівське" Солом'янської районної у місті Києві державної адміністраціїтретя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідачаКомунальне підприємство "Дирекція з управління та обслуговування житлового фонду" Солом'янської районної у місті Києві державної адміністраціїпростягнення 587 885, 46 грн.В С Т А Н О В И В :

Публічне акціонерне товариство "Акціонерна компанія "Київводоканал" звернулось до господарського суду міста Києва з позовом до Комунального підприємства "Чоколівське" Солом'янської районної у м. Києві ради про стягнення 577361,86 грн. основного боргу, 172,24 інфляційних втрат, 1725,23 грн. 3% річних, 8626,13 грн. пені за договором №08205-А/2-09 на постачання питної води та приймання стічних вод через приєднані мережі від 01.04.2008 р.

Рішенням господарського суду міста Києва від 02.08.2013 р. у даній справі (суддя Прокопенко Л.В.), залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 06.02.2014 р. (колегія суддів у складі головуючого судді Буравльова С.І., суддів Андрієнка В.В., Шапрана В.В.), в задоволенні позовних вимог відмовлено.

Постановою Вищого господарського суду України від 14.05.2014 р. у даній справі (колегія суддів у складі головуючого судді Корсака В.А., суддів Данилової М.В., Данилової Т.Б.) касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Акціонерна компанія "Київводоканал" задоволено, постанову Київського апеляційного господарського суду від 06.02.2014 р. та рішення Господарського суду міста Києва від 02.08.2013 р. скасовано, а справу направлено на новий розгляд до господарського суду міста Києва.

За результатом нового розгляду справи № 910/24277, рішенням господарського суду міста Києва від 10.11.2014 р. у даній справі (колегія суддів: головуючий Гумега О.В., судді Ващенко Т.М., Полякова К.В.), залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 25.02.2015 р. (колегія суддів: головуючий Ропій Л.М., судді Калатай Н.Ф., Рябухи В.І.) позов задоволено частково: стягнуто на користь Публічного акціонерного товариства "Акціонерна компанія "Київводоканал" 155507,77 грн. основного боргу, 38,14 грн. інфляційних втрат, 438,53 грн. 3% річних, 2192,66 грн. пені та 3163,54 грн. судового збору. В іншій частині в позові відмовлено.

В обґрунтування своїх позовних вимог суди попередніх інстанцій виходили з того, що враховуючи п. 2 договору та інформацію КП "ГІОЦ" станом на час вирішення спору по суті у відповідача відсутня заборгованість за кодом 9-1567 (холодна вода та водовідведення холодної води) за період липень - жовтень 2012 р., оскільки визначена позивачем у позовній заяві заборгованість за цим кодом у розмірі 221466,10 грн. була погашена за рахунок платежів, здійснених населенням в листопаді 2012 р. (406608,80 грн.) та в грудні 2012 р. (363444,50 грн.).

Крім того, позивач не спростував надходження на його рахунок вказаних платежів та не довів, що вказані платежі були зараховані ним за іншим кодом або за інший період, а тому у задоволенні позовних вимог про стягнення з відповідача 221466,10 грн. заборгованості за кодом 9-1567 за період з 01.07.2012 р. по 31.10.2012 р. позивачу належить відмовити повністю, у зв'язку з чим відсутні також підстави для задоволення позовних вимог в частині стягнення з відповідача відповідних сум інфляційних втрат, 3% річних та пені, як похідних від суми в розмірі 221466,10 грн.

Також, суди зазначили, що здійснена відповідачем після 31.10.2012 р. платіжними дорученнями №2082 від 23.11.2012 р., № 2140 від 30.11.2012 р., №2241 від 21.12.2012 р., №2242 від 21.12.2012 р., №2391 від 23.01.2013 р., №2392 від 23.01.2013 р., №2564 від 27.02.2013 р. на загальну суму 75571,43 грн. оплата за послуги за кодами 9-1647, 9-1648, була врахована господарським судом міста Києва та Київським апеляційним господарським судом при розгляді справи № 910/11883/13 за позовом Публічного акціонерного товариства "Акціонерна компанія "Київводоканал" до Комунального підприємства "Чоколівське" Солом'янської районної в місті Києві державної адміністрації про стягнення заборгованості за надані з 01.11.2012 р. по 31.03.2013 р. послуги з постачання питної води та приймання стічних вод через приєднані мережі на підставі спірного договору.

В свою чергу, відповідачем не було спростовано наявності у нього заборгованості за надані позивачем на підставі договору в період з 01.07.2012 р. по 31.10.2012 р. послуги з водопостачання та водовідведення за кодом 9-1647 в сумі 2281,61 грн. та за кодом 9-1648 в сумі 15411,53 грн., а тому позовні вимоги про стягнення з відповідача 2281,61 грн. заборгованості за кодом 9-1647 та 15411,53 грн. заборгованості за кодом 9-1648 за період з 01.07.2012 р. по 31.10.2012 р. є обґрунтованими, підтвердженими наявними в матеріалах справи доказами та такими, що підлягають задоволенню повністю.

При цьому, з огляду на порушення відповідачем умов договору щодо своєчасної оплати за надані послуги в частині нарахувань по коду 9-1648, враховуючи п. 4.2 договору, суди попередніх інстанцій, також, вважають обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню заявлені позивачем вимоги про стягнення 0,45 грн. інфляційних втрат, 0,92 грн. 3% річних та 4,61 грн. пені за розрахунком позивача.

З огляду на матеріали справи, за кодом 9-51567 позивач обліковує холодну воду, яка йде на підігрів та відведення відповідного об'єму стоків, а тому суди попередніх інстанцій зазначили, що відповідач зобов'язаний розраховуватися за надані послуги з постачання питної води, водовідведення її стоків, а також за водовідведення стоків обсягів води, яка обліковувалась позивачем за кодами 9-51567.

Матеріалами справи підтверджується, а відповідачем не спростовано наявність у нього заборгованості за водовідведення стоків обсягів води, яка обліковувалась позивачем за кодом 9-51567 на підставі договору в період з 01.07.2012 р. по 31.10.2012 р., а тому підлягають задоволенню заявлені позивачем вимоги про стягнення 37,69 грн. інфляційних втрат, 437,61 грн. 3% річних та 2 188,05 грн. пені за розрахунком позивача.

Не погоджуючись із прийнятими судовими рішеннями, Публічне акціонерне товариство "Акціонерна компанія "Київводоканал" звернулось до Вищого господарського суду України із касаційною скаргою, в якій просить постанову Київського апеляційного господарського суду від 25.02.2015 р. та рішення господарського суду міста Києва від 10.11.2014 р. скасувати в частині відмови у стягненні з Комунального підприємства "Чоколівське" Солом'янської районної у місті Києві державної адміністрації на користь Публічного акціонерного товариства "Акціонерна компанія "Київводоканал" 421854, 09 грн. основного боргу, 134, 10 грн. інфляційних втрат, 1286, 70 грн. 3% річних, 6433, 47 грн. пені, а справу в цій частині направити на новий розгляд до господарського суду міста Києва.

В обґрунтування своєї касаційної скарги Публічне акціонерне товариство "Акціонерна компанія "Київводоканал" посилається на те, що судами попередніх інстанцій не було належним чином досліджено всіх доказів та встановлено всіх обставин, необхідних для правильного вирішення спору, що призвело, на думку скаржника, до невідповідності висновків судів обставинам справи та порушення судами норм матеріального та процесуального права.

Ухвалою Вищого господарського суду України від 06.04.2015 р. касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Акціонерна компанія "Київводоканал" прийнято до провадження та призначено до розгляду на 22.05.2015 р.

Ухвалою Вищого господарського суду України від 22.04.2015 р. касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Акціонерна компанія "Київводоканал" відкладено на 13.05.2015 р. та продовжено строк розгляду на 15 днів.

Ухвалою Вищого господарського суду України від 13.05.2015 р. касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Акціонерна компанія "Київводоканал" відкладено на 20.05.2015 р.

У запереченням на касаційну скаргу Комунальне підприємство "Чоколівське" надає додатково пояснення по справі та просить залишити оскаржувані судові акти без змін, а касаційну скаргу без задоволення.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення присутнього у судовому засіданні касаційної інстанції 20.05.2015 р. представника позивача, перевіривши наявні матеріали справи на предмет правильності застосування судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами попередніх інстанцій, 01.04.2008 р. між Відкритим акціонерним товариством "Акціонерна компанія "Київводоканал" та Комунальним підприємством "Чоколівське" Солом'янської районної у місті Києві державної адміністрації укладено договір №08205-А/2-09 на постачання питної води та приймання стічних вод через приєднані мережі, відповідно до п. 1.1 якого, ВАТ "Акціонерна компанія "Київводоканал", за договором постачальник, зобов'язується надавати відповідачу, за договором абоненту, послуги з постачання питної води та на підставі пред'явленого відповідачем дозволу на скид стічних вод у систему каналізацій м. Києва, приймати від нього стічні води у систему каналізацій м. Києва відповідно до Правил приймання стічних вод підприємств у систему каналізації м. Києва (в подальшому - місцеві правила приймання), а відповідач зобов'язується здійснювати своєчасну оплату наданих йому послуг на умовах цього договору, дотримуватися порядку користування питною водою з комунальних водопроводів і приймання стічних вод, що встановлені Правилами користування системами комунального водопостачання та водовідведення в містах та селищах України, затверджених наказом Держжитлокомунгоспу України № 65 від 01.07.1994, зареєстрованих в Міністерстві юстиції 22.07.1994 за № 165/374 (в подальшому - Правила користування). Правилами приймання стічних вод підприємств у комунальні та відомчі системи каналізації населених пунктів України, затверджених наказом Державного комітету будівництва, архітектури та житлової політики України № 37 від 19.02.2002, зареєстрованих в Міністерстві юстиції 26.04.2002 за № 403/6691 (в подальшому - Правила приймання), а також дотримуватись норм, визначених іншими нормативними актами, що регулюють правовідносини, які виникають за цим договором.

Згідно із п. 1.1 Статуту Публічного акціонерного товариства "Акціонерна компанія "Київводоканал", зареєстрованого 20.12.2010 р., за №10701050032000824, є правонаступником Відкритого акціонерного товариства "Акціонерна компанія "Київводоканал".

Пунктом 2.1.1. договору №08205-А/2-09 сторони погодили, що облік поставленої води та кількості прийнятих стоків здійснюється за показниками лічильника, зареєстрованого у позивача, окрім випадків, передбачених Правилами користування; у випадку наявності у відповідача декількох об'єктів водоспоживання, облік спожитої ним води здійснюється з урахуванням показань всіх лічильників, зареєстрованих за відповідачем; обсяг наданої води для поливу визначається за показаннями лічильника, в разі технічної неможливості встановлення лічильника, кількість поставленої для поливу води може визначатись за узгодженим з позивачем розрахунком на підставі наданих відповідачем офіційних документів, якими визначена площа поливу.

Відповідно до п. 2.2.1 договору №08205-А/2-09 позивач щомісячно направляє до банківської установи відповідача розрахункові документи для оплати за поставлену воду та прийняті стічні води відповідно до встановлених тарифів; тарифи на послуги з водопостачання та водовідведення встановлюються уповноваженими органами відповідно до чинного законодавства та не підлягають узгодженню сторонами.

Пунктами 2.2.2, 2.2.3 договору встановлено, що оплата вартості послуг здійснюється відповідачем щомісячно у безготівковій формі у десятиденний термін з дня направлення позивачем розрахункового документу до банківської установи відповідача; за згодою позивача оплата може здійснюватися іншими способами, що не суперечать чинному законодавству України; в разі утворення боргу, оплата за надані послуги, що надходить від відповідача, незалежно від зазначеного в платіжному документі призначення платежу, першочергово зараховується позивачем в погашення боргу; у разі неотримання від позивача поточного щомісячного розрахункового документу, відповідач здійснює оплату вартості наданих йому послуг не пізніше 5-го числа наступного місяця, платіжним дорученням, виходячи з діючого тарифу та фактичної кількості спожитої води.

Зі змісту пункту 2.2.4 договору № 08205-А/2-09 вбачається, що сторонами передбачено порядок узгодження розбіжностей з приводу незгоди з кількістю або вартістю отриманих послуг, зазначених у розрахунковому документі, зокрема, відповідач зобов'язався у десятиденний термін з дня направлення позивачем розрахункового документу до банківської установи відповідача, письмово повідомити про це позивача та у цей же термін направити представника з обгрунтовуючими документами для проведення звіряння та підписання акту; в іншому випадку відмова відповідача оплатити розрахунковий документ позивача вважається безпідставною.

Судами встановлено, і це підтверджується матеріалами справи, що позовна заява ґрунтується на договорі №08205-А/2-09 від 01.04.2008 р.

Відповідно до ч. 1 ст. 901 Цивільного Кодексу України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Статтею 1 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" унормовано, що комунальні послуги-це результат господарської діяльності, спрямованої на задоволення потреби фізичної чи юридичної особи у забезпеченні холодною та гарячою водою, водовідведення, газо-та електропостачання, опаленням, а також вивезення побутових відходів у порядку, встановленому законодавством.

Згідно з приписами статті 16 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" порядок надання житлово-комунальних послуг, їх якісні та кількісні показники мають відповідати умовам договору та вимогам законодавства.

Разом з цим, відповідно до статті 19 Закону України "Про житлово-комунальні послуги", пункту 8 Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення та типового договору про надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21.07.05 №630, відносини між учасниками у сфері житлово-комунальних послуг, в тому числі, щодо водопостачання, здійснюється виключно на договірних засадах.

Згідно з пунктами 1.3, 12.2 Правил користування системами комунального водопостачання та водовідведення в містах і селищах України, затверджених наказом Держжитлокомунгоспу України від 01.07.94 р. №65 (які були чинні на момент укладення договору), абонентами, які користуються послугами водоканалу можуть бути підприємства на які відкрито особовий рахунок і які перебувають з водоканалом у договірних відносинах.

Для оформлення договору або особового рахунку (абонентської картки) абоненти подають до водоканалу заяву та розрахунок-заявку на потрібну кількість води для кожного вводу, акт межобслуговування та схему зовнішніх мереж з прив'язкою до місцевості.

Відповідно до пункту 12.17 вказаних Правил розрахунки за воду, яка відпускається для централізованого гарячого водопостачання та за відповідний обсяг стічних вод здійснюються з підприємствами, які споживають воду. Порядок взаємовідносин встановлюється водоканалом.

За пунктом 4.1 названих Правил абоненти, які приєднані або мають бажання приєднатися до систем комунального водопостачання і водовідведення, повинні мати необхідні прилади обліку для розрахунків з водоканалом за відпущену їм воду і прийняті стічні води.

Разом з тим, з 18.10.08 р. діють Правила користування системами комунального водопостачання та водовідведення у містах та селищах України, затверджені наказом Міністерства з питань житлово-комунального господарства України № 190 від 27.06.08 р.

Пунктами 3.1, 5.2 Правил №190 передбачено, що розрахунки за спожиту питну воду та скид стічних вод здійснюються на підставі показів приладів обліку; вузли обліку повинні розташовуватися на мережі споживача, як правило, на межі балансової належності мереж виробника та споживача, або за згодою виробника в приміщеннях, розташованих безпосередньо за зовнішньою стіною будівлі в місці входу водопровідного вводу.

Відповідно до пункту 3.13 Правил №190 від 27.06.08 р. суб'єкти господарювання, у яких теплові пункти (котельні) перебувають на балансі або яким вони передані в управління, повне господарське відання, користування, концесію, здійснюють розрахунки з виробником на основі укладених договорів за весь обсяг питної води, яка відпущена з систем водопостачання і використана на потреби гарячого водопостачання та інші потреби, а також розраховуються за власний обсяг водовідведення.

Обсяг питної води, поданої до теплових пунктів (котелень), фіксується засобами обліку, які встановлені на межі балансової належності.

Обсяг гарячого водопостачання, переданий споживачам виконавцем послуг з постачання гарячої води, ураховується в загальному обсязі стічних вод споживачів і оплачується ним за договором з виробником на підставі показів засобів обліку або в порядку, обумовленому договором.

Як зазначає Публічне акціонерне товариство "Акціонерна компанія "Київводоканал" у позовній заяві, ним, за період з 01.07.2012 р. по 31.10.2012 р. надано Комунальному підприємству "Чоколівське" Солом'янської районної у місті Києві державної адміністрації послуги відповідно до умов договору №08205 А/2-09 на суму у розмірі 2753 056,45 грн., що підтверджується копіями актів про зняття показників з приладів обліку за вказаний період, однак, відповідач надані позивачем послуги оплатив частково, на суму у розмірі 2191206,63 грн., у зв'язку із чим виникла заборгованість у розмірі 577361,86 грн., а саме: за кодом 9-1567 за період з 01.07.2012 р. по 31.10.2012 р. на суму 1925633,10 грн., з яких сплачено 1704167,00 грн., внаслідок чого утворилась заборгованість у розмірі 221466,10 грн.; за кодом 9-1647 у жовтні 2012 р. на суму 2281,61 грн., яку не було сплачено, внаслідок чого утворилась заборгованість розміром 2281,61 грн.; за кодом 9-1648 за період з 01.09.2012 р. по 31.10.2012 р. на суму 31997,78 грн., з яких сплачено 16586,25 грн., внаслідок чого утворилась заборгованість у розмірі 15411,53 грн.; за кодом 9-51567 за період з 01.07.2012 р. по 31.10.2012 р. на суму 793143,96 грн., з яких сплачено 470453,38 грн., внаслідок чого утворилась заборгованість у розмірі 338202,62 грн.

За приписами ст. 275 Господарського Кодексу України за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується; відпуск енергії без оформлення договору енергопостачання не допускається; предметом договору енергопостачання є окремі види енергії з найменуванням, передбаченим у державних стандартах або технічних умовах.

З викладеного вбачається, що обрахунок обсягів спожитої води має здійснюватися на підставі показів приладів обліку, встановлених на межі балансової належності теплового пункту, та сплачуватись балансоутримувачем теплових пунктів на підставі укладеного договору.

В свою чергу, чинне законодавство України не розділяє послугу з постачання споживачам гарячої води (гарячого водопостачання) на окремі частини з постачання окремо теплової енергії та окремо холодної води, а встановлює, що енерговиробник та/або енергопостачальник виробляє та постачає гарячу воду; тобто, саме гаряча вода є товаром, продуктом енерговиробника та/або енергопостачальника, яку отримує споживач; при цьому, саме енерговиробник та/або енергопостачальник споживає холодну воду для вироблення гарячої води, а споживач оплачує холодну воду, яка йде на підігрів, лише у тому випадку, якщо він отримує від водопостачальника холодну воду та самостійно підігріває її до стану гарячої води.

З огляду на матеріали справи, Публічним акціонерним товариством "Акціонерна компанія "Київводоканал" в своєму розрахунку до вартості наданих послуг включено вартість холодної води, яка йде на виготовлення гарячої води, проте, відповідач заперечує знаходження на його балансі, в управлінні, повному господарському віданні, користуванні, концесії, тощо теплових пунктів (бойлерів) для підігріву води за лічильниками, по яких позивач просить суд стягнути кошти.

Позивачем не доведено того, що теплові пункти, з яких здійснено постачання гарячої води, перебувають на балансі відповідача.

На підставі викладеного, колегія суддів касаційної інстанції погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про те, що Публічне акціонерне товариство "Акціонерна компанія "Київводоканал" не має правових підстав для виставлення рахунків за холодну воду, яка йде на виготовлення гарячої води, оскільки договір №08205-А/2-09, який визначений підставою позову, не регулює відносини сторін з приводу постачання відповідачу холодної води для виготовлення гарячої води, а матеріали справи не містять інших договорів, які б регулювали такі відносини між сторонами.

Крім того, судами попередніх інстанцій було вірно зауважено, що Публічне акціонерне товариство "Акціонерна компанія "Київводоканал" не має правових підстав для стягнення з Комунального підприємства "Чоколівське" Солом'янської районної у місті Києві державної адміністрації плати за холодну воду, яка йде на виготовлення гарячої води.

Як вбачається із умов договору № 08205-А/2-09 та було зазначено раніше, Публічне акціонерне товариство "Акціонерна компанія "Київводоканал" зобов'язується надавати Комунальному підприємству "Чоколівське" Солом'янської районної у місті Києві державної адміністрації послуги з постачання питної води та приймання від нього стічних вод у міську каналізаційну мережу, а відповідач зобов'язується здійснювати своєчасну оплату наданих йому послуг.

З огляду на матеріали справи, за кодом 9-51567 обліковуються також стоки гарячої води, а надання послуг із приймання стічних вод, у тому числі, гарячого водопостачання, регулюється умовами укладеного сторонами договору, вартість таких послуг підлягає оплаті абонентом (яким є відповідач) на користь Водоканалу (позивача).

Із розрахунку заборгованості, який міститься в матеріалах справи у відповідача за кодом № 9-51567 зазначено заборгованість за холодну воду, яка йде на виготовлення гарячої води у розмірі 200387,99 грн. та заборгованість за стоки гарячої води у розмірі 137814,63 грн., а тому було правомірно відмовлено у задоволенні позовних вимог в частині стягнення з відповідача заборгованості у розмірі 200387,99 грн. за холодну воду, яка йде на виготовлення гарячої води та задоволення позовних вимог в частині стягнення з відповідача заборгованості за кодом № 9-51567 у розмірі 137814,63 грн. за стоки гарячої води.

В свою чергу, слід зазначити, що умови укладеного між сторонами договору № 08205-А/2-09 судами неодноразово досліджувались при розгляді господарських спорів між цими ж сторонами й був встановлений судами факт, що договір №08205-А/2-09 від 01.04.2008 р. не регулює відносини сторін щодо постачання відповідачу питної води для виготовлення гарячої води та сплати її вартості.

У відповідності до ч. 1 ст. 193 Господарського Кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться; до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Така ж норма закріплена і в ст. 526 Цивільного Кодексу України.

Приписами ч. 1 ст. 173 Господарського Кодексу України унормовано, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Статтею 525 Цивільного Кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 629 Цивільного Кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Із врахуванням часткової сплати наданих позивачем послуг, матеріалами справи підтверджується наявність заборгованості відповідача перед позивачем за договором №08205-А/2-09 саме у розмірі 155507,77 грн.

Так, відповідно до ч. 2 ст. 193 Господарського Кодексу України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу; порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Згідно із ч. 1 ст. 216 Господарського Кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Відповідно до ст.ст. 610, 611 Цивільного Кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання); у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

У статті 549 Цивільного Кодексу України зазначено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Як вбачається з матеріалів справи, п. 4.2 договору №08205 А/2-09 встановлено, що у разі порушення строків виконання зобов'язання по оплаті за надані послуги, відповідач сплачує позивачу пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожний день прострочення платежу.

У відповідності до ч. 2 ст. 625 Цивільного Кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Судами попередніх інстанцій було встановлено, що із розгорнутого розрахунку Публічного акціонерного товариства "Акціонерна компанія "Київводоканал", ним було нараховано на суму заборгованості у розмірі 577361,86 грн. пеню у розмірі 8626,13 грн., інфляційні втрати у розмірі 172,24 грн. та 3% річних у розмірі 1725,23 грн.

Враховуючи те, що матеріалами справи підтверджується прострочення Комунальним підприємством "Чоколівське" Солом'янської районної у місті Києві державної адміністрації виконання грошового зобов'язання за договором №08205-А/2-09, суди попередніх інстанцій правомірно визначили, що заборгованості відповідача перед позивачем є у розмірі 155507,77 грн., а здійснивши перерахунок, із урахуванням фактичної суми заборгованості, сум пені, інфляційних втрат та 3% річних, правомірно зазначили, що до стягнення підлягають суми у розмірі 2192,66 грн., 38,14 грн. та 438,53 грн., відповідно.

Стосовно доводів, які викладені Публічним акціонерним товариством "Акціонерна компанія "Київводоканал" в своїй касаційній скарзі, колегія суддів касаційної інстанції зазначає наступне.

В касаційній скарзі скаржник фактично просить надати нову оцінку доказам у справі, які на його думку неправильно були оцінені судом апеляційної інстанції під час розгляду справи.

Крім того, рішення господарського суду м. Києва та постанова Київського апеляційного господарського суду у справі №910/11883/13, на яку робить акцент касатор у своїй касаційній скарзі, вже досліджувалась у судах попередніх інстанцій.

При цьому, інші доводи, на яких зауважує Публічне акціонерне товариство "Акціонерна компанія "Київводоканал" вже були переглянуті місцевим та апеляційним судом.

Відповідно до приписів 1117 Господарського процесуального кодексу України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що висновки судів попередніх інстанцій, відповідають встановленим обставинам справи і їм дана належна юридична оцінка з правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права.

Таким чином, викладені у касаційній скарзі доводи не спростовують висновків судів попередніх інстанцій, пов'язані з переоцінкою доказів, що виходить за межі повноважень суду касаційної інстанції і не є такими, що тягнуть за собою скасування оскаржуваного рішення.

За таких обставин касаційна скарга задоволенню не підлягає.

Керуючись статтями 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України,-

П О С Т А Н О В И В :

Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Акціонерна компанія "Київводоканал" залишити без задоволення.

Постанову Київського апеляційного господарського суду від 25.02.2015 р. у справі № 910/24277 господарського суду міста Києва залишити без змін.

Головуючий суддя В. Корсак

Судді: М. Данилова

Т. Данилова